Товарне виробництво, гроші і витрати виробництва.

Товарне виробництво є такою організацією суспільного господарства, коли окремі продукти виробляються відокремленими виробниками і для задоволення суспільних потреб необхідні купівля-продаж на ринку цих продуктів, що стають товарами. Звідси випливає, що основними рисами товарного виробництва є: а) суспільний поділ праці; б) приватна власність на засоби виробництва; в) повна соціально-економічна відокремленість виробників; г) економічні зв'язки між відокремленими товаровиробниками шляхом обміну; д) стихійний та анархічний характер розвитку. Товарне виробництво це організація що проявляється в виробництві товарів. Аналіз товару слід починати з його речового змісту, із споживної вартості.

З погляду речового змісту товару споживна вартість безпосередньо не відображає ніяких суспільних виробничих відносин, а виражає природні відносини між речами та людьми.

Роль споживної вартості у такому способі суспільного виробництва полягає в тому, що вона, по-перше, є речова основа, матеріальний носій суспільних відносин і мети виробництва; її, по-друге, необхідно вивчати як споживну вартість для інших, як суспільну споживну вартість. За умов суспільного поділу праці продукт виробляється не для споживання самим виробником, а для інших осіб. По-третє, як суспільна споживна вартість вона виступає проміжною ланкою між виробництвом і споживанням, тому характер споживної вартості має важливе значення для процесу реалізації продуктів у масштабі всього суспільства, що, у свою чергу, свідчить про її органічний зв'язок з якістю продукції, з ефективністю виробництва.

У процесі обміну товарів на перший погляд здається, начебто їх мінові пропорції встановлюються випадково. У цілому процесі обміну встановлюється певна закономірність, яка полягає в тому, що мінові пропорції товарів протягом порівняно тривалого періоду тяжіють до деякого середнього рівня. Уже саме прирівнювання одного товару до іншого, їх кількісне порівняння означає, що у них є дещо спільне. Вартість виражає суспільні виробничі відносини між людьми, але пов'язані з цим ставленням, з процесом праці, з виробничою діяльністю людини. Тому у вартості виражається не просто кількість суспільно необхідної праці, а й якість продукції, її корисний ефект.

В основі вартості лежить суспільна праця. Це означає, що люди працюють один на одного, вступають у виробничі відносини між собою.

Вартість має якісну та кількісну сторону. У першому випадку вартість виражає виробничі відносини між товаровиробниками та якість продукції, у другому — величину втіленої у товарі суспільно необхідної праці товаровиробника. Вартість як суспільні відносини товаровиробників організації суспільного виробництва.

Через вартість проводиться встановлення цін на різні товари які проявляються через гроші. Через них відбувається безперервний пошук консенсусу контрагентів ринкових відносин щодо оцінювання товарів.

Підприємства встановлюють ціни, виходячи з затрат виробництва та можливостей отримання прибутку. Тому вони обирають галузі та види виробництва, де попит на товари вищий, а ціни у зв'язку з цим гарантують більш високий та стабільний прибуток. Саме останній спонукає фірми розширювати виробництво одних товарів та скорочувати виробництво інших. З метою отримання більшого прибутку підприємства вдаються й до впровадження більш ефективної технології (яка сприяє скороченню витрат виробництва). Отже, керовані зовні лише егоїстичним прагненням до більш високого прибутку, господарюючі суб'єкти водночас опосередковано спрямовуються «невидимою рукою» ринку в особі споживачів та технології до більш повного та економічного задоволення суспільних потреб. Поряд з цим завдяки коригуванню за допомогою цінового механізму та «невидимої руки» загалом кількості пропозиції різних товарів в економіці на деякий час встановлюється необхідний для її нормального функціонування певний оптимум у розподілі ресурсів і праці між сферами та видами виробництва, баланс виробництва та споживання. За цих умов значною мірою забезпечується задоволення суспільних потреб при ефективному використанні обмежених ресурсів.

Оптимум ринкової економіки — функція багатьох факторів і тому виступає лише як один з моментів її буття. Але у відхиленнях від оптимуму, у порушеннях рівноваги — одне з джерел руху ринкової економіки. Відхилення виступають своєрідним індикатором суспільної доцільності затрат та результатів різних видів праці, а водночас через систему прибутків та збитків — визначальним стимулом до формування оптимальної економічної структури.

Визначальним показником ринкового оптимуму або його порушення виступає кон'юнктура ринку, одним із конкретних випадків якої є ринкова рівновага.

Кон'юнктура — співвідношення попиту та пропозиції щодо окремих товарів або цілої товарної маси на відповідному ринку. Кон'юнктура змінюється під впливом різних факторів: масштабів виробництва, розмірів товарних запасів, динаміки цін і грошових доходів, організації реклами та торгівлі. Саме взаємодія попиту та пропозиції нерідко визначає долю товаровиробників.

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: