Розходження  і  розриви  симфізу

 

У період вагітності в кістках і суглобах таза відбувається набрякання, роз­пушення, серозне просочування з'єднань зв'язкового апарату таза. Особливо ці зміни виражені в лобковому симфізі. Розходження кісток лобковою симфі­зу іноді визначається під час спонтанних пологів великим плодом, у вагітних з вузьким тазом, частіше при оперативному розродженні (акушерські щипці, плодоруйнівні операції, витягання плода за тазову частину). Така ситуація виникає і внаслідок розривів зв'язкового апарату лобкового симфізу (рідше — крижово-клубового). 

Виділяють три ступеня розривів симфізу за величиною розходження лоб­кових кісток (фізіологічне розходження — до 0, 5 см): І ступінь — 6—9 мм, II — 10—20 мм, III ступінь — понад 20 мм. Величину розходження вимірюють на рентгенограмах.

Клініка. Породілля скаржиться на біль у ділянці симфізу, що посилюється при розведенні ніг зігнутих у колінних і кульшових суглобах, займає вимушене положення тіла — лежачи на спині з розведеними стегнами при трохи зігнутих колінах (симптом М.М. Волковича). Пальпаторно тканини набряклі, виявляєть­ся заглибина між лобковими кістками, що розійшлися. Пальпація болюча.

Лікування. При легких ступенях ушкодження симфізу рекомендують змі­нювати положення тіла в ліжку - по черзі лежати то на лівому, то на правому

боці. На спині припустимо лежати до 2 год на лобу. На ділянку великого верт- люга накладають плоску подушку з піском масою 3—5 кг. Положення тіла лежачи на боці рекомендують для зближення кісток симфізу й утримання його в правильному положенні. Можна також використати " гамак", що під впли­вом маси тіла стискає таз із боків. Якщо при ушкодженні симфізу утворилася гематома, проводять також і консервативне лікування Нагноєння гематоми вимагає хірургічного втручання. У разі формування у симфізі псевдосуглоба (гусяча хода) показане ортопедичне лікування.

 

Післяпологові  фістули

 

Сечостатеві і кишково-піхвові фістули — найтяжчі ускладнення пологів, що призводять до втрати працездатності, порушення статевої, менструальної, генеративної та інших функцій. 

Розрізняють міхурово-піхвові, шийково-міхурові, сечівниково-піхвові, се-човідно-піхвові. кишково-піхвові фістули. Фістули виникають унаслідок на­сильницького ушкодження суміжних органів інструментами при травматично­му оперативному втручанні, тривалого стиснення тканин між голівкою плода і тазом роділлі, з некрозом і наступним відторгненням ділянок тканин сечо­вивідних шляхів, прямої кишки і піхви. Тривале стиснення тканин пологового каналу спостерігається в разі невідповідності розмірів голівки плода розмірам таза вагітної (анатомічно або клінічно вузький таз, аномалії вставлення і перед-лежання, великий плід). Особливе значення мають затяжні пологи, що пов'я­зано зі слабкістю пологової діяльності. Прямокишково-піхвова фістула може сформуватися при неправильному ушиванні розриву промежини III ступеня (якщо лігатура проходить через пряму кишку).

Характерними клінічними ознаками фістул є нетримання сечі і виділення її через піхву (сечостатеві фістули), а також відходження газів і калу через піх­ву (кишково-піхвові фістули). Поява цих ознак у перші години після оператив­ного розродження вказує на те, що фістули спричинені травмуванням, на 6— 9-й день — некрозом тканини внаслідок стиснення.

Огляд піхви за допомогою дзеркал і дослідження за допомогою катетера дають змогу встановити локалізацію і розміри фістул. Для діагностики вико­ристовують цистоскопію та інші спеціальні методи дослідження. Щоденний догляд включає туалет статевих органів, змащування шкіри зовнішніх статевих органів і слизової оболонки піхви антисептичними маслами, емульсіями. Че­рез 3—4 міс після пологів показане хірургічне лікування.

 

ПОЛОГОВІ ТРАВМИ ПЛОДА

 

Під терміном " пологова травма" розуміють ушкодження плода, що виник­ли при його проходженні через пологові шляхи. Ушкодження плода внаслідок акушерських маніпуляцій (поворот, накладення щипців, хірургічні втручання) при ускладнених пологах прийнято визначати як акушерську травму.  Хронічна

і гостра внутрішньоутробна гіпоксія плода збільшує імовірність пологового травматизму навіть при фізіологічних пологах.

 

Кефалогематома

Кефалогематома — крововилив під окістя тім'яної або потиличної кістки, поширеність — І—2 % випадків. Флуктуюча пухлина ніколи не поширюється за межі кістки, над якою вона локалізується. Вона безболісна, не пульсує, має тенденцію до збільшення протягом першого тижня після пологів, потім її роз­міри поступово зменшуються і повна резорбція відбувається до 6—8-го тижня. При кефалогематомі великих розмірів і двобічній кефалогематомі часто (18— 20 % випадків) виявляють тріщину кісток черепа, для виключення якої варто виконати рентгенографію. 

Пункцію здійснюють при дуже великих, наростаючих кефалогематомах або при нагноєній гематомі (у поєднанні з антибіотикотерапією).

 

⇐ Предыдущая123

Поделиться: