СИНЕРГЕТИЧНИЙ ПІДХІД ЯК ПІДҐРУНТЯ СТВОРЕННЯ СИСТЕМИ ІНТЕГРАТИВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ

У статті обґрунтовано використання синергетичного підходу до побудови системи інтегративної професійної підготовки майбутніх економістів.

In the article the use of the sinergetical approach to the construction of the system of integrativ professional preparation of future economists is grounded.

У сучасній філософській і педагогічній літературі багато досліджень присвячено різним аспектам модернізації освіти. Головна суперечність, що є загальною для всіх освітніх систем, на думку В. Лутая, є взаємодія між двома протилежними тенденціями до збільшення ролі чи загальних обов’язкових вимог суспільства до освітньої діяльності («суспільне «треба»«), чи, навпаки, до обмеження цих вимог, тобто збільшення ролі вільного вибору будь-якими суб’єктами освітньої діяльності (зокрема, «учнівське «бажаю»«). Причому, оскільки освіта завжди була і є найважливішою атрибутивною функцією суспільної діяльності, то й головну суперечність освіти треба розглядати як прояв головної суспільної суперечності [1]. Суть цієї суперечності М. Грушевський сформулював як боротьбу («конкуренцію») двох визначальних протилежних тенденцій. Перша – це намагання максимально задовольнити інтереси певного суб’єкта: частково-індивідуалістична тенденція. Друга тенденція спрямована на задоволення більш загальних щодо певного суб’єкта суспільних інтересів – колективістична.

Стан розв’язання головної суспільної і освітянської суперечності в наш час має певні специфічні особливості: колективістична тенденція досягла рівня, на якому відбувається глобалізація діяльності всього людства, виникли загальнолюдські інтереси (насамперед – економічні), що почали відігравати важливу роль у виборі діяльності всіма соціальними суб’єктами; найгостріші суперечності між різними соціумами та між природою і людьми стало неможливим вирішувати шляхом антагоністичних методів, бо головним на сьогодні є досягнення миру між ними. Отже, загострення глобальних проблем потребує розроблення нових підходів до розв’язання цих суперечностей, найшвидшого впровадження теоретичних підходів у практику створення освітніх систем та пошуку методів їхнього аналізу. Цим обумовлена актуальність статті.

Багато сучасних учених вважає, що найважливішим здобутком сучасної науки є теорія розвитку складних і дуже складних відкритих систем – синергетика. На думку С.П. Курдюмова та Є.І. Князевої синергетика – це нова наукова парадигма, що породжує революцію більш глибоку та масштабну, ніж наукова революція початку ХХ століття, котра почалась з теорії відносності та квантової механіки. Підґрунтям синергетики є ідеї системності або цілісності світу та наукового знання про нього, загальності закономірностей розвитку об’єктів усіх рівнів матеріальної та духовної організації, нелінійності розвитку, глибинного взаємозв’язку хаосу та порядку [2]. В ній розкриваються і загальні закономірності функціонування та розвитку складних систем, від фізичних і до сучасних суспільних, і специфічні закономірності кожної галузі реального світу та людської діяльності, в тому числі й освітянської. І що особливо важливо – закономірності переходу нижчих форм самоорганізації цих систем у вищі в їх історичному та часовому розвитку.

Якщо виходити із синергетичного бачення соціальної реальності світу як реальності фазового переходу від однієї сталої упорядкованості до наступної, переходу, що пов’язаний із руйнацією, хаотизацією та становленням нового порядку, можна зрозуміти особливості нових сенсів і стратегічних можливостей освіти [3]. Тому І. Пригожин, як один із засновників цієї науки, вважав, що саме узагальнення системи закономірностей синергетики може відіграти роль нової філософії виживання людства, розв’язання його найгостріших суперечностей [1]. Таким чином, розв’язавши суперечності суспільства, стане можливим вирішити проблеми й в освіті, адже раніше ми зазначили, що головну проблему освіти треба розглядати як прояв головної суспільної проблеми. Також відзначимо, що розв’язання проблеми підготовки кадрів, в свою чергу, дасть змогу змінити ситуацію в суспільстві.

Синергетичне осмислення освітніх процесів здійснюють Ю. Бех, В. Буданов, Л. Горбунова, I. Добронравова, А. Євтодюк, І. Єршова-Бабенко, Г. Коломієць, Н. Кочубей, В. Лутай та ін. Праці зазначених дослідників створюють теоретико-методологічний контекст для подальшого вивчення освітніх проблем, до яких належить і питання створення системи інтегративної професійної підготовки майбутніх економістів.

Незважаючи на певні доробки стосовно використання синергетики у вирішенні актуальних задач педагогіки, виникає питання про доцільність інтеграції синергетики та педагогіки, або про передчасність такої інтеграції. Як аргумент О.М. Дахін пропонує дати відповіді на такі питання: 1) чи може педагогіка самостійно осмислити нові реалії педагогічної практики ХХІ століття? 2) чи потрібна модернізація апарату теорії педагогіки за рахунок термінів синергетики? 3) чи можна, зіставляючи педагогічні висновки із загальними висновками теорії відкритих систем, визначити закономірності та загальні риси, які притаманні всім відкритим системам, незалежно від природи явищ [4].

Розглядаючи зазначені питання, автор робить висновок, що методологія синергетики якнайкраще підходить до вивчення освітніх систем, які є відкритими, нелінійними, нерівноважними, динамічними соціокультурними системами [4].

Традиційно до дослідження систем використовується системний підхід (Горбунова Л.С., Лігоцький А.О., В.М. Садовський, Семеног О.М., Семиченко В.А. та ін..), під яким, зокрема М.І. Д’яченко та Л.О. Кандибович, розуміють методологічний принцип, який за своїм місцем в ієрархії рівнів методології науки виступає як ланка, що зв’язує філософську методологію і методологію спеціальних наук [5]. Названий підхід дає змогу вивчати системи взагалі, та педагогічні системи зокрема, у стані їхньої усталеності, але втрачає свою актуальність в особливі моменти існування будь-якої системи, які характеризуються неусталеним станом, не дозволяє досліджувати системи та прогнозувати їх поведінку в переламних точках (точках біфуркації), вивчати здатність системи до самоорганізації. А саме в таких умовах існує сьогодні система освіти, котра зазнала суттєвих змін, одна з яких полягає у появі ринку освітніх послуг та ринку праці, що створює постійний збурюючий та дисипативний вплив на систему освіти взагалі, та систему професійної підготовки майбутніх економістів зокрема.

Отже, не знижуючи значущості системного підходу до побудови системи професійної підготовки майбутніх економістів, вважаємо його недостатнім та погоджуємося з точкою зору авторів, які пропонують використовувати до дослідження освітніх систем синергетичний підхід, адже, як зазначає З.Н. Курлянд, синергетичний підхід має загальнонауковий характер, оскільки усі складні системи, що розвиваються, мають властивість синергії [6], яка виявляється, зокрема, в якісній оцінці інформації; в розвитку системи, що протікає як самоорганізація під впливом соціальних, політичних та особистісних вимог до професійної підготовки фахівців тощо. Таким чином, метою статті є обґрунтування використання синергетичного підходу до побудови системи інтегративної професійної підготовки майбутніх економістів.

Систему інтегративної професійної підготовки майбутніх економістів (СІПП МЕ) ми визначаємо як динамічну, цілеспрямовану, неврівноважену, відкриту, нелінійну систему, яка може бути як керованою, так і самоорганізуючою, відповідну попитам сучасного ринку праці, здатну мобільно реагувати на зміни в політичній, економічній та соціальній ситуації, в освіті, передбачати перспективний розвиток спеціальності, тобто складну систему в її створенні та розвитку, до побудови якої можна застосовувати синергетичний підхід. Але виникає слушне питання, чи дійсно система інтегративної професійної підготовки є такою, як зазначено у визначенні. Обґрунтуємо наше припущення, зіставивши ознаки складної системи з ознаками системи інтегративної професійної підготовки майбутніх економістів.

Система інтегративної професійної підготовки майбутніх економістів є динамічною. Такою її роблять ефекти нестаціонарності, викликані необхідністю пристосування до реалій сучасного соціального світу. Діяльності економіста притаманний динамізм, адже зміни в законодавстві, соціальній, політичній, економічній ситуації, виникнення нових технологій відбуваються майже безперервно. Отже, професійна підготовка має також постійно вдосконалюватися.

Глобалізоване інформаційне суспільство впливає на систему професійної підготовки на поверховому рівні, змінюючи зовнішні характеристики, і на глибинному рівні, змінюючи внутрішні структурні параметри. Для стабільного розвитку необхідно, щоб зовнішні впливи середовища мали відповідати процесам всередині самої системи [7].

Однією з парадигм, на які спирається науковий світогляд, є синергетика. Вона вивчає кількісні та якісні зміни, а також ефекти випадковості, нестаціонарності і саморозвитку в природному і соціальному бутті [7]. Отже, використання синергетичного підходу з боку динамізму СІПП МЕ є виправданим.

Система інтегративної професійної підготовки майбутніх економістів є цілеспрямованою, що в принципі обумовлено її динамічністю. Засновник кібернетики Н. Вінер зазначав, що дія чи поведінка припускає трактування як спрямованість на досягнення деякої мети, тобто деякого кінцевого стану, при якому об’єкт вступає в певний зв’язок у просторі та часі з деяким іншим об’єктом або подією. Тобто система виникає, формується та функціонує у відповідному напрямі для реалізації певних цілей [8, 49]. Мета визначається як зовнішнім середовищем, так і внутрішніми потребами суб’єкта. Мета має бути принципово досяжною, відповідати реальній ситуації та можливостям системи.

Мета системи інтегративної професійної підготовки майбутніх економістів – формування компетентності економіста як всебічно розвиненої особистості (професіонала й людини), яка б змогла гармонійно поєднати свої особисті інтереси з груповими, державними, загальнолюдськими тощо. Отже, і ця ознака складної системи для СІПП МЕ виконана.

Зауважимо, що існуюча система професійної підготовки майбутніх економістів також є цілеспрямованою, однак саме мета суттєво відрізняє її від запропонованої нами. Існуюча система професійної підготовки акцентує увагу на функціональних характеристиках майбутніх фахівців та не враховує великий шар надпрофесійних знань, які є необхідними для діяльності та існування в нашому мінливому та суперечливому світі, жертвує здібностями, індивідуальною своєрідністю особистості тощо на користь спеціальних навичок. Натомість наша система визнає паритетний характер відносин між професійним та особистісним становленням фахівця за рахунок формування компетентності економіста як професіонала та людини.

Система інтегративної професійної підготовки майбутніх економістів є неврівноваженою. Така неврівноваженість пов’язана з адаптацією до оточуючого середовища (система вимушена змінювати свою структуру, щоб пристосуватися до мінливих умов ринку освітянських послуг та відповідати вимогам ринку праці). Відповідність між ознаками неврівноваженої системи та ознаками системи інтегративної професійної підготовки майбутніх економістів наведено у таблиці.

Таблиця

⇐ Предыдущая45678910111213Следующая ⇒

Поделиться: