Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
Сучасні концепції природного права⇐ ПредыдущаяСтр 58 из 58
Розрізнення давніми греками природного права ізакону продовжує жити й у правознавстві XXI ст. Природноправові концепції розвивають традиції філософського осмислення права і визнають існування поряд з позитивним правом(законами і звичаями) ідеального порядку відносин між людьми. Цей вищий нормативний порядок (за наявності системи позитивного права) і називають природним правом. Відповідно до таких поглядів закони держави є дійсними і легітимними, якщовони відповідають ідеальному праву.
422 Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна ______________________________________________________________________ Сучасне розуміння природного права істотно відрізняється від трактувань епохи антифеодальних революцій, поглядів на людину як носія природних прав. По-перше, на противагу доктринам минулого, філософія і правознавство XX століття розглядають людину не як відособленого індивіда, а як учасника різноманітних суспільних зв'язків. У перелік природних прав включаться не тільки невід'ємні права особистості, покликані гарантувати її незалежність від державної влади, але і політичні, соціально-економічні і культурні права людини, права соціальних спільнот (права народу, нації, національних меншин). По-друге, послідовники І. Канта (неокантіанці), зокрема, німецький теоретик права Рудольф Штаммлер (1856—1938), абсолютним природним правом оголосили початок справедливості, «природним правом зі змінним змістом», яке включає моральні і духовні цінності конкретного суспільства чи народу. Цей початок став сприйматися як вимога справедливості й відповідного пристосування права до цінностей існуючого суспільства. На думку Штаммлера, не можна заперечувати природне право, якщо бачити в ньому й критерій для права позитивного як керівництва законодавцю. По-третє, вчення про природне право у XX ст., розвиваючи традиції філософського осмислення права, утворили кілька філософських течій - неокантіанство, неотомізм, персоналізм та ін., які зближуються в його трактуванні. Сучасні неотомісти зводять своє розуміння природного права до філософії Т. Аквінського, чиє вчення було визнано католицькою церквою канонічним. Видатний представник неотомізму французький філософ і громадський діяч Жак Марітен (1882—1973) брав участь у підготовці Загальної декларації прав людини 1948 р. У своїх творах «Інтегральний гуманізм», «Права людини і природний закон», «Людина і держава» будував свою концепцію на традиційних для релігійної філософії уявленнях про божественне походження права і держави, спираючись на принципи історизму, соціальної обумовленості політики. В ессе «Права людини і природний закон» Марітен визначає природне право як неписаний закон. Це означає, що існує, в силу самої людської природи, «вказівка чи положення, яке людський 423 Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна ______________________________________________________________________
розум може відкрити і відповідно до якого людська воля повинна діяти, щоб бути в згоді з необхідними цілями людської істоти». Природний закон, властивий кожній розумній істоті, повинен сприйматися як писаний кодекс і стати еталоном будь-якого справедливого закону. Природний закон доповнюється «рядом положень людського закону залежно від розмаїтості конкретних моментів і обставин», прийнятих людьми зобов'язань і прав, в міру розвитку культури. Кожна епоха, вважає він, має свій історично конкретний ідеал. Ж. Марітен запропонував виділити права різних рівнів: 1) Відповідаючі абсолютній вимозі природного закону (тобто фундаментальні права) — право на життя й особисту свободу, право одружуватися, право приватної власності, право на прагнення до щастя й ін. Ці права особистості є природними в точному значенні слова, тому що кореняться в самій природі людини як вільної і духовної істоти. Особистість, писав Маритен, належить світу вищих цінностей. 2) Політичні права (чи права громадянина) визначаються законодавством країни, утворюють продовження природного права: право народу встановлювати конституцію держави і визначати форму правління, право громадян на активну участь у політичному житті, у т.ч. у виборах, право об'єднання в політичні партії і громадські об'єднання, свобода висловлювань і дискусій, рівність громадян перед законом і судом. Марітен пише, що останні види свободи ймовірно ніколи не будуть вивищені до абсолютного права, але вони складають право в суспільстві, яке досягло «стану політичної справедливості». 3) Соціальні права людини (права трудящих): право на працю, створення профспілок, на справедливу заробітну плату, на соціальне забезпечення та ін., «обумовлені загальним благом». Визнання соціальних прав людини поряд із правом приватної власності дозволяє, писав Марітен, уникнути пороків як капіталізму, так і соціалізму. Французький філософ відстоював ідею «третього шляху» розвитку суспільства. Отже, права людини грунтуються на природному праві, яке є джерелом прав і обов'язків. З прийняттям Загальної декларації прав людини, Європейської конвенції про захист прав
424 Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна ______________________________________________________________________ людини й основних свобод 1950 р., наступних Протоколів до неї, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 р. й інших конвенцій була створена ефективна система міжнародних норм для захисту прав людини. Тим самим природно-правова теорія вирішила одне зі своїх основних завдань, але не втратила свого значення в правознавстві. Природно-правове сприйняття права піддає оцінці позитивне право не лише з інструментального, але і з погляду позапозитивних правових принципів моральності і справедливості. Щоб відповідати вимогам права, закони повинні враховувати ці принципи і ґрунтуватися на них, а законодавець повинен слідувати природному праву. На думку Штаммлера, «суб'єкти суспільних відносин і законодавець, керуючись ідеєю права, а не сваволею, прагнуть до належного упорядкування суспільних відносин, тобто до «істинного», або природного права». Головна мета права полягає в утвердженні справедливості. Тому так важлива внутрішня мораль права, вважає сучасний англійський правознавець Лон Фуллер. Він доводив взаємодію внутрішньої і зовнішньої моралі права. Правова норма як певне сполучення належної мети і належних засобів являє собою моральну цінність. У природно-правовій концепції Фуллера мораль набуває конкретного характеру, того часу як для теорії «чистого» Права трактування подій і конфліктів є характеристикою байдужою, несуттєвою. Американський юрист Рональд Дворкін вважає, що фундаментальні суб'єктивні права утворюють ті принципи і критерії, які повинні братися в основу морального виміру права з погляду справедливості. Ведучим, головним і визначальним принципом, на його думку, є право на рівність, по-іншому — «право на рівну повагу і ставлення». Американські теоретики Джон Роулс і Джон Фінніс тлумачать справедливість як правильність, сумлінність, неупередженість, як свого роду «процесуальну справедливість», яка забезпечується за допомогою правових норм, що відповідають принципу правління справедливого закону. Владним і результативним інструментом справедливого розподілу сукупності суспільних благ чи цінностей людського життя може бути тільки позитивне право, відповідне справедливості.
425 Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна ______________________________________________________________________
Висновки Таким чином, розмаїття сучасних концепцій права і типів праворозуміння дозволяє праву розвиватись, змінюватись і удосконалюватись, використовуючи переваги кожного з підходів і залучаючи сучасні досягнення конкретних наук. Сьогодні «інтегративна юриспруденція» підходить до права як багатомірного соціального явища. Сучасна вітчизняна концепція природного права включає: 1) права людини, головними з яких є свобода, рівність, власність, прагнення до щастя 1; 2) права територіальної громади, що стосуються спільних інтересів регіонального значення; 3) права нації (збереження власної ідентичності, самовизначення у межах етнічної території); 4) права народу. У такому вигляді природне право є тією основоположною доктриною, що лежить в основі всіх галузей права (насамперед — конституційного) розвинутих країн. ____________________________________________ 1. Деякі дослідники поширюють права людини навіть на юридичних осіб (неурядові організації, суб'єктів підприємницької діяльності).
Закінчення
Світ права і держави, політики і суспільства віддавна був і залишається актуальним і цікавим для вивчення й осмислення. Ідеї і концепції минулого про право і державу, накопичені знання — фундамент сучасного правознавства, методологічна основа його розвитку. Світ постійно розвивається і змінюється. Минуле XX століття було століттям соціальних потрясінь, революцій і світових воєн, боротьби тоталітаризму і демократії, сваволі і права. Крах тоталітарних держав підтвердив цінності демократії і права, необхідність позитивної діяльності держави, спрямованої на вирішення економічних, соціальних, екологічних і інших життєво важливих проблем. Громадянське суспільство, права і свободи людини, правова демократична і соціальна державність стали головними орієнтирами світового співтовариства. Створення громадянського суспільства, становлення України як демократичної, соціально орієнтованої правової держави — процес, який став актуальним з проголошенням її незалежності, після прийняття Конституції України 1996 р. Вона проголосила людину найвищою соціальною цінністю, а її права і свободи та їх гарантії — змістом і спрямованістю держави. її розробники спирались як на теоретичний, так і практичний світовий і вітчизняний досвід демократичного державотворення. Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна покликана допомагати удосконалювати правотворчии і державотворчий процеси в Україні, формування політико-пра-вової свідомості кваліфікованого правознавця, громадянина України.
Іменний покажчик Авіценна (Ібн Сина) 84 Аврелій Августин (Блаженний) 68—71 Марк Аврелій 60—61 Агригентський П. 40 Адамс Д. 234, 236 Айртон Г. 130, 132 Андрузький Г. Л. 290-291,293-294 Антифонт 38—40 Аристотель 13, 32, 34, 48-50, 150
Бабьоф Г. 188, 192-194 Бакунін М. О. 312-314 Беккаріа Ч. 12, 198-201, 213, 218, 242 БентамІ. 255-259,277,278,302 Біант 34 Боден Ж. 11, 107-110, 120, 142 Боттомор Т. 412 Будда 22—23
Вебер М. 414 ВиговськийІ. 158-159 Винниченко В. К. 377, 382-384 Вишенський І. 153—154 Вишинський А. Я. 395 ВікоД. 198 Вольтер 13, 171-175, 179, 226 ВольфХ. 195, 197-198,289
Гай 62 Гамільтон О. 225, 232-236 Гегель Г. В. 13-14, 64, 237, 243-249, 254, 332, 337, 353, 378 Геракліт 13, 32, 35-36, 38, 55 * іі: ГерценО. І. 333-335 мт Гесіод 32-34, 55 Гессен В. М. 339, 346 Гіппій 38-40,42 ГоббсТ. 11, 13, 136-143, 185, 195,205, 209, 257 Гомер 32—33, 55 Горгій 38—40 Градовський О. Д. 329, 330, 333 Гроций Г. 116-123, 129, 152, 195, 205, 208-209 Грушевський М. С. 13, 291, 295, 377,379-382, 384 ГугоГ. 250,251
Даль Р. 407 Данило Заточник 95 , Данте А. 13,77,78 Дворкін Р. 424 Демокріт 12—13, 32, 36—37, 51, 55 Десницький С. Ю. 213—216 Джефферсон Т. 225, 229-231, 236 ДонцовД. І. 15, 369-371 Драгоманов М. П. 13, 295, 319-324, 326, 338, 365 Дюверже М. 406 Дюгі Л. 398-400 Дюркгейм Е. 398,414
Еллінек Г. 300-301, 303 Енгельс Ф. 304, 305, 306, 307, 308, 314, 387 Епіктет 60—61 Епікур 32, 51-52, 57 Ерліх Є. 413-415
Зенон 52 Златоуст І. 68—69 Ібн Рушд 84 Ібн Хальдун 84 Іван IV 165—166, 168 Ієрінг Р. 10, 297-301, 347, 351 Іларіон 87—90, 93, 96
Каллікл 40—41 КальвінЖ. 105-106, 116 КампанеллаТ. 110—111, 113—114 Кант І. 10, 12-13, 237-243, 247, 249, 254, 271, 289, 298, 313, 337, 351, 353-354, 356, 378, 422 Карамзін М. М. 279, 282-283 Катков М. 328-329 КейнсД. 401 КельзенГ. 418-420 Кечекьян С. 396 Кістяківський Б. О. 342—347, 354—356, 360, 365 Клеобул 34 Ковалевський М. М. 338, 343—346,350-351, 360 Козачинський М. 208, 209 Козельський Я. П. 216, 217, 218, 219, 224 Констан Б. 13, 262—266, 282 Конт О. 274, 275, 276, 350, 351, 398, 399, 400 Конфуцій 13, 25, 26, 29, 31 Коркунов М. М. 349, 350 Костомаров М. І. 13, 290, 291 Котляревський І. П. 220, 288—289, 340-342, 345-346, 366 Крижанич Ю. 169 Крозьє М. 409 КурбськийА. 166—168 Курський Д. І. 394 Ла Боесі Е. 107
Лао-цзи 24—25 Ласкі Г. 404 Ленін В. І. 314, 385—390, 393 Леонтьєв К. 328 Липинський В. К. 295, 363-365, 371, 384 Ллевелін К. 416, 417 Локк Дж. 10, 13, 142-147, 152, 179, 209-210, 226, 248 Лютер М. 104—105
Мазепа І. 160—163, 203 Макіавеллі Н. 11, 13, 22, 98—103, 160, 184, 219, 313 Малицький А. 395 Мангейм К. 412 Марат Ж. П. 188-190 Маритен Ж. 423 Маркс К. 304-308, 314, 386-387, 390 Медісон Д. 232,235-236 МізельДж. 412 Мілль Дж. 255, 259-262, 303 Міллз Ч. 412 МільтонДж. 130-131 Міхновський М. І. 366—370, 384 Могила П. 154-155, 168, 208, 289 Модестин 62, 64 Мономах В. 12, 87, 91-92, 94, 96 Монтеск'є Ш. 152, 175-181, 187—188, 190, 218, 222-233, 246, 248, 266, 282, 284, 329, 339, 405 Мор Т. 110-113, 115, 120, 135-136 Моска Г. 364,411 Мо-цзи 28 МуравйовМ. М. 283-285 МуромцевС.А. 347—348 Мюнцер Т. 105 Мюрдаль Г. 402, 409 Недбайло П. 396 Нестор 93—94, 96 НиколенкоЯ. 396 Ніцше Ф. 15 Новгородцев П. І. 340,344-345,347, 354, 360 Оріу М. 405, 406 Оріховський С. (Роксолан) 149—153 Орлик П. 161—163 Остін Дж. 277-278,402,418,421 Оуен Р. 268,272,273
Павел 62 Падуанський М. 78—81, 85 Папініан 62, 64 Парето В. 410-411 Паунд Р. 414—416 Пашуканіс Є. 394 Пейн Т. 225, 227-230, 234, 236 Пересвєтов І. 168 Периандр 34 Пестель П. І. 283, 285-287, 289 Петражицький Л. І. 357—360 Піонтковський О. 396 Піттак 34 Піфагор 32, 34, 35, 36, 55 Победоносцев К. 327 Полібій 13, 32, 53-55, 57, 100, 198 Полоцький С. 168, 169 Поппер К. 406—407 Посошков І. Т. 209, 211 -212 Продик 38 Прокопович Ф. 203—208 Протагор 13, 38—40, 44 ПрудонП. 309,310, 311, 312 Пуфендор С. 195-197, 205, 209 Пухта Г. 251, 252, 253
Радіщев О. І. 216, 222-224, 288 Раковський X. Г. 392 Рейснер М. 395 Робесп'єр М. 188, 190-192, 288 Роулс Дж. 424 Руссо Ж. Ж. 181-188, 190, 194, 217, 241, 264, 387
Савіньї Ф. К. 251-253, 297 СенекаЛ. 60—61 Сен-Сімон А. 268, 270-271, 274 Сковорода Г. С. 12, 209, 216, 219-221, 224 Скрипник М. О. 392—394 Сократ 12-14, 32, 35, 41—, 49, 50,55, 208, 220, 342 Солон 34 Спенсер Г. 301-304,350 Сперанський М. М. 279— 282 Спіноза Б. 12, 116, 123-129, 152, 195, 209 Сталіні. В. 390—393
Терлецький К. 153 ТоквільА. 262,266-267 Тома Аквінський 75, 77, 85, 105, 111, 136, 195-197, 227, 229, 365 Томазій Х. 195-197 Туган-Барановський М. І. 377—379, 384
Уїнстенлі Дж. 134—136 Ульпіан 62—64
Фалес 34 Фарабі 84 Філофей 164 . Фінніс Дж. 424 Флавій Г. 62 Франклін Б. 225,226,236 Франко І. Я. 154, 295, 324-327, 362, 376 Фрасімах 38, 40 Френк Дж. 416,417 Фур'є Ш. 268, 269, 270 ХайєкФ. 402,403 ХартХ. 421 Хілон 34 Хмельницький Б. М. 156—159, 161, 163, 221, 288, 293, 373
Цицерон М. Т. 14, 57-60, 69—71, 99, 120, 150, 234
Чернишевський М. Г. 333—336 Чичерін Б. М. 330-333, 344-347
Шан Ян 29, 30 Шевченко Т. Г. 13, 290-293, 324 Шершеневич Г. Ф. 351—353 Штаммлер Р. 314,422,424 Штірнер М. 311-312 Щербатов М. М. 209-210, 212-213, 283
Рекомендована література |
Последнее изменение этой страницы: 2019-03-31; Просмотров: 267; Нарушение авторского права страницы