Охорона праці під час роботи з шкідливими речовинами

Шкідливою називають речовину, яка в контакті з організмом у разі порушення вимог безпеки спричиняє виробничі травми, професійні захворювання або відхилення в стані здоров’я, які виявляють сучасними методами як у людей, що працюють, так і в подальшому їх житті або в наступних поколіннях. Це, наприклад, їдкі, отруйні, радіоактивні речовини.

Крім зазначених вище правил поводження з шкідливими речовинами, під час ремонту електроустаткування треба знати правила обережного поводження з такими розчинниками, як бензол, ксилол, толуол. Ці речовини застосовують як розчинники нітрофарб, емалей, різних клеїв, лаків і мастик, які часто використовують в електромашино- чи електроапаратуробудуванні, зокрема для виготовлення електроізоляційних матеріалів (мікафолію, міканіту, лакотканин) або обмотувальних проводів, а також для просочування секцій обмоток. Наприклад, толуол містить дуже поширені розчинники № 646, 647, 648.

Особи, які постійно працюють з фарбами, лаками і клеями, що містять бензол, ксилол або толуол, проходять медогляд перед прийняттям на роботу і потім через кожні 6 місяців з обов’язковим клінічним аналізом крові, бо ці речовини токсично впливають на органи кровотворення і нервову систему. Під час роботи, особливо під час пульверизаційного фарбування нітрофарбами, влаштовують місцеве відсмоктування повітря або витяжні шафи; замість видаленого в приміщення вводять свіже повітря (узимку — підігріте). Приймати їжу в приміщеннях, де працюють з цими речовинами, забороняється. Для нанесення фарб або лаків, занурення у них деталей застосовують щипці або інші пристрої, які запобігають забрудненню рук. Мити руки із застосуванням бензолу, толуолу, ксилолу або розчинних сумішей, в яких вони є, не можна. Щоб захистити шкіру від випадкової дії цих та інших органічних розчинників, наприклад ще більш отруйного дихлоретану, рекомендують захисні мазі типу пасти ИЭР-1. Їх наносять на шкіру вимитих з милом і насухо витертих кінцівок рук і втирають долонею. Через кілька хвилин паста висихає, утворюючи сухий захисний покрив.

Роботи, пов’язані із застосуванням бакелітового лаку, проводять тільки з використанням ґумових або тканинних напальчників і бинтів для бинтування кінцівок рук, а також із застосуванням профілактичної пасти ВНИОТ ВЦРПС або суміші медичних гліцерину і вазеліну в пропорції 2:1. Бакелітовий лак наносять щіточкою. Застосовувати розпилювальні апарати не можна.

Під час ремонту приладів та апаратів, що містять ртуть (газові реле, U-подібні манометри, тягоміри, ртутні випрямлячі), треба мати на увазі, що ртуть — отрута. Ртуть у вигляді парів токсично впливає головним чином на нервову систему, спричинюючи порушення сну, загальну слабість, головні болі та інші явища. Якщо концентрація парів велика, наприклад при падінні кількох крапель ртуті на розпечений метал, може настати смертельно гостре отруєння. Металічна ртуть, поступово потрапляючи в травний канал, токсично впливає на печінку, нирки та інші органи. Не можна допускати розбризкування ртуті на підлозі, потрапляння її на одяг, руки, в їжу. Не слід залишати її у відкритих посудинах, допускати зіткнення ртуті з кольоровими металами або оцинкованим залізом, з якими вона утворює амальгами, що мають ще шкідливіші для здоров’я властивості.

Розлиту ртуть негайно старанно збирають ґумовою грушею в посуд з водою, намагаючись, щоб вона не залишалася в щілинах підлоги, а дрібні пилоподібні крапельки обережно змітають у совок. Після цього підлогу кілька разів змивають розчином марганцевокислого калію, який окислює поверхню крапельок ртуті, що залишилися, і запобігає її випаровуванню. Якщо розлито велику кількість ртуті, доводиться робити так звану демеркуризацію приміщення. При цьому або заповнюють його на 40 год сірководнем з концентрацією 0,5 мг/л, або обробляють усе приміщення (включаючи стіну і стелю) хлорним залізом. При цьому слід пам’ятати, що від демеркуризаторів інтенсивно кородують металеві предмети.

Демеркуризацію газорозрядних ламп, що вийшли з ладу, перед тим, як їх викидають у сміттєвий ящик (після розбивання), проводять також розчином марганцевокислого калію (світло-рожевим) з добавлянням 5 мл соляної кислоти на 1 л розчину при місцевій відсмоктувальній вентиляції або на вільному повітрі.

Якщо обсяг робіт із ртуттю великий, то їх треба провадити в спеціально обладнаному приміщенні, в якому підлога покрита лінолеумом без щілин з піднятими краями, стіни пофарбовані олійною фарбою до стелі, є витяжні шафи і столи з бортиками та нахилом до труби, під якою стоїть посудина з водою. Люди, які постійно працюють з ртуттю, повинні мати шестигодинний робочий день, одержувати молоко і проходити медогляд під час вступу на роботу її через кожні 6 місяців. Не можна приймати їжу або курити в цьому приміщенні, користуватися там валянками, брати додому спецодяг.

Під час експлуатації вакуумметрів і манометрів з відкритим посудом, де наявність вологи не допускається, замість води над ртуттю повинен бути шар (1–2 мм) чистого гліцерину, який запобігає її випаровуванню. Щоб запобігти витіканню ртуті з цих приладів при випадковому порушенні їхньої герметичності, у хвостовій частині їх є уловлювальні посудини, наповнені водою. Щоб запобігти викиданню ртуті з вакуумметра, його закривають, наприклад, ґумовою пробкою, крізь яку для з’єднання з атмосферою виведено скляну трубку заввишки 5–6 см. Крихкі манометри і вакуумметри ставлять у ящики без щілин з передньою скляною кришкою.

Нижче подано гранично допустимі концентрації (мг/м³) деяких отруйних газів, парів і пилу в повітрі робочої зони виробничого приміщення:

тетраетилсвинець пари металічної ртуті, пари або пил свинцю і його неорганічних сполук гексахлоран, ДДТ, метафос, озон сірчана кислота, хлор, пари або пил міді будь-який пил, у тому числі борошняний, якщо він містить понад 10% кварцу (або пил алюмінію) тютюновий або чайний пил металевий спирт (метанол) дихлоретан, сірководень аміак, бензол, сірчистий газ, нафталін, окис вуглецю ксилол, толуол бензин паливний (у перерахунку на С) ацетон гас, уайт-спірит, трансформаторне масло винний спирт

0,005   0,01 0,1 1,0   2,0 3,0 5,0 10,0 20,0 50,0 100,0 200,0 300,0 1000,0

Згідно з Державними стандартами «Шкідливі речовини. Класифікація і загальні вимоги», за ступенем дії на живий організм ці речовини поділяють на 4 класи небезпеки: від першого (надзвичайно небезпечні) і до четвертого (малонебезпечні). До першого належать, зокрема, усі речовини, для яких зазначено вище гранично допустимі концентрації (ГДК) до 0,1 мг/м³.

Контрольні запитання

1. Які вимоги безпеки повинні задовольняти слюсарний інструмент, заточувальні верстати, ручний електрифікований інструмент та ручні переносні світильники?

2. Яких правил безпеки треба додержувати під час роботи з ртуттю (або з фарбами, що містять бензол, толуол)?

Розділ 2.11. Охорона праці під час експлуатації сільських
технічних пристроїв (установок)

⇐ Предыдущая45678910111213Следующая ⇒

Поделиться: