Спалимість будівельних матеріалів і вогнестійкість будинків

Будівельні матеріали і конструкції за ступенем вогнестійкості поділяються на такі три групи.

1. Неспалимі, які внаслідок дії вогню або високої температури не запалюються, не тліють і не обвуглюються (цегла, бетон, черепиця).

2. Важкоспалимі матеріали — ледве запалюються, тліють або обвуглюються і продовжують горіти або тліти тільки при наявності джерела вогню (саман, комишит). Важкоспалимими вважаються також будівельні конструкції, виконані з важкоспалимих матеріалів або зі спалимих, але оштукатурених чи облицьованих неспалимими матеріалами.

3. Спалимі можуть горіти або тліти і після усунення джерела вогню, від якого загорівся матеріал.

Згідно з БНіП II-А.5-70 «Протипожежні норми проектування будинків і споруд», залежно від матеріалів і конструкцій, з яких побудовано стіни, перекриття та інші частини будинків, будинки поділяються на 5 груп.

У будинках I і II ступенів вогнестійкості усі основні елементи неспалимі і відрізняються між собою тільки границею вогнестійкості матеріалів, що вимірюється в годинах. Це час, протягом якого не втрачається несуча здатність будівельних конструкцій, у них не утворюються наскрізні тріщини і температура на протилежній від вогню стороні не досягає 220º С. Наприклад, несучі стіни в будинках I ступеня мають границю вогнестійкості 2,5, а II ступеня — 2 год. У будинках III ступеня вогнестійкості усі елементи неспалимі, крім перегородок і міжповерхових або горищних перекриттів, які можуть бути важкоспалимими, і несучих конструкцій покриття (дахів), які можуть бути спалимими. У будинках IV групи неспалимі тільки спеціальні глухі протипожежні стінки, що поділяють великий будинок на частини. Несучі стіни, колони, перегородки і заповнення каркасних стін у будинках IV ступеня вогнестійкості — важкоспалимі, а безгорищні перекриття можуть бути спалимі. У будинках V ступеня вогнестійкості усі елементи зроблені із спалимих неоштукатурених будівельних матеріалів, крім протипожежних стін. Можуть бути спалимими у будинках будь-якого ступеня вогнестійкості: лати покрівлі, крокви в будинках, які мають горища, деякі конструкції перегородок, підлоги, двері, віконні рами, облицювання стін і стель, за винятком дверей у протипожежних стінах.

Сільські електростанції можна розміщувати так: потужністю понад 1000 кВт у будинках I, II або III ступенів вогнестійкості, потужністю від 101 до 1000 кВт включно — в будинках IV ступеня вогнестійкості, потужністю до 100 кВт — у будинках V ступеня вогнестійкості. Існують аналогічні вимоги до тваринницьких та інших виробничих будівель.

2.12.5. Протипожежні вимоги до планування населених пунктів
 сільського типу та електроустановок

Згідно з БНіП II-Н.1-70 «Генплани сільськогосподарських підприємств. Норми проектування», сільськогосподарські будівлі проектують у вигляді окремих комплексів: житлові і громадські будинки — в одному, виробничі споруди — в інших. Між будинками всередині комплексу, а також між будівлями з відкритими складами палива, нафтопродуктів, сіна, зерна тощо слід влаштовувати протипожежні розриви. Наприклад, між будинками виробничого комплексу, до якого входять електростанція, мінімальна відстань 10 м (при I і II ступенях вогнестійкості), а максимальна 20 м (при IV і V ступенях). Проте резервні електростанції потужністю до 100 кВт з ДВЗ дозволяється розміщувати у будинку об’єкта, елек­тропостачання якого ця станція резервує. У приміщенні електростанції роблять окремий вхід, а стіни і перекриття важкоспалимими. Пожежні розриви між будинками I і II ступенів вогнестійкості не нормують, якщо ці будинки мають звернені одна до одної стіни, виконані як протипожежні, або такою є стіна в одного, вищого, чи коли сума площ цих будинків не більша, ніж допустима для кожного з них всередині будинку між протипожежними стінами.

Закриті споживчі трансформаторні підстанції і розподільні пункти треба, як правило, проектувати вбудованими у виробничі споруди або прибудованими до них. Дозволяється розміщувати внутрішньоцехові підстанції з трансформаторами в основних і допоміжних приміщеннях ви­робництв, що належать до категорій Г і Д, на першому і другому поверхах у будинках I і II ступенів вогнестійкості. Стовпові споживчі підстанції треба розміщувати не ближче 3 м від будинків I–III ступенів і не ближче 5 м від будинків IV і V ступенів вогнестійкості. Від маслонаповнених апаратів відкритого РУ до будинків електростанцій або підстанцій та допоміжних будинків на їхній території (склади) або до будинків промислових підприємств з виробництвами категорій В, Г, Д, а також до житлових і громадських будинків відстань має бути не менш як 16 м, якщо будинок належить до I або II ступеня вогнестійкості, і 24 м, якщо до IV або V ступеня, але відстань до будинків закритих РУ, щита керування не нормується. Коли відкрито встановлений трансформатор, який обслуговує виробничу будівлю з виробництвом категорій Г або Д і перебуває від її стіни далі, ніж 10 м, то будь-яких спеціальних вимог не ставлять, а при виконанні ряду умов трансформатор можна встановлювати ближче (наприклад, на відстані 0,8 м, якщо будинок IV або V ступеня вогнестійкості, а стіна виконана як протипожежна і піднімається над спалимим дахом на 0,7 м).

До всіх будинків, а також до трансформаторів на відкритих РУ слід обладнати проїзні (у будь-яку пору року) під’їзди, причому при ширині будинку 18 м і більше не менше ніж з двох боків будівлі. Ширина проїзної частини під’їзду повинна бути не менше 3,5 м (до трансформатора — 3 м).

⇐ Предыдущая6789101112131415Следующая ⇒

Поделиться: