Аутотренінг як система концентрованого саморозслаблення

І самонавіювання.

Аутогенне тренування (аутотренінг) - концентрована форма саморегуляції з одночасним застосуванням спеціальних прийомів м’язової релаксації (розслаблення м’язів), психічного спокою і самонавіюванням. Аутотренінг спрямований на регуляцію психічної активності людини, мобілізацію її соматичних і духовних резервів, інтенсифікацію пізнавальних процесів - уваги, зосередженості, швидкості психічних реакцій, рівня самооцінки, пам’яті.

Застосовують індивідуальний та груповий аутотренінг.

Використовують проведення процедур у трьох послідовнихположеннях:

- сидячи - пацієнт вільно сидить на стільці з трохи нахиленою вперед головою, передпліччя кладе вільно на стегна, а кисті розслаблює і опускає.

- зручне розміщення людини у м’якому кріслі - потилиця і спина повинні зручно спиратися на спинку крісла, а руки у розслабленому стані розміщуються на підлокітниках.

- лежачи горілиць на ліжку, кушетці або дивані з вільно простягнутими вздовж тулуба руками.

Після прийняття одного із положень тіла слід заплющити очі і вольовим впливом намагатися максимально розслабити спочатку м'язи обличчя, потім язика і нижньої щелепи. Після цього проводять дихальну розминку, яка полягає у дво-три хвилинному диханні животом з частотою 14-16 дихальних рухів за 1 хв., потім переходять до основних вправ аутотренінгу:

а) загальне заспокоєння;

б) досягнення загальної м’язової релаксації;

в) виклик відчуття тепла в кінцівках;

г) оволодіння регуляцією частоти і ритму дихання;

ґ) оволодіння регуляцією частоти і ритмом серцевих скорочень;

д) мобілізуючі вправи;

є) загальне зміцнення емоційно-вольової сфери.

На завершальному етапі переходять до виконання спеціальних прийомів аутотренінгу, який складається із 12 занять. На перших заняттях (1-4) необхідно сформувати образ спокою і розслаблення, на проміжному етапі (заняття 5-9) зафіксувати цей стан другою сигнальною системою (тобто в усній формі). Завершальні заняття (10-12) призначені для закріплення образу психічного і фізичного спокою.

 

1- 4 заняття.

- Я зовсім спокійний. Згадка про конкретні ситуації або події викликає відчуття приємного спокою і радості.

- Мене ніхто і ніщо не турбує. Згадка конкретної події викликає, відчуття насолоди і приємності.

- Усі мої м’язи повністю розслаблені і підготовлені до відпочинку.

- Усе моє тіло розслаблене повністю, і я відпочиваю, неначе перебуваючи у стані невагомості.

- Я повністю спокійний і віддалений від реальностей земного життя.

 

5-9 заняття.

- Я зовсім спокійний і врівноважений.

- Мене ніхто і ніщо не турбує.

- Усі мої м’язи максимально розслаблені і підготовлені до відпочинку.

- Усе моє тіло повністю розслаблене і відпочиває.

- Я безмежно щасливий і спокійний.

 

10-12 заняття.

Я абсолютно спокійний, ніхто і ніщо не може порушити мого спокою.

За умови виконання обстежуваним цього етапу переходять до виконання спеціальних вправ аутотренінгу в такій послідовності (тривалість кожної вправи 30-60 с):

перший етап - загальне заспокоєння. Пацієнт із заплющеними очима повільно і тихо повторює кілька разів слова:

я спокійний, я зовсім спокійний;

мене ніщо не бентежить, мене ніхто не турбує;

у мене розслаблені м’язи обличчя, очей, нижньої щелепи, язика;

розслаблені м’язи моїх рук, ніг, тулуба;

усі мої м’язи розслаблені;

тіло моє повністю розслаблене і відпочиває;

тіло моє легке, невагоме;

другий етап - м’язова релаксація. Пацієнт вольовим зусиллям послідовно створює в організмі певні відчуття:

я відчуваю важкість у правій руці;

відчуття важкості у правій руці повільно наростає;

права рука надто важка, і я не здатний нею поворухнути;

я відчуваю важкість у лівій руці;

я відчуваю послідовне наростання важкості у лівій руці;

ліва рука надто важка, і я не здатний нею ворухнути;

я відчуваю важкість у правій нозі;

відчуття важкості у правій нозі поступово наростає;

права нога стає надто важкою і нерухомою;

я відчуваю важкість у лівій нозі;

відчуття важкості у лівій нозі поступово наростає;

ліва нога стає надто важкою і нерухомою;

я відчуваю приємну важкість, яка наповнює мої руки і ноги;

усе моє тіло повністю розслаблене і важке;

третій етап - емоційно-вольова сфера. Пацієнт про себе кілька разів повторює у визначеній послідовності вислови:

я повністю володію собою;

я володію своїми думками;

я володію своїми емоціями;

я володію своїми почуттями;

я завжди уважний;

я завжди організований;

я завжди впевнений у собі;

я завжди урівноважений;

я спокійний і повністю володію собою.

Після закінчення сеансу обстежуваному пропонується розплющити очі і з’ясовують його реакцію на кожну дію аутотренінгу. Ефективність сеансу оцінюється за такими критеріями:

відмінний результат - при позитивній відповіді на всі суб’єктивні відчуття з тесту “Загальне заспокоєння”, при позитивній реакції не менше ніж на 10 дій з тесту “М’язова релаксація”, на 6-7 дій з тесту “Емоційно-вольова сфера”;

 

 

добрий результат - при позитивній реакції не менше ніж на 6 дій з тесту “Загальне заспокоєння”, на 7 дій з тесту “М’язова релаксація", на 5 дій з тесту “Емоційно-вольова сфера”;

задовільний результат - при позитивній відповіді не менше ніж 5 дій з тесту “Загальне заспокоєння”, на 6 дій з тесту “М’язова релаксація”, на 4 дії з тесту “Емоційно-вольова сфера”;

незадовільним вважається результат за показниками, які нижчі задовільних бодай по одному із тестів.

Таким чином, медичні працівники повинні вміти допомогти пацієнтові в стресових ситуаціях зняти нервове напруження і адаптуватись до нових умов існування за допомогою психічної саморегуляції.

 

⇐ Предыдущая11121314151617181920Следующая ⇒

Поделиться: