Поняття та види помилок у кримінальному праві. їх вплив на кримінальну відповідальність

Помилка у кримінальному праві - це неправильне уявлення особи про дійсний юридичний або фактичний характер учиненого нею діяння та його наслідки.

Характер помилки може значно вплинути на правильне вста-новлення дійсного змісту суб’єктивної сторони злочину, а також на вирішення питання про правову оцінку вчиненого. Залежно від змісту неправильного уявлення особи розрізняють два види помилки: юридичну та фактичну.

Юридична помилка - це неправильне уявлення особи про юридич-ну природу вчиненого діяння, його правову оцінку та наслідки.

Доцільно виділити чотири види таких помилок, враховуючи, що помилка в злочинності діяння поділяється на два підвиди, які мають самостійне кримінально-правове значення:

1)  Помилка особи у злочинності власного діяння та його мож-ливих наслідків.

Так, особа вважає, що її дії злочинні і тягнуть кримінальну відпо-відальність, тоді як вони Кримінальним кодексом не передбачені. На-приклад, особа вважає, що порушення правил дорожнього руху, що призвело до заподіяння потерпілому легких тілесних ушкоджень, є злочином. Однак кримінально-правова заборона такого діяння відсутня, і воно визнається адміністративним правопорушенням. Діяння, передбачене кримінальним законом, не може тягнути кримінальну відповідальність внаслідок відсутності протиправності як обов’язкової ознаки злочину.

Тому при такій помилці особа не може бути притягнута до кримі-нальної відповідальності.

2)  Помилка особи у незлочинності власного діяння та його можливих наслідків.

Така помилка наявна, коли особа думає, що вчинене нею діяння не тягне кримінальної відповідальності, але Кримінальний кодекс відносить таке діяння до злочинів.

Тому при такій помилці особа притягується до кримінальної відпо-відальності.

Але можливі ситуації, коли особа, що порушила кримінально-пра-вову заборону, не тільки не знала про неї, але і не могла знати за тих умов, у яких вона знаходилася в момент порушення цієї заборони (знаходилася у закордонному відрядженні чи була важко хворою та в інших випадках). Тобто, у відповідності до ст. 68 Конституції України «незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності», в нашій ситуації це правило можна перефразувати «незнання положень кримінального законодавства не звільняє особу від кримінальної від-повідальності».

У таких випадках кримінальна відповідальність повинна виключа-тися унаслідок відсутності вини.

3)  Помилка винної особи в кваліфікації вчиненого злочину.

Так, наприклад, особа вчиняє крадіжку майна з магазину та вва-жає, що її дії охоплюються ч. З ст. 185 КК (вчинення крадіжки шля-хом проникнення в приміщення), але слідчий кваліфікує її дії як крадіжка вчинена у великих розмірах (ч. 4 ст. 185 КК). Така помилка особи, як правило, не впливає на кваліфікацію і тягне кримінальну від-повідальність особи.

4) Помилка у виді чи розміру покарання.

Така помилка не впливає на відповідальність, тому що вид і розмір покарання перебувають за межами суб’єктивної сторони.

Фактична помилка - це неправильне уявлення особи про обстави-ни, що утворюють об’єктивні ознаки конкретного складу злочину

У теорії кримінального права переважно виділяють такі види фактичних помилок: помилка в ознаках об’єкта злочину (помилка в суспільних відносинах, помилка в предметі злочину, помилка в потерпілому від злочину); помилка в ознаках об’єктивної сторони злочину (помилка в засобах вчинення злочину, помилка в розвитку причинного зв’язку, помилка в суспільно небезпечних наслідках, помилка при «відхиленні в дії»).

При помилці в родовому об’єкті: а) скоєне кваліфікується як замах на заподіяння шкоди об’єкту, стосовно якого був спрямований умисел; б) якщо обстановка вчинення злочину не давала можливості визначити родову належність об’єкта посягання, то скоєне кваліфікується як закінчений злочин - посягання на той об’єкт, якому фактично заподіяна шкода; в) якщо виникає помилка в потерпілому як різновид помилки в родовому об’єкті скоєне кваліфікується за сукупністю: як замах на заподіяння шкоди об’єкту, стосовно якого був спрямований злочин, та закінчений злочин - посягання на той об’єкт, якому фактично заподіяна шкода.

Помилка в предметі має такі види:

1)  помилка в предметі в межах однорідного посягання.

Така помилка на кваліфікацію не впливає. Це може мати значення при викраденні предмета злочину (наприклад при крадіжці), якщо завдається більш значна шкода, але це вже помилка в наслідках зло-чину, яка буде розглянута далі;

2)  помилка в предметі в межах різнорідного посягання.

Наприклад, особа викрадає крейду, але вважає, що це наркотичні

засоби. Дії особи слід кваліфікувати як замах на викрадення нарко-тичних засобів (ч. 2 ст. 15, ст. 308 КК). Тобто, дії особи слід кваліфікувати як замах на злочин, який прагнула вчинити особа;

3)  помилка на відсутній предмет.

Наприклад, особа проникає в магазин для викрадення грошей, але вони були здані в банк і тому особа не змогла реалізувати свій умисел. Такі дії кваліфікуються як замах на злочин, який прагнула вчинити особа.

Помилка в потерпілому полягає в тому, що суб’єкт, бажаючи запо-діяти шкоду одній особі, у результаті помилки заподіює шкоду іншій особі. Так, винна особа з метою помститися знайомому вбиває, як він вважає, саме його. Враховуючи, що злочин відбувся вночі, злочинець помилився і вбив зовсім іншу особу, а не свого знайомого.

Такого роду помилка не впливає на кваліфікацію, тому що не стосу-ється обставин, що були ознаками складу злочину.

Якщо виникає помилка в потерпілому як різновид помилки в ро-довому об’єкті дії винної особи слід кваліфікувати за спрямованості умислу як замах на злочин, який особа прагнула вчинити, і закінчений злочин, який особа насправді вчинила.

Можна виділити 2 підвиди помилок вчинення злочину з непри-датними засобами:

1)  вчинення злочину з абсолютно непридатними засобами. Аб-солютно непридатними вважаються засоби, використання яких за будь-яких умов (обставин) не може привести до закінчення злочину, зокрема настання суспільно небезпечних наслідків (наприклад, спроба отруїти людину водою, зібраною на кладовищі, яку особа помилково вважає отрутою).

При цьому особа через свою повну неосвіченість не розуміє, що ці за-соби не можуть завдати шкоди іншій особі або використовує забобонні засоби (ворожба, закляття) і тому вона не може бути притягнута до кримінальної відповідальності;

2)  вчинення злочину з відносно непридатними засобами. Відносно непридатні ті засоби, які лише за даних конкретних обставин не можуть привести до виконання задуманого (наприклад, спроба вчинити вбивство з вогнепальної зброї (автомата), яка виявилась несправною (зіпсованою).

Тобто, в таких ситуаціях дії особи слід кваліфікувати як замах на злочин, який вона прагнула вчинити.

Під помилкою у розвитку причинового зв’язку слід розуміти неправильне уявлення винної особи про дійсний розвиток причинового зв’язку між суспільно небезпечним діянням та злочинними наслідками.

Помилка особи саме в деталях розвитку причинового зв’язку на кваліфікацію не впливає.

Помилка особи в загальних рисах причинового зв ’язку впливає на кваліфікацію злочину (на визначення форми вини, стадії вчинення злочину і відповідальності).

Помилка особи щодо кількісної характеристики наслідків на кваліфікацію вчиненого не впливає, якщо ця помилка не виходить за встановлені законодавцем межі при вчиненні певного злочину.

Так, у примітці до ст. 185 КК установлений великий розмір ма-теріальної шкоди - якщо вона в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Тобто розмір шкоди, що перевищує цю суму, але не більше 600 неоподатковуваних мінімум доходів громадян (особливо великий розмір) розглядається як великий і на кваліфікацію не впливає.

Якщо особа бажала завдати більш тяжкої шкоди, але збитки, які настали, є менш тяжкими, то діяння особи слід розглядати як замах на завдання більш тяжкої шкоди.

Помилка в якісній характеристиці наслідків, тобто помилка в ха-рактері шкоди, може полягати в непередбаченні шкоди, що фактично настала, і, навпаки, у передбаченні шкоди, що не наступила.

Якщо відповідальність за бажану і реально заподіяну шкоду перед-бачена однією й тією самою нормою Особливої частини КК, тобто якщо об’єкти співпадають, то скоєне кваліфікується за фактичними наслідка-ми, оскільки закінчений злочин охоплює замах на злочин. Така кваліфікація можлива за умови, що вина стосовно «відхиленої дії» також умисна.

В ситуації, коли відповідальність за бажану та реально заподіяну шкоду передбачена різними нормами Особливої частини КК, тобто коли об’єкти посягання не є тотожними, скоєне кваліфікується за сукупністю: як замах на бажаний результат і закінчений фактично виконаний злочин.

Бандитизм (ст. 257 КК). Відмінність цього злочину від ство-рення злочинної організації (ст. 255 КК). Постанова Пленуму Вер-ховного Суду України № 13 від 23 грудня 2005 р. «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійки-ми злочинними об’єднаннями»

Стаття складається з однієї частини, що містить заборонювальну норму. Родовим та безпосереднім об’єктом злочину є громадська безпека - це стан захищеності громадянського суспільства, що ха-рактеризується відсутністю небезпеки для життя і здоров’я людей, їх спокою та майнових прав, нормальної діяльності підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, цілісності та збереження матеріальних цінностей.

Об’єктивна сторона злочину передбачає три форми: 1) організацію озброєної банди; 2) участь у банді; 3) участь у нападі, вчинюваному такою бандою.

Банда - це озброєна організована група або злочинна організація, яка попередньо створена з метою вчинення кількох нападів на під-приємства, установи, організації чи на окремих осіб або одного такого нападу, який потребує ретельної довготривалої підготовки. Окрім за-гальних ознак, властивих організованим групам і злочинним органі-заціям, банда має низку специфічних рис.

Обов’язкові ознаки банди: 1) наявність у неї декількох (трьох та більше) суб’єктів злочину; 2) стійкість; 3) озброєність; 4) спільна мета її учасників - вчинення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян; 5) спосіб вчинення злочину - напад на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб.

Озброєність банди означає наявність зброї хоча б в одного члена банди (при цьому всі інші учасники банди мають знати, що така зброя є в наявності та може бути застосована під час нападу). Зброя може бути вогнепальною, холодною, військовою, мисливською, спортивною, саморобною чи переробленою (наприклад, обріз). Організація озброєної банди - це створення як організованої групи чи злочинної організації, що вже озброєні, але ще не вчинили нападів, так і таких стійких об’єднань, які, щоб дістати зброю, вчиняють напади на військовослужбовців, працівників правоохоронних органів тощо. Участь у вчинюваному озброєною бандою нападі - це виконання членами банди або іншими особами дій, які становлять напад (наприклад, застосування насильства чи погроза його застосування до працівників підприємств, установ, організацій чи до окремих громадян).

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за цей злочин, тлумачення окремих термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України № 13 від 23 грудня 2005 р. «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями».

Момент закінчення злочину, передбаченого ст. 257 КК, визначається з урахуванням форми, в якій вчиняється бандитизм. Банду слід вважати створеною з моменту досягнення її учасниками згоди щодо вчинення першого нападу за наявності планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності такого ж характеру та за умови, що об’єднання набуло всіх обов’язкових ознак банди. При цьому не має значення, передувала створенню банди стадія існування об’єднання як організованої групи або злочинної організації чи банда одразу була створена як така. Якщо перший, а також наступні злочини були вчинені до набуття об’єднанням усіх обов’язкових ознак банди, ці злочини за наявності до того підстав необхідно визнавати такими, що вчинені організованою групою чи злочинною організацією. Оскільки ст. 257 КК передбачено відповідальність за організацію банди, а не за організаційну діяльність щодо її створення, дії обвинувачених можна кваліфікувати як закінчений бандитизм лише у випадках, коли банду дійсно було організовано. Організаційна ж діяльність, яка не дала такого результату, може розцінюватись як замах на бандитизм (п. 17 названої постанови).

Відмінність бандитизму (ст. 257 КК) від створення злочинної організації (ст. 255 КК): банда може бути організованою групою чи злочинною організацією (у ст. 255 КК йдеться тільки про злочинну організацію), її обов’язковою ознакою є озброєнність, а сам бандитизм має спеціальну мету та специфічний спосіб вчинення злочину.

Суб’єкт злочину - фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою здійснення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян.

( лід враховувати, що ст. 257 КК, яка містить законодавче визна-чення поняття бандитизму, не передбачає ні якихось конкретних цілей вчинюваних бандою нападів як обов’язкової ознаки складу цього злочину, ні відповідальності за вчинення її членами під час нападу злочинних діянь, які утворюють самостійні склади злочинів (крім відповідальності за організацію банди, участь у ній та у вчинюваних нею нападах). Тому в таких випадках судам належить керуватися по-ложенням ст. 33 КК, згідно з яким за сукупності злочинів кожен із них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК (п. 26 названої постанови).

Покарання за злочин: позбавлення волі на строк від 5 до 15 років із конфіскацією майна.

3. Задача

Водій Л. на підставі товарно-транспортної накладної перевозив сільськогосподарську продукцію з поля у сховище. ГІід час виконання останньої ходки він викрав сільськогосподарську продукцію на суму 2000 гривень.

Кваліфікуйте дії Л.

Відповідь

Дії водія Л. потрібно кваліфікувати за ч. 1 ст. 191 КК як привласнення чужого майна, яке було йому ввірене. В даному випадку суб’єкт злочину спеціальний. Про те, що майно Л. було ввірено свідчить на-явність у нього товарно-транспортної накладної.

 

Білет № 40

⇐ Предыдущая36373839404142434445Следующая ⇒

Поделиться: