Короткі теоретичні відомості та загальні довідкові дані щодо виробничого шуму

Шум – безладне сполучення різних за силою і частотою звуків; здатне чинити несприятливу дію на організм. Джерелом шуму є будь-який процес, що викликає місцеву зміну тиску або механічні коливання у твердих, рідких або газоподібних середовищах. Дія його на організм людини пов’язана головним чином із застосуванням нового, високо продуктивного обладнання, з механізацією і автоматизацією трудових процесів: переходом на великі швидкості під час експлуатації різних верстатів і агрегатів. Джерелами шуму можуть бути двигуни, насоси, компресори, турбіни, пневматичні й електричні інструменти, молоти, дробарки, верстати, центрифуги, бункери та інші установки, що мають рухомі деталі. Крім того, за останні роки у зв’язку зі значним розвитком міського транспорту зросла інтенсивність шуму й у побуті, тому, як несприятливий чинник, він набув великого соціального значення.

Основні фізичні параметри шуму: частота звуку f (Гц); звуковий тиск Р (Па); інтенсивність звуку І (Вт/м²). В акустиці вимірюють не абсолютні значення інтенсивності та звукового тиску, а їх логарифмічні рівні L, прийняті відносно порогового значення інтенсивності звуку I_о або порогового звукового тиску Р_о і виражені в децибелах (дБ).

Шум має певну частоту, або спектр, що виражається в герцах, і інтенсивність – рівень звукового тиску, вимірюваний у децибелах. Для людини сфера чутних звуків визначається в інтервалі від 16 до 20 000 Гц. Найбільш чутливий слуховий аналізатор до сприйняття звуків частотою 1000 – 3000 Гц (мовна зона).

Вимірювання, аналіз і реєстрація спектра шуму виробляються спеціальними приладами – шумомірами та допоміжними приладами (самописці рівнів шуму, магнітофон, осцилограф, аналізатори статистичного розподілу, дозиметри та ін.) . Оскільки вухо менш чутливе до низьких і більш чутливе до високих частот, для одержання показань, відповідних сприйняттю людини, у шумомірах використовують систему коригованих частотних характеристик –шкали А, В, С, D і лінійну шкалу, які відрізняються за сприйняттям. У практиці застосовується в основному шкала А.

Нормованими параметрами шуму є рівні звукового тиску в октавних смугах і з середньо-геометричними частотами 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000 і 8000 Гц і еквівалентний інтегральний рівень звуку в децибелах (шкала А). Допустимі рівні шуму на робочих місцях не перевищують відповідно 110, 94, 87, 81, 78, 75, 73 дБ, а за шкалою А ( інтегральний рівень) – 80 дБА.

Шум – один з найпоширеніших несприятливих фізичних чинників навколишнього середовища, який має важливе соціально-гігієнічне значення у зв’язку з урбанізацією, а також механізацією й автоматизацією технологічних процесів, подальшим розвитком дизелебудування, реактивної авіації, транспорту. Наприклад, під час запуску реактивних двигунів літаків рівень шуму коливається від 120 до 140 Дб, під час клепанні й рубанні листової сталі – від 118 до 130 дБ, роботі деревообробних верстатів – від 100 до 120 дБ, ткацьких верстатів – до 105 дБ; побутовий шум, пов’язаний з життєдіяльністю людей, складає 45 – 60 дБ.

Для гігієнічної оцінки шум підрозділяють: за характером спектра – на широкосмуговий з безперервним спектром шириною більш однієї октави і тональний, у спектрі якого є дискретні тони; за спектральним складом – на низькочастотний (максимум звукової енергії припадає на частоти нижче        400 Гц), середньочастотний (максимум звукової енергії на частотах від 400 до 1000 Гц) і високочастотний (максимум звукової енергії на частотах вище 1000 Гц); за часовими характеристиками – на постійний (рівень звуку змінюється в часі але не більш ніж на 5 дБА – за шкалою А) і непостійний. До непостійного шуму належать коливний шум, при якому рівень звуку безупинно змінюється в часі; переривчастий шум (рівень звуку залишається постійним протягом інтервалу тривалістю 1 с і більше); імпульсний шум, що складається з одного або декількох звукових сигналів тривалістю менш 1 с.

Від  впливу шуму розрізняють чотири ступені втрати слуху (табл.4.1).

 

Таблиця 4.1 – Критерії оцінювання слухової функції  для осіб, які працюють в умовах шуму та вібрації залежно від звукових частот шуму

Ступінь втрати слуху	Тотальна порогова аудіометрія		Сприйняття шепітної мови, м
	втрати слуху на звукові частоти 500, 1000 і 2000 Гц, дБ (середнє арифметичне)	втрата слуху на 4000 Гц і межі можливого коливання, дБ
1. Ознаки впливу шуму на орган слуху	До 10	50±20	5±1
2. Кохлеарний неврит з легким ступенем зниження слуху	11-12	60±20	4±1
3. Кохлеарний неврит з помірним ступенем зниження слуху	21±30	65±20	2±1
4. Кохлеарний неврит зі значним ступенем зниження слуху	31±45	70±20	1±0,5

Засоби й заходи захисту від шуму бувають колективні й індивідуальні. Засоби та заходи колективного захисту поділяються на:

– акустичні (звукоізоляція, звукопоглинання, віброізоляція, демпфування, глушники шуму);

– архітектурно-планувальні (акустичні рішення планувань будівель і генеральних планів об’єктів; раціональне розміщення технологічного обладнання, машин, устаткування, робочих місць; створення шумозахищених зон та ін);

– організаційно-технічні (застосування малошумних технологічних процесів і машин; дистанційне управління й автоматичний контроль шумного устаткування; удосконалення технології ремонту та обслуговування; раціональні режими праці та відпочинку).

Відносно до джерела збудження шуму засоби колективного захисту поділяються на:

– засоби, що знижують шум у джерелі його виникнення;

– засоби, що знижують шум на шляху його розповсюдження від джерела до об’єкта, що підлягає захисту.

 

⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒

Поделиться: