Забезпечення енергоефективності та енергозбереження

Основні проблеми, які передбачається розв’язати

Надмірне споживання енергії спричиняє для України значні витрати та ризики у сферах енергетичної безпеки, державних витрат, торговельного балансу, економічної та соціальної активності, та охорони навколишнього природного середовища. Сектор опалення житлових та громадських будівель має один з найбільших потенціалів покращення енергоефективності – щорічні економічні втрати від надмірного споживання енергії на опалення оцінюються в 3 млрд. доларів США (або 3 відсотки валового внутрішнього продукту).

Щорічне споживання природного газу на опалення в Україні оцінюється у 18,6 млрд. куб. метрів (річна оцінка споживання газу зроблена виходячи з помірної температури в опалювальний сезон та помірного відновлення в промисловості). При цьому найбільша частина енергії втрачається саме у будинках. Більшість наявного житлового фонду (85 відсотків) в Україні побудовано ще до набуття незалежності та не розрахована на економне споживання теплової енергії, тому потребує негайної термомодернізації. Так, за оцінками експертів, питоме споживання тепла і гарячої води в Україні у два рази перевищує показники держав – членів ЄС з подібними кліматичними умовами. Тобто Україна має реальний потенціал скоротити обсяг споживання та імпорт природнього газу більше ніж на 9 млрд куб. метрів за рахунок теплової модернізації житлових та громадських будівель.

Проте процес скорочення споживання енергоресурсів, у тому числі за рахунок термомодернізації будинків, відбувається вкрай повільно. Зокрема, в межах Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010—2017 роки брали участь 670 об’єднань співвласників багатоквартирних будинків/житлово-будівельних кооперативів, які отримали кредити на впровадження енергоефективних заходів, що робить важливим не тільки продовження строку дії Програми на наступні роки, але і розширення переліку суб’єктів, які зможуть отримати державну підтримку на реалізацію енергоефективних проектів за рахунок управителів та суб’єктів господарювання, що уклали енергосервісні договори із співвласниками багатоквартирних будинків, об’єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами або управителями багатоквартирних будинків.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Середнє питоме енергоспоживання на опалення на рік в Україні 264 кВт⋅год на кв. метрів, тоді як в країнах ЄС - 130 кВт⋅год на кв. метр.

Оснащеність будинковими приладами обліку теплової енергії станом
1 листопада 2016 р. — 61 відсоток.

За час дії механізму співфінансування енергоефективних заходів, передбаченого Державною цільовою економічною програмою енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010—2017 роки (станом на 6 березня 2017 р.), видано понад 164 тис. енергоефективних кредитів сумою 2754 млн. гривень, що дало змогу охопити понад 217 тис. родин. На сьогодні забезпечено виплату відшкодування на суму 1164,935 млн. гривень. У програмі взяло участь 670 об’єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Мета, якої передбачається досягнути

Скорочення споживання обсягу енергоресурсів, впровадження сучасних енергоефективних технологій, підвищення якості надання житлово-комунальних послуг.

Налагодження системи енергетичної сертифікації будівель, ефективна модель енергетичного менеджменту та аудиту. Впровадження системи фінансування заходів з підвищення енергоефективності на регулярній основі, у тому числі завдяки монетизації комунальних субсидій та пільг із подальшим спрямуванням залишкових коштів на таке фінансування.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути
до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

У середньостроковій перспективі (3—5 років):

залучення у 2017 році 67581 учасника (фізичні особи та ОСББ/ЖБК) до участі у Програмі та видача кредитів обсягом 1193,5 млн. гривень. (в межах фінансування Програми, передбаченого у державному бюджеті на 2017 рік — 432,44 млн. гривень);

економія до 1 млрд. куб. метрів газу на рік;

створення нового ринку енергоефективних заходів річною ємністю до 30 млрд. гривень;

збільшення податкових надходжень до 5 млрд. гривень щороку;

створення до 40 тис. нових робочих місць.

Показники питомого енергоспоживання житловими будинками та державними установами повинні бути наближені до європейських (близько 130 кВт·год на кв. метр). Водночас загальні цілі енергозбереження встановлено на рівні 5 відсотків у 2017 році і 9 відсотків у 2020 році (відносно річного кінцевого споживання за 2005—2009 роки).

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету
Міністрів України, іншим стратегічним документам,
міжнародним зобов’язанням

Пріоритет відповідає:

Стратегії сталого розвитку “Україна-2020”, схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5;

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

плану заходів з реалізації Національного плану дій з енергоефективності на період до 2020 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 р. № 1228;

Директиві Європейського Парламенту та Ради ЄС № 2012/27/ЄС в рамках виконання ратифікованого Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, з урахуванням положень Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.

Результати роботи за попередній період

З метою стимулювання населення, об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельних кооперативів
до впровадження енергоефективних заходів було запроваджено механізм відшкодування частини суми кредитів, залучених на придбання енергоефективного обладнання та/або матеріалів та продовжено фінансування запроваджених механізмів державної підтримки населення на здійснення енергоефективних заходів у житлових будинках у 2016 та
2017 роках.

Ключові завдання попередніх періодів роботи ґрунтувались на розробленні проектів рамкового законодавства у сфері енергоефективності та енергозбереження на виконання Угоди про асоціацію, зокрема імплементації положень Директив Європейського Парламенту та Ради № 2012/27/ЄС, № 2010/30/ЄС та № 2010/31/ЄС. Розроблені та подані до Верховної Ради України проекти Законів України “Про енергетичну ефективність будівель”, “Про комерційний облік комунальних послуг”, “Про Фонд енергоефективності” та підготовлено ряд технічних регламентів з маркування побутових енергетичних товарів. Розроблення необхідних підзаконних нормативно-правових актів очікується після прийняття законів.

Суть підходу, який пропонується реалізувати
в середньостроковій перспективі

Розроблення рамкових законодавчих актів для повноцінної імплементації законодавства ЄС у сфері енергоефективності та енергозбереження, а також подальша робота над розробленням відповідної бази вторинного законодавства. Створення сучасного законодавчого середовища за європейськими стандартами. Продовження та оптимізація механізму співфінансування впровадження енергоефективних заходів для населення у рамках Програми, імплементація Закону України “Про Фонд енергоефективності” для підвищення ефективності державної підтримка та залучення коштів міжнародних донорів. Забезпечення якнайшвидшої функціональності механізму часткового спрямування коштів, які надаються домогосподарствам як комунальні пільги та субсидії, для фінансування заходів з підвищення енергоефективності.

22. Підвищення ефективності виробництва
та постачання теплової енергії

Основні проблеми, які передбачається розв’язати

Сектор централізованого опалення є одним з найбільших споживачів природного газу та є неефективним з точки зору виробництва та транспортування теплової енергії, що призводить до втрат 2,4 млрд. куб. метрів природного газу щороку. Важливо відзначити, що модернізація сектору має відбуватися з урахуванням перспектив щодо зменшення споживання теплової енергії, що дасть змогу мінімізувати як капітальні витрати на модернізацію, так і операційні витрати підприємств галузі.

Перспективи розвитку системи теплопостачання не мають чіткої визначеності, оскільки стратегічне планування у сфері теплопостачання не забезпечує цілісності та комплексності, здійснюється без урахування результатів територіального та енергетичного планування. Схеми теплопостачання населених пунктів розробляються без урахування або за відсутності схем територіального розвитку та генеральних планів міст, що розташовані на відповідній території. Це не дає змоги забезпечити оптимальний розвиток системи у майбутньому на основі поєднання систем централізованого, децентралізованого та автономного теплопостачання.

Крім того, історично у сфері теплопостачання домінували неринкові відносини, ця сфера була дотаційною, внаслідок чого держава фінансувала розриви в операційному грошовому потоці підприємств, існуючі відносини призводили до накопичення боргів за спожиті енергоресурси. Реформування сектору потребує комплексного підходу, який має змінити фінансово-економічні умови в галузі – перегляд системи тарифоутворення та системи розрахунків та розв’язати накопичені проблеми – реструктуризація боргів. Реалізація цих реформ дасть змогу відновити фінансовий стан підприємств та відкриє шлях до залучення масштабних інвестицій у галузь.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

В Україні близько 60 відсотків котелень вже відпрацювали свій нормативний строк, а на 38 відсотків котелень експлуатуються малоефективні та застарілі котли з низьким коефіцієнтом корисної дії (ККД), що зумовлює значні втрати палива. Майже 40 відсотків теплових пунктів перебувають в аварійному стані, що призводить до постійних перебоїв у гарячому водопостачанні та перевитрат паливно-енергетичних ресурсів. Теплові мережі здебільшого також мають значний ступінь зношення та не обладнані сучасними видами теплогідроізоляції, 15,8 відсотка загальної протяжності мереж є аварійними. Експлуатація морально застарілого та фізично зношеного обладнання призводить до перевитрат палива (які на 20 відсотків вищі від середнього світового рівня) та до значного забруднення навколишнього середовища. Розрив між доходами та операційними витратами ТКЕ у 2015 році склав – 5,4 млрд. гривень, а загальний розрив ліквідності — 7,9 млрд. гривень. Для покриття збитків ТКЕ у 2015 році з державного та муніципальних бюджетів було надано 3 млрд. гривень.

Мета, якої передбачається досягнути

Відновлення фінансового стану підприємств галузі теплопостачання, залучення інвестицій для модернізації технічної бази, підвищення операційної ефективності та зменшення обсягу споживання енергоресурсів.

У середньостроковій перспективі (3—5 років):

зниження рівня збитковості теплопостачальних підприємств;

залучення до 1 млрд. євро інвестицій на модернізацію технічної бази;

скорочення рівня технологічних та понаднормативних витрат і втрат під час виробництва теплової енергії;

актуалізація та оптимізація схем централізованого теплопостачання;

збільшення частки використання альтернативних та відновлювальних джерел енергії у загальному балансі виробництва теплової енергії;

економія до 0,5 млрд. куб. метрів газу на рік.

Пріоритет відповідає:

Стратегії сталого розвитку “Україна-2020”, схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5;

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Директивам Європейського Парламенту та Ради ЄС № 2012/27/ЄС та № 2010/31/ЄС в рамках виконання ратифікованого Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.

Результати роботи за попередній період

У листопаді 2016 р. було прийнято Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та, зокрема, дасть змогу провести реструктуризацію накопичених боргів за природний газ.

Суть підходу, який пропонується реалізувати
в середньостроковій перспективі

Створення сприятливих умов для залучення інвестицій та запровадження ринкових відносин в галузі теплопостачання шляхом переходу до стимулюючого тарифоутворення, а також спрощення процедури залучення інвестування та захищення прав інвесторів.

Забезпечення перегляду органами місцевого самоврядування затверджених схем теплопостачання населених пунктів та їх доопрацювання з метою раціоналізації виробництва та постачання теплової енергії.

23. Розвиток житлово‑комунального господарства

Основні проблеми, які передбачається розв’язати

За роки незалежності України були здійснені глобальні перетворення у житловому секторі (зокрема проведена приватизація державного та комунального житлового фонду), що мало позитивний ефект, але і призвело до виникнення певних проблем, у тому числі:

проведення приватизації державного та комунального житла без створення відповідної правової концепції управління приватизованим житлом;

фінансування капітального ремонту житла.

Так, протягом тривалого часу недосконалою залишалася система фінансування робіт, пов’язаних з обслуговуванням житлового фонду, та спостерігалася надмірна монополізація утримання житлового фонду, що призвело до його швидкого фізичного та морального зношення.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Загальна кількість багатоквартирних будинків становить більше 170 тис. Загальна площа багатоквартирного житлового фонду становить більше 431 млн. кв. метрів.

Площа багатоквартирного житлового фонду, що обслуговується комунальними підприємствами, становить 43 відсотки, приватними підприємствами – 16,5 відсотка. Утворено 22 770 об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, площа яких становить 24 відсотки загальної площі всіх багатоквартирних будинків.

Мета, якої передбачається досягнути

Досягнення ефективного управління житловим фондом та створення ринку управління житлом.

Площа багатоквартирного житлового фонду в управлінні об'єднань співвласників багатоквартирних будинків на кінець 2017 року становитиме 29 відсотків, а в середньостроковій перспективі — 50 відсотків загальної площі багатоквартирних будинків України.

Частка багатоквартирних будинків, управління якими здійснюється управителями, обраними співвласниками будинку самостійно, становитиме на кінець 2017 року 10 відсотків, а в середньостроковій перспективі — 25 відсотків.

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Стратегії сталого розвитку “Україна — 2020”, схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5;

Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

Вагомим кроком для запровадження інституту ефективного власника житла було прийняття у 2015 році Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”. Прийняття Закону є законодавчою підставою для врегулювання відносин у сфері управління багатоквартирними будинками, залучення у сферу управління спільним майном багатоквартирного будинку суб’єктів господарювання – професійних управителів та розвитку ринку надання послуг з управління.

На виконання зазначеного Закону:

затверджено форму протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку (наказ Мінрегіону від 25 серпня 2015 р. № 203);

внесено зміни до Типового статуту об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, який викладено у новій редакції (наказ Мінрегіону від 23 вересня 2015 р. № 238);

затверджено Порядок зберігання протоколів зборів співвласників багатоквартирного будинку та розміщення інформації про рішення, прийняті такими зборами (постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. № 109);

затверджено Порядок списання з балансу багатоквартирних будинків (постанова Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 301).

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Реалізація положень Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” потребує внесення змін до Закону України “Про житлово‑комунальні послуги”, положення якого повинні передбачати власне послугу з управління багатоквартирним будинком; регулювати порядок укладення договорів щодо її надання залежно від обраного співвласниками способу управління будинком; передбачати договірну вартість цієї послуги, вимоги до управителів, його обов’язки, функції, відповідальність тощо.

Прийняття у новій редакції Закону України “Про житлово‑комунальні послуги” дасть змогу запровадити нові моделі правовідносин у наданні житлово‑комунальних послуг, продовжити підготовку нормативно‑правових актів, спрямованих на розвиток інституту ефективного управителя житловим фондом, а також врегулювати проблемні питання, виникнення яких спричинила неузгодженість двох законодавчих актів.

24. Розвиток мінерально‑сировинної бази

Основні проблеми, які передбачається розв’язати

Одним із вагомих чинників подолання кризового становища в економіці України може стати розвиток геологічної галузі. Потенціал мінерально‑сировинної ресурсної бази нашої країни достатньо потужний і здатний конкурувати з мінерально‑сировинною базою світових лідерів.

Однак через складне становище економіки країни, що зумовлює недостатні обсяги проведення геологознімальних, пошукових і розвідувальних робіт, темпи та обсяги відтворення власної мінерально‑сировинної бази не відповідають потребам країни. Через нестачу коштів обсяги проведення геологорозвідувальних робіт скоротилися у 3 – 4 рази.

Починаючи з 1994 року через недостатнє фінансування геологорозвідувальних робіт приріст розвіданих запасів більшості стратегічних видів корисних копалин не компенсує їх видобуток. Подальше зволікання із вжиттям дієвих заходів зумовить нестачу деяких видів власної мінеральної сировини, зниження рівня захисту національних інтересів.

Проблема збереження геологічної інформації шляхом переведення її у цифровий формат стоїть достатньо гостро. Геологічна інформація є стратегічним ресурсом держави, її ефективне використання дасть змогу залучити значні інвестиції у надрокористування. Сьогодні оцифровування проводиться, але не тими темпами, які б дали змогу говорити про формування повноцінної бази геологічних даних для подальшого використання їх вітчизняними та іноземними інвесторами для сталого розвитку економіки країни.

Забезпечення вільного доступу широкого кола користувачів до вторинної геологічної інформації у цифровій формі дасть змогу значною мірою скоротити строки та підвищити ефективність, якість та кількість інвестиційних пропозицій.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Відповідно до Загальнодержавної програми у 2016 році планувалось державне фінансування геологорозвідувальних робіт в обсязі 1 279 150 тис. гривень фактично профінансовано — 68 826,3 тис. гривень, у 2017 році планувалось — 1 279 690 тис. гривень, передбачено Державним бюджетом України на 2017 рік 100 000 тис. гривень.

На цей час потребує переведення в електронні формати майже 80 відсотків фонду геологічних матеріалів (120 тис. одиниць зберігання).

Мета, якої передбачається досягнути

Задоволення потреб національної економіки у мінеральних ресурсах за рахунок власного видобутку.

Зменшення залежності України від імпорту мінеральних ресурсів та збільшення експортного потенціалу країни за рахунок власного видобутку корисних копалин, що мають великий попит на світовому ринку.

Створення потужних якірних проектів, які закладуть фундамент для формування позитивного іміджу країни на світовому ринку.

Залучення на ринок України геологорозвідувальних компаній.

Законодавче врегулювання надрокористування в Україні.

У 2017 році:

здійснити геологічне довивчення площ масштабу 1:200 000 на площі 1400 кв. кілометрів;

видати два друкарських аркуші Державної геологічної карти масштабу 1:200 000;

підготувати один перспективний нафтогазовий об’єкт;

приростити: 2 млн. тонн запасів і ресурсів кам’яного вугілля, 0,8 умовної одиниці запасів та ресурсів урану, 0,8 умовної одиниці запасів титану ТіО2, 10 млн. тонн ресурсів та запасів глини, 50 куб. метрів запасів скам’янілої сировини;

пробурити дві артезіанські свердловини;

здійснити спостереження 100 пунктів для проведення моніторингу підземних вод;

здійснити 35 спостережень за екзогенними геологічними процесами;

отримати на кожну вкладену бюджетну гривню прирости запасів і ресурсів мінеральної сировини в надрах на суму 46,7 гривні, у тому числі: для вуглеводнів – 15,6 гривні.

В середньостроковій перспективі:

отримання на кожну вкладену бюджетну гривню приросту запасів і ресурсів мінеральної сировини в надрах на суму 59,8 гривні, у тому числі: для вуглеводнів – 27,6 гривні;

створення центру обробки даних для оцифрування геологічної інформації та впровадження інформаційної системи і бази даних геологічних звітів;

забезпечення вільного доступу широкого кола користувачів до геологічної інформації у цифровій формі, що дасть змогу значною мірою скоротити строки та підвищити ефективність, якість та кількість інвестиційних пропозицій;

приведення законодавства України у відповідність з нормами ЄС та можливість його практичного застосування.

Пріоритет відповідає Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

Під виділені кошти у 2014 році за Загальнодержавною бюджетною програмою “Розвиток мінерально‑сировинної бази” здійснено геологічне довивчення території України на площі 800 кв. кілометрів, що становить 23,2 відсотка до запланованого, гідрогеологічне довивчення території України на площі 100 кв. кілометрів (5 відсотків), підготовлено геофізичних основ під геологічне довивчення площ – 200 і геологічне довивчення площ – 50 на території 1 060 кв. кілометрів (17,6 відсотка) та видано п’ять комплектів Державної геологічної карти, що становить 41,6 відсотка до запланованого.

Підготовлено та передано для глибокого буріння один перспективний нафтогазоносний об’єкт загальною площею 6 кв. кілометрів з прогнозними ресурсами — 1 млн. тонн умовного палива.

Прирощено: 13,676 млн. тонн запасів та ресурсів кам’яного вугілля (67 відсотків), 1,35 умовної одиниці урану (27 відсотків), 152 куб. метри запасів скам’янілої сировини (76 відсотків), 1700 кілограмів запасів бурштину (85 відсотків), 100,3 тис. тонн циркону та 275,867 тис. куб. метрів на рік запасів підземних питних вод (5,5 відсотка).

Якісні показники виконання бюджетної програми “Розвиток мінерально‑сировинної бази” відповідають нормативно‑правовим актам у сфері геологічного вивчення та використання надр.

У результаті виконання Загальнодержавної бюджетної програми “Розвиток мінерально‑сировинної бази” у 2014 році сумарна вартість отриманих приростів ресурсів і запасів у надрах за державні кошти склала 36 605 085 тис. гривень, що в перерахунку на одну вкладену бюджетну гривню становить 405,1 гривні, для вуглеводнів — 15,6 гривні.

Під виділені кошти у 2015 році за зазначеною бюджетною програмою здійснено геологічне довивчення площ масштабу 1:200 000 на території 800 кв. кілометрів (100 відсотків до річного плану); гідрогеологічне довивчення площ масштабу 1:200 000 на території 400 кв. кілометрів (100 відсотків). Підготовлено геофізичні основи під геологічне довивчення площ – 200 і геологічне довивчення площ – 50 на території 1 000 кв. кілометрів (100 відсотків) та видано два друкованих аркуші Державної геологічної карти масштабу 1:200 000 (100 відсотків).

Підготовлено та передано для глибокого буріння один перспективний нафтогазоносний об’єкт (100 відсотків) з прогнозними ресурсами 1,52 млн. тонн умовного палива (152 відсотки). Вивчена площа перспективних нафтогазових об’єктів 22,2 кв. кілометра (370 відсотків до річного плану).

Прирощено 14,193 млн. тонн запасів і ресурсів кам’яного вугілля (101,4 відсотка), 1,29 умовних одиниць запасів урану (129 відсотків), 2,1 умовна одиниця ресурсів золота (105 відсотків), 0,35 умовної одиниці запасів титану (119 відсотків), 1 703,9 кілограма бурштину (142 відсотки) та 709,16 тис. куб. метрів на рік запасів підземних питних вод (142 відсотки).

Пробурено 10 артезіанських свердловин, здійснено спостереження 150 пунктів для проведення моніторингу підземних вод та здійснено 51 спостереження за екзогенними геологічними процесами.

У результаті виконання Загальнодержавної бюджетної програми “Розвиток мінерально‑сировинної бази” у 2015 році сумарна вартість отриманих приростів ресурсів і запасів у надрах за державні кошти склала 10 885 713,9 тис. гривень, що в перерахунку на одну вкладену бюджетну гривню становить 121,1 гривні, для вуглеводнів – 17,7 гривні.

За попередній період створено електронний каталог фонду геологічних матеріалів, в якому доступні основні параметри геологічних звітів. Каталог розміщено на веб‑сайті Державного науково‑виробничого підприємства “Геоінформ України”.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Забезпечення виконання Загальнодержавної програми розвитку мінерально‑сировинної бази України на період до 2030 року з метою збільшення приростів ресурсів і запасів корисних копалин і як наслідок збільшення інвестиційних проектів (коштів) на ринку геологорозвідки після його створення. Досягнення змін в енергетичній незалежності країни і поступове збільшення інвестиційної привабливості геологічної галузі, перехід та забезпечення на рівні розвинутих європейських країн потреби у власній мінеральній сировині. Забезпечення сталого розвитку країни за рахунок нарощування власного мінерально‑сировинного комплексу.

Відкриття доступу до геологічної інформації надрокористувачам та потенційним інвесторам шляхом створення інформаційної інфраструктури національного архіву геологічної інформації надасть можливість розширити коло потенційних інвесторів та пришвидшити реалізацію бізнес проектів у сфері надрокористування.

Внесення змін до нормативно‑правових актів в галузі надрокористування, з метою приведення законодавства України у відповідність з нормами ЄС та можливість його практичного застосування. Протягом 2017 року з метою вдосконалення законодавства у сфері надрокористування необхідно:

розробити проект Кодексу України про надра (у новій редакції);

розробити проект постанови Кабінету Міністрів України щодо внесення змін до Методики визначення вартості запасів і ресурсів корисних копалин родовища або ділянки надр, що надаються у користування, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1117;

розробити проект постанови Кабінету Міністрів України щодо внесення змін до Методики визначення початкової ціни продажу на аукціоні спеціального дозволу на право користування надрами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 р. № 1374.

25. Забезпечення ефективного та безпечного
поводження з відходами

Основні проблеми, які передбачається розв’язати

Перехід на європейську практику поводження з відходами, впровадження принципів “циклічної економіки” дасть змогу розв’язати ряд загальнонаціональних проблем, пов’язаних з безконтрольним накопиченням та захороненням відходів, масовим утворенням стихійних сміттєзвалищ, тотальним порушенням вимог екологічної безпеки під час поводження з відходами.

Питання щодо відновлення накопичувального статусу Державного фонду поводження з радіоактивними відходами та забезпечення використання його коштів виключно за цільовим призначенням для розбудови відповідної інфраструктури та підтримки безпеки існуючих об’єктів поводження з радіоактивними відходами.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

За 2015 рік загальні обсяги утворення відходів в Україні становлять 0,312 млрд. тонн, а обсяги накопичення 12,5 млрд. тонн. За експертною оцінкою обсяг накопичених відходів в Україні досяг 36 млрд. тонн. Щороку в 30 тис. несанкціонованих місць розміщується близько 1 млн. тонн відходів, у тому числі небезпечних. Площа поверхневих сховищ (шламонакопичувачі, терикони, золовідвали тощо) досягла 165 тис. гектарів.

Крім того, за 2015 рік обсяги утворення побутових відходів становлять 48 млн. куб. метрів, експлуатується понад 6 тис. сміттєзвалищ, які здебільшого не відповідають екологічним вимогам. Лише близько 6 відсотків твердих побутових відходів використовуються як вторинні матеріальні ресурси.

Мета, якої передбачається досягнути

Перехід на європейську практику управління відходами забезпечить:

істотне зменшення ризиків, пов’язаних з об’єктами накопичення і зберігання відходів, насамперед небезпечних, що призведе до зменшення соціальної напруги серед населення, яке проживає в межах їх впливу;

впровадження дієвих механізмів стимулювання мінімізації обсягів утворення відходів та зниження рівня їх небезпечності;

перетворення сфери поводження з відходами на самостійний рентабельний сектор економіки;

запровадження новітніх технологій утилізації, які дадуть змогу поступово зменшити обсяги захоронення відходів;

підвищення рівня безпеки середовища життєдіяльності громадян та захист їх права на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище.

Відновлення накопичувального характеру Державного фонду поводження з радіоактивними відходами та механізму цільового використання його коштів.

У середньостроковій перспективі щорічне збільшення на 5 відсотків обсягів вторинного ресурсокористування; зменшення на 10 відсотків обсягів утворення відходів; зменшення на 10 відсотків обсягів відходів, що розміщуються в несанкціонованих місцях; зменшення на 20 відсотків кількості несанкціонованих місць розміщення відходів та кількості діючих сміттєзвалищ, що не відповідають екологічним нормам.

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

Визначено ключові орієнтири Директиви Європейського Парламенту та Ради № 2008/98/ЄС про відходи в контексті імплементації.

У рамках програми підтримки “зеленої” модернізації української економіки Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ), проекту Європейського банку реконструкції та розвитку щодо підтримки інвестицій в систему управління і переробки твердих побутових відходів Мінприроди, Мінрегіоном та Мінекономрозвитку підписано Меморандум про співпрацю для побудови в Україні ефективної системи поводження з відходами. У рамках Меморандуму розпочато роботу над проектом Національної стратегії поводження з відходами в Україні.

Розроблено проект Національного переліку відходів.

Розроблено проект Закону України “Про систему фінансування поводження з радіоактивними відходами на стадії їх довгострокового зберігання та захоронення”.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Розв’язання основного завдання із зменшення використання природних ресурсів за рахунок максимальної утилізації — рециклінгу відходів (повторного використання з корисними цілями), у тому числі тих, що утворюються після завершення життєвого циклу всіх без винятку матеріалів та виробів, отриманих з природних ресурсів. Зазначене має здійснюватися шляхом розроблення та прийняття законодавчих актів щодо переходу на європейську практику управління відходами та впровадження прийнятих норм законодавства.

Відновлення цільового призначення Державного фонду поводження з радіоактивними відходами, а саме його накопичувального статусу та забезпечення використання коштів виключно за цільовим призначенням.

⇐ Предыдущая 24 25 26 27 282930 31 32 33 Следующая ⇒

Последнее изменение этой страницы: 2019-04-10; Просмотров: 218; Нарушение авторского права страницы