Забезпечення національно-патріотичного виховання

Основні проблеми, які передбачається розв’язати

Наявність істотних відмінностей у системі цінностей, світоглядних орієнтирах різних груп суспільства, внаслідок чого створюється підґрунтя для просування несумісних із незалежністю держави місцевих ідентичностей, міжрегіональних, міжетнічних, мовних конфліктів.

Перетворення інформаційного простору на інструмент маніпуляції суспільною свідомістю, продукування ціннісної дезорієнтації.

Подальше нехтування такими негативними явищами посилюватиме реальні і потенційні загрози національній безпеці, призводитиме до засилля антиукраїнської пропаганди. Ураховуючи виклики сьогодення — військову агресію Російської Федерації та спроби внутрішньої дестабілізації — національно-патріотичне виховання визначено одним із пріоритетів діяльності Мінмолодьспорту.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Згідно з дослідженням, проведеним у 2016 році Центром незалежних соціологічних досліджень “Омега” на замовлення Мінмолодьспорту, більшість сучасної молоді пишається своїм громадянством (78,5 відсотка), 50,2 відсотка молоді є обізнаною щодо здійснення в державі заходів із національно-патріотичного виховання, 24,8 відсотка молоді вважає, що такі заходи проводяться дуже рідко. Громадянська активність молоді є досить низькою, оскільки 7 відсотків представників української молоді іноді відвідують заходи молодіжних організацій і 2 відсотки є членами таких організацій, згідно з дослідженням, що проведено компанією GfK Ukraine у 2015 році на замовлення Мінмолодьспорту.

Мета, якої передбачається досягнути

Забезпечення системних та узгоджених дій органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інститутів громадянського суспільства з метою національно-патріотичного виховання, що сприятиме єдності та консолідації українського суспільства.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути
до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

До кінця 2017 року:

проведення 15 міжнародних та всеукраїнських заходів, спрямованих на національно-патріотичне виховання молоді (охоплення — 270 тис. осіб);

виготовлення та розповсюдження інформаційних матеріалів, соціальних роликів, спрямованих на національно-патріотичне виховання молоді (охоплення — понад 400 тис. осіб).

У середньостроковій перспективі — збільшення не менш як на 10 відсотків чисельності молоді, залученої до процесу національно-патріотичного виховання.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету
Міністрів України, іншим стратегічним документам,
міжнародним зобов’язанням

Пріоритет відповідає Стратегії національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016—2020 роки, затвердженій Указом Президента України від 13 жовтня 2015 р. № 580.

Результати роботи за попередній період

Затверджено Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016—2020 роки (Указ Президента України від 13 жовтня 2015 р. № 580).

Утворено Міжвідомчу комісію з питань національно-патріотичного виховання та координаційні ради при облдержадміністраціях.

У 2016 році проведено 56 міжнародних та всеукраїнських національно-патріотичних заходів у 19 областях України та м. Києві, участь в яких взяло близько 70 тис. молодих осіб, загальне охоплення заходами становить понад півмільйона мешканців України.

Проведено репрезентативне соціологічне дослідження щодо ціннісних орієнтирів молоді.

Суть підходу, який пропонується реалізувати
в середньостроковій перспективі

Формування ціннісних орієнтирів та утвердження національно-патріотичної свідомості дітей та молоді.

Підготовка громадських активістів, які залучаються до організації і проведення Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри “Сокіл” (“Джура”).

Підвищення рівня знань молоді про виконання обов’язку із захисту незалежності та територіальної цілісності України.

Підвищення престижності проходження військової служби за контрактом у Збройних Силах та готовності молоді до боротьби за державну незалежність і територіальну цілісність України.

Розвиток ефективної і дієвої загальнодержавної системи національно-патріотичного виховання, зокрема шляхом:

підготовки кваліфікованих спеціалістів системи національно-патріотичного виховання;

активізації участі молоді у заходах національно-патріотичних громадських об’єднань;

збільшення чисельності членів національно-патріотичних громадських об’єднань, військово-патріотичних клубів.

16. Створення Суспільного телебачення
і радіомовлення України

Основні проблеми, які передбачається розв’язати

Система вітчизняного телерадіомовлення потребує кардинальних змін. Подолання монопольного контролю олігархічних груп над ключовими засобами масової інформації, формування реального медіаринку є запорукою існування вільних засобів масової інформації. Пріоритетним завданням у зазначеній сфері є створення повноцінного Суспільного телебачення і радіомовлення України. Це один з головних інструментів демократії, що задовольняє потреби суспільства в отриманні об’єктивної та неупередженої інформації, підтримує високий інтелектуальний та культурний рівень населення.

Проблема полягає у тому, яким чином забезпечити функціонування системи суспільного мовлення в умовах кризи екoнoміки, пoлітичнoї та військoвoї нестабільнoсті, мінімізуючи при цьому ризики перехідного періоду і забезпечуючи виконання суспільно-важливих завдань, що на сьогодні покладено на державне телебачення і радіо.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

У 2016 році частка постійної аудиторії державного телеканалу Національної телекомпанії “Перший національний” (за вибіркою 18+ Вся Україна) становила близько 0,77 відсотка, або близько 330 тис. глядачів. Сумарна частка постійної аудиторії центральних і регіональних дирекцій Національної телекомпанії (раніше — обласні державні телерадіокомпанії, телеканал “Культура” та Національна радіокомпанія) становила близько 3 млн. глядачів і слухачів, або близько 7 відсотків домогосподарств. Відповідно сумарна кількість постійної аудиторії (18+ Вся Україна) телерадіоканалів системи Національної телекомпанії, об’єднаної у 2016 році, становила приблизно 3,3 млн. громадян.

Мета, якої передбачається досягнути

Налагодження до кінця 2017 року повноцінного функціонування Суспільного телебачення і радіомовлення України та підвищення рівня довіри населення до мовника.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути
до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

У середньостроковій перспективі планується збільшення частки постійної аудиторії суспільного мовника до 10 відсотків домогосподарств, або 4,3 млн. громадян, в тому числі до кінця 2017 року — 8 відсотків домогосподарств, або близько 3,9 млн. громадян.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету
Міністрів України, іншим стратегічним документам,
міжнародним зобов’язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

зобов’язанню України перед Радою Європи (Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи від 5 жовтня 2005 р. № 1466).

Результати роботи за попередній період

Процес перетворення державного мовлення на суспільне розпочався з моменту набрання чинності Законом України “Про Суспільне телебачення і радіомовлення України” та постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2015 р. № 567 “Деякі питання утворення публічного акціонерного товариства “Національна суспільна телерадіокомпанія України”.

Реформа проводиться двома етапами:

перший (2015—2016 роки) — усі державні телерадіокомпанії об’єднуються з Національною телекомпанією, ставши її філіями;

другий (2016—2017 роки) — перетворення державної установи “Національна телекомпанія України” в ПАТ “Національна суспільна телерадіокомпанія України”.

З метою забезпечення формування статутного капіталу ПАТ “Національна суспільна телерадіокомпанія України” затверджено рецензований Фондом державного майна акт оцінки майна Національної телекомпанії та перелік майна, що не вноситься до статутного капіталу товариства (наказ Держкомтелерадіо від 15 грудня 2016 р. № 231).

Затверджено Статут публічного акціонерного товариства “Національна суспільна телерадіокомпанія України” (постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. № 1039).

ПАТ “Національна суспільна телерадіокомпанія України” зареєстровано 19 січня 2017 р. як юридичну особу і припинено юридичну особу Національної телекомпанії.

Суть підходу, який пропонується реалізувати
в середньостроковій перспективі

Створити Суспільне телебачення і радіомовлення України у формі ПАТ “Національна суспільна телерадіокомпанія України”, 100 відсотків акцій якого належить державі. Національна суспільна телерадіокомпанія утворюється на базі державних телерадіокомпаній, що реорганізуються шляхом приєднання до Національної телекомпанії.

17. Розвиток культурно-мистецького потенціалу
та збереження культурної спадщини України

Основні проблеми, які передбачається розв’язати

Через інерцію радянської системи державного управління законодавство на даний час регулює виключно діяльність закладів культури, заснованих на державній та комунальній формі власності, виключаючи недержавний сектор — бізнес та громадянське суспільство. Як результат, на сьогодні існує дві паралельні економіки культури — державна і недержавна, необлікована, а тому її майже неможливо враховувати під час проведення аналізу та розроблення економічних та культурних моделей розвитку.

Фінансова підтримка виключно державних і комунальних закладів культури не сприяє створенню прозорих умов для провадження господарської діяльності у сфері культури. Зокрема, галузеві нормативи обумовлюють формат театральних афіш та розмір штату замість того, щоб стимулювати прибуткову діяльність державних і недержавних підприємств, установ і організацій, забезпечувати прозорість фінансового звітування щодо використання публічних коштів.

Практично не використовується важливий комунікаційний потенціал культури для порозуміння та спільної дії.

Таким чином, для стимулювання розвитку культурно-мистецького потенціалу громадян України та ефективного управління об’єктами культурно-мистецької спадщини Кабінет Міністрів України повинен здійснити такі кроки:

модернізувати зміст та умови надання мистецької освіти;

змінити модель фінансування культури та мистецтва за рахунок бюджетних коштів;

створити розгалужену систему інструментів та стимулів для розвитку культурно-мистецької діяльності;

створити електронний інформаційний ресурс культурної спадщини і культурних цінностей;

створити умови для максимального використання потенціалу закладів культури для розвитку місцевих громад.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Щодо створення стимулів для
культурно-мистецької діяльності

Важливим елементом дієвої системи розвитку культурно-мистецької творчості є ефективні інструменти підтримки митців та мистецьких закладів (у тому числі театрів державної та комунальної форми власності) у реалізації ними творчих проектів через систему грантів, стипендій, творчих замовлень, підтримки в організації та проведенні культурно-мистецьких заходів, участі у заходах за кордоном тощо. Водночас відсутність бюджетного фінансування у поєднанні з невпорядкованістю та застарілістю нормативної та фінансової системи премій значно ускладнює спроможність держави до спрямування фінансової підтримки на пріоритетні сфери культурно-мистецького розвитку.

Щодо створення електронного інформаційного
ресурсу культурної спадщини і культурних цінностей

На державному рівні відсутня повна і достовірна інформація про кількісний і якісний склад Музейного фонду України (державної і недержавної частини).

Внаслідок окупації Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та окремих територій Луганської і Донецької областей країна втратила близько 1,2 млн. музейних предметів — 10 відсотків державної частини Музейного фонду України. Проте точна інформація про конкретні втрати відсутня. За відсутності такої інформації ефективно блокувати вивезення культурних цінностей до Російської Федерації (насамперед культурних цінностей з музеїв Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, Луганської та Донецької областей) або до інших країн не можливо.

Не існує електронної бази даних про предмети Музейного фонду України, зокрема про культурні цінності України, що заявлені до вивезення, зокрема тимчасового. Облікові дані про музейні колекції, об’єкти культурної спадщини зберігаються на аналогових, паперових носіях та локально, безпосередньо на базі музеїв.

Мінкультури не має змоги ефективно регулювати питання переміщення культурних цінностей через державний кордон (тимчасове вивезення або вивезення на постійне зберігання за межі України), оскільки необхідно підтвердити достовірність інформації про право власності на культурні цінності та їх значення для держави.

Відсутня достовірна інформація про наявні об’єкти нерухомої культурної спадщини, їх охоронні зони, предмет охорони таких пам’яток, а також стандарти метаданих для опису пам’яток культурної спадщини.

Відсутність інформації про об’єкти культурної спадщини у публічному доступі призводить до відсутності прозорого механізму оформлення дозвільних документів, високих корупційних ризиків, зловживань у сфері збереження культурної спадщини тощо.

З огляду на недосконалість механізму обліку предметів Музейного фонду України, об’єктів культурної спадщини, збору даних про зазначені та інші культурні цінності та пам’ятки культури існує ризик втрати не лише культурного надбання (оскільки відсутній ефективний механізм контролю і управління), а і інформації про них.

Щодо надання мистецької освіти

Невідповідність змісту та форм організації початкової мистецької освіти запитам сучасного суспільства через консервативність підходів до змісту та форми організації початкової мистецької освіти надавачів таких послуг.

Обмежені можливості для реалізації стандартів профільної мистецької освіти в державних спеціалізованих музичних і художніх школах-інтернатах відповідно до вимог допрофесійної підготовки учнів.

Невідповідність фінансового та матеріально-технічного забезпечення державних спеціалізованих музичних і художніх шкіл-інтернатів потребам надання якісної загальної середньої та спеціалізованої мистецької освіти.

Невідповідність законодавства у сфері освіти потребам розвитку вищої мистецької освіти.

Щодо стану обліку культурної спадщини

В Україні нараховується 564 музеї незалежно від форми власності, в яких зберігається понад 10 млн. предметів основного фонду.

Станом на березень 2017 р. до Державного реєстру нерухомих пам’яток України внесено 8175 пам’яток (з них 891 — національного, 7284 — місцевого значення).

За період з 2010 по 2015 роки в Україні втрачено та викрадено з музеїв та заповідників, заснованих на державній та комунальній формі власності, 5593 музейних предмети.

Щодо розвитку системи мистецької освіти

В Україні діє 1290 дитячих мистецьких шкіл, які перебувають у комунальній власності, де навчається понад 302 тис. учнів, шість спеціалізованих мистецьких шкіл-інтернатів та одна дитяча хореографічна школа, які перебувають у підпорядкуванні Мінкультури (навчається понад 2,5 тис. учнів) (станом на 1 вересня 2016 року).

Охоплення дітей шкільного віку послугами з початкової мистецької освіти становить 8 відсотків.

Протягом останніх семи років кошти на модернізацію матеріально-технічної бази державних спеціалізованих мистецьких шкіл-інтернатів не виділялися.

Щодо кількості закладів культури

Структура та кількість закладів культури, що працюють в Україні (усього — 33 324 заклади)

Тип закладу культури	Загальна кількість на 2016 рік	Заклади, які перебувають у відмінному стані	Заклади, які потребують ремонту	Заклади, щодо яких існує ризик закриття
Клуби	16 640	630	8211	803
Бібліотеки	15 875	971	6310	541
Кінотеатри	184	6	77	9
Кіноустановки	625	3	201	146

Фактичне фінансування закладів культури:

76 відсотків — виплати на заробітну плату;

20,4 відсотка — оплата комунальних послуг;

3,6 відсотка — видатки на поліпшення матеріально-технічної бази та поповнення бібліотечних фондів.

 

 

Обсяги фінансування з державного бюджету окремих програм у сфері культури та мистецтва

(тис. гривень)

Програми підтримки	Обсяг фінансування (за роками)
	2013	2014	2015	2016	2017 (план)
Фінансування грантів Президента України молодим діячам у галузі театрального, музичного, циркового, образотворчого мистецтва та кінематографії, молодим письменникам, майстрам народного мистецтва для створення і реалізації творчих проектів	612,2		91,7		780
Закупівля творів образотворчого мистецтва, драматургії сучасних українських письменників, музичного мистецтва сучасних українських композиторів	960 не освоєно (не внесено змін до розпоряд-ження Кабінету Міністрів України)	960 не освоєно (не внесено змін до розпоряд-ження Кабінету Міністрів України)
Виплата щорічних стипендій Президента України для молодих письменників і митців у сфері музичного, театрального, образотворчого, хореографічного, естрадно-циркового мистецтва та кіномистецтва
Виплата премій для видатних діячів культури, літератури і мистецтва	57,3	31,6	57,9	75,6	260
Фінансова підтримка з державного бюджету театрів	558316,8	531789,2	540289,7	547839	898947

Мета, якої передбачається досягнути

Забезпечення автономії бюджетних інституцій культури, зокрема у створенні доходу, розпорядженні ресурсами і реалізації кадровій політики.

Чітке визначення і розмежування механізму управлінського та фахового нагляду.

Створення ефективної системи інструментів державної фінансової підтримки культурно-мистецької творчості.

Розвиток програми міжнародного обміну культурним досвідом, у тому числі шляхом створення міжнародного Українського інституту як українського культурного центру в інших державах.

Створення електронного інформаційного ресурсу з базами даних про об’єкти культурної спадщини, культурні цінності (у тому числі предмети Музейного фонду України).

Розбудова закладів культури та закладів початкової мистецької освіти в селах, селищах, районних центрах як соціального інструменту згуртування територіальних громад. Визначення основними функціями локальних закладів культури інтеграцію, комунікацію, суспільну координацію, відтворення суспільних відносин.

Удосконалення навчальних освітніх програм закладів початкової мистецької освіти та матеріально-технічної бази спеціалізованих мистецьких шкіл-інтернатів.

Підвищення рівня доступу до початкової та профільної мистецької освіти.

Створення умов для реалізації концепції освіти протягом життя (збільшення кількості здобувачів початкової мистецької освіти, включаючи дорослих та осіб з особливими потребами).

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути
до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Проведення моніторингу впровадження моделей функціонування місцевих культурних локацій; за результатами моніторингу та у разі потреби внесення змін до нормативно-правових актів, які регулюють дану сферу суспільних відносин.

Збільшення кількості культурних послуг та забезпечення їх доступності.

Розроблення трьох — п’яти типових моделей функціонування місцевих культурних локацій, забезпечення їх пілотного впровадження.

Розроблення та затвердження мінімального культурного кошика (мінімальні стандарти забезпечення культурними послугами громадян).

Кількість мистецьких шкіл комунальної власності у 2020 році збігається з кількістю об’єднаних територіальних громад або перевищує таку кількість.

Обсяг охоплення дітей шкільного віку послугами з початкової мистецької освіти у 2020 році становить не менш як 10 відсотків.

Послуги початкової мистецької освіти в мистецьких школах доступні для дітей, дорослих та осіб з особливими потребами.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету
Міністрів України, іншим стратегічним документам,
міжнародним зобов’язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Стратегії сталого розвитку “Україна — 2020”, схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5;

Державній стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. № 385;

Стратегії розвитку бібліотечної справи на період до 2025 року “Якісні зміни бібліотек для забезпечення сталого розвитку України”, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 р. № 219;

Довгостроковій стратегії розвитку української культури — стратегії реформ, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 лютого 2016 р. № 119;

Конвенції ООН про права дитини (20 листопада 1989 р.);

Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

Протягом 2014—2015 років прийнято ряд нормативно-правових актів, що регулюють питання підтримки мистецького середовища, налагодження сприятливого творчого клімату в державі, зокрема:

затверджено Положення про експертні комісії (ради, групи) Мінкультури, що визначає загальні засади утворення і діяльності експертних комісій (рад, груп) при Мінкультури. До складу експертних комісій входять провідні науковці, митці, фахівці відповідної сфери культури та мистецтва, представники інститутів громадянського суспільства та інші;

внесено зміни до Положення про порядок надання грантів Президента України молодим діячам у галузі театрального, музичного, циркового, образотворчого мистецтва та кінематографії, молодим письменникам, майстрам народного мистецтва для створення і реалізації творчих проектів, що сприятиме більш широкому залученню інститутів громадянського суспільства до визначення претендентів на одержання грантів Президента України;

внесено зміни до Положення про стипендії Президента України для молодих майстрів народного мистецтва, що забезпечить залучення широкого ряду громадських організацій до подання кандидатів на здобуття стипендій Президента України, створить умови для демократичної та прозорої процедури відбору кандидатів на здобуття стипендій;

прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 4 листопада 2015 р. № 950 “Про внесення змін у додаток 2 до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу”, що дало змогу забезпечити професійних творчих працівників відповідними майстернями, сприяло популяризації та розвитку українського образотворчого мистецтва.

З набранням чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури” здійснюється переведення художньо-артистичного складу театрів на контрактну форму роботи та проведення конкурсів на заміщення посад керівників театрів.

Розроблено та прийнято нормативно-правові акти щодо обліку музейних предметів (стандарт метаданих); розпочато збір інформації про культурні цінності Музейного фонду України, що втрачені під час та внаслідок Другої світової війни, втрачені та викрадені з музеїв державної та комунальної форми власності у 2010—2015 роках; проведено аналіз нормативної бази у сфері охорони культурної спадщини; стану обліку державної частини Музейного фонду України; розпочато проведення моніторингу музеїв та інших закладів музейного типу, в яких зберігається Музейний фонд України.

Прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 р. № 219 “Про схвалення Стратегії розвитку бібліотечної справи на період до 2025 року “Якісні зміни бібліотек для забезпечення сталого розвитку України”.

У період з травня по вересень 2016 р. проведено інвентаризацію і оцінку стану наявних закладів культури у селах та селищах. Результати інвентаризації стали основою для розроблення диференційованих моделей функціонування закладів культури.

Запущено проект з адаптації, дослідження та запровадження системи індикаторів ЮНЕСКО в Україні (Індикаторів впливу культури на соціально-економічний розвиток — CDIS) для отримання об’єктивних наукових даних про розвиток сфери культури в Україні. Це дослідження у кількісних і економічно обґрунтованих показниках проводиться з метою виявлення рівня інтеграції культури в усі сфери суспільного життя і впливу на державне будівництво.

У червні 2016 р. ініційовано проведення у 2017 році в Україні експертами Ради Європи аналітичного огляду культурної політики, зокрема з питань охорони культурної спадщини і модернізації культурних інституцій та інфраструктури в різних регіонах, з метою формування державної політики у сфері культури.

У листопаді 2016 р. підписано Меморандум про взаєморозуміння щодо підтримки впровадження ініціатив з децентралізації влади за відповідними секторальними напрямами: Мінрегіоном, Мінприроди, Мінінфраструктури, Мінкультури, МОН, МОЗ, Мінфіном та проектом міжнародної технічної допомоги “Експертна підтримка врядування та економічного розвитку” (EDGE), який фінансується Міністерством міжнародних справ торгівлі і розвитку Канади та впроваджується в Україні канадською компанією Agriteam Canada Consulting Ltd.

Внесено пропозиції до проекту Закону України “Про освіту” в частині урахування специфіки вищої освіти мистецького та культурологічного спрямування, які враховані.

Проведено моніторинг потреби державних спеціалізованих мистецьких шкіл-інтернатів у матеріально-технічному забезпеченні освітнього процесу.

Суть підходу, який пропонується реалізувати
в середньостроковій перспективі

Забезпечення автономії бюджетних інституцій культури, зокрема у створенні доходу, розпорядженні ресурсами і реалізації кадрової політики:

проведення аналізу та оцінки інституційної спроможності бюджетного сектору культури;

визначення переліку функцій та інституцій (типів), що мають безумовне право на бюджетне інфраструктурне фінансування;

вивчення питання визначення конкурсних механізмів для доступу до бюджетного фінансування інституцій культури всіх типів;

проведення постійної інформаційної роботи, оприлюднюючи за допомогою онлайн-інструментів та систематичних публічних подій всі наявні можливості фінансування для бюджетного і небюджетного секторів культури.

Удосконалення системи стимулів для культурно-мистецької діяльності — розроблення і впровадження нової системи бюджетної фінансової підтримки театрів (із власною сценою). Надання можливостей театрам самостійно визначати в умовах контрактної системи розміри оплати праці, встановивши мінімальний розмір заробітної плати.

Створення електронного інформаційного ресурсу з базами даних про об’єкти культурної спадщини, культурні цінності (у тому числі предмети Музейного фонду України):

визначення стандартів метаданих і форм державних реєстрів (баз даних), механізмів обміну даними, рівнів доступу та повноважень органів державної влади (зокрема, Мінкультури) щодо формування таких баз даних та забезпечення функціонування такого ресурсу;

створення електронного інформаційного ресурсу, який складатиметься з модулів (баз даних) предметів/об’єктів рухомої, нерухомої спадщини, а також втрачених/викрадених культурних цінностей, з подальшою інтеграцією такої інформації у національні та міжнародні інформаційні ресурси, та забезпечення диференційованого доступу до неї цільових аудиторій (експертів, фахівців, органів державної влади, громадян).

Підвищення якості культурних послуг у місцевих громадах:

створення диференційованої моделі функціонування закладів культури;

розроблення та затвердження мінімального культурного кошика (мінімальних стандартів забезпечення культурними послугами).

 

 

Удосконалення змісту та умов надання мистецької освіти:

розроблення типової освітньої програми початкової мистецької освіти та початкової спеціалізованої мистецької освіти для мистецьких шкіл;

введення в дію мінімальних стандартів забезпечення громадян послугами початкової мистецької освіти;

оновлення матеріально-технічної бази державних спеціалізованих мистецьких шкіл-інтернатів (закупівля комп’ютерної техніки, навчального обладнання, музичних інструментів для забезпечення освітнього процесу);

врахування специфіки мистецької освіти під час підготовки проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів у сфері освіти;

розроблення стандартів підготовки ступеня доктора мистецтва у вищих навчальних закладах мистецького спрямування;

розроблення типових освітніх програм інклюзивної мистецької освіти для мистецьких шкіл;

запровадження підготовки ступеня доктора мистецтва у вищих навчальних закладах мистецького спрямування.

Стимулювання професійного розвитку наявних кадрів через програми навчання в роботі і навчання типу “рівний-рівному”:

удосконалення наявної системи підвищення кваліфікації у сфері культури з метою її адаптації до реалій сучасного творчого процесу; розроблення відповідної системи індикаторів;

в рамках програм конкурсного проектного фінансування передбачення фінансування проектів з передачі досвіду, навчання в роботі і навчання типу “рівний-рівному”;

стимулювання різноманітних програм міжнародного обміну професійним досвідом, зокрема через стажування, професійні подорожі.

⇐ Предыдущая46474849505152535455Следующая ⇒

Поделиться: