До виконання практичної роботи

Стр 1 из 9Следующая ⇒

064-1 6 2

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

До виконання практичної роботи

З дисципліни

«БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ»

На тему:

«НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОЛІКАРСЬКОЇ ДОПОМОГИ ПОТЕРПІЛОМУ»

для студент ів за всіма напрямами підготовки НУВГП

денної та заочної форм навчання

Європейська кредитно-трансферна система

Рекомендовано методичною радою університету

Протокол № від 2012 р.

Рівне – 2012

Методичні вказівки до виконання практичної роботи з дисципліни «Безпека життєдіяльності» на тему: «Надання першої долікарської допомоги потерпілому» для студентів за всіма напрямами підготовки НУВГП денної та заочної форм навчання / Г.І. Туровська, І. М. Риженко – Рівне: НУВГП, 2012. – 42 с.

Упорядник: Г.І. Туровська, к.т.н., доцент,

І.М. Риженко, к.т.н., ст. викладач

Відповідальний за випуск В.Л. Филипчук, д.т.н., професор, завідувач кафедри охорони праці і безпеки життєдіяльності

Вступ

У результаті виникнення й розвитку будь-якої надзвичайної ситуації можуть з'явитися постраждалі або людські жертви. Характер надзвичайної ситуації не дає змогу заздалегідь підготувати ресурси, необхідні для надання медичної допомоги (медичний персонал, медикаменти, лікувальні установи, спеціалізований транспорт). У зв'язку з цим виникає питання надання першої медичної допомоги потерпілим.

Перша медична допомога надається безпосередньо на місці поразки або поблизу від нього з використанням підручних засобів надання допомоги. Вчасно й правильно зроблена перша медична допомога рятує життя потерпілому і попереджає розвиток несприятливих результатів. У випадку відсутності поблизу людей потерпілий має сам подбати про себе. При організації першої медичної допомоги особливу увагу необхідно звернути на своєчасність її надання при травмах, що супроводжуються кровотечею, шоком, асфіксією, утратою свідомості, отруєнням окисом вуглецю.

За даними ВООЗ, близько 30% осіб, які загинули внаслідок нещасних випадків та надзвичайних ситуацій, могли б бути врятовані, якби їм своєчасно і правильно надали першу долікарську допомогу, здійснили заходи щодо оживлення або своєчасно забезпечили доставку до медичного закладу. Своєчасно надана та правильно проведена перша долікарська допомога не лише рятує життя потерпілому, а й забезпечує подальше успішне лікування, запобігає розвиткові важких ускладнень, а після завершення лікування зменшує втрату працездатності або ступінь каліцтва.

На сьогоднішній день існує три види медичної допомоги:

1. Перша медична допомога (долікарська, тобто коли поміч надається не спеціалістами) існує у вигляді:

üсамодопомоги (потерпілий допомагає сам собі);

üвзаємодопомоги (допомога надається особою, що перебуває поряд)

2. Кваліфікована медична допомога, що надається кваліфікованими медичними спеціалістами.

3. Спеціалізована медична допомога, яка надається вузькими спеціалістами медичної галузі.

ТЕМА:

НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОЛІКАРСЬКОЇ ДОПОМОГИ ПОТЕРПІЛОМУ

Мета роботи: вивчити способи надання першої долікарської допомоги потерпілим при нещасних випадках.

У результаті засвоєння матеріалу Ви повинні

знати:

Ø послідовність дій при наданні першої долікарської допомоги;

Ø комплектацію аптечки першої допомоги;

Ø підручні засоби для надання першої допомоги;

Ø правила зупинення кровотечі та обробки ран;

Ø правила і порядок дій при виведенні людини з непритомного стану та стану клінічної смерті;

уміти:

Ø зупиняти кровотечі та здійснювати обробку ран;

Ø накладати шини при переломах;

Ø виводити людину з непритомного стану та стану клінічної смерті;

Ø здійснювати штучне дихання та проводити непрямий масаж серця.

Хід роботи

1. Отримати завдання для надання долікарської допомоги потерпілому для конкретного нещасного випадку.

2. Надати допомогу.

3. Скласти звіт, детально описавши прийоми і методи надання долікарської допомоги.

Перша допомога при опіках

Причини – ушкодження тканин тіла внаслідок термічної дії високої температури або їдких хімічних речовин.

Термічні опіки. Виникають внаслідок дії на відкриті ділянки тіла високої температури (полум'я, потрапляння на шкіру гарячої рідини, розжарених предметів тощо).

Ознаки. Залежно від тяжкості розрізняють чотири ступені опіку (рис. 16): І – почервоніння шкіри та її набряк; ІІ – пухирі, наповнені жовтуватою рідиною; ІІІ – утворення некрозу шкіри (струпів); ІV – обвуглювання тканини.

Рис. 16. Опіки кисті:

а – І ступеня; б – ІІ ступеня; в – ІІІ ступеня; г – ІV ступеня

Опіки завжди супроводжуються сильними болями в пошкодженій частині тіла. Чим більше обпечена поверхня і чим глибше пошкодження тканин, тим важчий опік. Опіки будь-якого ступеня площею понад 30% поверхні тіла небезпечні для здоров’я. При значних опіках виникає шок.

Допомога. Необхідно швидко вивести або винести потерпілого із зони вогню, припинити контакт з гарячими речовинами. При займанні одягу треба негайно його загасити та зняти тліючі залишки. При необхідності одяг розрізають. Частини одягу, якщо вони пристали до тіла, не зривають, а обережно зрізують ножицями. До обпечених ділянок не можна торкатися руками, не можна проколювати пухирі.

При великих опіках після зняття одягу постраждалого необхідно загорнути в чисте простирадло, а зверху – в теплу ковдру. Далі вжити заходів проти шоку та направити його в лікувальний заклад.

При опіках окремих частин тіла шкіру навколо опіку слід протерти спиртом, одеколоном, водою, а на обпалену поверхню накласти суху стерильну пов'язку. Змазувати обпалену поверхню жиром або якою-небудь маззю не треба.

При невеликих опіках І ступеня на почервонілу шкіру слід накласти марлеву серветку, змочену спиртом. Перший час печіння й біль трохи підсиляться, але незабаром біль стихне, почервоніння зменшиться.

Потерпілі зі значними опіками, які супроводжуються тяжким загальним станом, повинні отримувати необмежену кількість пиття. Для зменшення болю дати потерпілому таблетку знеболюючого або 100-150 мл вина чи горілки. У разі зупинення дихання треба зробити штучне дихання. Таких потерпілих, а також потерпілих з опіками III і IV ступенів, незалежно від площі пошкодження, після надання першої допомоги необхідно направити в лікувальний заклад. Під час транспортування не допускається переохолодження потерпілого.

Хімічні опіки. Виникають внаслідок дії на дихальні шляхи, шкіру і слизові оболонки концентрованих неорганічних та органічних кислот, лугів, фосфору, інших речовин. При горінні або вибухах хімічних речовин утворюються термохімічні опіки.

Ознаки. Основні зовнішні ознаки хімічних опіків аналогічні термічним опікам. За глибиною ураження тканин хімічні опіки поділяються на чотири ступені: І – чітко виражене почервоніння шкіри, легкий набряк, що супроводжується болем і відчуттям печії; ІІ – великий набряк, утворений пухирів різного розміру і форми; ІІІ – потемніння тканини або почервоніння через кілька хвилин, годин; шкіра припухає, виникають різкі болі; ІV – глибоке омертвіння не лише шкіри, а й підшкірної жирової клітковини, м'язів, зв'язкового апарату суглобів.

Опіки кислотами дуже глибокі. На місці опіку утворюється сухий струп. При опіках лугами тканини вологі, тому ці опіки переносяться складніше, ніж опіки кислотами.

Допомога. Якщо одяг потерпілого просочився хімічною речовиною, його треба швидко зняти, розрізати чи розірвати на місці події. Потім механічно видалити речовини, що потрапили на шкіру, енергійно змити їх струменем води (не менше 10-15 хв.), доки не зникне специфічний запах.

При потраплянні хімічної речовини у дихальні шляхи потрібно прополоскати горло водним 3% розчином борної кислоти, цим же розчином промити очі.

Не можна змивати хімічні речовини, які займаються або вибухають при сполученні з водою. Якщо невідомо, яка хімічна речовина викликала опік, треба накласти чисту суху пов'язку. Потерпілих з хімічними опіками необхідно негайно направити в медичний заклад.

Перша допомога при отруєнні

При отруєнні, особливо невідомими хімічними речовинами, необхідно негайно викликати лікаря. Але ще до його прибуття слід правильно подати потерпілому допомогу.

До прибуття лікаря перша допомога при будь-якому отруєнні полягає в якнайшвидшому припиненні контакту потерпілого з токсичною речовиною та у видаленні отрути з організму або у нейтралізації її в організмі.

Отрути можуть потрапляти в організм трьома шляхами – через шлунково-кишковий тракт, органи дихання та шкіру або слизові оболонки. Цим і визначатиметься характер першої допомоги.

Якщо отрута (за винятком кислот чи лугів) потрапила у шлунково-кишковий тракт, потерпілому негайно кілька разів промивають шлунок до появи чистих промивних вод. Для цього його примушують випити 1,5-2,0 л води ледь підфарбованої марганцевокислим калієм або води з питною содою, а потім викликають блювання подразненням кореня язика. Потім дають чай, каву, але не їжу.

Потрібно постійно стежити за хворим для запобігання зупиненню дихання та кровообігу.

У разі потрапляння отруйних газів або випарів у дихальні шляхи потерпілому необхідно забезпечити приплив свіжого повітря, звільнити його від одягу, який ускладнює дихання, дати понюхати нашатирний спирт (при запамороченні чи непритомності). У разі припинення дихання треба робити штучне дихання.

При потраплянні отруйних речовин на шкіру необхідно вимити ділянку тіла водою з милом. Якщо ці речовини мають до того ж агресивну дію, необхідно діяти як зазначено при хімічних опіках.

Отруєння харчовими продуктами. Причина – вживання несвіжих, неякісних або заражених хвороботворними бактеріями продуктів. Захворювання, як правило, починається через 1-2 год після вживання заражених продуктів, інколи через 20-26 год.

Ознаки – нездужання, нудота, блювання (неодноразове), біль у животі, часте рідке випорожнення, блідість, підвищення температури до 38-40°С, частий слабкий пульс, судоми. Блювання і пронос зневоднюють організм, сприяють втраті солей.

Допомога. Діяти як при потраплянні отрути у шлунково-кишковий тракт.

Отруєння кислотами та лугами. Причини – ненавмисне потрапляння хімічних речовин в організм.

Ознаки – різкі болі в ротовій порожнині, стравоході та в шлунку, опік (набряк) слизових, блювання з домішкою крові, труднощі під час ковтання. Іноді характерний запах з рота. Потерпілі часто збуджені, можливий набряк гортані з розвитком асфіксії, непритомність.

Допомога. Негайно видалити слину та слиз з рота потерпілого, протерти ротову порожнину. Промивати шлунок водою не можна, оскільки це може викликати блювання і призвести до потрапляння отрути у дихальні шляхи. Можна лише дати потерпілому 2-3 склянки води, щоб розбавити кислоту чи луг і зменшити тим самим їх агресивну дію. Не можна також нейтралізувати кислоту, що потрапила у шлунок, лугом і навпаки, оскільки при цьому утворюється велика кількість вуглекислого газу, що призводить до розтягування шлунка, посилення болю та кровотечі. Якщо виникли ознаки задухи, проводять штучне дихання. Краще способом «з рота в ніс», оскільки слизова оболонка рота потерпілого обпечена.

Отруєння окисом вуглецю. Причини – вдихання чадного газу, генераторного газу, продуктів згоряння, диму, внаслідок чого в крові блокується зв'язок гемоглобіну з киснем і обмежуються умови для його перенесення кров'ю від легень до тканин.

Ознаки. При легкому отруєнні шкіра яскраво-рожева, запаморочення, шум у вухах, загальна слабкість, нудота, блювання, слабкий пульс, непритомність.

При тяжкому отруєнні – нерухомість, судоми, порушення зору, дихання, роботи серця, втрата свідомості протягом години і навіть діб.

Допомога. Діяти як при потраплянні отрути у дихальні шляхи.

Отруєння технічними рідинами . Причини – використання бензину, керосину, розчинників фарб.

Ознаки – головний біль, нудота, блювання, послаблення дихання, із ротової порожнини йде запах бензину або іншої отрути. Отруєння розчинниками викликає почуття сп’яніння, запаморочення, блювання з подальшою втратою свідомості.

Допомога. Потерпілого необхідно вивести та покласти на свіжому повітрі і викликати у нього блювання. При такому отруєнні дають багато чаю (1-2 л) та сечогінних засобів, які сприяють виведенню отрути.

Отруєння нікотином. Причини – викурювання великої кількості цигарок та у початківців.

Ознаки – нудота, блювання, звуження зіниць, сповільнення пульсу.

Допомога. Потерпілого необхідно вивести на свіже повітря, заставити глибоко дихати та дати випити чорної кави.

Отруєння ліками, алкогольними та наркотичними речовинами. Особливість першої допомоги полягає в тому, що потерпілого ні в якому разі не можна залишати самого, оскільки в нього можуть спостерігатися порушення роботи центральної нервової системи – гальмування або збудження її, параліч дихання, непритомність, клінічна смерть.

Тести для самоконтролю

1. До догоспітальних видів медичної допомоги належать:

1. Кваліфікована, спеціалізована, долікарська, перша медична.

2. Долікарська, лікарська, перша медична.

3. Спеціалізована, долікарська, перша медична.

4. Перша медична.

2. Реанімаційні заходи (у загальних випадках) проводять не менше:

1. 5-6 хвилин.

2. 10 хвилин.

3. 20 хвилин.

4. 60 хвилин.

Як запобігти шоку?

1. Надати потерпілому, якому загрожує шок, положення, щоб ноги були вище, ніж голова і тіло.

2. Дати випити води.

7. При термічному опіку вражене місце (пухирі) можна змастити та накласти стерильну пов’язку:

1. Будь яким жиром.

2. Розчином оцту.

3. Спиртом.

4. Розчином солі або соди.

8. Якщо встановлений для накладення джгута час закінчився, тоді необхідно:

1. Зняти джгут.

2. Зняти джгут на 10-15 хвилин і при відновленні кровотечі накласти його знову.

3. Зняти джгут на 5-10 хвилин і обов’язково накласти його знову.

4. Ні в якому разі не знімаючи джгут робити розтирання кінцівки.

9. При переломах іммобілізацію кінцівок проводять з метою:

1. Уникнення зміщення переламаних костей.

2. Уникнення зміщення переламаних костей та зменшення болю.

3. Зменшення рухової активності потерпілого.

4. Уникнення зміщення переламаних костей та зменшення рухової активності потерпілого.