Ризики у міжнародних розрахунках

У проведенні міжнародних розрахунків неможливо уникнути ризиків. Ризик існує як для імпортера, так і для експортера (кредитора і позичальника, агента і контрагента).

Таблиця 10.1

Ризики, пов’язані із контрагентами

Види ризику	Причини втрат
	З погляду експортера	З погляду імпортера
Дебіторський ризик (ризик делькредере)	Неплатоспроможність, небажання боржника платити, затримка платежів з боку покупця	Неспроможність чи небажання експортера повернути завдаток
Виробничий ризик (ризик невиконання угоди/договору)	Анулювання чи одностороння модифікація замовлення імпортера; неприйняття товару, виготовленого на замовлення	Неспроможність експортера виконати угоду з технічних чи фінансових причин; небажання експортера виконувати умови договору

 

Таблиця 10.2

Ризики, пов’язані з економічною і/або поітичною ситуацією в країні партнера чи угодою в інших країнах

Види ризику	Причини втрат
	З погляду експортера	З погляду імпортера
Політичний ризик	Політичні події чи заходи, що перешкоджають виконанню договору імпортера (війна, революція, заборона чи конфіскація імпорту)	Політичні події чи заходи, що перешкоджають виконанню договору/угоди експортером (війна, революція, ембарго)
Ризик затримки переказу належних сум	Відмова чи неспроможність держав чи інших публічних правових організацій провести платежі в узгодженій валюті (мораторій)	Перешкода платежу за гарантіями чи поверненням завдатку
Валютний ризик	Девальвація валюти угоди щодо валюти експортера	Девальвація валюти угоди щодо валюти імпортера

 

Ризик або небезпека зазнати втрат може залежати як від самого контрагента за контрактом, так і від політичної та економічної ситуації в країні чи в інших державах. За наявності, в принципі, однакових видів ризиків, причини їх виникнення для продавця і покупця різні і сторони, і держави, і банки країн мають можливість зменшити додатковий ризик у зовнішній торгівлі; такі можливості зменшення ризиків наведено у табл. 10.3.

Таблиця 10.3

Можливості зменшення ризиків

Погодження сторін	Погодження кредитних установ	Погодження держав
Про умови поставки і платежу; відповідні документи; арбітраж; вибір валюти, в якій виставляються рахунки	Про акредитиви, гарантії здійснення платежів; посередництво в строкових валютних операціх; ведення рахунків в іноземній валюті	Про гарантії; міжнародні угоди; діяльність консульств

 

Одними з найпоширеніших ризиків при міжнародних розрахунках є ризики, пов'язані з несподіваними коливаннями обмінних курсів.
Є три типи ризиків обмінних курсів: операційний, бухгалтерський (ризик переоцінок) і економічний. У цій частині йтиметься про зменшення або навіть повне усунення першого зі згаданих ризиків.

Операційний валютний ризик - це такий ризик, якому піддаються ділові кола або приватні особи, коли майбутні платежі або отримання коштів повинні бути зроблені в іноземній валюті, майбутня ціна якої не визначена. Цей ризик може бути усунено використанням контрактів, які фіксують відносини, за якими повинні відбуватися передбачені в майбутньому платежі або надходження в іноземній валюті. Оскільки завжди є обставини, які можуть перешкоджати сторонам виконувати свої зобов'язання за такими контрактами, то було розроблено багато варіантів угод, що запобігають несприятливим результатам.

Найлегше усунути або істотно зменшити короткострокові операційні валютні ризики. Угоди з хеджування включають операції на форвардному, ф'ючерсному та опціонних ринках та ринках короткострокового капіталу. У випадках, коли таких ринків не існує, іноді звертаються до перехресного хеджування, використовуючи контракти у валютах, вартості яких тяжіють до взаємозалежності.

Довгострокове хеджування дорожче і більш складне для використання. Застосовуються у ньому прийоми і способи, такі як паралельні позики, валютні і кредитні свопи, які зменшують, але не усувають повністю операційні ризики. І часто компаніям і приватним особам доводиться вибирати між операційним валютним і кредитним ризиками.

Валютні ризики, пов'язані з переоцінкою, - другий тип валютних ризиків, під які підпадають підприємства і приватні особи при несподіваних змінах обмінних курсів. Переоцінка належить до операцій перерахунку фінансових звітів компанії з однієї валюти в іншу. При цьому валютний ризик переоцінки пов'язаний із зміною зареєстрованих даних про фінансовий стан компанії, викликаний змінами обмінного курсу, який використовується для переоцінки фінансових звітів.

Для переоцінки фінансових документів ми використовуємо обмінні курси. І несподівані зміни цих обмінних курсів призводять до незаплано-ваних змін у заявленому фінансовому стані компанії. Валютний ризик переоцінки належить до змін бухгалтерських вартостей прибутку і власного капіталу компанії, які відбулися через коливання обмінного курсу.
Природа валютного ризику переоцінки додатково ускладнюється тим, що в різних країнах існують різні бухгалтерські й розрахункові стандарти, які застосовуються для переоцінки фінансових документів з однієї валюти в іншу. Більшість цін, що вказуються у фінансових звітах компанії, базуються на початкових, а не на поточних значеннях вартостей. З цього випливає, що при переоцінці фінансових документів варто застосовувати обмінні курси, які відповідають початковим вартостям, а не поточним.

Валютний ризик переоцінки виникає внаслідок змін обмінного курсу на сумарні фінансові звіти багатонаціональних компаній. Глибина впливу і тип такого ризику залежать від методу, який використовується для переоцінки звітів про результати діяльності, і балансових звітів, підготовлених в одній валюті, в іншу. Основні підходи, використовувані для перерахунку фінансових документів, включають метод поточних і початкових вартостей, монетаристсько-немонетаристський метод і метод поточного обмінного курсу. Різні країни вибирають різноманітні методи, та й ті згодом видозмінюються. У США з 60-х років XX ст. в той чи інший час застосовувалися всі три методи.

Сучасна бухгалтерська практика в США керується документом FAS-52. Згідно з ним компанії повинні вибрати для своїх закордонних дочірніх фірм функціональні валюти. Якщо прибутки і витрати дочірньої компанії розраховуються в іноземній валюті, то ця валюта є функціональною. Якщо іноземна валюта схильна до гіперінфляції, то функціональною валютою є долар. Зміни розміру власного капіталу, викликані переоцінкою активів і зобов'язань за поточними курсами, фіксуються в спеціальній графі корекції переоцінки балансового звіту і не враховуються як прибутки чи втрати у звіті про результати діяльності. Найпоширенішим видом ризику, пов'язаним з обмінними курсами, є економічний валютний ризик, якому частково притаманні риси як операційного ризику, так і ризику переоцінки.

Економічний валютний ризик пов'язаний зі змінами вартості компанії, які залежать від змін обмінних курсів. Вартістю компанії вважається ринкова ціна акції, помножена на кількість таких акцій, випущених в обіг.

Ринкова ціна акції - це ціна, при якій попит і пропозиція дорівнюють один одному. При такому стані ринку ніхто не вважає, що акція коштує більше, і ніхто не готовий сплачувати за неї вищу ціну. Аналогічно ніхто і не думає, що ця акція коштує дешевше, і ніхто не буде продавати її за нижчою ціною.
Намагаючись оцінити вартість акції, інвестори намагаються приблизно визначити майбутні надходження компанії. При цьому необхідно взяти до уваги і збільшення майбутніх прибутків компанії, і пов'язані з цим непевності. Для визначення вартості акції на даний момент результати попередніх розрахунків дисконтуються з урахуванням часу і можливої невизначеності. Якщо підсумкова оцінка вартості акції, до якої прийшов інвестор, вища її ринкової ціни, то він її купує; якщо нижча ринкової ціни - він її продає.

Економічний валютний ризик належить до змін ринкової або економічної вартості компанії в результаті змін обмінного курсу. Тією мірою, якою операційний курс і курс переоцінки впливають на ринкову вартість компанії, вони входять до складу економічного валютного ризику. До цього ризику схильні багатонаціональні корпорації, компанії, що займаються експортно-імпортними операціями, і навіть деякі види бізнесу, що працюють тільки на внутрішньому ринку. Економічний валютний ризик кількісно можна визначити за допомогою регресивного аналізу попередніх цін акції компанії і відповідних обмінних курсів валют, що впливають на ці ціни. Коефіцієнти регресії, що визначають зміну вартості акції при одиничній зміні вартості будь-якої окремої валюти, дають лінійні оцінки економічного валютного ризику компанії від кожної із валют.

Методики для зниження економічного валютного ризику включають вирівнювання валют платежів компанії з валютами, в яких відбуваються надходження коштів у компанію; диверсифікацію і використання відповідних стратегій для фінансування своєї діяльності закордоном. Проте, оскільки неможливо точно виміряти чинники, які пов'язують зміни обмінного курсу із змінами ринкової вартості компанії, то неможливо і точно провести хеджування економічного валютного ризику.

 

Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

1. У чому полягає сутність фінансового менеджменту?

2. Що таке валютний ринок?

3. Чим відрізняється спот-курс від форвардного курсу?

4.Які відмінності маржі від спреду?

5.Як страхуються валютні ризики переоцінки?

6.Який зв 'язок між економічними, операційними і валютними ризиками переоцінки ?

7. У чому проявляються суть та особливості міжнародних розрахунків?

8. Які форми міжнародних розрахунків ви знаєте?

9. Яка характеристика, класифікація і умови застосування акредитивної форми платежу та інкасової форми розрахунків, специфіка цих форм, характеристика чека, векселя як засобу розрахунку? Особливості платежу на відкритий рахунок та банківського переказу, їх переваги та недоліки?

Завдання, вправи, тести

Завдання 1:

1. Фінансова діяльність транснаціональних корпорацій передбачає залучення зарубіжних валютних ринків для обслуговування таких напрямів діяльності:

а) експорт (імпорт);

б) інвестування (фінансування) на міжнародних фінансових ринках;

в) усе наведене;

г) усе наведене та виплати дивідендів зарубіжним власникам цінних паперів корпорації.

2. Що з наведеного не входить до функцій трансферних цін?

а) забезпечення зв’язку між відділеннями міжнародної корпорації;

б) оцінка господарської діяльності шляхом визначення розрахункового прибутку;

в) забезпечення об’єктивної оцінки діяльності менеджерів;

г) узгодження інтересів відділень із загальнокорпоративними інтересами.

3. Що з наведеного не входить до системи критеріїв вибору банків для здійснення валютних операцій?

а) швидкість виконання замовлення;

б) надання спеціальних послуг і додаткових зручностей;

в) співвідношення між ціною та якістю банківських послуг;

г) конкурентна квота.

4. Найбільш вузький «спред» існує на…

а) товарних біржах;

б) фондових біржах;

в) у міжнародних готелях та аеропортах;

г) міжбанківських валютних біржах.

5. Що з наведеного не характеризує ф’ючерсні валютні контракти?

а) високий рівень стандартизації;

б) обмежений день поставки;

в) використання для всіх валют;

г) висока ліквідність.

⇐ Предыдущая33343536373839404142Следующая ⇒

Поделиться: