Архітектура і образотворче мистецтво 14-1пол.17 ст.

Епоха Ренесансу помітно вплинула на архітектуру й образотворче мистецтво. Архітектурні пам'ятки України цієї доби можна поділити на три групи: оборонні споруди, споруди-замки; церковне будівництво.

Особливістю пам'яток архітектури й образотворчого мистецтва є те, що в них формувався український стиль. Він характерний для архітектурних споруд Західної України, де ренесансний стиль поєднувався з українським народним стилем, який був перенесений з дерев'яного у кам'яне будівництво.

Церковне будівництво України вирізнялося архітектурними забудовами -«зрубними храмами» - триба-нні та п'ятибанні церкви (14-16 ст.). Вони майже не збереглися, виняток становлять церква Св. Духа (с. Потеличі Львівської області, 1555 р.) та церква Св. Миколая (м. Чернівці, 1607 р.).

Кам'яна архітектура відображала ренесансні віяння, а від середини 17 ст. -риси бароко. У цей період в Україні існували архітектурно-будівельні школи: галицька та волинська. Для галицької школи характер -ним типом забудов була кам'яна кладка з міцними стінами і кількома вежами, що піднімалися над спору -дами. В архітектурних спорудах оборонного типу волинської школи використовували великоформатну цеглу. Цегляні башти цієї школи мають вигляд могутніх циліндрів, яким належала важлива роль у системі укріплень.

У першій половині 17 ст. замість стінових замків почали зводити бастіони з розкішними магнатськими палацами. Замки з бастіонами будувалися у формі квадрата, або у формі п'ятикутника.

У храмовому будівництві з'явилися нові тенденції -споруди урочистого стилю. Наприклад, у м. Холмі були збудовані вужоподібні церкви Івана Предтечі, Кузьми та Дем'яна, які за оригінальністю не поступаються давнім шедеврам мистецтва. У Львові розквіт ренесансу припадає на 70-90-ті роки 16 ст. До найстаріших забудівель «золотого віку» Львова належать будинки на площі Ринок -«Чорна кам'яниця» (1588-1589 рр.); будинок Флорентійського різьбяра Бандінеллі, який 1627 р. заснував у Львові перші почту

Цікаве переплетення українського народного стилю з ренесансним становлять архітектурні пам'ятки кінця 16-початку 17 ст. -Каплиця Кампіанів і Каплиця Боїмів. Гуманістичні ідеї епохи Ренесансу мали вплив і на розвиток образотворчого мистецтва, що характеризувалося монументальністю, витонченістю колориту, гармонією пропорції, яскравістю малюнка, високою професійністю виконання.

Однією із найвизначніших пам'яток живопису початку 14 ст. є ікона «Володимирської Богоматері», виличний силует якої справляє глибоке враження. Водночас із фресковим живописом на українських землях дедалі більшого поширення набувають ікони, намальовані на дошках. Особливою популярністю користувалися образи воїнів-переможців, ікона «Юрій Змієборець» (кінець 14 ст.), яка зберігається у церкві с. Станиля на Львівщині. Митців цього періоду особливо хвилювала таємниця життя та смерті. Мо­рально-етична проблематика відображена в іконах, написаних на сюжети « Страшного Суду».

Значного розвитку досягло українське малярство на західноукраїнських землях у 15-16 ст. З мистець -кою творчістю львівського цеху художників пов'язані імена кращих живописців того часу Федора Сеньковича, Лаврентія Пилиповича, Миколи Петрахновича. Творчість львівських художників характерна висо­кою професійною культурою, їхньою обізнаністю з досягненнями західноєвропейського мистецтва.

 

37. Культура козацької держави .

Духовна культура українського народу досягла високого рівня в період існування козацької держави (1648—1781 рр.). Запорозьке козацтво впродовж трьох століть визначало напрями економічного, політичного і культурного розвитку України. Високорозвинута самобутня культура Січі домінувала тут у XVI —XVIII ст. і мала величезний вплив на національну самосвідомість українського народу. Культура Запорозької Січі формувалась у руслі українських генетичних джерел. В її основі містилися глибокі традиції українського народу. Водночас історичні особливості життя Січі позначилися і на її духовній культурі. Запорозька Січ формувалась із втікачів від кріпацтва, національних та релігійних переслідувань не лише з різних регіонів України, а й з усієї Російської імперії, а також з інших країн. Внаслідок переплетення цих індивідуальних культур сформувалась оригінальна, яскрава, різнобарвна самобутня культура, яка справила величезний вплив на розвиток культури всієї України.

Козацька культура - унікальне і неповторне явище, її феномен має барокове забарвлення. "Химерний" стиль був породжений непростими, бурхливими соціально-історичними обставинами.

Запорожці були професійними воїнами й одним із головних завдань вважали оборону церкви та віри. Звідси - -засвоєння чернечих звичаїв, традицій. Культ побратимства, товаришування у свідомості козака був нерозривно пов'язаний із християнською ідеєю самопожертви заради ближнього. На окрему увагу заслуговує проблема церковно-релігійного життя запорозького козацтва. Релігійність і духовність були надзвичайно вагомими критеріями відбору в козацьке середовище. Запорозький уряд на чолі з кошовим отаманом постійно виявляв піклування про створення розгалуженої системи освіти. Загалом у системі шкільництва на Запоріжжі можемо виділити три типи шкіл: січові, монастирські та церковно-парафіяльні. Школи Запорозької Січі продовжували традиції братських шкіл. Навчання в них обов'язково поєднувалося з вихованням. Феномен духовності козацької педагогіки — у поєднанні духовно-інтелектуального та фізичного ідеалу, вірі у вищість справедливості, мужності та мудрості.

В багатогранному та змістовному художньому житті Запорозької Січі чільне місце належало музиці, співу і танцям. Високого рівня досягла військова музика.

Навчання тут велося українською мовою. У 1740 р. діяла 866 початкових шкіл. Культура козацької держави була багатогранною і самобутньою.

 

⇐ Предыдущая891011121314151617Следующая ⇒

Поделиться: