Сутність етапи форми та наслідки комунального руху у Західній Європі

Характер комунального руху змінювався. Спочатку міщани висували суто економічні вимоги: звільнення від важких форм феодального визиску, зменшення поборів сеньйорів, надання торгових привілеїв. Згодом почали висуватися і політичні цілі: допуск до адміністративних посад, надання мі­ ського самоуправління. Підсумок цієї боротьби і визначав ступінь незалеж­ ності міста від сеньйора і його процвітання. Але слід зауважити, що ця боротьба велася не проти феодальної системи загалом, а лише проти конк­ ретних сеньйорів - світських чи духовних, оскільки міста і самі належали до цієї системи. Комунальний рух відбувався у різних формах. Коли сеньйор проявляв розсудливість, міщани викуповували окремі вольності і привілеї, що фіксу­ валися у міських хартіях. Хоча інколи феодали відмовлялися дотримува­ тись угоди, потративши отриману суму. І нерідко право на самоврядування доводилося буквально виборювати у сеньйора. У цей конфлікт втручалися королі, імператори і високопосадовці. Комунальні рухи часто зливалися з іншими формами боротьби - у певній області, країні, за рубежем. У залежності від історичних умов розвитку комунальні рухи завершува­ лися по-різному. Так, у Південній Франції міста здобули незалежність пере­ важно мирним шляхом. У IX - XI ст. графи Тулузи, Марселя, Монпельє та інших міст Південної Франції, а також Фландрії, зацікавлені у процвітанні своїх володінь, надали їм муніципальні вольності, але стежили, щоб ці воль­ ності не зайшли надто далеко. Наприклад, коли Марсель почав проявляти надмірну незалежність, наприкінці XIII ст. граф Провансу Карл Анжуйсь кий після 8-місячної облоги взяв місто, поставив на його чолі свого намісника, став присвоювати міські прибутки, хоча якусь частину повертав городянам, щоб не занепадали ремесло і торгівля, і дозволив місту укладати торговельні угоди з іншими містами. Дуже багато міст Північної і Середньої Італії (Вене­ ція, Генуя, Болонья, Лукка, Сієна, Флоренція) впродовж XI - XII ст. стали містами-державами. Але найяскравішу сторінку в історії комунального руху в Італії вписав Мілан - важливий центр торгівлі з Німеччиною. В XI ст. влада графа змінилася владою архієпископа, проти якого і повели боротьбу міща­ ни. З 50-х років вона перетворилася в громадянську війну і злилася з могут­ нім єретичним рухом вальденсів і катарів. Міщани громили майно кліриків, у боротьбу втрутилися володарі інших італійських міст-держав та імператор Священної Римської імперії. За її результатами місто здобуло комунальну хартію, а на його чолі стала рада консулів із представників купецько-феодаль­ них кіл. Але аристократичний устрій Мілана не влаштовував рядових міщан, і їхня боротьба продовжувалася і в наступні роки. У Німеччині автономію впродовж XII - XII I ст. вибороли імперські міс­ та - Любек, Нюрнберг, Франкфурт-на-Майні та ін. Саме завдяки перемозі німецьких князів над імператором ці міста і здобули фактичну незалеж­ ність. Вони управлялися міськими радами, мали право оголошувати війну, укладати мир і союзи, карбувати монету тощо. Багато міст Північної Франції (Ам'єн, Бове, Нуайон, Сен-Кантен, Суа- ссон) і Фландрії (Аррас, Брюгге, Гент, Дує, Іпр, Ліль, Сент-Омер та ін.) здобули комунальні хартії у напруженій, нерідко збройній боротьбі зі сво­ їми сеньйорами. На їх підставі вони обирали міську раду, мера й інших посадових осіб, мали власний суд і військове ополчення, свої фінанси і по­ даткову систему. Міста-комуни звільнялися від несення сеньйоріальних по- винностей (панщини, оброку). За це вони щорічно сплачували сеньйору ви­ значену, порівняно невисоку грошову ренту, а в раз і війни виставляли на допомогу йому невеликий військовий загін. Інколи комуни самі виступали як колективний сеньйор щодо селян, які проживали навколо міста. Однією з найтриваліших і найкровопролитніших була боротьба за неза­ лежність північнофранцузького м. Лан. Його власник, єпископ Годрі (з 1106 p.), встановив особливо важкий режи м дл я міста (аж до вбивства міщан). Жителі за велику суму купили у єпископа (тратив колосальні суми на вій­ ни і полювання) певні права (фіксований податок, знищення права «мертвої руки») і заплатили королю за її затвердження. Але досить швидко єпископ потратив отриману суму, дав хабар королю і добився відміни хартії місту. Міщани повстали, розграбували єпископський палац і володіння аристок­ ратів, а самого Годрі, який заховався у пустій бочці, вбили. Король змуше­ ний був за допомогою загонів відновлювати порядок у місті, але в 1129 р. міщани знову повстали і отримали комунальну хартію. У 70-х роках XI I ст. ланців укотре позбавляють волі. Боролися міщани за хартію і при Людовіку VII, і Філіппі II Августу, допоки 1331 р. Ланську комуну остаточно не лік­ відував Карл IV, який замінив органи самоуправління королівськими поса­ довцями - бальями і прево (суддями і чиновниками).

Комунальний рух приніс міщанам особливий суспільно-правовий ста­ тус, оформлений у міське право. Вони мали право: - купувати чи орендувати земельні ділянки; - мати свою садибу, якій гарантувалася недоторканість; - обирати свою професію; - засновувати цех або гільдію; - вільно торгувати; - будувати млини; - розробляти земельні надра; - свободу шлюбу і рівності подружжя. Такий демократизм міського житт я сформувався і конституційно офор­ мився завдяки колективній боротьбі проти феодального сеньйора. Здобуті міщанами права і вольності все ж носили феодальний характер. Міщани могли обирати міську раду і посадових осіб, починаючи з голо­ ви міської ради. У Франції й Англії главу міськради називали метром, а в Німеччині - бургомістром. Найбільшим досягненням комун було звільнення міщан від особистої залежності. У середньовічній Європі утвердилося правило, згідно з яким селянин, якому вдалося прожити в місті «рік і один день», ставав вільним. А середньовічне прислів'я говорило: «Міське повітря робить вільним». Проте не всі міста, навіть великі і багаті, добилися повного самоуправ­ ління. Як правило, це були міста на королівських землях у держава х із сильною державною владою (у Франції - Бурж, Нант, Орлеан, Париж, Шартр; в Англії - Глостер, Лінкольн, Лондон, Кембридж, Оксфорд та ін.). Обмеженими муніципальними правами користувалися міста Німеччини, Скандинавії, Угорщини. У Німеччині в XII I ст. з'явилося Магдебурзьке право - судові ухвали і норми звичаєвого права м. Магдебурга, які спершу поши­ рювалися лише на етнічних німців, а пізніше - уже на всіх громадян. А у Візантії комун взагалі не існувало. Багато невеликих міст не мали ні сил, ні грошей для боротьби з феодаль­ ними сеньйорами і повністю залишалися під їхньою владою. Особливо це характерно для міст духовних сеньйорів.

 

⇐ Предыдущая123456789Следующая ⇒

Поделиться: