Червона степова порода, створення нової молочної породи України

Походження червоної степової породи тісно пов’язане з освоєнням південних степів України. Об’єктивну думку про походження породи надає вчений Класен. На його думку, порода створена методом складного відтворного схрещування тварин сірої української породи з плідниками червоних порід Європи. Наукове обстеження породи було проведено Лискуном в 1911 р. На той час худобу називали червоною німецькою колонійською породою. Після обстеження і надання докладної характеристики походження, властивостей, породу стали називати червоною степовою.

 Масть червона різних відтінків. Кістяк тонкий, легкий. Шкіра щільна і тонка, слабко розвинуті м’язи. Голова легка, шия тонка із вирізом. Холка вузька, інколи виступає. Черево об’ємисте, кінцівки міцні, вим’я частіше округлої форми, рідше – чашо- і ванно подібне, інколи зустрічається козине. Тип конституції міцний, або ніжний щільний, тварини вузько тілі. Жива маса повновікових корів – 500 кг., бугаїв – 900 кг. Середня ж.м. телят при народженні – 28 кг. середній надій – 3500-3700 кг, вміст жиру в молоці – 3,78%, вміст білка – 3,3%, інтенсивність молоковіддачі – 1,0-1,2 кг/хв. С/д приріст при вирощуванні ремонтних телиць – 600-700 г. Рекордний надій – 10493 кг за лактацію вмістом жиру 4,04%. Забійний вихід – 52-54%. Індекс вим’я 40-42%.

Етапи еволюції: 1. До початку 20 ст. відбувалося чистопородне розведення, створювався масив червоної худоби, а також використовувалося безсистемне схрещування із червоними породами Європи. 2. В середині 20 ст. проводилось обстеження породи, визначено стандарти породи і застосовувалося схрещування з жирномолочними породами (Англерська, Джерсейська, Червона датська). Робота з породою проводилася в напрямку ↑ молочності шляхом використання штучного відбору і чистопородного розведення. 3. В др.пол. 20 ст. (кінець 60-початок 70-х рр.) початок створення нової червоної породи, методом відтворного схрещування з англерською породою. Для ↑ мясної продуктивності червону степову породу схрещували з плідниками Шортгорнської породи. 4. З 80-х рр. 20 ст. здійснювалося широкомасштабне схрещування червоної степової породи з англерською, червоною датською і голштинською породами.

Нині червона степова порода нараховує понад 11 тис. голів, в т.ч. корови – 4,5 тис. Застосовують чистопородне розведення для збереження генофонду в чистоті.

 

Англерська порода

Створена в 19 ст. на пів-ві Ангельн з місцевої червоної породи, шляхом поліпшення умов утримання, жорсткому відборі і підборі. Початкова назва Ангельнська, а з поч. 20 ст. – Англерська.

Екстер’єр і продуктивність: характерний молочний тип, тонкий ніжний кістяк, недостатньо розвинута мускулатура, масть червона різних відтінків. В породі розрізняють широкотілий тип за екстер’єром, перехідний і вузькотілий. Жива маса корів 500-520 кг, бугаїв-плідників – 900-1000 кг, жива маса телят при народженні – 30 кг. Тварини відрізняться підвищеною жирномолочністю (4-4,5%). Середній надій – 5000 кг., вміст білка – 3,5%. Інтенсивність молоковіддачі – 1,45 кг/хв. Індекс вимені – 45%. Форма вимені чаше- і ванноподібне. Рекордний надій – 10590 кг. Забійний вихід – 55%. Порода відноситься до скоростиглих. С/д приріст – 750 г.

Етапи еволюції:1. До середини 19 ст. худоба мала невисоку живу масу і знижену продуктивність. 2. Кінець 19-поч. 20 ст. створено організацію по розведенню анлерської породи, яка займалася племінною роботою і поліпшенням її властивостей. Заснована племінна книга. 3. Початок 20 ст. – прийнята програма селекції, якою передбачалося ↑ продуктивність до 4 тис.кг. молока при 4% жиру. Основним методом було чистопородне розведення і жорсткий відбір за жирномолочністю. Для створення стійкої спадковості використовувався інбридинг. 4. В середині 20 ст. впроваджено ШО тварин і програмою передбачено ↑ жирномолочності у тварин (4000 кг 5,0%) підвищені вимоги до екстер’єру і придатності до машинного доїння. 5. Наприкінці 20 ст. вимоги щодо продуктивності тварин зросли (5000 кг 5% жиру), а також зросли вимоги до мясної продуктивності, для чого впровадили схрещування із червоною датською породою. 6. Останнім часом для поліпшення англерської породи застосовували міжпородне схрещування з голштинською червоно-рябою породою. Сучасна програма розведення передбачає надій 6 тис.кг. молока, жир 5%, білок 3,6%. Бажаним типом в породі є тварини з продуктивністю: надій 6 тис., жир 5%, білок 4%, жива маса корів – 600 кг. Застосовують чистопородне розведення і схрещування з плідниками червоної датської, голштинської і швіцької порід.

 

Червона датська порода

Походження: схрещування острівної худоби з плідниками Англерської і частково Шортгорнської порід.

Характеристика породи: широкотілість, масивність, задовільна обмускуленість тулуба, середньої висоти кінцівки, округле або чашоподібне вим’я. Масть червона. Недоліки екстер’єру – слабкість задніх кінцівок і слабке прикріплення вим’я до черева.

Продуктивність: середня жива маса корів 560-600 кг., бугаїв-плідників – 1000-1300 кг. Ж.м. телят при народженні – 36 (до 45) кг. Надій 6-7 тис кг., рекордний – понад 11 тис. Жир – 4%, білок – 3,6%. Інтенсивність молоковіддачі – 1,8 кг/хв. Забійний вихід 56-57%.

Етапи еволюції: 1. 19-поч.20 ст. порода розводилася при використанні чистопородного розведення, як високомолочна, без врахування жирномолочності, тому була сформована порода з високим рівне надою, але низькою жирномолочністю (3-3,3%). 2. Середина 20 ст. – поліпшення породи в напрямку ↑ жирномолочності. Для цього застосовували схрещування із джерсеями. Удосконалення жирномолочності в подальшому відбувалося методом чистопородного розведення, оцінки тварин за жирномолочністю і жорсткому відбору. 3. Друга половина і кінець 20 ст. – створення худоби інтенсивного молочного типу, методом схрещування зі швіцькою породою американської селекції, що сприяло поліпшенню екстер’єрних властивостей, а також збільшило ріст тварин. Для ↑ молочності застосовувалося схрещування червоної датської породи із голштинами.

Стан і використання: порода відрізняється високими показниками продуктивності, пристосуванням до маш.доїння, великими розмірами і міцною конституцією, доброю адаптивною здатністю. Бажаний тип – інтенсивний молочний тип міцної конституції з міцними кінцівками, щільним прикріпленням вимені до черева. Середній надій 7 тис.кг., жир – 4,25%, білок – 3,6%. Інтенсивність молоковіддачі – 1,8 кг/хв. Індекс вимені – 46%. С/д приріст – 800 г., а при відгодівлі бугайців – понад 1000.

Методи удосконалення: індексна селекція, використання кращого світового генофонду і біотехнологічних методів (трансплантація ембріонів та інтродукція окремих генів місцевих і зарубіжних порід худоби).

Джерсейська порода

Одна з найбільш жирномолочних. Вона була створена на невеликому острові Джерсі шляхом поліпшення місцевої нормандської і британської худоби і відбору її по жирномолочності. У 1789 році місцева влада видала закон, що забороняє імпорт племінної худоби, і після цього порода підтримувалася в чистокровному стані. При розведенні широко застосовувався інбридинг, внаслідок чого в породі закріпилася ніжна, суха, часто перерозвинена конституція. У 1866 році заснована племінна книга джерсейского худоби, перший том якою був опублікований в 1872 році. В цей час джерсейский худоба здобула широку популярність як високопродуктивний, і на початку XIX століття її почали вивозити в Англію і США, а пізніше в Австралію, Нову Зеландію і Африку. Джерсейских биків використовують в схрещуванні з коровами молочних порід для підвищення жирномолочності. Порода відома ще з ХVІІІ століття. Жива маса корів 360-400 кг, надій – 3500 кг молока, вміст жиру в молоці 5,4-6,0%. Тварини ніжної конституції. Масть буває від світло-сірої до темно- бурої, іноді чорна. Продуктивність рекордистки за 361 день становила 11219 кг жирністю 5,97%, молочного жиру – 670 кг. Інколи жирність досягає показника 8%. Недоліками породи є невелика жива маса тварин, деякі екстер’єрні вади та погані м’ясні якості.

Симентальська порода

Походження: створена в Швейцарії із готської худоби за умов поліпшення умов годівлі та утримання. Назва походить від місцевості, де її розводили – річка Сімма.

Екстер’єр і продуктивність: середньої довжини тулуб з добре розвиненою мускулатурою, мають глибокі об’ємні груди і черево. Вим’я округле, часто зустрічається козине. Масть полова, полово-ряба, руда і червоно-ряба (інколи). В породі розрізняють дек-ка типів, залежно від зони розведення: низинного типу, передгірного типу, високогірного типу. Найбільш продуктивні тварини низинного типу, вони крупніші і мають вищу живу масу. Повновікові корови мають ж.м. 600-650 кг, бугаї – 1000-1200 кг. Середній надій на корову 4000-4500 кг, жир 3,8-4,2%, білок 3,4-3,6%. Інтенсивність молоковіддачі – 1,4 кг/хв. Рекордний надій – понад 14 тис кг. Забійний вихід – 57-60%.

Етапи еволюції: 1. До 16 ст. розводиться як примітивна для одержання мяса і молока. Тип тварин ніжний, розмір невеликий. 2. До 18 ст. худобу експортують в різні країни, тому поліпшують за розмірами і продуктивністю; розроблено порядок оцінки худоби. 3. 19 ст. – поліпшення екстер’єру худоби, відбір для розведення міцних тварин, збільшення розмірів тіла. Експорт худоби в країни Європи. 4. Поч. 20 ст. – введення оцінки і обліку походження тварин, селекція за висотою в холці. Впровадження мічення худоби вушними бірками. 5. Сер. 20 ст. – зміни типу тварин, перевагу надають тваринам середнього зросту, але компактного типу (ВХ корів – 140 см., а бугаїв - 148). 6. Др.пол. 20 ст. – інтенсивна селекція за молочністю і створення молочного типу, а також інтенсивна селекція за мясною продуктивністю і створення м’ясного типу. Оцінка плідників за якістю нащадків. Використання ЕОМ для ведення племінного обліку і принципів великомасштабної селекції. 7. Кінець 20-початок 21 ст. – поширення в багатьох країнах світу.

Стан і використання: використовується в молочному, м’ясному і комбінованому напрямках. Поголів’я в Україні – 14 тис., в т.ч. 6 тис корів. Симентали відрізняються достатньо високою плодючістю і адаптивними здатностями. Бажаний тип для молочних сименталів – молочний тип, надій 5-6 тис. кг молока, жир 4%, білок 3,5%. Інтенсивність молоковіддачі 2 кг/хв. Жива маса до 700 кг. Для м’ясних сименталів характерна щільна конституція з добре розвиненою мускулатурою. Жива маса корів 600-650 кг, бугаїв 1000-1100 кг. Забійний вихід 62%

Методи розведення: для збереження генофонду сименталів комбінованого напрямку продуктивності внутрішньо породне розведення, для створення молочного типу застосовують схрещування із голштинами червоно-рябої масті. Поліпшення мясних сименталів відбувається шляхом чистопородного розведення і схрещування із франко-італійськими м’ясними породами.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: