Розділ 1. Поняття неплатоспроможності та банкрутства

Вступ

 1.Актуальність. На сьогодні банкрутство підприємств, на жаль, є досить поширеним явищем. Недосконалість законодавства, світова економічна криза, нестабільність економічного та політичного середовища в країні призвели до збільшення кількості неплатоспроможних підприємств, які є на грані банкрутства, що призводить в більшості випадків до повної ліквідації таких підприємств. Для успішного господарювання на ринкових засадах суттєво важливою є можливість оцінки ймовірності банкрутства суб'єктів підприємницької та іншої діяльності.

Вирішенню проблем, що виникають при припиненні суб'єктів господарювання, приділяли увагу: Р. Афанасьєв, А. Н. Винник, Г.Д. Джумагельдіева, В.В. Джунь, Л. Знаменський, А.Р. Кубинка, О.В. Кузнєцов, І.М. Кучеренко, В.А. Маліга, В.К. Мамутов, В.И. Марков, Б. Поляков, І.А. Пушко, Н.А. Саніахметової, В.В. Радзивілюк, І.В. Спасибо-Фатєєва, С.А. Теньков, М.І. Титов, А.В. Титова, Я.М. Шевченко, В.С. Щербина, А.С. Янкова та інші.

 2.Мета. Метою даної роботи є встановлення понять неплатоспроможності, а також процедура визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом.

3.Завдання.

v Дослідити поняття неплатоспроможності та банкрутства

v Визначити учасників провадження у справах про банкрутство

v Охарактеризувати сторони у справі про банкрутство

v Охарактеризувати особливості провадження у справі про банкрутство

v Описати основні процедури які застосовуються до неплатоспроможного боржника

4.Об'єкт дослідження – банкрутство суб'єктів господарської діяльності.

5.Предмет дослідження – процедура відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом.

 6.Структура курсової роботи: зміст, вступ, п’ять розділів, висновок, список використаних джерел.

 

 

Розділ 3. Сторони у справі про банкрутство

Боржник

Згідно ст. 1 Закону про банкрутство боржником є юридична особа (суб'єкт підприємницької діяльності) або фізична особа, яка має підтверджений судовим рішенням, яке набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження борг (зобов'язання), який вона не може виконати протягом трьох місяців після настання встановленого терміну його виконання. Однак суб'єктами банкрутства не можуть бути казенні підприємства. Це чітко передбачено ч. 3 ст. 209 ЦК України [7].

 

Розділ 5. Процедури які застосовуються до неплатоспроможного боржника

   

У випадках, передбачених чинним законодавством, в неплатоспроможного боржника можуть бути застосовані наступні процедури:

• розпорядження майном боржника

 • мирову угоду

 • санація боржника

• ліквідація банкрута [7, ст. 212].

 

Мирова угода

Мирова угода (як судова процедура у справі про банкрутство) - це домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється як письмова угода сторін. Закон обумовлює випадки, коли допускається укладення мирової угоди: — тільки щодо вимог, забезпечених заставою; — вимог другої та наступних черг [2, с. 550].

 Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне 18 пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування [1, ст. 36].

 У разі, якщо умови мирової угоди, укладеної відповідно до встановлених Законом правилами, передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства.

 При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду, визнається безнадійним та списується, а податкові зобов'язання або податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду календарних років, розстрочується (відкладається) або списується на умовах мирової угоди [15].

Зміст мирової угоди:

 ▪ обов'язкові положення: про розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; про відстрочку або розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини;

 ▪ факультативні положення: про виконання зобов'язань боржника третіми особами; про обмін вимог кредиторів на акції боржника; про задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.

Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Вона вступає в силу в разі затвердження її господарським судом, про що виноситься відповідна постанова.

Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені кредиторів - комітетом кредиторів більшістю голосів при наявності письмової згоди всіх кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою; від Імені боржника - керівником боржника чи арбітражним керуючим, які виконують повноваження органів управління боржника.

 Для конкурсних кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги.

З дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди. Винесення господарським судом ухвали про затвердження мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство і, відповідно, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

У разі не затвердження господарським судом мирової угоди (якщо було порушено порядок укладення мирової угоди або мирова угода містить умови, що суперечать закону), така угода вважається неукладеним. Мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду у разі: невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів; виробництва боржником дій, що порушують права і законніØ інтереси кредиторів [16].

 

Ліквідація банкрута

У передбачених господарським законодавством випадках суд в судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців [1, ст. 37].

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

▪ господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції;

   ▪ термін виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;

   ▪ в банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

  ▪ припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), відсотків та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;

 ▪ відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

▪ продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому Законом про банкрутство;

 ▪ скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, або інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

▪ вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного опублікування повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку,  встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсним, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо це не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута [1, ст. 38].

 Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство - це така судова процедура, основним призначенням якої є ліквідація визнаної судом заборгованості банкрута шляхом продажу майна банкрута і проведення розрахунків за його боргами.

Тривалість ліквідаційної процедури - 12 місяців, який може бути продовжений господарським судом ще на 6 місяців. Забезпечення проведення цієї процедури покладається на ліквідатора.

Ліквідатор - фізична особа, яка організовує здійснення ліквідаційної процедури та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів. Порядок його призначення та вимоги до кандидатів ті ж, що передбачені за керуючого санацією.

 Ліквідаційна комісія (її склад) призначається господарським судом за клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів. Оцінивши то реалізувавши майно банкрута ліквідатор проводить розрахунки з кредиторами останнього. Після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор складає звіт та ліквідаційний баланс, які з урахуванням думки членів комітету кредиторів затверджуються господарським судом.

Наслідки затвердження ліквідаційного балансу:

а) якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна банкрута або майна, що залишилося не вистачає для функціонування банкрута відповідно до вимог законодавства, - виноситься постанова про ліквідацію юридичної особи-банкрута;

 б) якщо після розрахунків по боргах в банкрута залишилося майно, достатнє (згідно із законодавством) для його фінансування, він вважається не мав боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. Не затвердження звіту ліквідатора може мати місце в разі, якщо господарський суд прийшов до висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, необхідні для задоволення вимог кредиторів.

 В такому випадку виноситься постанова про призначення нового ліквідатора, який очолює ліквідаційну комісію і забезпечує виконання покладених на нього функцій [21].

 

Висновок

Отже, на основі вищесказаного можна зробити висновок, що інститут банкрутства (неплатоспроможності) є невід'ємною частиною ринкового господарства. Він є потужним стимулом для ефективної роботи суб'єктів господарської діяльності, при цьому виступає гарантом одночасно інтересів кредиторів, держави в цілому і розпорядника ринку в особистості.

 Існування цього інституту обумовлено перш за все тим, що існує необхідність вирішення проблем, пов'язаних з нездатністю суб'єкта підприємницької діяльності виконувати свої грошові зобов'язання перед кредиторами.

Його значення полягає в тому, що, з одного боку, з господарського обороту при ліквідації виключаються неплатоспроможні суб'єкти, сприяє оздоровленню ринку, а з іншого - цей інститут дозволяє підприємствам, установам, організаціям досягти фінансової стабільності і добробуту, за умови дотримання норм закону.

Залежно від особливостей функціонування підприємств, їх місця в системі господарських зв'язків,  ролі, яку вони відіграють у регіональному господарському комплексі та у відповідній галузі, можуть бути запропоновані різні процедури:

Ø продаж підприємства в цілому;

Ø перетворення його в акціонерне товариство і продаж контрольного пакету на інвестиційних торгах, комерційному аукціоні або конкурсі;

Ø застосування процедур зовнішнього управління;

Ø продаж на інвестиційних торгах з одночасною реструктуризацією капіталу;

Ø ліквідація підприємства як юридичної особи з можливим збереженням самостійних активів підприємства, які мають значення, шляхом продажу їх єдиним майновим лотом в процесі конкурсного виробництва;

Ø реструктуризація в рамках санації на підставі недержавних коштів.

 

Список використаних джерел

1) Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2343-12/page

 2) Господарське право України. Навч. посіб. / за заг. ред. С.В. Несинової. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 564 с.

3) Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р. № 1798-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 6. -Ст. 56.

4) Господарське право: Навчальний посібник у схемах і таблицях / За заг. ред. канд. юрид. Наук, доц. Шелухіна М.Л. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 616 с.

5) Права та обов’язки арбітражного керуючого. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //ua-reporter.com/novosti/143012

6) Мачуський В.В., Постульга В.Є. Господарське законодавство: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2004. — 275 с.

7) Господарський кодекс України: чинне законодавство зі змінами і допов. станом на 7 серп. 2014 р.: (ОФІЦ. ТЕКСТ). – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2014. – 208 с. – (Кодекси України)

8) «Правовий статус кредиторів у справах про банкрутство» (газета " Экспресс-Клуб" №11 від 19.03.2014). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //lg.arbitr.gov.ua/sud5014/4673456/98250/

9) Господарське право України: Навчальний посібник для підготовки до іспитів. – К.: Центр учбової літератури, 2015. – 208 с.

10) Несинова С.В. Правове регулювання банкрутства. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //westudents.com.ua/glavy/59560-tema-36-pravoveregulyuvannya-bankrutstva.html

1. 11) Світличний О. П. Господарський процес: підручник/ за заг. ред. Світличного О. П. – К.: НУБіП України., 2016 – 337 с.

12) Господарське право України: Навч. посібник. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2001. – 384 с.

13) Несинова С.В. Господарське право України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //westudents.com.ua/glavy/59564-364-protsedurischo-zastosovuyutsya-schodo-neplatospromojnogo-borjnika-ta-yogo-maynovaktivi.html

14) Філатов В.А. Розпорядження майном боржника. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //filatov.kiev.ua/uk/arbitrazhnyi/rozporyadzhennyamaynom-borzhnika

 15) Вінник О. М. Господарське право: Навч. посібник. - 2-е вид., змін, та до-пов. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців " Правова єдність", 2008. - 766 с.

16) Мирова угода у справі про банкрутство. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //osvita.ua/vnz/reports/law/9513/

17) Законодавство України з питань банкрутства суб'єктів господарювання. Збірник законодавчих та нормативних актів/ Упорядник Камлик МІ. - К.: Атіка, 2003. - 352 с.

18) Тріска Н.І., Зав’ялець Г.В. Судова та досудова санація підприємств. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www.rusnauka.com/27_NNM_2009/Economics/52935.doc.htm

19) Досудова санація. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www.icbusiness.com.ua/portal/index.html? id=2137 20) Філатов В.А. Санація боржника ( відновлення платоспроможності). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //filatov.kiev.ua/uk/arbitrazhnyi/sanaciya-borzhnika vidnovlennyaplatospromozhnosti

21) Вінник О.М. Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //westudents.com.ua/glavy/58880-5- lkvdatsyna-protsedura-u-sprav-pro-bankrutstvo.html

 

Вступ

 1.Актуальність. На сьогодні банкрутство підприємств, на жаль, є досить поширеним явищем. Недосконалість законодавства, світова економічна криза, нестабільність економічного та політичного середовища в країні призвели до збільшення кількості неплатоспроможних підприємств, які є на грані банкрутства, що призводить в більшості випадків до повної ліквідації таких підприємств. Для успішного господарювання на ринкових засадах суттєво важливою є можливість оцінки ймовірності банкрутства суб'єктів підприємницької та іншої діяльності.

Вирішенню проблем, що виникають при припиненні суб'єктів господарювання, приділяли увагу: Р. Афанасьєв, А. Н. Винник, Г.Д. Джумагельдіева, В.В. Джунь, Л. Знаменський, А.Р. Кубинка, О.В. Кузнєцов, І.М. Кучеренко, В.А. Маліга, В.К. Мамутов, В.И. Марков, Б. Поляков, І.А. Пушко, Н.А. Саніахметової, В.В. Радзивілюк, І.В. Спасибо-Фатєєва, С.А. Теньков, М.І. Титов, А.В. Титова, Я.М. Шевченко, В.С. Щербина, А.С. Янкова та інші.

 2.Мета. Метою даної роботи є встановлення понять неплатоспроможності, а також процедура визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом.

3.Завдання.

v Дослідити поняття неплатоспроможності та банкрутства

v Визначити учасників провадження у справах про банкрутство

v Охарактеризувати сторони у справі про банкрутство

v Охарактеризувати особливості провадження у справі про банкрутство

v Описати основні процедури які застосовуються до неплатоспроможного боржника

4.Об'єкт дослідження – банкрутство суб'єктів господарської діяльності.

5.Предмет дослідження – процедура відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом.

 6.Структура курсової роботи: зміст, вступ, п’ять розділів, висновок, список використаних джерел.

 

 

Розділ 1. Поняття неплатоспроможності та банкрутства

 

При неможливості суб’єкта підприємницької діяльності після настання встановленого строку виконати свої грошові зобов’язання перед іншими суб’єктами інакше ніж через відновлення його платоспроможності цей суб’єкт (боржник) відповідно до ГК України та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство) визнається неплатоспроможним [1, ст. 1].

Під грошовим зобов’язанням маються на увазі зобов’язання боржника перед кредитором сплатити певну суму, визначену договором, який був попередньо укладений, а також на інших підставах, передбачених цивільним законодавством.

Але до складу грошових зобов’язань не зараховуються:

▪ зобов’язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян;

  ▪ зобов'язання з виплати авторської винагороди;

   ▪ зобов'язання перед засновниками боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі [2, с. 543].

За загальним правилом неплатоспроможність умовно можна поділити на 2 види:

1. відносна → неможливість погашення боргів через тимчасові фінансові труднощі;

 2. абсолютна → неможливість боржника через повних крах фінансового становища виконати зобов’язання перед кредиторами без судових процедур:

 — зворотна: можливість відновлення платоспроможності через різноманітні санаційні механізми процедури банкрутства;

— незворотна: ймовірне відновлення платоспроможності боржника виключно за допомогою ліквідаційної процедури [3, с. 524 – 530].

 Відповідно до Закону про банкрутство банкрутством є визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою  платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановленому порядку грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Процедура банкрутства розглядається як крайній надзвичайний захід щодо боржника, яка відкривається лише у випадку недосягнення очікуваних результатів внаслідок використання інших, передбачених законодавством,  процедур.

 

12345Следующая ⇒

Поделиться: