МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ОПРАЦЮВАННЯ. Тема 4: Психічний розвиток дитини молодшого шкільного віку (6(7)-10 років). 1. Анатомо-фізіологічний розвиток та рівень сформованості психічних процесів дитини

 

1. Анатомо-фізіологічний розвиток та рівень сформованості психічних процесів дитини дошкільного віку.

Період від 3 до 6 (7) років в плані анатомо-фізіологічного розвитку можна охарактеризувати наступним чином

1. період відносно спокійного і рівномірного фізичного розвитку (мікрофаза статевого дозрівання);

2. кісткова система перебуває в стадії формування, переважають хрящові тканини, окостеніння зап'ястя руки відстає від загального процесу зміцнення кісткової системи (домінування хрящових тканин є основою високого потенціалу для подальшого успішного фізичного розвитку, зокрема гнучкості тіла;

3. змінюється співвідношення між збудженням і гальмуванням на користь останнього, хоча збудження продовжує переважати (діти є імпульсивними, відзначаються високим рівнем рухового неспокою.

Особливості розвитку психічних процесів

 Увага:

1) зосередженість свідомості на об'єкті за умови домінування яскравих подразників;

2) мимовільна увага переважає над довільною, що має для дитини позитивне значення; її результативність є вищою за довільну, що наголошує на важливості мимовільних подразників (емоційних, динамічних, цікавих);

3) для її виховання необхідно постійно нагадувати про необхідність виконання певних фіксованих дій (розпочав роботу - заверши її; узяв якусь річ, використав - поклади потім на місце тощо).

Відчуття, сприймання (сенсорний розвиток):

1) розрізнення кольорів, форми, величини предметів, їх положення в просторі;

2) здатність відобразити найпростіші форми і розмалювати їх у потрібний колір,
співвіднести певні якості із сенсорними еталонами;

3) елементи аналізу в сприйманні;

4) труднощі в сприйманні й диференціації часових показників та інтервалів.
Пам'ять:

1) провідний пізнавальний процес, оскільки передбачає активну фіксацію інформації
про навколишню дійсність;

     2) високий ступінь механічного запам'ятовування, пов'язаного з буквальним
відтворенням на основі неодноразового повторення;

3) свідоме використання прийомів запам'ятовування;

4) швидко і міцно запам'ятовуються емоційні враження;

5) образна пам'ять домінує над словесно-логічною.

 

Мова:

 

1) словниковий запас до 3-7 тис. слів;

2) розуміння літературної і ненормативної лексики;

3) легко підбираються слова-асоціації, рими;

4) елементи експресії, рівень якої залежить від впливу навколишнього середовища;

5) здатність до простого звукового аналізу мови, виокремлення окремих звуків у
словах;

6) ситуативне мовлення переважає над контекстним, діалогічне - над монологічним.
Мислення:

1) домінує наочно-образне мислення;

2) недостатньо сформовані мисленнєві операції (аналіз, синтез тощо), уміння доводити,

аргументувати;

3) неспроможність утримувати у свідомості всі ознаки, які потрібні для розв'язання розумових завдань;

 4)егоцентризм.

Егоцентричне мовлення і мислення.

Егоцентризм - неспроможність індивіда, який зосереджується на власних інтересах, змінити вихідну пізнавальну позицію стосовно певної думки чи уявлення (децентруватися), що суперечить його досвіду. Егоцентризм дитячого мислення є центральною ланкою, яка концентрує інші особливості мислення дитини (Ж. Піаже), і проміжним етапом між аутичним (первинна форма мислення) та логічним мисленням. Коефіцієнт егоцентризму мислення значно перевищує коефіцієнт егоцентризму мовлення (Л.С. Виготський).

Стадії розвитку мислення (за Ж. Піаже):

1) предметні дії (до 2р.);

2) процеси інтеріоризації (2-7 р);

3) конкретні операції (7-11 р.);

4) формальні операції: здатність логічно мислити (11-15 р).

У цілому егоцентризм - це природне явище, зміст якого є показником потенційних можливостей дитини до переходу від конкретно-образного до словесно-логічного мислення.

Уява:

1) за розвитком уяви діти поділяються на реалістів (превалює зображення реальних
явищ природи, подій життя) та фантазерів (зображення власних бажань і мрій);

2) предметом спеціального інтересу є фантастичний світ казок;

3) уява безпосередньо пов'язана з розвитком мовлення (спосіб вийти за межі вузького
життєвого досвіду);

4) є передумовою розвитку пам'яті та мислення.
Отже:

1) шестирічна дитина - це особистість, яка багато знає про найближче оточення, орієнтується в сімейно-родинних стосунках; розуміє, що оцінка її вчинків визначається не стільки власним ставленням до себе («Я хороший»), а тим, як ці вчинки тлумачать оточуючі;

2) набуття індивідуального досвіду розвитку: може пояснити зміст знайомої гри, побудувати розповідь за ілюстрацією, виразно прочитати вірш, розуміє абстрактні судження;

 

3) мотив «Я повинен» домінує над мотивом «Я хочу»;

4) психічні процеси переважно мимовільні;

5) самопізнання здійснюється одночасно з пізнанням навколишньої дійсності;

6) формується вміння захищати власну позицію.

    2. Характеристика новоутворень від 3 до 6 років.

1) знижений слух як результат надмірної зорової та дотикової концентрації на
предметах, явищах навколишнього середовища;

2) слабка координація дрібних рухів, дрібної мускулатури рук;

3) висока рухливість і, як наслідок, накопичення значного чуттєвого досвіду про предмети, явища навколишнього середовища;

4) розуміння змісту елементарних понять (рослина, тварина), фактологічних даних загального плану (про працю людей, країну, свята);

5) уявлення про простір (далечінь, напрямок, форма, величина предметів, їх положення

в просторі), час та одиниці його вимірювання (година, хвилина, тиждень, місяць, рік);

6) елементарні уявлення про кількість, числовий рад, множину, рівність, нерівність, навички поведінки, зокрема: гігієнічні (правила самообслуговування), культурні (елементарні етичні норми: вітання дорослих, прояв поваги до старших тощо), трудові (користування ножицями, олівцем);

7) уміння слухати, бачити, зосереджуватися на роботі, пояснювати, робити висновки;

8) володіння зв'язним, граматично і фонетично правильним мовленням; уміння не тільки розуміти власну мову, а також самостійно будувати речення, звернені до іншого;

9) уміння розрізняти з допомогою слухових аналізаторів схожі словосполучення;
добирати і вимовляти подібні за вимовою слова;

10) у пізнавальних процесах синтез внутрішніх і зовнішніх дій, об'єднаних у єдину інтелектуальну діяльність: у сприйманні – перцептивні дії, в увазі - уміння керувати і контролювати зовнішній і внутрішній плани дій, у пам'яті - об'єднання зовнішнього і внутрішнього структурування матеріалу під час його запам'ятовування і відтворення; у мисленні - у цілісний процес наочно-дійового, наочно-образного і словесно-логічного способів розв'язання практичних завдань (М.В. Савчин);

11 ) сформованість бажання вчитися, інтересу до знань;

12) наявність позитивних емоцій від пізнання нового.

Основне новоутворення даного періоду: підпорядкування мотивів, тобто формування їх стабільної ієрархії, яка в шкільному дитинстві визначає ставлення дітей до навколишнього середовища і до себе та водночас є критерієм для дорослих у розробці диференційованого підходу.

 

4. Основні закономірності соціальної ситуації розвитку; гра як провідна діяльність віку

Протягом дошкільного віку в соціальній ситуації розвитку виокремлюються такі системи:

1) «дитина — сім'я»;

2) «дитина - ровесник»;

3) «дитина - вихователь».

Провідна діяльність відзначається домінуванням рольової гри, коли відтворюються особливості життєвого простору дорослих як умова формування особистісних якостей дитини. Гра детермінує інші види діяльності, зокрема малювання, конструювання, ліплення, основне призначення яких полягає в розвитку координації рухів, дрібних і великих м'язів, сенсорної сфери.

Гра - форма дитячої діяльності як спосіб засвоєння та відтворення суспільного досвіду, унаслідок чого формується довільна поведінка, відбувається процес соціалізації особистості. Природа гри:

    1) відображення об'єктивної реальності (дитина відкриває світ дорослих);

2) виникає не з примусу і не з обов'язку, а з безпосередніх потреб: змусити дитину
гратися неможливо. 

На відміну від праці гра є непродуктивною діяльністю, її зміст історично змінюється.

Структура гри:

1) завжди мотивована;

2) дитина наслідує роль дорослого;

3) уявна ситуація (перенесення функцій реальних предметів на предмети-замінники);

4) ігрові дії як умовне повторення реальності;

5) правила гри (дитина мимовільно відображає певні функції). Взаємостосунки в грі:

1) для дитини важливим є не предмет, а стосунки між людьми;

    2) гра є сензитивною для розвитку: відтворює не те, що робить людина, а заради чого
це робиться;

3) дитина стає особистістю (Л.С. Виготський).
Роль гри:

1) вчить свідомо визначати мету;

2) впливає на розумову діяльність;

3) розвивається рефлексія, мислення;

 

4) стимулює елементи змагання та взаємної підтримки, орієнтацію на досягнення ровесників, відкрите змагання за лідерство, домагання визнання;

5) завдяки дотриманню правил задовольняється потреба в спілкуванні, розвиваються співпереживання, співчуття, емпатія;

6) блокує виконання дій, які є небажаними;

7) співіснування реальних та ігрових відносин активізує інтерес до певних соціальних ролей, які є привабливими.

4. Психологічна готовність до вступу в школу

1) інтелектуальна готовність (обсяг і зміст інформації про навколишній світ, рівень словесно-логічного мислення); основні проблеми, неуважність, «блукаюча» увага, обме­жений загальний кругозір, недостатній мовленнєвий розвиток, низькі пізнавальні інтереси;

2) особистісна готовність (прояв соціальної ситуації розвитку - рівень усвідомлення соціального статусу школяра, що має важливий обсяг обов'язків і прав, якість виконання яких свідчить про міру відповідальності); основні проблеми: зниження інтересу до шкільного навчання ще до вступу в школу, навіювання дорослими низького рівня престижності навчального процесу, педагогічної діяльності;

3) соціально-психологічна готовність (уміння взаємодіяти з групою ровесників, особливості спільної діяльності та спілкування: співпраця, партнерство, компроміс, наслі­дування, конформізм, переконання, лідерство, партнерство); основні проблеми: «право сильного», байдужість, конфліктогенність, навіювання страху;

4) вольова готовність (наявність вольового зусилля і вольових якостей - активність, цілеспрямованість, ініціативність, наполегливість, витримка, відповідальність, рішучість, стриманість, старанність, самостійність, незалежність, дисциплінованість, сміливість)  (С.А. Поліщук).

         Основні проблеми на початку шкільного навчання дітей 6 років: непослідовність, домінування тимчасових інтересів, низький рівень працездатності, невміння відповідати за результативність власних вчинків, недовільність психічних процесів. Психологічна готовність до вступу в школу додатково актуалізується зниженням суспільних прагнень до інтелектуального "самовдосконалення, домінуванням накопичувальних, споживаць-ких інтересів, культивуванням індивідуалізму, самоізоляції, деформуванням моральних чеснот. Навчально-виховна ситуація ускладнюється девальвацією педагогічних домагань, співробітництва школи і сім'ї, зневажливим ставленням до книги, яку ніколи повноцінно не замінить найновіший комп'ютер.

Психологічні проблеми, пов'язані з навчанням дітей 6-річного віку:

1) особистісна готовність: привабливими є зовнішні атрибути шкільного навчання (одяг, шкільне приладдя, портфель,шкільне приміщення тощо), які зменшують усвідомлення того, що навчання є важкою і необхідною працею;

2) пізнавальна готовність: несформованість пізнавальних процесів, що актуалізує проблему диференційованого підходу;

3) динаміка провідної діяльності (гра - навчання) та набуття нового соціального статусу
(учня), за яким, як виявляється, постають не лише приємні права, а також обов'язки, які
вимагають значних фізичних та інтелектуальних затрат;

4) необхідність дотримуватися шкільного режиму, потреба в адаптації до нього;

5) егоцентризм мислення і мовлення;

6) розвиток мислення (ускладнений перехід від зовнішнього плану дій на внутрішній);

7) організація навчальної діяльності на засадах урахування психології дітей 6-річного, а
не молодшого шкільного віку;

8) створення навчально-матеріальної бази, яка забезпечує позитивне ставлення до навчання, ровесників (умови для сну, харчування, ігрової та навчальної діяльності);

9) використання дидактичних ігор, які побудовані на доступному та пошуковому ілюстративного матеріалу;

10) стимулювання дитячої особистості до різноманітних практичних дій, які розвивають уміння самостійно працювати, пізнавальні інтереси;

11) контроль за процесом дитячого розвитку та індивідуальний підхід до дитини.

 

Питання для самоперевірки

1. Розкажіть про соціальну ситуацію розвитку дитини 3-6 років.

2. В чому значення гри для розвитку дитини цього віку.

3. Які Ви знаєте види готовності до навчання у школі.

4. Назвіть основні вимоги до організації навчальної діяльності дитини 6 років.

5. Що може стати бар’єром на початку навчальної діяльності.

 

 

Тема 4: Психічний розвиток дитини молодшого шкільного віку (6(7)-10 років).

Пропоновані питання для розгляду:

1. Анатомо-фізіологічний розвиток; особливості розвитку психічних процесів та емоційно-вольової сфери в молодшому шкільному віці.

2. Криза 7 років та соціальної ситуації розвитку.

3.  Психологічні перетворення, пов’язані із початком навчання; навчання як провідна діяльність молодшого шкільного віку.

Завдання до 1-3 питань:

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: