Криза 13 років, її симптомокомплекс, місце в системі вікової періодизації.

Це криза соціального розвитку, що нагадує криза 3 років ("Я сам"), тільки тепер це "Я сам" у соціальному змісті.

У літературі описаний як "вік другого перерізання пуповини, "негативна фаза полового дозрівання". Характеризується падінням успішності, зниженням працездатності, дисгармоничностью у внутрішній будові особистості.

Криза 13 років відноситься до числа гострих.

Симптоми кризи

1) Спостерігається зниження продуктивності й здатності до навчальної діяльності навіть у тій області, у якій дитина обдарована. Регрес проявляється, коли надається творче завдання (наприклад, твір). Діти здатні виконувати так само, як і колись, тільки механічні завдання.

Це пов'язане з переходом від наочності й знання до розуміння й дедукції (виведення наслідку з посилок, умовивід). Тобто відбувається перехід на новий, вищий щабель інтелектуального розвитку. За Ж. Піаже, це 4 період розумового розвитку. Це не кількісна характеристика інтелекту, а якісна, котра спричиняє новий спосіб поводження, новий механізм мислення. На зміну конкретному приходить логічне мислення. Це проявляється в критицизмі й вимозі доказів. Підліток тепер тяготиться конкретним, його починають цікавити філософські питання (проблеми походження світу, людини). Байдужіє до малювання й починає любити музику, яка вважається самим абстрактним з мистецтв.

     2) Відбувається відкриття світу психічного, увага підлітка вперше звертається на інших осіб. З розвитком мислення наступає інтенсивне самосприйняття, самоспостереження, пізнання миру власних переживань. Розділяється світ внутрішніх переживань й об'єктивна дійсність. У цьому віці багато підлітків ведуть щоденники.

3) Виявлення негативізму. Іноді цю фазу так і називають фазою другого негативізму за аналогією із кризою 3 років. Дитина відштовхується від середовища, поводить себе ворожо, схильна до сварок, порушень дисципліни. Одночасно відчуває внутрішнє занепокоєння, невдоволення, прагнення до самотності, до самоізоляції.

У хлопчиків негативізм проявляється яскравіше й частіше, ніж у дівчинок, і починається пізніше - в 14-16 років.

Поводження підлітка під час кризи не обов'язково має негативний характер. Л.С.Виготський пише про 3 варіанти виявлення негативізму:

- коли він яскраво виражений у всіх областях життя підлітка. Причому це триває або кілька тижнів, або підліток надовго випадає з родини. Це важке й гостре протікання спостерігається в 20% підлітків.

- коли негативізм виявляється лише в деяких життєвих ситуаціях, головним чином як реакція на негативний вплив середовища (сімейні конфлікти, шкільна атмосфера, що пригнічує тощо). Таких дітей більшість, приблизно 60 %.

- негативних явищ немає зовсім у 20 % дітей.

На цій підставі можна припустити, що негативізм – наслідок недоліків педагогічного підходу.

3. Розвиток пізнавальних процесів та особливості навчальної діяльності у підлітковому віці.

У підлітковому віці важливим психічним новоутворенням є розвиток довільності психічних процесів, що зумовлено вищими вимогами до них з боку навчальної діяльності.

Розвиток уваги.

Навчальна діяльність вимагає як мимовільної, так і довільної уваги і сприяє їх розвитку. У підлітків формуються вищі довільні її форми, в.

У 12-14 років спостерігається в учнів зростання обсягу уваги, її концентрації і стійкості. Проте при одноманітних видах роботи старшим підліткам характерні відвертання і зниження уваги. Саме цікавість роботи є важливою умовою тривалості уваги підлітка. Проте підліток уже може змусити себе бути уважним, виконуючи навіть нецікаві для нього завдання.

Помітний прогрес у зосередженні уваги на об’єктах, що представлені в мовній формі, не підкріплених різними засобами унаочнення.

Для підлітків характерним є прагнення виховувати у собі здатність бути уважним. У них зростають елементи самоконтролю і саморегуляції, увага стає більш контрольованою. Підліток може регулювати і зовнішній вираз уваги, вдавати із себе уважного, зосередженого на роботі, в той час як думки його зайняті якимсь іншим уявним об’єктом.

Підліток виявляє більше уваги до інших людей, їх дій, поведінки.

Зростаюча довільність уваги підлітка є проявом його вольової активності.

Відчуття і сприймання розвиваються та функціонують в єдності. Вони перетворюються на цілеспрямовані сенсорні перцептивні дії.

Удосконалюється чутливість аналізаторів позначається на повноті та детальності сприймання. Що тоншими стають відчуття, то змістовнішими сприймання.

Удосконалюється зорові і слухові диференціювання, гострота зору і слуху їх зростає від 13 до 15 років і переважає відповідні показники дорослих. Прогресує розрізнення відтінків кольорів, здатність розрізняти висоту тонів.

Підлітки досконаліше пізнають просторові відношення в природі, практично оволодіваючи ними в процесі вимірювання, розмітки деталей. Вони точніше визначають відстань між предметами завдяки розумінню їх перспективного зменшення. Вони здатні до складнішого аналізу та синтезу сприйманих предметів і явищ дійсності (не обмежуються їх зовнішніми ознаками, а вникають у внутрішню суть).

Довільність сприймання також виявляється у його планомірності і послідовності. Сприймання більше набуває активного характеру, воно стає спостереженням з усіма його характерними особливостями. Сприймання все більше пронизується розумовими операціями зіставлення, порівняння, узагальнення, класифікації.

Проте саморегуляція сприймання у підлітка ще недосконала, оскільки він нерідко обмежується сприйманням якоїсь однієї сторони об’єкту, що спотворює сприймання, або ж поверховим аналізом об’єкта, відбиваючи те, що є найбільш яскравим, цікавим, вражаючим, але не істотним. Підліток не завжди вміє належно організувати своє сприймання, іноді захоплено слухає, вдивляється, але не знає, що саме і як слід виділяти у сприйманому, не вміє розповісти про результати своїх спостережень.

Розвиток пам’яті пов'язаний із  прогресивними змінами всіх процеси пам’яті: запам’ятовування, заучування, відтворення, пригадування, впізнавання. Провідною в перебігу процесів запам’ятовування і відтворення стає розумова діяльність, здійснювана мовними засобами. Їх роль виявляється у розвитку свідомої цілеспрямованості запам’ятовування, у зростанні його продуктивності щодо абстрактних суджень і понять, виражених і словесній формі. Підлітки дещо краще засвоюють словесний матеріал, ніж наочний.

Підлітки успішно вдаються до комбінованих прийомів запам’ятовування, свідомо чергуючи розуміння і запам’ятовування. Вони також використовують такий прийом запам’ятовування і відтворення як складання плану, користування яким є показником вищого рівня функціонування пам’яті. Помітно зростає роль змістовних зв’язків при заучуванні матеріалу.

Зазнають змін і способи пригадування, зокрема за допомогою письмово плану, який допомагає обдумати, аналізувати, оживляти потрібні асоціації.

Ріст довільності запам’ятовування, керованого метою запам’ятати, зберегти, щоб потім пригадати, відтворити, є характерним для розвитку пам’яті підлітка. Особливо зростає значення словесно-логічної пам’яті.

Розвиток мислення. Однією із рис підлітків є критицизм, тобто несприйняття на віру пояснень вчителя, батьків. Вони намагаються знайти докази, які заперечують та, що їм говорять. Це свідчить про посилення мислительної активності.

Вдосконалюються процеси порівняння об’єктів, їх аналізу і синтезу, абстрагування їх істотних ознак, узагальнення, утворення понять та оперування ними. Мислення з конкретно-понятійного поступово стає абстрактно-понятійним, розвивається здатність конкретизувати абстрактні поняття, розкривати їх зміст у конкретних образах, уявленнях.

Розвиваються міркування та умовисновки. Поступово формуються такі якості мислення, як: послідовність; гнучкість; точність; самостійність; критичність.

Розвиток мовлення. Вдосконалюється вміння користуватись мовленням як засобом спілкування. Посилюється інтерес до оволодіння засобами виразної мови, до крилатих слів, метафор. Підлітки розуміють гумор, мовні засоби його вираження. Вони стають чутливими до краси художнього словесного опису. Виникає потяг до писання віршів, ведення щоденників.

Характерне оволодіння складними конструкціями підрядних і супідрядних речень із вживанням різних сполучників, дієприкметників та прикметникових зворотів. Кількісно зростає активний словник, підвищується рівень оволодіння значеннями слів.

Підлітки оволодівають читанням “про себе”, що підвищує продуктивність розуміння, сприяє розвитку внутрішнього мовлення. С.Рубінштейн вказував, що мовлення стає контекстним, все менше пов’язаним із конкретною ситуацією.

Характеристика навчальної діяльності підлітка. У підлітковому віці учіння залишається провідним видом діяльності, проте воно зазнає значних змін, відбувається подальша його перебудова, що характеризується зростанням його самостійності. Навчальна діяльність підлітка характеризується вибірковою готовністю, підвищеною сприйнятливістю до навчання. Великим досягненням підлітка є його готовність до усіх видів навчальної діяльності, які роблять його дорослим у власних очах. Та проблема полягає у тому, що цю свою готовність він ще не вміє реалізувати.

На початку навчання в 5 класі в учнів спостерігається спад успішності, пов’язаний з переходом на предметну систему навчання. Підлітку важко адаптуватися до вимог кожного вчителя-предметника. А.Леонтьєв вказував, що нерідко у підлітків знижується і загальний інтерес до школи, відбувається “внутрішній відхід від школи”. Основна причина такого відходу полягає у несформованості навчальної діяльності, що не дає можливості задовольнити актуальну потребу віку – потребу у самоствердженні.

Зазнає якісних змін мотивація учіння підлітків. Структура мотивів учіння у підлітків ускладнюється, у них поєднуються широкі соціальні мотиви (усвідомлення обов’язку, прагнення зберегти почесне місце у сім’ї, класі, усвідомлення ролі знань у підготовці до майбутньої трудової діяльності) із власне пізнавальними особистими мотивами (прагнення пізнати щось невідоме, уникнути покарання за невиконання домашніх завдань).

Причинами послаблення інтересу до навчання можуть виступати:

- нестійкість чи недостатність сформованості позитивного ставлення до навчальної діяльності;

- при загалом свідомому і відповідальному ставленні до навчання переважають захоплення чимось стороннім (читанням пригодницької літератури, футболом, лижами, ковзанами, комп’ютером), що призводить до нехтування обов’язку щоденно готувати уроки;

- послаблення інтересу як реакція на невдачі у навчанні. Гостро переживаючи невдачі, підліток маскує свої переживання, робить вигляд, ніби оцінки не мають для нього істотного значення;

- неприученість до трудових зусиль, неготовність і неспроможність без допомоги батьків (як це було раніше у початкових класах) справлятись із навчальними завданнями;

- несистематичність виконання навчальних завдань, праця ривками, що зумовлює бажання вдаватись до різних легких нечесних способів (шпаргалок, списування у товаришів);

- вади деяких аналізаторів (слабкість зору, слуху). Учень соромиться признаватися у цьому своїм одноліткам, не переборює труднощів і втрачає інтерес до навчання;

- негативні оцінні судження учителів, прояви з їх боку нетактовності, несправедливе оцінювання знань учнів, необ’єктивне применшування успіхів чи переоцінювання.

Формування мотивів учіння безпосередньо пов’язані із задоволенням домінуючих потреб віку, зокрема пізнавальної потреби. При умові її задоволення у підлітка формується стійкі пізнавальні інтереси, які визначають його позитивне ставлення до навчальних предметів. Незадоволення пізнавальної потреби породжує у підлітка не лише байдужість, апатію, але й негативне ставлення до нецікавих предметів.

У підлітковому віці розширюється зміст поняття “учіння”, що зумовлено самостійним набуттям знань, які виходять за межі навчальної програми. Учіння набуває особистісного смислу і перетворюється у самоосвіту.

Питання для самоперевірки

 

1. Поясність значення біологічних факторів в розвитку дитини в підлітковому віці.

2. Що виступає центральним новоутворенням віку.

3. В чому полягають особливості спілкування підлітків із дорослими.

4. Як змінюється успішність у навчанні у підлітковому віці.

5. Назвіть симтомокомплекси кризи 13 років.

 

⇐ Предыдущая45678910111213Следующая ⇒

Поделиться: