Московосько-литовські віфйни

1500 р. Під владу московського князя перейшли князі, яким належала більшість земель Чернігово-Сівершини. Це спричинило московсько-литовську війну, що тривала до 1503 р. і завершилася перемогою московського князя й укладенням мирного договору, що закріпив за ним право на Чернігово-Сіверські землі з 19 містами і 70 волостями. Чернігово-Сіверщину було поділено на повіти, очолювані воєводами. Земельні володіння місцевих князів ліквідовувалися.

1508 р. Між Литвою і Московським князівством було укладено "вічний мир”, який не задовольнив жодну зі сторін.

1512–1514 pp. Московсько-литовська війна, розпочата московським князем Василем III, яка завершилася приєднанням Смоленська до Московської держави.

1517–1522 pp. Чергова литовсько-московська війна, яку розпочала литовська армія на чолі з Костянтином Острозьким. Жодна зі сторін не досягла вирішальною успіху і Литва змушена була визнати перехід Смоленська під владу Москви.

До 1537 р. Велике князівство Литовське у війнах проти Московського князівства втратило майже третину своєї території, зокрема Чернігово-Сіверщину і Смоленськ.

 

.

 

 

Крим

Після розгрому монголо-татарами Київської Русі Крим безпосередньо увійшов до складу Золотої Орди. На його території було створено улус із центром у місті Солхаті (нині Старий Крим), на який поширювалася влада ханів Золотої Орди.

Безперервні війни у Малій Азії та на Кавказі зумовили у ХІІІ ст. переселення вірмен у Кримські міста. Відновлення монголо-татарами шовкого шляху зумовило появу на узбережжях Криму італійських торгових факторій. Головними посередниками в торгівлі між Сходом і Заходом стали генуезці. Ключовим центром генуезької торгівлі стає м. Кафа, засноване в другій половині ХІІІ ст. на місці давньої Феодосії (головним невільничим ринком). Також генуезькими факторіями стали Чембано (Балаклава), Солдайя (Судак), Боспоро (Керч), Тана в гирлі Дону та ін.

Давня назва Кримського півострова звучала як «Таврія». Татарською «Кирим» означає «рів», «укріплення». Саме так татари називали столицю Кримського улусу, місто Солхат. У XIV-XV ст. назва Крим поширюється на весь півострів, який на Перекопському перешийку було укрпілено фортифікаційними спорудами.

Хаджи І Гірей

Розпад Золотої Орди призвів до поступового відокремелянн Кримського улусу з під її влади. Союзником кримських татар наприкінці XIV – в першій половині XV ст. у їх прагненні до незалежності було Велике князівство Литовське. У 1449 р., опираючись на підтримку найвпливовіших родів Ширінів і Баринів, Хаджи Гірею вдається проголосити себе ханом. Цей рік прийнято вважати роком заснування Кримського ханства. Остаточно ж самостійність від Золотої Орди Кримське ханство виборює у 1455 р.

Після смерті у 1466 р. Гаджи Гірея між його синами розпочинається боротьба за владу. В неї втручається хан Великої (Заволзької) Орди і турецький султан Мегмед ІІ, який теж хотів утвердитися в Криму. Заблокувавши для генуезьких кораблів протоки, 1475 р. турецькі війська пішли на штурм генуезьких міст. У 1475 р. Туреччина завойовує Кафу (Феодосія), Мангуп, Перекоп і змушує хана Менглі-Гірея у 1478 р. розірвати зв'язки з Литвою й стати васалом Османської імперії.

Впродовж XIII – початку XVI ст. основою господарства кримських татар було кочове скотарство. Кочове скотарство не забезпечувало мінімальних потреб татар, часто виникав голод. Тому єдиний спосіб забезпечити себе всіх необхідним татари вбачали у грабежі українських, білоруських, польських та російських земель.

У 1448 p., підтримуючи претендента на титул Великого литовського князя Михайла, татари Великої Орди вперше вторглися на землі Поділля. На початку 80-х років XV ст. татарська експансія розширюється і набуває рис систематичності. Перший письмово зафікосваний грабіжницький похід кримський татар на Галичину та Поділля датується 1474 р. Вже 1482 р. кримський хан спустошив та пограбував Київ. Захоплені у храмі Св.Софії в Києві золоті чаша й таріль були відправлені татарами в подарунок московському князю. Від 1450 до 1556 року татари зробили 86 великих грабіжницьких походів на українські землі. Головною метою нападників був ясир — полонені, яких продавали на невільницьких ринках.

У1489 р. на Галичину вперше напали турки, які спустошили край та вивели у полон десятки тисяч жителів. За підрахунками демографів втрати України становили від 2 до 2,5 млн осіб.

⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒

Поделиться: