Мистецтво модернізму в Україні.

 

 Модернізм (фр. Moderne — сучасний, новітній) — загальна назва літературно-мистецьких явищ, що виникли в Європі на рубежі XIX і XX століть. В українській літературі епоха модернізму тягнеться приблизно з 90-х рр. XIX ст. до середини XX ст. Слово «модернізм» у значенні художнього напряму прийняла в 1899 р Ідеї модернізму приходили в Україну різними шляхами. Кінець XIX в. в українській літературі характеризувався посиленим перекладацтвом. Переклади, на думку молодої Лесі Українки, повинні були зіграти головну роль у модернізації української літератури.

Поширення ідей модернізму на Західній Україні пов’язане насамперед з літературним угрупованням «Молода Муза», що існувало в Львові в 1907-1909 рр., І київським журналом «Українська хата» (1909-1914), які мали значний вплив на подальший розвиток української літератури по обох боках України.

Зародження модерністського типу мислення дослідники спостерігали насамперед у творчості І. Франка та Лесі Українки. Протест проти старої манери письма відвертіше висловила молода генерація письменників на рубежі XIX і XX століть. І. Франка відзначав на початку XX ст .: «Ніколи досі на ниві нашого слова не було такого пожвавлення, такої маси конфліктів, спірних течій, полеміки різнорідних думок і змагань, тихих, але глибоких переворотів». Представників різних груп, течій, а то й просто індивідуальностей об’єднувало неприйняття старого способу письма — молоді творчі сили переходили від зображення, тобто від опису зовнішніх обставин, портретів і т.д., до проникнення в людську душу — вираз настроїв. В основі їхньої творчості лежала увагу не тільки до змісту, а й форми, внутрішньої структури твору.

Прагнення до створення української держави дало поштовх розвитку революційного романтизму, який став найактивнішою течією. Проза другої хвилі модернізму була пройнята як революційно-більшовицької героїкою (Г. Хвильовий, А. Головко), так і національно-визвольної (Г. Косинка, Ю. Яновський). Імпресіонізм 20-х рр. виразно проявився в новелах М. Івченко та Г. Косинки. Символізмом позначений, наприклад, «Блакитний роман» Г. Михайличенко. Український експресіонізм яскраво заявив про себе в повісті А. Турянського «Поза межами болю».

Протягом ХХ ст. українська культура розвивалася в складних умовах, її поступ мав здебільшого суперечливий характер. Проте вона засвідчила свою міцність. Творчі сили народу не вичерпалися, і сьогодні ми є свідками обнадійливих процесів. Сьогодні українська культура — це безперервний рух національних культурних цінностей. Він відбувається між різними соціумами, суспільними верствами та поколіннями і супроводжується духовним піднесенням або ж духовним зламом, що у своїй суперечності і свідчить про повнокровність життя нації.

31. Фінансова криза – криза "людини економічної"

Не випадково ця людина стає жертвою жорстоких маніпуляцій її ринковою поведінкою. Реклама, разом із полегшенням пошуку товарів та послуг, цілеспрямовано розробляє і вдосконалює засоби впливу на людину "в обхід" свідомості, спонукує до все нових витрат, стимулює виникнення нових потреб, не обґрунтованих реальною необхідністю, закріплює у психології споживача стереотипи масової поведінки розпещеного панича. Важіль, що спрацьовує в цих спекуляціях, – це саме довіра, точніше довірливість. Використовуючи психологічно привабливі іміджі для просування на ринку потрібних товарів, реклама натреновує у сприйнятті масового споживача схеми: за гроші можна купити не просто мінеральну воду, а "найкраще для рідних людей", не просто пральну машину, а вільний час для чогось омріяного, не просто горілку, а душевне спілкування з друзями, не просто відомий виріб із "крильцями", а повну свободу й безпеку і т. ін. І рефреном повторюється формула: іноземна мова – це легко, прання – це легко, цілий світ біля твоїх ніг – це легко, все одержати тут і тепер – це легко. Гроші стають у цих контекстах символом "життя легкого, багатого, позбавленого трагічних обмежень".

Проте "людина економічна" – це не щойно досягнутий щабель соціокультурного розвитку, а витвір індустріальної епохи, такою її зробила доба Нового часу, XVIII-XIX століть, а в нас, пострадянських, світогляд XIX століття був ще й законсервований марксизмом. І ось цей суб'єкт з минулої епохи одержав у своє розпорядження колосальну потугу сучасних постіндустріальних грошей, абсолютно неспіввимірну з моральними програмами, що керують його поведінкою. Ми люди індустріальної доби, яким випало жити на етапі її остаточного завершення: уже не технологічного, яке позаду, а екзистенційного – тобто вичерпання породженого цією епохою типу людини. Недаремно К. Ясперс писав, що ми живемо в кінці свого часу, О. Шпенглер передбачав "присмерк Європи", а Ф. Ніцше казав: "Я люблю тих, хто полюбив свою приреченість". Не сьогоднішня економічна етика, основний принцип якої – "успіх за будь-яку ціну", а етика відповідальності людства у глобальних масштабах за результати своєї діяльності, обриси якої ще лише намагаються побачити філософи, може врівноважити новою духовністю небачене зростання економічних викликів.

Людина має суттєво змінитися, але змінитися мають і самі гроші під тиском критичних загроз, породжених їхньою сучасною формою. Усе частіше мовиться про нові способи забезпечення грошей – енергоносіями, продуктами харчування тощо. Але найбільш далекоглядні фахівці думають про більш кардинальні трансформації – про глибокі зміни функцій грошей. Функція акумуляції вартості, за всіх її позитивних рис, виплекала в людині жадібність і страх втратити ресурси – сотні мільйонів людей постійно живуть у полоні цих почуттів. Тому нині говорять про модель грошей, у якій ця функція може бути заблокована. Гроші повинні стати безпечнішими (хоча цілком безпечними не стануть ніколи), в їхні механізми має бути вмонтована програма "захисту від дурня", захисту від нашої захланності, щоб ми не вичерпали з майбутнього те, що має належати нашим дітям.

Не до нового типу цивілізації та нової системи цінностей, а просто до кінця старої системи дійшли і гроші, і людина в її теперішньому вигляді. Але нова реальність, для якої ще не існує наукового означення, туманними контурами вже починає вимальовуватися на обрії.

 

 

⇐ Предыдущая12345

Поделиться: