Нормативна база з охорони праці

Нормативно-правові акти з охорони праці (НПАОП) – це найбільш численна група різноманітних документів, що регулюють діяльність людини у сфері її трудової діяльності. До них належать: -стандарти; -норми; -положення; -статути; -інструкціі та ін.Закон України «Про охорону праці» вперше був прийнятий Верховною Радою України 14 жовтня 1992 року, потім він був переглянутий і затверджений Президентом України в новій редакції 21 листопада 2002 року, яка є чинною і зараз. У статті 4 перелічені принципи державної політики України в галузі охорони праці. Основними з них є: пріоритет життя та здоров’я людини перед результатами його виробничої діяльності; повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і здорових умов праці; повне відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок нещасного випадку на виробництві; безкоштовне забезпечення працівника спецодягом, спецвзуттям та ЗІЗ; адаптація технологічних процесів під фізичні можливості працівника; інформування та навчання з питань охорони праці; економічні методи управління охороною праці та ін.

Також у Законі «Про охорону праці» наведені гарантії працівникам на охорону праці. Це насамперед укладання трудового договору при прийомі на роботу, обов’язкове попередження працівника при прийомі на роботу про умови праці, наявність на робочому місці шкідливих або небезпечних виробничих факторів, а якщо вони є, – які працівнику будуть надані пільги або компенсації за роботу в таких умовах; зафіксовано право працівника відмовитися від роботи, якщо це загрожує його здоров’ю і життю та ін.У законі також є статті про охорону праці жінок, неповнолітніх та інвалідів. Особи до 18 років не можуть бути залучені до важких, небезпечних, підземних робіт, робіт у шкідливих умовах, а також вночі (з 22-ї до 6-ї години), у вихідні, до надурочних робіт. Для працівників віком від 16 до 18 років робочий тиждень не повинен перевищувати 36 годин. Неповнолітні приймаються на роботу тільки після попереднього медичного огляду, який вони повинні далі проходити щорічно до досягнення 21 року. Відпустка неповнолітнім надається у зручний для них час.Праця жінок також заборонена на важких, небезпечних, шкідливих роботах та роботах під землею. Робота жінок обмежується в нічний час. Дозвіл на роботу жінок вночі отримується лише у разі виробничої необхідності та розцінюється як тимчасовий захід. Вагітні жінки та такі, що мають дітей віком до 3 років, не залучаються до робіт вночі, до надурочних робіт, вони не можуть направлятися у відрядження. Жінки, що мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей- інвалідів, не залучаються до надурочних робіт і не направляються у відрядження без їх згоди. Вагітним жінкам надається відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами: 70 календарних днів до та 56 після пологів. Вагітність жінки або наявність у неї дітей не можуть бути причинами для звільнення або відмови прийняття на роботу.Інвалідів не можна залучати без їх згоди до робіт вночі, а також до надурочних робіт.Кодекс законів про працю України (КЗпП) регулює всі питання взаємовідносин «робітник-роботодавець», сприяючи зростанню продуктивності праці і поліпшенню її якості. Кодекс законів спрямований на охорону трудових прав працюючих. Глава II містить положення про колективний договір. Іншою законодавчою базою для колективного договору є Закон України «Про колективні договори і угоди». Колективний договір повинен укладатися на будь-яких підприємствах, в установах і організаціях незалежно від їх форми власності та виду економічної діяльності. Колективний договір укладається між роботодавцем та колективом найманих працівників і підписується відповідно власником або уповноваженою особою, з одного боку, і профспілковим комітетом від імені трудового колективу – з іншого. Однак той факт, що договір підписується профспілками, не означає, що його дія поширюється лише на членів профспілки – він поширюється на всіх працівників підприємства і охоплює всі сфери діяльності підприємства. Розділ «Охорона праці» в колективному договорі обов’язковий, і в ньому обов’язково повинні міститися зобов’язання сторін щодо захисту прав та соціальних інтересів осіб, що потерпіли на виробництві від нещасних випадків або профзахворювань, а також утриманців і членів сімей загиблих. Також обов’язково повинні бути зазначені комплексні заходи щодо створення безпечних і здорових умов праці та визначення обов’язків сторін із цих заходів.Згідно із Законом України «Про внесення змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення і до Кримінального кодексу України» адміністративним правопорушенням вважається ухилення від участі в переговорах щодо укладення, внесення змін або доповнень до колективного договору; порушення строків переговорів або ухиляння від переговорів роботодавців, уповноважених трудових колективів або незабезпечення роботи комісій із представників сторін щодо укладення, змін або доповнень до колективного договору і передбачає накладення на порушника штрафу у розмірі десяти мінімальних заробітних плат. Порушення чи невиконання умов колективного договору передбачає накладання штрафу у розмірі до ста мінімальних заробітних плат.Згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», всі підприємства повинні реєструватися в регіональних Управліннях виконавчої дирекції Фонду соціального страхування і отримати страхове свідоцтво. Розмір страхових внесків залежить від встановленого для підприємства класу професійного ризику (налічується 20 класів).

Підприємства, де сталися нещасні випадки, переводяться у вищий клас ризику рішенням відповідного керівного органу Фонду соціального страхування і відповідно сплачують більші страхові внески. Пільги зі страхових внесків, які також можуть надаватися підприємствам, скасовуються, якщо підприємство штрафується за порушення правил охорони праці.

Кожен працівник підприємства автоматично страхується від нещасного випадку на виробництві і від профзахворювання при прийомі на роботу.

В Україні затверджено положення про створення державних нормативно-правових актів з охорони праці (НПАОП). Це норми, інструкції, вказівки та інші види державних нормативних актів з охорони праці, обов'язкові для виконання і дотримання усіма підприємствами і установами. Затверджені НПАОП вносяться до Державного реєстру, який видає Держгірпромнагляд. НПАОП кодуються. Промисловість України кодується відповідно до класифікатора за галузями і підгалузями чотиризначним кодом.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: