Склад повітря робочої зони

Оточуюче повітря є найважливішим фактором нашого життя. Природно, що склад повітря дуже сильно впливає й на працездатність людини, на її здоров’я, а іноді – і на життя. Чисте повітря має склад: азот – 78%, кисень – 21%, аргон – 0, 9%, діоксид карбону – 0, 03%, решта – інертні гази.

Зростання промисловості і сільськогосподарського виробництва, енергетичних потужностей, широка хімізація, збільшення кількості автотранспорту, збільшення міст сприяють швидкому збільшенню забруднення атмосферного повітря, водоймищ, ґрунтів, що є загрозою для здоров'я, а в деяких ситуаціях, які повторюються частіше, - для життя населення.

Проблема боротьби із забрудненням атмосферного повітря в економічно розвинених країнах на сьогодні є дуже актуальною.

Забруднення повітряного середовища пилом, газом, аерозолем у виробничих умовах відбувається з багатьох причин. Основними з них є:

1. Недосконалість технологічних процесів.

2. Переривчастість технологічних операцій (перевантаження, пересипання).

3. Недостатня герметичність устаткування.

4. Рух транспорту.

Шкідливі речовини проникають в організм людини через дихальні шляхи, травний тракт і через шкіру. Вони можуть порушити нормальну життєдіяльність організму і призвести до стійких або патологічних змін.

Отруєння, що виникають на виробництві, називаються професійними.

Вони можуть бути гострими (раптово у великих дозах), і тоді їх відносять до нещасних випадків, або хронічними (малі дози шкідливої речовини діють тривалий час і неодноразово), і тоді їх відносять до категорії професійних захворювань.

За характером дії отруйні речовини поділяють на дев’ять основних груп:

1. Подразнюювальні - діють на поверхневі тканини дихального тракту і слизових оболонок (хлор, сірчистий газ, аміак, акролеїн);

2. Задушливі - діють як речовини, що порушують процес засвоєння кисню тканинами (окисел вуглецю, сірководень);

3. Наркотичні - діють як наркотики (азот під тиском, дихлоретан, чотирихлористий вуглець);

4. Соматичні отрути - викликають порушення діяльності

всього організму або його окремих органів і систем (свинець, ртуть, бензол, миш'як).

5. Загальнотоксичні – діють на кров, кровотворні органи та ЦНС (оксид вуглецю, ароматичні смоли, толуол, бензин).

6. Сенсибілізаційні отрути (алергени) – змінюють реактивну спроможність організму.

7. Канцерогени – речовини, що здатні викликати появу злоякісних пухлин (бензопірен, сажа).

8. Пропалюючі речовини – пошкоджують шкіру та слизові

оболонки (кислоти, луги, ангідриди).

9. Мутагени – здатні впливати на генетичний апарат клітини (окис етилену, свинець, ртуть).

За ступенем небезпеки усі шкідливі речовини поділяють на чотири класи небезпеки. Ця класифікація ґрунтується на показнику, який має назву ГДК – гранично допустима концентрація шкідливої речовини в повітрі робочої зони.

ГДК – це така концентрація шкідливої речовини в повітрі робочої зони, вплив якої на людину в разі її щоденної регламентованої тривалості не призводить до зниження працездатності чи виникнення захворювання в період трудової діяльності та у наступний період життя, а також не справляє негативного впливу на здоров’я нащадків. Вимірюється ГДК як правило у мг/м³.

Існують такі класи небезпеки шкідливих речовин:

1) речовини надзвичайно небезпечні: ГДК < 0, 1 мг/м³ (ртуть металева, свинець, гексахлоран, жовтий фосфор);

2) речовини високо небезпечні: ГДК від 0, 1 мг/м³ до 1, 0 мг/м³ (хлорофос, сірковуглець, сурма);

3) речовини помірно небезпечні: ГДК від 1, 1 мг/м³ до 10 мг/м³ (тютюн, спирт метиловий);

4) речовини малонебезпечні: ГДК вище 10 мг/м³ (спирт етиловий, ацетон).

Шкідлива дія отруйних речовин на організм людини залежить від таких факторів:

- концентрація речовини;

- час дії;

- шлях потрапляння в організм;

- стан отруйної речовини;

- розчинність отруйних речовин у біологічних середовищах.

Концентрація і час дії - це вирішальні чинники. Для багатьох речовин встановлена залежність між концентрацією, часом дії і характером дії.

Ступінь подрібнення діє так, що чим вища дисперсність, тим глибше проникають отрути в організм (найнебезпечніші паро- і газоподібні речовини).

Розчинність у біологічних середовищах (вода, кров, лімфа) підсилює ураження.

Неотруйні виробничі пари, гази і пил в основному подразнюють організм і, проникаючи всередину організму через органи дихання, можуть викликати хронічні захворювання легень і дихальних шляхів (сюди відносять пил різного походження).

До подразливого пилу відносять:

- мінеральний (азбестовий, кварцовий, вугільний, наждачний та ін.);

- металевий (залізний, чавунний, цинковий та ін.);

- деревний.

Подразливий (неотруйний) пил подразнює слизові оболонки дихальних шляхів, шкіру, очі і практично не потрапляє в кровообіг унаслідок поганої розчинності в біологічних середовищах. Проте тривала робота в умовах запорошеного повітря може призвести до хронічних захворювань легенів. Ці захворювання призводять до обмеження дихальної поверхні легенів і змін у всьому організмі людини. Вважається, що неотруйний пил має ГДК 10 мг/м³, тобто належить до помірно небезпечних речовин.

Характер дії на організм людини виробничого пилу залежить:

1) від його походження (органічний пил або неорганічний);

2) розміру частинок.

Великі частинки пилу (розміром більше 5-10 мкм) осідають на слизових оболонках носоглотки і можуть викликати їх подразнення, проте глибоко в легені не проникають.

Більш дрібні (0, 05-5 мкм) проникають у легені і викликають " пневмоконіози".

⇐ Предыдущая45678910111213Следующая ⇒

Поделиться: