Видатні представники культури українського народу 18 ст.

· Мелетій Смотрицький (1572-1633)- випускник Острозької школи-академії, ректор Київської братської школи, викладач Києво-Могилянської академії. Автор 18 творів, спрямованих на боротьбу проти соціального та національного гноблення, за поширення освіти серед українського народу та розвиток його культури. За написаною ним "Граматикою словенською " (1619) навчалися учні українських, білоруських та російських шкіл упродовж півтора століття. Цим підручником користувалися в Московській слов'яно-греко-латинській академії. М.В.Ломоносов, який також навчався за ним, назвав цю книгу "вратами ученості".

Петро Могила (1597-1647) - засновник Києво-Могилянської академії. Митрополит київський і галицький. Випускник Львівської братської школи. Високу освіту здобув у Паризькому та інших Європейських університетах. Хоч і був сином молдавського воєводи, але залишався палким захисником релігійних та освітніх інтересів українського народу. За його ініціативою будувалися православні церкви та засновувалися школи.

· Іван Федоров (Іван Федорович Москвитин) (бл. 1510-1583)- засновник книгодрукування в Україні та в Росії. З 1578 р. по 1612 р. очолював топографію при Острозькій школі-академії. Видавець першого східнослов'янського друкованого підручника "Азбука" (1574) та знаменитої "Острозької біблії" - першого повного видання на східнослов'янських землях. Рятував за активну життєву позицію у створенні власної долі, у спрямованості до освіти та творення добрих справ.

· Стефан (бл. 1570 - бл. 1600) і Лаврентій (помер після 1633) Зизанії - організатори та викладачі Львівської братської школи, вчені. Виступали проти соціальної несправедливості, релігійного та національного гніту українського народу. Стефан Зизаній відомий як письменник, автор "Катехізису для шкільного навчання " (1595). Його брат Лаврентій написав декілька навчальних полемічних книг, які вплинули на створення навчальної педагогічної літератури. У формі запитань та відповідей написав "Граматику словенську".

· Іван Вишенський (пр. 1545-1550- після 1620)- просвітитель, полеміст, демократ, гуманіст. Автор понад 17 творів, у яких виступає на захист українського народу, його культури та освіти. У творах "Викриття диявола-світодержця", "Послання князю Острозькому", "Суперечка мудрого латинника з немудрим русином " критикував соціальну нерівність. Доводив необхідність освіти рідною мовою, здатність слов'янської мови бути мовою науки. Його ідеї про свідоме й систематичне засвоєння навчального матеріалу широко використовувалися в братських школах.

· Памво Беринда (між 50-70 роками XVI ст. - 1632) - просвітитель, учитель, лексикограф, друкар, один з основоположників української братської школи. Працював у друкарнях Львова, Перемишля, Києва. Автор словника "Лексикон словено-русский и имен толкование", який, будучи енциклопедичним зібранням відомостей про зовнішній світ, природу та людину, мав велике педагогічне значення. Окрім цього, він сприяв розвитку української мови, оскільки поданих у ньому 7 тис. слів церковнослов'янською мовою мали свої українські відповідники.

· Кирило-Ставровецький Транквіпіон (?- 1646)- викладач Віденської та Львівської братських шкіл. Утворах "Зерцало богословії", " Євангеліє учительнеє", "Перло многоценноє" пропагував ідеї загальної рівності людей. Стверджував, що суспільна цінність людини повинна залежати від її освіти, а не від походження. Доводив, що гострота розуму залежить від вроджених здібностей, а глибина знань - від виховання. Вчитель повинен використовувати потяг до знань як природну властивість кожної людини. Для цього слід бути терплячим, наполегливим, налаштованим на розвиток талантів.

· Єпіфаній Славинецький (?-1675) - учений, викладач Києво-Могилянської академії, автор підручників, перекладач навчальної літератури з медицини, географії, мистецтва, педагогіки, історії. Серед його творів - 60 слів - проповідей (стосуються суспільного життя), "Лексикон латинський", "Лексикон греко-славено-латинский", "Філологічний словник". Найвизначніший педагогічний твір - "Громадянство звичаїв дитячих", у якому вміщено 164 правила поведінки у школі, вдома, на вулиці тощо. Правила подано в катехізисній формі (запитань і відповідей). Відповіді ілюстровані прикладами з життя тварин, цитатами античних філософів.

· Інокентій Гізель (пр. 1600-1683)- філософ, письменник, психолог, ректор Київської колегії. Вважав, що для формування особистості вирішальне значення має розвиток органів чуття дитини, оскільки процес пізнання ґрунтується на чуттєвому досвіді. Важливу роль у розвитку людини надавав навколишньому середовищу, оскільки стати людиною та оволодіти мовою можна тільки в людському суспільстві.

· Симеон Полоцький (1629-1680) - видатний учений, прихильник розвитку педагогічної теорії та практики на основі слов'янських педагогічних традицій, але з урахуванням західноєвропейського досвіду. У 1664 р. був викликаний у Москву царем Олексієм І, де навчав царевичів Федора, Петра та царівну Софію. Мав великий вплив у державному та літературному житті. Педагогічні погляди виклав у творах "Книжица вопросов и ответов, иже в юности серцем зело потребив суть ", " Обед душевный ", "Вечеря душевная". Раніше від Локка виступив проти теорії "вроджених ідей". Переконував, що людина не народжується з готовими моральними якостями, а набуває їх у процесі виховання.

· Феофан (Слеазар) Прокопович (1681-1736) - церковний і громадський діяч, вчений, педагог, письменник, оратор. Син київського купця. Випускник Києво-Могилянської колегії. Продовжував освіту в грецькій колегії, створеній на кошти Папи Римського для підготовки уніатів. Там отримав класичну філософську та богословську освіту. Повернувшись в Україну, пориває з уніатством. З 1705 р. читає лекції з філософії, логіки, етики, піїтики, риторики, математики в Кисво-Могилянській академії. Будучи викликаним у Петербург, став активним прихильником реформ Петра І. Автор букваря "Першеучення отрокам", курсу поетики "De artepoe-tika ". Педагогічні погляди щодо організації шкіл, змісту їхньої роботи, методики навчання та виховання висвітлив у творі "Духовнийрегламент".

· Іова Борецький (? - 1631) - ректор Львівської і Київської братських шкіл. Високоосвічена людина. Окрім рідної, добре володів грецькою, латинською, польською, слов'янською мовами. Автор численних послань, листів, передмов до різноманітних видань. Вважається, що його перу належать твори "О воспитании чад" та "Пересторога", в яких наголошується на великому значенні освіти в боротьбі з католицизмом, критикуються ті, хто перейшов на бік католиків. За ініціативи І. Борецького Київський Собор (1621) прийняв рекомендації щодо організації в Україні братств і відкритті при них шкіл та друкарень.

 

 

⇐ Предыдущая19202122232425262728Следующая ⇒

Поделиться: