I. Загальні положення, визначення термінів, позначення та скорочення

I. Загальні положення, визначення термінів, позначення та скорочення

Загальні положення

1. Цей Статут визначає систему організації та зміст дій органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час гасіння пожеж.

2. Дія цього Статуту поширюється на пожежно-рятувальні підрозділи ДСНС України та може використовуватися пожежно-рятувальними підрозділами, визначеними статтями 61-63 Кодексу цивільного захисту України.

3. Основні завдання, повноваження, права та структура ОРС ЦЗ, а також основні засади щодо порядку її повсякденної діяльності та функціонування під час виконання завдань за призначенням визначаються Положенням про Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ від 03 липня 2014 року № 631, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 липня 2014 року за № 853/25630.

4. Застосування положень цього Статуту здійснюється з урахуванням інших нормативно-правових актів, що регламентують порядок дій під час гасіння пожеж.

Положення цього Статуту застосовуються з урахуванням конкретних особливостей пожежно-рятувальних підрозділів ОРС ЦЗ, умов обстановки на пожежі, характеру дій і завдань, які необхідно виконати.

Для вирішення завдань забезпечення дій пожежно-рятувальних підрозділів ОРС ЦЗ, з огляду на особливості їх організаційної структури і призначення, необхідно додатково керуватися нормативно-правовими актами та організаційно-розпорядчими документами з оперативного, матеріально-технічного та інших видів забезпечення.

5. В особливий період органи управління та пожежно-рятувальні підрозділи ОРС ЦЗ діють відповідно до цього Статуту та з урахуванням особливостей, що визначаються Кодексом цивільного захисту України, Законами України «Про правовий режим воєнного стану», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також іншими нормативно-правовими актами.

Визначення термінів, позначення та скорочення

1. Терміни та поняття, що використовуються в цьому Статуті, уживаються в значеннях, викладених у Кодексі цивільного захисту України, інших законодавчих та нормативно-правових актах з питань цивільного захисту.

2. Позначення та скорочення, що використовуються в цьому Статуті:

ВР - вибухові речовини;

ГДЗС - газодимозахисна служба;

ГР - горючі речовини;

ДАЗВ - Державне агентство України з управління зоною відчуження;

ДСНС - Державна служба України з надзвичайних ситуацій;

ЗІЗ - засоби індивідуального захисту;

ЗІЗОД - засоби індивідуального захисту органів дихання;

КГП - керівник гасіння пожежі;

КГЛП - керівник гасіння лісової пожежі;

КПП - контрольно-пропускний пункт;

ЛЗР - легкозаймисті речовини;

НОД - начальник оперативної дільниці;

НС - надзвичайна ситуація;

НТ - начальник тилу;

НХР - небезпечні хімічні речовини;

НШ - начальник штабу на пожежі;

ОД - оперативна дільниця;

ОКЦ - Оперативно-координаційний центр;

ОРС ЦЗ - Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;

ОЧС - оперативно-чергова служба;

ПДР - правила дорожнього руху;

ПЗЧ - пункт зв’язку частини;

ПММ - пально-мастильні матеріали;

ПТО - пожежно-технічне обладнання.

II. Організація гасіння пожеж

Розвідка пожежі

1. Розвідка пожежі ведеться безперервно з моменту виїзду пожежно-рятувального підрозділу до її ліквідації з метою збирання відомостей для оцінки обстановки та прийняття рішення щодо організації оперативних дій.

2. Під час проведення розвідки необхідно встановити:

наявність і характер загрози людям, їх місцезнаходження, шляхи та способи рятування;

місце пожежі, що горить, та площу пожежі, шляхи розповсюдження вогню та продуктів горіння;

загрозу вибуху та обвалення будівельних конструкцій і технологічного обладнання, наявність займистих, хімічно небезпечних і радіоактивних речовин, горючих газів, обладнання під тиском та електроустановок під напругою;

місця і способи відключення електроенергії та комунальних мереж;

можливі шляхи та напрямки введення сил і засобів;

розташування найближчих джерел протипожежного водопостачання, первинних засобів пожежогасіння і можливість їх використання для гасіння пожежі;

наявність та можливість використання установок пожежогасіння;

необхідність евакуації майна та його захисту від небезпечних факторів пожежі;

необхідність та місця розбирання конструкцій.

3. Розвідку проводять КГП, НОД та особи за дорученням КГП, НОД.

За потреби проведення розвідки одночасно в різних напрямках створюється декілька розвідувальних груп. Кожна група очолюється особою за посадою не нижче ніж командир відділення але не менше ніж із двох осіб.

У разі проведення розвідки в апаратах захисту органів дихання і зору розвідувальна група складається не менше ніж із трьох осіб, уключаючи командира ланки ГДЗС, та формується з газодимозахисників одного пожежно-рятувального підрозділу. Залучення до складу ланки ГДЗС газодимозахисників з інших пожежно-рятувальних підрозділів можливе тільки за рішенням КГП. У виняткових випадках для проведення рятування людей за рішенням КГП склад ланки може зменшуватися до двох осіб.

Для проведення розвідки та виконання інших робіт під час гасіння пожеж і ліквідації НС у підземних спорудах метрополітену та в приміщеннях з великою площею залучаються розвідувальні групи у складі двох ланок ГДЗС, керівником групи є командир першої ланки ГДЗС. У виняткових випадках за рішенням КГП може створюватись одна ланка ГДЗС у складі п’яти газодимозахисників.

За наявності відомостей про людей, які перебувають у приміщеннях, що горять, склад розвідки слід посилити з метою надання допомоги постраждалим.

4. У разі організації розвідки одночасно в декількох напрямках КГП зобов’язаний:

визначити кількість розвідувальних груп та їх склад;

призначити командирів розвідувальних груп і поставити їм завдання;

визначити і вказати вид пожежно-технічного оснащення та спорядження, а також заходи безпеки для особового складу розвідувальних груп;

організувати одночасне проведення розвідки суміжних приміщень, а також приміщень, розташованих вище та нижче;

особисто провести розвідку на найбільш складній ділянці пожежі;

установити механізм передачі інформації.

5. Особовий склад, який веде розвідку, зобов’язаний:

пересуватися найкоротшими та безпечними шляхами (уздовж капітальних стін чи стін з віконними прорізами);

запам’ятовувати пройдений шлях;

використовувати оперативний план (картку) пожежогасіння, наявну технічну документацію, відомості від осіб, які знають конструктивні особливості та планування будівель, технологічний процес і виробниче обладнання;

забезпечити безпеку людям, вихід їх до безпечної зони та надання допомоги постраждалим;

ужити заходів для обмеження поширення небезпечних факторів пожежі доступними засобами, у разі виявлення осередків пожежі розпочати їх гасіння;

перевірити приміщення, розташовані на шляхах можливого розповсюдження вогню та продуктів згоряння;

підтримувати постійний зв’язок з КГП та Штабом на пожежі, доповідаючи про результати розвідки.

6. За наявності ознак горіння розвідка проводиться з прокладанням рукавної лінії.

7. Для забезпечення безпеки під час проведення розвідки необхідно:

1) КГП:

виставити в місці входу в задимлену або загазовану зону пост безпеки ГДЗС для розрахунку часу роботи ланки ГДЗС і підтримання з нею постійного зв’язку. Призначити у складі поста безпеки окремого постового на кожну ланку ГДЗС, що працює в задимленій (загазованій) зоні;

створити резерв газодимозахисників, за потреби забезпечити періодичну заміну особового складу, який працює в апаратах захисту органів дихання;

2) особовому складу, який проводить розвідку:

мати при собі засоби індивідуального захисту органів дихання та зору, засоби рятування та саморятування, ручний пожежний інструмент, прилади освітлення, засоби зв’язку та гасіння;

у разі роботи в непридатному для дихання середовищі використовувати засоби індивідуального захисту органів дихання та зору;

обережно відчиняти двері, що ведуть до приміщення, де відбувається горіння, використовуючи дверні полотна для захисту від можливого викиду полум’я чи нагрітих газів;

заходити в приміщення, де можливий вибух, отруєння чи радіоактивне зараження або знаходяться електроустановки під напругою тільки за умови дотримання всіх запобіжних заходів, установлених для цих приміщень, з урахуванням рекомендацій інженерно-технічного персоналу, який обслуговує зазначені приміщення;

дотримуватися заходів безпеки для уникнення травмування від можливого обвалення (руйнування) будівельних конструкцій, технологічного обладнання тощо;

категорично забороняється самовільно залишати розвідувальну групу.

8. За результатами розвідки проводиться розрахунок сил і засобів з метою ефективного рятування людей та гасіння пожежі.

Рятування людей на пожежі

1. Рятувальні роботи організовуються і проводяться, якщо:

є загроза людям, у тому числі від небезпечних факторів пожежі;

люди не можуть самостійно покинути небезпечні місця;

є загроза розповсюдження вогню та диму на шляхи евакуації людей;

передбачається застосування небезпечних для життя людей вогнегасних речовин і сполук.

2. Способи рятування людей визначають КГП та особи, які проводять рятувальні роботи, враховуючи обстановку та стан осіб, яких рятують.

3. Рятування людей на пожежі проводиться одночасно з розгортанням сил і засобів для гасіння пожежі.

Подача стволів для створення безпечних умов рятування людей обов’язкова, якщо людям безпосередньо загрожує вогонь і шляхи рятування відрізані чи можуть бути відрізані вогнем.

У разі якщо сил і засобів недостатньо для одночасного рятування людей і гасіння пожежі основні зусилля особового складу працюючих підрозділів зосереджуються на рятуванні людей, а КГП зобов’язаний викликати додаткові сили і засоби.

4. Для рятування людей використовують найкоротші і найбезпечніші шляхи:

основні та запасні виходи;

віконні прорізи, балкони, лоджії, галереї та переходи з використанням зовнішніх пожежних драбин, ручних і автомобільних драбин, автопідіймачів та інших рятувальних пристроїв, що є на оснащенні пожежно-рятувальних підрозділів;

люки в перекриттях, якщо через них можна вийти з будівлі чи перейти до безпечної її частини;

спеціально зроблені прорізи в перегородках, перекриттях і стінах для рятування людей.

5. Основними способами рятування та евакуації людей є:

самостійний вихід людей;

виведення людей у супроводі пожежних-рятувальників, коли шляхи евакуації задимлені або вік і стан людей, яких рятують, не дозволяє їм самостійно вийти з небезпечної зони (діти, вагітні, люди похилого віку, хворі);

винесення людей, які не можуть самостійно рухатися;

спуск людей по зовнішніх пожежних, ручних та автомобільних драбинах, за допомогою автопідіймачів, рятувальних мотузок та інших рятувальних пристроїв, якщо основні шляхи евакуації (рятування) відрізані вогнем чи димом;

за допомогою вертольотів.

6. Під час проведення рятувальних робіт необхідно:

ужити заходів щодо попередження паніки, використовуючи технічні засоби та інші конструктивні можливості об’єкта і пожежно-рятувальних підрозділів;

залучити адміністрацію і обслуговуючий персонал (за потреби);

викликати бригади екстреної медичної допомоги, за потреби - інші аварійні служби;

надавати в необхідних випадках домедичну допомогу постраждалим силами особового складу пожежно-рятувальних підрозділів до моменту прибуття бригад екстреної медичної допомоги;

визначити місця для розміщення людей, яких урятовано та евакуйовано;

за потреби залучити психологів для надання допомоги потерпілим.

7. У разі наявності інформації про перебування в небезпечній зоні людей, яких пожежні-рятувальники не можуть знайти в указаних місцях, необхідно ретельно оглянути та перевірити всі задимлені і суміжні з місцем пожежі приміщення, де можуть знаходитися люди.

8. Пошук людей припиняється тільки після того, як установлено, що з небезпечної зони всіх людей евакуйовано та врятовано.

Гасіння пожеж

1. Гасіння пожежі - дії, спрямовані на припинення горіння в осередку пожежі, обмеження впливу її небезпечних факторів та усунення умов для самовільного відновлення пожежі після гасіння.

Обстановка, яка може бути під час гасіння пожежі:

наявність великої кількості людей, які потребують допомоги, і виникнення серед них паніки;

складне планування приміщень;

розповсюдження вогню пустотами, конструкціями, каналами, системами вентиляції і пневмотранспорту, через віконні прорізи, лоджії, балкони, горючими матеріалами, технологічним обладнанням як у вертикальному, так і горизонтальному напрямках;

швидке зростання температури та переміщення теплових потоків у напрямку відкритих прорізів;

виділення диму, токсичних продуктів та швидке їх поширення;

наявність обладнання під електричною напругою, пошкодження ізоляції електропроводів та електрообладнання;

наявність ЛЗР та ГР, можливість розливу та викиду нафтопродуктів;

утворення вибухонебезпечних газо-, паро-, пилоповітряних сумішей та сумішей продуктів термічного розкладання речовин і матеріалів з повітрям;

вибухи посудин під тиском;

можливість викиду радіоактивних та небезпечних хімічних речовин;

деформація та руйнування конструктивних елементів будівель, споруд, технологічного обладнання;

відсутність джерел протипожежного водопостачання або їх несправність;

наявність у будівлях великої кількості культурних, наукових та інших цінностей;

наявність інших небезпечних факторів.

2. Локалізація пожежі - стадія гасіння пожежі, коли зупинено розвиток пожежі та створено умови для її ліквідації. Локалізація пожежі досягається:

правильним визначенням вирішального напрямку оперативних дій;

своєчасним зосередженням і введенням у дію необхідної кількості сил і засобів;

швидким виходом ствольників на позиції та їх чіткими, професійними діями;

правильним вибором та безперервною подачею вогнегасних речовин;

створенням протипожежних розривів на шляху поширення вогню.

3. Ліквідація пожежі - стадія гасіння пожежі, коли припинено горіння, дію небезпечних факторів пожежі та усунуто умови для самовільного відновлення пожежі.

Ліквідація пожежі досягається:

дією на поверхню матеріалів, що горять, охолоджувальними вогнегасними речовинами;

створенням у зоні горіння чи навколо неї негорючого газового або парового середовища;

створенням між зоною горіння і горючим матеріалом та повітрям (іншим окисником) ізолюючого шару з вогнегасних речовин або з негорючих матеріалів;

хімічним уповільненням реакції горіння шляхом застосування порошкових, газових та аерозольних вогнегасних речовин.

4. За потреби для недопущення самовільного відновлення пожежі за рішенням КГП на місці ліквідованої пожежі проводиться розбирання конструктивних елементів будівель, споруд, матеріалів та їх охолодження (проливання) вогнегасними речовинами в місцях інтенсивного виділення тепла.

5. Вирішальним напрямком оперативних дій на пожежі є напрямок, на якому утворилася небезпека для людей, загроза вибуху, руйнування конструкцій, викиду радіоактивних і небезпечних хімічних речовин, найбільш інтенсивне поширення вогню та на якому оперативні дії пожежно-рятувальних підрозділів на цей час можуть забезпечити успіх гасіння пожежі.

Сили і засоби першочергово вводяться на вирішальному напрямку оперативних дій.

6. Вирішальний напрямок оперативних дій на пожежі (далі - вирішальний напрямок) визначається з урахуванням таких принципів:

якщо небезпечні фактори пожежі загрожують життю і здоров’ю людей, основні сили і засоби вводяться для рятування людей;

якщо існує загроза вибуху або руйнування конструкцій, основні сили і засоби вводяться в місцях, де їх дії можуть попередити вибух або руйнування конструкцій;

якщо існує загроза викиду радіоактивних чи небезпечних хімічних речовин або стався їх викид, основні сили і засоби вводяться для проведення оперативних дій з попередження викиду або припинення розповсюдження радіоактивних чи небезпечних хімічних речовин;

якщо вогнем охоплено частину будівлі (споруди) та відбувається його поширення на інші її частини або на сусідні об’єкти, основні сили і засоби вводяться в місцях, де подальше поширення вогню призведе до найбільших збитків;

якщо вогнем охоплено окремо розташовану будівлю (споруду) та немає загрози поширення вогню на сусідні об’єкти, основні сили і засоби вводяться в місцях найбільш інтенсивного горіння;

якщо вогнем охоплено малоцінну будівлю (споруду) та існує загроза поширення вогню на сусідні об’єкти, основні сили і засоби вводяться з боку будівлі (споруди), що не горить.

7. Пожежно-рятувальний підрозділ (караул, відділення, ланка ГДЗС) залишає оперативну дільницю, де виконує оперативні дії, тільки з дозволу КГП, НОД або у разі виникнення загрози для життя особового складу з подальшою доповіддю КГП про прийняте рішення.

8. У разі недостатньої кількості сил і засобів, що прибули за першим викликом для гасіння пожежі, КГП повинен викликати додаткові сили і засоби для виконання оперативних дій за мінімальний час. У такому разі перші пожежно-рятувальні підрозділи вживають заходів щодо рятування людей та стримування поширення пожежі до прибуття додаткових сил і засобів.

До гасіння пожеж залучаються визначені розкладом виїзду найближче розташовані пожежно-рятувальні підрозділи ОРС ЦЗ, місцева, відомча і добровільна пожежна охорона, населення, інші формування, включені до плану залучення сил і засобів.

9. Пожежна автоцистерна, що прибула першою до місця виклику, установлюється на безпечній відстані найближче до місця пожежі за можливості з навітряного боку і від неї подається перший пожежний ствол на вирішальному напрямку дій або для забезпечення розвідки. Наступні пожежні автоцистерни (автонасоси) установлюються на найближчі джерела протипожежного водопостачання, прокладаються магістральні лінії та подається від них вода до головної автоцистерни.

За потреби робоча лінія може приєднуватися безпосередньо до магістральної рукавної лінії, якою подається вода від пожежної автоцистерни (автонасоса), установленої на джерело протипожежного водопостачання.

Під час подачі води за допомогою перекачування визначається необхідна кількість пожежно-рятувальних автомобілів, пожежних рукавів, шляхи та способи прокладання магістральних рукавних ліній. Пожежно-рятувальний автомобіль з більш потужним насосом установлюється на джерело водопостачання, від нього прокладаються магістральні рукавні лінії в напрямку пожежі. Пожежно-рятувальні автомобілі з менш потужними насосами встановлюються на визначених місцях ближче до місця пожежі, рукавні лінії від них одночасно прокладаються до джерела протипожежного водопостачання та в напрямку пожежі.

10. Під час розвинених пожеж використовують пожежні стволи великої продуктивності (стволи «А», лафетні стволи тощо) з подальшим переходом по мірі гасіння пожежі на стволи меншої продуктивності.

11. Під час горіння в пустотах конструкцій будівель (споруд) та вентиляційних каналах подаються водяні та пінні пожежні стволи і організовується розкриття цих конструкцій.

12. Для проливання місць, де відбувалося горіння, з метою недопущення його відновлення подаються комбіновані пожежні стволи за можливості від внутрішніх пожежних кранів.

13. У разі загрози поширення пожежі пустотами в конструкціях будівель (споруд), вентиляційними каналами і коробами вони перевіряються по всій довжині, для чого в них проводяться контрольні вирізи.

14. У разі об’ємного гасіння піною приміщення, що горить, КГП має визначити:

об’єм приміщення, що підлягає заповненню піною;

місця встановлення перемичок для обмеження розтікання піни;

кількість піноутворювача, пінних генераторів і місця їх установлення.

15. Під час подачі піни в приміщення необхідно:

пінні генератори встановлювати вище рівня поверхні горіння, за потреби використовувати брезентові перемички;

димовисмоктувачі та інші вентиляційні агрегати для видалення продуктів горіння необхідно розміщувати з протилежного боку від місця встановлення пінних генераторів;

після заповнення приміщення піною та зниження температури до нього за рішенням КГП направляється ланка ГДЗС для оцінки обстановки і остаточної ліквідації осередків горіння.

16. Для уникнення надмірного проливання води під час гасіння пожежі доцільно:

використовувати вогнегасники (за можливості);

застосовувати ручні комбіновані пожежні стволи малої потужності, пожежні стволи-розпилювачі;

використовувати воду із змочувачем, піну та порошки (за можливості);

своєчасно припиняти роботу пожежних стволів або виводити їх назовні.

17. Під час гасіння пожежі контролюється стан будівельних конструкцій і проводиться їх захист від високої температури, насамперед несучих ферм, балок перекриття, опор та вузлів їх з’єднання.

18. Спеціальні роботи - виконання особовим складом оперативних завдань з використанням спеціальних технічних засобів або знань.

Під час гасіння пожеж особовим складом пожежно-рятувальних підрозділів виконуються такі спеціальні роботи:

рятування людей;

надання домедичної допомоги постраждалим;

роботи в задимлених і загазованих середовищах;

видалення диму;

розкриття та розбирання конструкцій;

відключення електромереж і обладнання;

підйом на висоту та спуск з неї;

організація зв’язку та освітлення на місці пожежі;

проведення інших робіт за рішенням КГП.

19. У разі утворення на місці пожежі непридатного для дихання середовища КГП приймає рішення про використання особовим складом засобів індивідуального захисту органів дихання та зору.

Для боротьби з димом на пожежі здійснюється управління газообміном шляхом використання природної та штучної вентиляції, автомобілів димовидалення, димовсмоктувачів, обладнання перемичок. Осадження диму може здійснюватися за допомогою тонко розпиленої води.

Зниження температури досягається подаванням у зону підвищеної температури охолоджувальних вогнегасних речовин, охолодженням нагрітих будівельних конструкцій і технологічного обладнання.

20. Розкриття та розбирання конструкцій будівель (споруд) проводиться з метою:

рятування людей та евакуації майна;

усунення загрози вибуху, обвалення будівельних конструкцій тощо;

проникнення до осередку пожежі чи в будівлю для подачі стволів;

ефективного застосування вогнегасних речовин;

виявлення прихованих осередків горіння;

видалення диму та газів;

створення протипожежних розривів для обмеження поширення вогню.

21. Розкриття і розбирання конструкцій будівель (споруд) проводяться в місцях, визначених КГП або НОД, із застосуванням ручного і механізованого інструмента.

Розкриття конструкцій з метою виявлення прихованих осередків пожежі, випуску диму та подачі вогнегасних речовин здійснюється тільки після зосередження в цих місцях засобів пожежогасіння.

Для припинення поширення пожежі протипожежні розриви мають бути створені до підходу вогню.

22. Під час скидання з висоти елементів будівельних конструкцій на безпечній відстані від будівель (споруд) виставляються пости, небезпечна зона огороджується стрічкою (за потреби).

Завалювання димових труб, опор або частин будівлі проводиться під безпосереднім керівництвом КГП (особи за його дорученням) лише після відведення з небезпечної зони людей і техніки.

23. Розкриття і розбирання конструктивних елементів будівель (споруд) необхідно здійснювати так, щоб не послабити несучу здатність конструкцій і не спричинити їх обвалення, не пошкодити трубопроводи і арматуру на них, ліній зв’язку та електромереж.

24. Роботи з розкриття і розбирання конструкцій необхідно виконувати з найменшою шкодою для будівлі, обладнання та майна, вікна і двері розкривати за можливості без пошкоджень.

25. Електричні мережі та установки, що знаходяться під напругою під час гасіння пожежі, знеструмлюються.

26. Відключення електрообладнання при фазній напрузі в мережі не вище 220 В проводить за розпорядженням КГП або НОД особовий склад пожежно-рятувальних підрозділів. У разі неможливості відключити електрообладнання за допомогою вимикачів або запобіжників електричні дроти перерізають спеціальними діелектричними ножицями.

Забороняється перерізати електричні дроти під час снігопаду, дощу, туману, у разі наближення грози, а також перерізати багатожильні та одножильні електричні дроти і кабелі, прокладені групами в трубах і металевих рукавах.

27. Освітлення місця проведення робіт здійснюється за рішенням КГП у разі недостатньої видимості, у тому числі через сильне задимлення.

Для освітлення використовуються індивідуальні та групові пожежні електричні ліхтарі, електроосвітлювальне обладнання пожежно-рятувальних підрозділів, стаціонарні та переносні освітлювальні засоби об’єктів.

28. Прилади освітлення під час гасіння пожежі використовуються насамперед для освітлення шляхів евакуації. У дуже задимлених та великих за площею приміщеннях використовуються потужні прожектори, які в окремих випадках можуть слугувати орієнтирами для осіб, які працюють у цих приміщеннях.

29. За рішенням КГП організовується чергування пожежно-рятувальних розрахунків на місці ліквідованої пожежі, з метою недопущення самовільного відновлення пожежі, а також розбирання і проливання будівельних конструкцій та виконання інших робіт.

30. КГП за потреби залучає правоохоронні органи для забезпечення безпеки учасників гасіння, заборони доступу сторонніх осіб до місця пожежі та перекриття доріг відповідно до затверджених інструкцій щодо взаємодії.

31. Гасіння пожеж має проводитися у спеціальному захисному одязі, який захищає пожежних-рятувальників від небезпечних факторів пожежі.

Керівник гасіння пожежі

1. КГП можуть бути посадові особи органів управління та підрозділів гарнізону ОРС ЦЗ, які отримали (підтвердили) в установленому порядку допуск до самостійного виконання обов’язків КГП.

2. Перелік посадових осіб органів управління та підрозділів гарнізону ОРС ЦЗ, які можуть виконувати обов’язки КГП:

начальник територіального органу ДСНС, його перший заступник та заступник за напрямком реагування на надзвичайні ситуації;

начальник управління (відділу) реагування на надзвичайні ситуації територіального органу ДСНС, його заступники, особовий склад та працівники цього управління (відділу);

начальник оперативно-координаційного центру, його заступник з питань оперативного реагування та старші помічники (помічники) начальників змін з питань оперативного реагування;

особовий склад та працівники чергових змін оперативно-координаційного центру, які за своїми функціями виїжджають до місця пожежі та керують оперативними діями пожежно-рятувальних підрозділів;

начальники міських (районних) управлінь (відділів, секторів) територіального органу ДСНС;

начальники державних пожежно-рятувальних загонів та їх заступники;

начальники відділів (секторів) реагування на надзвичайні ситуації державних пожежно-рятувальних загонів, їх заступники, особовий склад і працівники цих відділів (секторів);

начальники аварійно-рятувального загону спеціального призначення та загону технічної служби територіального органу ДСНС, аварійно-рятувального формування ДСНС центрального підпорядкування, їх перші заступники та заступники за напрямком реагування на надзвичайні ситуації, якщо в структурних підрозділах цих формувань здійснюється чергування відділень на основних пожежно-рятувальних автомобілях або пожежному кораблі (катері);

керівники структурних підрозділів аварійно-рятувального загону спеціального призначення, загону технічної служби територіального органу ДСНС, аварійно-рятувального формування ДСНС центрального підпорядкування, у яких здійснюється чергування відділень на основних пожежно-рятувальних автомобілях або пожежному кораблі (катері);

начальники пожежно-рятувальних частин (постів), командири пожежного корабля (катера) та їх заступники;

начальники караулів пожежно-рятувальних частин (постів), чергових змін частини спеціальної пожежної техніки, групи рятувальних робіт і пожежогасіння, у яких здійснюється чергування відділень на основних пожежно-рятувальних автомобілях або пожежному кораблі (катері);

інженери з пожежно-рятувальних робіт пожежно-рятувальних частин;

командири відділень на основних пожежно-рятувальних автомобілях.

3. КГП є єдиноначальником і йому підпорядковуються всі підрозділи, служби та інші сили, які залучено до гасіння пожежі. КГП забезпечує організацію робіт з рятування людей, гасіння пожежі, безпеку особового складу, збереження пожежно-рятувальної техніки та оснащення.

Ніхто не має права втручатися в дії КГП або відміняти його накази під час управління оперативними діями сил та засобів з рятування людей і гасіння пожежі, не взявши на себе керівництво гасінням пожежі в порядку, визначеному в пункті 5 глави 8 цього розділу.

4. КГП зобов’язаний:

провести розвідку, оцінити обстановку, визначити вирішальний напрямок та організувати оперативні дії сил і засобів на пожежі, поінформувати ПЗЧ (ОКЦ);

визначити необхідну кількість сил і засобів для проведення оперативних дій на пожежі. У разі необхідності викликати додаткові сили і засоби та організувати їхню зустріч;

організувати та особисто очолити рятування людей, використовуючи для цього наявні сили і засоби, ужити заходів щодо запобігання паніки;

організувати (за потреби) знеструмлення об’єкта, відключення його від газопостачання;

залежно від обстановки створити Штаб на пожежі, визначити місце його розташування, призначити НШ, НТ, НОД, інформацію за допомогою засобів радіозв’язку довести до відома всіх учасників гасіння;

створити за потреби оперативні дільниці на пожежі, визначити завдання їх керівникам;

безперервно слідкувати за обстановкою на пожежі та приймати рішення відповідно до її зміни;

організувати введення в дію сил і засобів, що прибувають, з урахуванням обраного вирішального напрямку, забезпечити безперебійну подачу вогнегасних речовин на гасіння пожежі;

створити резерв сил і засобів та організувати на тривалих пожежах позмінну роботу особового складу для його відпочинку і переодягання в сухий одяг тощо;

у разі залучення на пожежу значної кількості сил і засобів виділити в розпорядження НТ помічників, за потреби організувати групу тилу, забезпечити її транспортом і засобами зв’язку;

організувати (за потреби) пункт медичної допомоги;

організувати (за потреби) контрольно-пропускні пункти для контролю за входом до задимленої (зараженої) зони та виходом з неї сил і засобів залучених служб;

установити взаємодію з аварійними службами населеного пункту (об’єкта), які залучаються до гасіння пожежі;

організувати за можливості евакуацію майна;

інформувати Штаб на пожежі про прийняті рішення на оперативні дії сил і засобів, а також про місце свого перебування;

під час гасіння пожежі підтримувати постійний зв’язок із ПЗЧ (ОКЦ) та періодично інформувати про обстановку та прийняті рішення. Під час інформування вказати точну адресу пожежі та назву об’єкта, що горить (горіло), місце виникнення пожежі, її орієнтовну площу, необхідність рятування (евакуації) людей чи тварин, скільки їх врятовано (евакуйовано), чи є небезпека розвитку пожежі, загроза вибуху, дані про викид радіоактивних або небезпечних хімічних речовин, які сили і засоби введено в дію, чи потрібні додаткові сили і засоби;

у разі прибуття на пожежу старшої за посадою особи, доповісти про обстановку, прийняті рішення для гасіння пожежі та рятування людей, які сили і засоби зосереджено на місці пожежі, уведено в дію та викликано додатково;

особисто впевнитися в ліквідації пожежі, визначити необхідність і тривалість догляду за місцем ліквідованого горіння;

ужити заходів щодо збору відомостей для підготовки інформації про пожежу, збереження за можливості від надмірних руйнувань первинного місця виникнення пожежі та предметів, що могли бути причиною пожежі;

вимагати від учасників гасіння пожежі дотримання правил безпеки праці;

визначити порядок повернення з місця пожежі пожежно-рятувальних підрозділів і аварійних служб.

5. Під час визначення необхідної кількості додаткових сил і засобів для гасіння пожежі КГП повинен ураховувати:

на скільки пожежа може поширитися до прибуття додатково викликаних сил і засобів;

потрібну кількість сил і засобів для подачі вогнегасних речовин, необхідність підвезення води чи організації її перекачування;

обсяг робіт з рятування людей, розкриття і розбирання конструкцій будівель та евакуації майна;

необхідність залучення спеціальних аварійних служб.

6. У разі зміни обстановки на пожежі КГП повинен провести перегрупування сил і засобів для безперервного здійснення оперативних дій на вирішальних напрямках.

7. Накази на проведення оперативних дій повинні бути короткими, точними та зрозумілими. Залежно від змісту накази можуть доводитися до виконавців безпосередньо КГП, через Штаб на пожежі, за допомогою технічних засобів зв’язку або через зв’язкових.

8. КГП має право:

віддавати накази щодо організації гасіння пожежі та вимагати їх виконання від усіх залучених підрозділів;

приймати рішення щодо припинення оперативних дій у разі загрози життю та здоров’ю учасників гасіння;

на безперешкодний доступ до всіх житлових, виробничих та інших приміщень, а також на застосування будь-яких заходів, спрямованих на рятування населення, запобігання поширенню вогню та ліквідацію пожежі;

на повну та достовірну інформацію, у тому числі про об’єкти і території, на яких проводиться гасіння пожеж.

Штаб на пожежі

1. Штаб на пожежі утворюється для організації управління та координації оперативних дій усіх залучених підрозділів і служб під час гасіння пожежі та є робочим органом КГП.

Рішення про утворення і ліквідацію Штабу на пожежі, призначення НШ, його персонального складу та місця його розгортання приймає КГП.

2. Штаб на пожежі утворюється:

на всіх великих і складних пожежах;

у разі утворення трьох і більше ОД на пожежі;

у разі залучення сил і засобів за підвищеним номером виклику;

за потреби узгодження оперативних дій з черговим інженерно-технічним персоналом та адміністрацією об’єкта, де виникла пожежа;

за рішенням КГП.

3. Штаб на пожежі розташовується в найбільш зручному для управління силами і засобами місці, забезпечується штабним столом відповідно до ескізу штабного столу (додаток 1), необхідним обладнанням, технічними засобами зв’язку та управління, оперативною документацією відповідно до оперативної обстановки під час гасіння пожежі (додаток 2).

Місце розташування Штабу на пожежі позначається на штабному столі червоним прапорцем, який виготовлено із заліза або пластику, з написом білого кольору «Штаб» світловідбивною фарбою, а вночі - додатково світловим покажчиком червоного кольору з написом «Штаб».

4. Штаб на пожежі організовує:

виконання рішень, наказів КГП, контролює виконання поставлених завдань;

розвідку пожежі в процесі її гасіння, збирання відомостей та інформування КГП у разі зміни обстановки;

облік сил і засобів на пожежі, ведення оперативної документації;

зустріч та розстановку підрозділів на ОД;

створення резерву сил і засобів на пожежі;

зв’язок на пожежі;

освітлення місця роботи пожежно-рятувальних підрозділів (за необхідністю);

КПП і пости безпеки ГДЗС;

взаємодію з аварійними службами населеного пункту (об’єкта);

харчування в разі тривалих пожеж (понад три години), обігрів особового складу за умови низьких температур та захист від теплового випромінювання;

матеріально-технічне забезпечення пожежно-рятувальних підрозділів, що працюють на пожежі.

5. Керівництво роботою Штабу на пожежі здійснює НШ. До складу Штабу на пожежі, як правило, входять: НТ, помічники НШ і НТ, представник підрозділу матеріально-технічного забезпечення, а також представники залучених служб населеного пункту (об’єкта), адміністрації об’єкта та місцевих органів влади.

6. НШ підпорядковується КГП, є його заступником, забезпечує виконання рішень КГП та виконання Штабом на пожежі завдань, визначених цим Статутом.

НШ протягом усього періоду гасіння пожежі має постійно перебувати на місці розташування Штабу на пожежі. Під час гасіння складних пожеж НШ з дозволу КГП призначає помічників з числа начальницького складу та делегує їм частину своїх повноважень щодо виконання завдань Штабу на пожежі.

7. НШ на пожежі зобов’язаний:

вивчати обстановку на пожежі шляхом організації безперервної розвідки та отримання даних від НОД;

доповідати КГП результати розвідки та інформацію щодо обстановки і ходу гасіння пожежі на оперативних дільницях;

викликати за рішенням КГП додаткові сили і засоби, доводити накази КГП до керівників підрозділів, НОД, НТ;

за потреби самостійно приймати рішення щодо рятування людей та гасіння пожежі з подальшою доповіддю КГП;

організовувати зв’язок на пожежі;

проводити розстановку сил і засобів відповідно до прийнятих КГП рішень на оперативні дії;

здійснювати контроль за виконанням наказів КГП і Штабу на пожежі;

створювати резерв сил і засобів на місці пожежі;

викликати за потреби аварійні служби населеного пункту (об’єкта) і організовувати взаємодію з ними;

інформувати ОКЦ про обстановку на пожежі та результати оперативних дій;

організовувати ведення оперативної документації Штабу на пожежі.

8. НШ на пожежі має право:

давати розпорядження щодо організації гасіння пожежі, дотримання встановлених норм безпеки та вимагати їх виконання від підлеглого йому особового складу;

на повну та достовірну інформацію, у тому числі про об’єкти і території, на яких проводиться гасіння пожеж;

на безперешкодний доступ до всіх житлових, виробничих та інших приміщень, а також на застосування будь-яких заходів, спрямованих на рятування населення, запобігання поширенню вогню та ліквідацію пожежі;

вимагати від місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування і суб’єктів господарювання забезпечення безоплатного харчування для всіх учасників гасіння пожежі, що триває понад три години.

Тил на пожежі

1. Тил на пожежі - комплекс заходів щодо забезпечення оперативних дій сил і засобів на місці пожежі.

До основних завдань тилу на пожежі належать:

організація розвідки джерел протипожежного водопостачання;

зустріч та розстановка на джерела протипожежного водопостачання пожежно-рятувальних автомобілів;

забезпечення безперервної подачі вогнегасних речовин та роботи пожежно-рятувальної техніки;

забезпечення пожежно-рятувальних підрозділів, що працюють на пожежі, ПММ, вогнегасними речовинами, спеціальним пожежно-технічним оснащенням та обладнанням;

ведення обліку резерву сил і засобів, вогнегасних речовин, пожежних рукавів, засобів індивідуального захисту органів дихання та зору тощо;

охорона магістральних рукавних ліній.

2. НТ на пожежі призначають особу з числа начальницького складу пожежно-рятувального підрозділу або найбільш досвідченого командира відділення, у районі виїзду якого виникла пожежа. НТ забезпечує належне функціонування тилу на пожежі та підпорядковується КГП і НШ. У разі залучення до гасіння пожежі значної кількості сил і засобів для НТ призначаються помічники (за потреби).

НТ зобов’язаний:

провести розвідку джерел протипожежного водопостачання та організовувати взаємодію зі службами водопостачання населеного пункту (об’єкта);

організовувати зустріч і розстановку пожежно-рятувальних автомобілів на джерела протипожежного водопостачання та на визначені місця для подачі інших вогнегасних речовин;

доповідати НШ, КГП про кількість пожежно-рятувальних автомобілів, необхідних для організації подачі води перекачуванням чи підвезенням;

забезпечити найбільш ефективне використання пожежно-рятувальної техніки і безперебійну подачу вогнегасних речовин до місця пожежі;

організовувати своєчасне забезпечення пожежно-рятувальних автомобілів ПММ, доставку за потреби до місця пожежі спеціальних вогнегасних речовин і матеріалів, спеціального пожежно-технічного обладнання, оснащення, у тому числі для безперебійної роботи ланок ГДЗС (ізолюючих протигазів, апаратів, компресорних установок, балонів, регенеративних патронів тощо), проведення технічного обслуговування пожежно-рятувальних автомобілів на місці пожежі;

організувати охорону магістральних рукавних ліній;

вести облік роботи пожежно-рятувальних автомобілів та інших технічних засобів, витрат вогнегасних речовин і ПММ, складати схеми організації водопостачання на пожежі;

організувати харчування особового складу під час тривалої (понад три години) роботи на пожежі.

3. У розпорядження НТ, крім основних пожежно-рятувальних автомобілів, додатково надається техніка для підвезення води, пожежних рукавів, легкові та вантажні автомобілі, паливозаправники, авторемонтні майстерні, автобуси тощо.

4. Представник підрозділу матеріально-технічного забезпечення територіального органу ДСНС у взаємодії з НТ забезпечує:

пожежно-рятувальну техніку та інші транспортні засоби, залучені до гасіння пожежі, ПММ;

харчування особового складу ОРС ЦЗ, який залучено до гасіння пожежі;

резерв необхідної кількості пожежно-рятувальної техніки, пожежно-технічного обладнання та спеціальних вогнегасних речовин.

5. НТ на пожежі має право:

віддавати накази щодо організації гасіння пожежі та вимагати їх виконання від підлеглого йому особового складу;

на повну та достовірну інформацію, у тому числі про об’єкти і території, на яких проводиться гасіння пожеж;

на безперешкодний доступ до всіх житлових, виробничих та інших приміщень і територій, а також на застосування будь-яких заходів, спрямованих на рятування населення, запобігання поширенню вогню та ліквідацію пожежі;

вимагати від представників матеріально-технічного забезпечення територіального органу ДСНС надання додаткових ПММ, техніки, спеціальних вогнегасних речовин і матеріалів, спеціального пожежно-технічного обладнання, оснащення, у тому числі для безперебійної роботи ланок ГДЗС (ізолюючі протигази, апарати, компресорні установки, балони, регенеративні патрони тощо), для успішної ліквідації пожежі.

Гасіння лісових пожеж

1. Обстановка, що може скластися під час лісових пожеж:

швидке поширення вогню на великих площах;

сильне задимлення та інтенсивне теплове випромінювання;

можливе перебування людей у небезпечній зоні;

загроза поширення вогню на населені пункти, об’єкти з масовим перебуванням людей, підприємства, охоронні зони повітряних ліній електропередач, газо-, нафто-, продуктопроводів.

2. КГЛП є керівник лісогосподарського підприємства або особа, яка виконує його обов’язки. КГЛП є старша за посадою особа лісової охорони, яка перебуває на пожежі.

У разі якщо пожежно-рятувальний підрозділ першим прибув до місця виникнення лісової пожежі, старша за посадою особа, яка має допуск до самостійного виконання обов’язків КГП, повинна організувати гасіння пожежі та викликати до місця події чергові формування лісопожежної станції, керівника лісогосподарського підприємства та посадову особу лісової охорони.

Після прибуття на місце лісової пожежі уповноваженого представника лісогосподарського підприємства або лісової охорони старша за посадою особа пожежно-рятувального підрозділу доповідає про обстановку, прийняті рішення для її гасіння, переходить у підпорядкування КГЛП та здійснює управління підпорядкованими силами і засобами.

Пожежно-рятувальні підрозділи під час гасіння лісової пожежі підпорядковуються у своїх діях КГЛП та залишають місце пожежі за його погодженням.

У разі загрози життю і здоров’ю особового складу або направлення пожежно-рятувального підрозділу диспетчером (радіотелефоністом) ПЗЧ (ОКЦ) для гасіння інших пожеж, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (небезпечних подій) підрозділ залишає місце гасіння лісової пожежі, а старша за посадою особа цього підрозділу інформує про прийняте рішення КГЛП.

3. Розвідка лісової пожежі проводиться у супроводі осіб, які знають місцевість, та спеціалістів лісового господарства. У разі охоплення вогнем великої площі лісу розвідка та спостереження за його поширенням і ходом гасіння пожежі проводиться за допомогою вертольотів, літаків і автотранспорту з використанням картографічних матеріалів. Під час розвідки пожежі необхідно визначити:

вид і розміри пожежі, рельєф місцевості, швидкість і напрямок розповсюдження вогню, очікуваний розвиток пожежі, вірогідність її поширення на населені пункти, об’єкти заготовки лісу, торф’яні поля, сільгоспугіддя тощо;

місця можливого найбільш інтенсивного розвитку пожежі (хвойний молодняк, ділянки захаращеного лісу, тимчасові склади лісоматеріалів, торфорозробки тощо);

природні перешкоди для припинення поширення вогню, можливі рубежі для локалізації пожежі та опорні лінії для запуску зустрічного вогню (дороги, просіки, річки, канави, струмки, галявини тощо);

дороги і можливість під’їзду пожежно-рятувальної та інженерної техніки по них до краю лісу і периметру пожежі для її локалізації та гасіння;

наявність і можливість використання природних джерел водопостачання.

4. Сили і засоби для гасіння лісової пожежі залежно від обстановки вводяться з боку:

населеного пункту;

лісорозробок і торфополів;

лісового масиву, що не горить;

промислових, агропромислових об’єктів та об’єктів залізниці.

5. Під час лісових пожеж застосовуються такі прийоми гасіння:

у разі верхових пожеж створюються протипожежні розриви (просіки) на шляху поширення вогню та пускається зустрічний вогонь з безпечної відстані, що визначається з урахуванням швидкості руху фронту пожежі, застосовуються авіаційні сили;

у разі низових пожеж подаються вогнегасні речовини, кромка пожежі збивається хлопавками та засипається землею, лісовий покрив випалюється біля опорної смуги та створюється мінералізована смуга по периметру пожежі;

у разі торф’яних (підземних) пожеж у лісових масивах периметр пожежі окопується канавою до мінерального ґрунту або насиченого водою шару торфу, вводяться для гасіння пожежні стволи, осередки горіння підтоплюються водою, за можливості застосовується інженерна техніка для змішування торфу, що горить, із сирою торф’яною масою.

6. Під час лісових пожеж залежно від швидкості поширення вогню застосовуються такі способи гасіння:

одночасне гасіння всього фронту пожежі чи одночасне гасіння найбільш небезпечних осередків на флангах і в тилу з метою створення розривів і розбивання периметру пожежі на окремі невеликі ділянки для подальшого їх гасіння. Ці способи застосовуються під час гасіння пожеж на великій площі та за наявності достатньої кількості сил і засобів;

сили і засоби вводяться для гасіння з тилу пожежі та послідовно просуваються флангами до передньої лінії фронту пожежі зі швидкістю, що перевищує швидкість поширення вогню;

сили та засоби вводяться для гасіння фронту лісової пожежі, у подальшому поступово переходять до гасіння вогню на флангах і в тилу;

сили і засоби для гасіння вводяться з флангів лісової пожежі для поступового звужування фронту пожежі;

пуск зустрічного вогню від створеної опорної смуги (доцільно здійснювати в денний час з обов’язковою участю представника лісового господарства).

7. У разі загрози переростання лісової пожежі у велику або для гасіння складної лісової пожежі КГЛП утворює Штаб на пожежі, який координує та забезпечує дії залучених сил і засобів.

Для гасіння складної лісової пожежі утворюються оперативні дільниці, на яких зосереджується необхідна кількість сил і засобів. У разі формування по периметру складної пожежі окремих фронтів необхідно утворити додаткові оперативні дільниці. Начальника кожної оперативної дільниці штаб на пожежі забезпечує поквартальними планами (карти) лісового масиву.

Під час гасіння складної лісової пожежі організовується комплексне застосування наземних та авіаційних сил і засобів.

Заходи щодо гасіння лісової пожежі здійснюються безперервно в цілодобовому режимі з дотриманням заходів безпеки. Для організації оперативних дій ефективно використовуються найбільш сприятливі вечірній та вранішній періоди доби, коли інтенсивність поширення пожежі мінімальна.

Після гасіння пожежі для контролю та догашування повторних загорянь на площі, пройденій вогнем, направляється особовий склад з ранцевими вогнегасниками та шанцевим інструментом.

Під час гасіння пожеж у лісових масивах, що зазнали радіоактивного забруднення, КГЛП повинен ужити заходів для захисту особового складу від опромінення та організувати дозиметричний контроль у місцях проведення робіт. Для організації оперативних дій необхідно використовувати поквартальні плани (карти) щільності радіоактивного забруднення лісових масивів.

8. Під час гасіння лісової пожежі в гірській місцевості основні сили і засоби вводяться з верхньої частини схилу з переходом до флангів. Використовуються мобільні групи пожежогасіння, особовий склад яких оснащено переносними засобами гасіння.

Пожежно-рятувальну техніку та особовий склад розташовувати так, щоб вони не потрапили під можливий обвал, зсуви, падіння каміння або дерев.

Для створення мінералізованих смуг застосовувати трактори, екскаватори та іншу спеціальну техніку лісових господарств, за потреби використовувати вибухові речовини.

Формування зведених загонів

1. Зведені загони ДСНС (далі - зведені загони) призначені для гасіння складних пожеж, виконання значних обсягів робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

Зведені загони утворюються як тимчасові формування шляхом залучення із штатних підрозділів ДСНС частини особового складу і працівників, пожежної, аварійно-рятувальної, інженерної техніки, техніки служб забезпечення та комплектується відповідним додатковим спеціальним обладнанням та ЗІЗОД, необхідними для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій і пожеж.

2. Зведені загони територіальних органів ДСНС України утворюються завчасно із підпорядкованих підрозділів і підрозділів центрального підпорядкування, що входять до гарнізону ОРС ЦЗ, для ліквідації наслідків прогнозованих масштабних надзвичайних ситуацій і гасіння складних пожеж у межах зон відповідальності гарнізонів.

Зведені загони утворюються у разі виникнення НС державного і регіонального рівнів для ліквідації їх наслідків, проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

3. Рішення на формування зведених загонів територіальних органів ДСНС України та їх висування до місця проведення робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, гасіння складних пожеж, проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт приймають начальники відповідних гарнізонів ОРС ЦЗ. Рішення на формування та висування зведених загонів ДСНС України до місця проведення робіт приймає ДСНС України.

Організаційна структура зведеного загону, чисельність особового складу, кількість і вид техніки визначаються залежно від масштабів НС чи пожежі, специфіки та особливостей виконання робіт, наявності сил і засобів.

У разі залучення зведеного загону до дій за призначенням більше ніж на одну добу його особовий склад вважається у відрядженні.

4. Для формування зведеного загону не повинно залучатися понад 50 % загальної кількості особового складу і техніки комплектуючого підрозділу.

Підрозділи, з яких залучено особовий склад і техніку, за рішенням керівника територіального органу переводяться на двозмінний режим чергування та здійснюється перерозподіл обов’язків особового складу, що вибув до зведеного загону.

Управління зведеним загоном

1. Для управління зведеним загоном призначається начальник зведеного загону, його заступники та розгортається пересувний пункт управління відповідно до вимог глави 2 розділу II Статуту дій у надзвичайних ситуаціях органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту.

2. Начальник зведеного загону організовує (у визначених межах і обсягах) проведення робіт з гасіння пожеж, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт відповідно до цього Статуту.

Начальник зведеного загону як старша за посадою особа органу управління, визначена пунктом 2 глави 9 розділу ІІ цього Статуту, керуючись главою 8 розділу II цього Статуту, може взяти на себе керівництво гасінням пожежі, якщо КГП не забезпечує управління оперативними діями сил та засобів з рятування людей і гасіння пожежі.

Директор Департаменту
формування політики
щодо підконтрольних
Міністрові органів влади
та моніторингу МВС                                                                                      В.Є. Боднар

 

Додаток 1
до Статуту дій органів управління
та підрозділів Оперативно-рятувальної
служби цивільного захисту
під час гасіння пожеж
(пункт 3 глави 10 розділу II)

ЕСКІЗ
штабного столу

Рис. 1. Вид штабного столу (спереду, ззаду, зверху)

1 - динамік гучномовної установки;
2, 5 - фіксатори з’єднування стільниць;
3 - висувний ящик для зберігання мікрофона гучномовної установки, настільної лампи, мікрофона радіостанції;
4 - ручка висувного ящика;
6 - ніжка штабного столу;
7 - висувні ручки для перенесення штабного столу;
8 - динамік радіостанції;
9 - штекер приєднання настільної лампи;
10 - штекер приєднання мікрофона радіостанції;
11 - штекер приєднання мікрофона гучномовної установки.

Рис. 2. Вид штабного столу з лівого та правого боків

1 - фіксатор з’єднування стільниць;
2, 6, 7, 8 - інформаційні носії оперативної обстановки (А, Б, В, Г, Д);
3 - ніжка штабного столу;
4 - прихований паз висувних ручок для перенесення штабного столу;
5 - висувні ручки для перенесення штабного столу.

Рис. 3. Вид штабного столу спереду в розгорнутому вигляді

1 - ніжка штабного столу;
2 - телескопічні упори для підтримання стільниць;
3 - ручка висувного ящика;
4 - стільниця штабного столу;
5 - наскрізні отвори для фіксації телескопічних упорів;
6 - глуха кришка акумуляторного відсіку.

Рис. 4. Вид штабного столу збоку в розрізі та вид зверху в установленому положенні

1 - динамік гучномовної установки;
2 - радіостанція з транкінговим зв’язком;
3 - динамік радіостанції;
4 - висувний ящик для зберігання мікрофона гучномовної установки, настільної лампи, мікрофона радіостанції;
5, 6 - висувні ящики для зберігання оперативно-службової документації, нарукавних пов’язок, прапорців,
загороджувальної стрічки, радіостанцій, ліхтарів;
7 - акумулятор;
8 - навісні петлі кріплення стільниць до корпусу;
9 - динамік радіостанції; 10 - ніжка штабного столу.

Рис. 5. Вид штабного столу в аксонометрії (у складеному стані)

1 - ручка висувного ящика;
2 - штекер приєднання настільної лампи;
3 - штекер приєднання мікрофона радіостанції;
4 - штекер приєднання мікрофона гучномовної установки;
5 - висувна ручка для перенесення штабного столу;
6 - ніжка штабного столу;
7 - фіксатори з’єднування стільниць;
8 - прапорець з написом «ШТАБ».

 

Додаток 2
до Статуту дій органів управління
та підрозділів Оперативно-рятувальної
служби цивільного захисту
під час гасіння пожеж
(пункт 3 глави 10 розділу II)

ЗРАЗОК

ОПЕРАТИВНА ОБСТАНОВКА
під час гасіння пожежі

Об’єкт, адреса,

Дата, час