Облік розрахунків за виданими авансами

Вступ

В умовах ринку надзвичайно важливе значення в забезпеченні ефективності функціонування підприємств має раціональна організація здійснення розрахункових операцій. Прискорення оборотності грошових коштів – один з важливих шляхів поліпшення фінансового становища виробничих господарюючих суб’єктів.

Введення в дію національних стандартів бухгалтерського обліку в Україні зумовило принципово новий підхід до обліку дебіторської заборгованості.

Згідно П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість” дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.  Керуючись вимогами П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість” [1] всі підприємства (крім бюджетних) в бухгалтерському обліку повинні відображати інформацію про дебіторську заборгованість окремо по двох видах :

· довготермінова дебіторська заборгованість;

· поточна дебіторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість є поточною при наявності наступних ознак:

1) виникнення її під час нормального операційного циклу;

2) погашення в межах 12 місяців з дати балансу.       

Дебіторська заборгованість спричиняє вилучення коштів з обороту підприємств, що негативно позначається на їх фінансовому стані, а несвоєчасна оплата боргів і зобов'язань веде до залучення в оборот коштів, які належать іншим підприємствам.

Завданнями бухгалтерського обліку розрахункових операцій є:

- дотримання встановлених правил розрахункових відносин;

- своєчасне документальне оформлення розрахункових операцій:

- своєчасне і достовірне ведення аналітичного і синтетичного обліку розрахунків;

- своєчасне відображення розрахункових операцій у податковому обліку;

- своєчасне взаємне звіряння розрахунків з дебіторами і кредиторами;

- недопущення нереальної дебіторської і кредиторської заборгованості.

Розрахункові операції здійснюються відповідно до законодавства України у порядку, встановленому Національним банком України.

 

 

Облік розрахунків за виданими авансами

Покупці і замовники у своїй діяльності можуть видавати аванси під поставку матеріальних цінностей або лід виконання робіт (надання послуг). Облік розрахунків за виданими авансами ведуть на балансовому рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами" субрахунка 371 "Розрахунки за виданими авансами".

Авансові платежі оформляються платіжними дорученнями, в яких робиться посилання на відповідний нормативний акт або договір.

Видані постачальникам та підрядчикам аванси відображаються сільськогосподарським підприємством за дебетом рахунка 37 "Розрахунки з різними дебіторами" субрахунка 371 "Розрахунки за виданими авансами" і кредитом рахунка 31 "Рахунки в банках".

За кредитом субрахунка 371 "Розрахунки за виданими авансами" і дебетом рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" відображається сума заліку за одержані від постачальників товарно-матеріальні цінності або прийняті від підрядника повністю виконані роботи.

Розглянемо на умовному числовому прикладі порядок відображення операцій за субрахунком 371 "Розрахунки за виданими авансами".

Висновки

Введення в дію національних стандартів бухгалтерського обліку в Україні зумовило принципово новий підхід до обліку дебіторської заборгованості. Згідно П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість" дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторська заборгованість поділяється на два види:

· довготермінова дебіторська заборгованість;

· поточна дебіторська заборгованість.

На відміну від терміну „поточна дебіторська заборгованість" термін „довготермінова дебіторська заборгованість" визначає одночасне виконання двох умов: виникнення і погашення заборгованості після 12 місяців з дати балансу. Виходячи з цього, поточна дебіторська заборгованість враховується в складі оборотних активів підприємства, довготермінова – в складі необоротних активів підприємства.

Дані про залишки дебіторської заборгованості на кінець останнього дня звітного періоду відображаються в відповідних розділах Балансу підприємства.

Принципово новим є порядок відображення і обліку в підсумку балансу дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи та послуги, наведений в пункті 27 П(С)БО 2 „Баланс"[2]: в підсумок балансу включається чиста реалізаційна вартість, яка визначається шляхом відрахування з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів.

Поняття „сумнівний борг" – нове для бухгалтерів України, а тому його трактуванню необхідно приділити особливу увагу. Для визначення величини резерву сумнівних боргів пунктом 8 П(С)БО 10 передбачені два можливих метода:1) метод оцінки платоспроможності окремих дебіторів (в міжнародній практиці – метод прямого списання); 2) метод класифікації дебіторської заборгованості.

Метод прямого списання передбачає списання дебіторської заборгованості покупців та відображення списаних сум в складі сумнівного боргу. Підставою для списання є наявність невпевненості в погашенні даної суми боржників. Рішення про визнання заборгованості сумнівною може прийматися як по всій сумі боргу, так і по окремих його частинах.

Використання методу класифікації дебіторської заборгованості ґрунтується на групуванні заборгованостей по термінах її погашення (наприклад, по наступних групах: терміни неоплати до 1 місяця, 3-6 місяців, 6-12 місяців, 1-2 роки, більше двох років). Для кожної групи підприємств встановлюється коефіцієнт сумнівності, який росте з збільшенням термінів непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, послуги і коефіцієнта сумнівності відповідної групи. Нараховані суми резерву сумнівних боргів за звітний період підприємства відображають в складі інших операційних витрат в звіті про фінансові результати.

Аналізуючи величину сумнівних боргів, підприємство має можливість коректувати свою маркетингову політику, розробляти додаткові заходи по погашенню дебіторської заборгованості до моменту визнання її безнадійною. З моменту визнання дебіторської заборгованості безнадійною, вона виключається зі складу активів підприємства з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів.

В цілому введений Національними стандартами бухгалтерського обліку України порядок обліку дебіторської заборгованості базується на принципі обачності – використання в бухгалтерському обліку методів оцінки, які запобігають завищенню оцінки активів і доходів підприємства.

Застосування ж міжнародного досвіду з питань управління дебіторською та кредиторською заборгованістю, а також системи важелів, що застосовуються в зарубіжних країнах для забезпечення їх погашення, на наш погляд, матиме значний позитивний вплив і на національну вітчизняну економіку.[5]

 

Вступ

В умовах ринку надзвичайно важливе значення в забезпеченні ефективності функціонування підприємств має раціональна організація здійснення розрахункових операцій. Прискорення оборотності грошових коштів – один з важливих шляхів поліпшення фінансового становища виробничих господарюючих суб’єктів.

Введення в дію національних стандартів бухгалтерського обліку в Україні зумовило принципово новий підхід до обліку дебіторської заборгованості.

Згідно П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість” дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.  Керуючись вимогами П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість” [1] всі підприємства (крім бюджетних) в бухгалтерському обліку повинні відображати інформацію про дебіторську заборгованість окремо по двох видах :

· довготермінова дебіторська заборгованість;

· поточна дебіторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість є поточною при наявності наступних ознак:

1) виникнення її під час нормального операційного циклу;

2) погашення в межах 12 місяців з дати балансу.       

Дебіторська заборгованість спричиняє вилучення коштів з обороту підприємств, що негативно позначається на їх фінансовому стані, а несвоєчасна оплата боргів і зобов'язань веде до залучення в оборот коштів, які належать іншим підприємствам.

Завданнями бухгалтерського обліку розрахункових операцій є:

- дотримання встановлених правил розрахункових відносин;

- своєчасне документальне оформлення розрахункових операцій:

- своєчасне і достовірне ведення аналітичного і синтетичного обліку розрахунків;

- своєчасне відображення розрахункових операцій у податковому обліку;

- своєчасне взаємне звіряння розрахунків з дебіторами і кредиторами;

- недопущення нереальної дебіторської і кредиторської заборгованості.

Розрахункові операції здійснюються відповідно до законодавства України у порядку, встановленому Національним банком України.

 

 

Облік розрахунків за виданими авансами

Покупці і замовники у своїй діяльності можуть видавати аванси під поставку матеріальних цінностей або лід виконання робіт (надання послуг). Облік розрахунків за виданими авансами ведуть на балансовому рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами" субрахунка 371 "Розрахунки за виданими авансами".

Авансові платежі оформляються платіжними дорученнями, в яких робиться посилання на відповідний нормативний акт або договір.

Видані постачальникам та підрядчикам аванси відображаються сільськогосподарським підприємством за дебетом рахунка 37 "Розрахунки з різними дебіторами" субрахунка 371 "Розрахунки за виданими авансами" і кредитом рахунка 31 "Рахунки в банках".

За кредитом субрахунка 371 "Розрахунки за виданими авансами" і дебетом рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" відображається сума заліку за одержані від постачальників товарно-матеріальні цінності або прийняті від підрядника повністю виконані роботи.

Розглянемо на умовному числовому прикладі порядок відображення операцій за субрахунком 371 "Розрахунки за виданими авансами".

12345Следующая ⇒

Поделиться: