Індивідуальний стиль діяльності

Індивідуальний стиль діяльності визначається своєрідністю дій, застосовуваних для здійснення мети. У вітчизняній психології індивідуальний стиль діяльності розглядався в роботах Е. А. Климова, В. С. Мерлина, А. Н. Леонтьева, Н. С. Лейтеса й ін.

Індивідуальний стиль діяльності - це стійка система прийомів, способів, методів діяльності, обумовлена індивідуально-специфічними якостями людини й виявляю-

щаяся засобом ефективного пристосування до об'єктивних обставин. Він дозволяє людям з різними індивідуально-типологічними особливостями нервової системи, різною структурою здатностей, характеру домагатися рівної ефективності при виконанні однієї й тої ж діяльності різними способами.

Механізмами становлення індивідуального стилю діяльності є адаптація, компенсація й корекція.

Структура індивідуального стилю діяльності складається з ядра й прибудови. Ядро містить у собі особливості, способи діяльності, які мимоволі або без помітних суб'єктивних зусиль (як би стихійно) виникають у даній діяльності на основі наявних у людини якостей (насамперед, властивостей нервової системи). Ядро складається з особливостей діяльності групи А (благоприятствуют успіху) і групи Б (перешкоджають успіху). Складові групи А и групи Б можуть мінятися місцями залежно від виду діяльності. Ядро забезпечує перший пристосувальний ефект. Потім, у міру необхідності, виникає інша група особливостей діяльності, які виробляються протягом більш-менш тривалих пошуків. Ця група є прибудовою до ядра.

Особливості, що протидіють успішному виконанню діяльності, із часом обростають компенсаторними механізмами. Так, наприклад, обумовлена інертністю повільність, нерозторопність відшкодовується передбачливістю, обумовлена рухливістю низька опірність монотонної ситуації компенсується тим, що людина штучно різноманітить свою діяльність. Назвемо цю категорію особливостей, що мають компенсаторне значення, групою В.

У той же час має місце й тенденція, що полягає в пошуку й максимальному використанні всіх можливостей, які відкриваються у зв'язку з певною особливістю діяльності. Наприклад, інертні спортсмени-акробати віддають перевагу вправам, що включають статичні пози, повільні й плавні рухи, і домагаються саме в цьому напрямку найбільшого ефекту. Робітники-Верстатники інертного типу доводять до досконалості стереотипну впорядкованість робочого місця й систематичність у роботі й т.д.

, пов'язані з максимальним використанням позитивних пристосувальних можливостей, ставляться до

Групі Г.

Таким чином, індивідуальний стиль діяльності є тим більшою мірою сформованим, чим більше спостерігається особливостей, що ставляться до

1) групі А (особливості діяльності, благоприятствующие успіху); 2) групі В (особливості, що мають компенсаторні можливості); 3) групі Г (особливості діяльності, пов'язані з максимальним використанням позитивних пристосувальних можливостей) і чим менше залишається нескомпен-сированных особливостей групи Б (особливості, що перешкоджають успіху діяльності).

У той же час далеко не завжди вдається компенсувати в достатній мері особливості групи Б. Особливо це ставиться до тих видам діяльності, успішність у які у великому ступені детермінована властивостями нервової системи. В інших же випадках можливостей компенсації набагато більше.

Існує два шляхи формування стилю діяльності - цілеспрямований і стихійний. Стихійний варіант пов'язаний з вибором індивідом того або іншого способу діяльності при відсутності чіткого раціонального пояснення свого вибору (напівусвідомлений шлях формування стилю). Другий, цілеспрямований шлях, також існує в трьох варіантах, кожний з яких полягає в перевазі механізмів наслідування, аналізу власних сильних і слабких сторін, нав'язування певного стилю педагогом (за принципом «роби, як я»).

Вироблення стилю діяльності, неадекватного психофізіологічній особливостям людини, приводить до вповільнення росту майстерності - гіршому засвоєнню певних технік, більше повільному формуванню рухових навичок, загальний незадоволеності процесом навчання, більший стомлюваності, тимчасовим і енергетичним витратам.

РЕЗЮМЕ:

Індивідуальні особливості когнітивного стилю ( полезави-симость - поленезависимость, аналитичность - синтетичність, категоріальна вузькість - широта, рефлексивность - імпульсивність,

Таблиця 3 Функції лівої й правої півкуль

 

⇐ Предыдущая123Следующая ⇒

Поделиться: