Стаття 88. Зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат

1. Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

2. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Коментар: Предмет регулювання та цілі статті 1. Стаття встановлює можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку. Положення статті спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і слугують гарантуванню принципу рівності (стаття 10 КАСУ) всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану. Визначення майнового стану особи 2. Щоб мати можливість зменшити тягар судових витрат, суд зобов'язаний з'ясувати майновий стан особи. Особа, яка вважає свій майновий стан незадовільним, через що в неї існують перешкоди для доступу до правосуддя, має подати до суду відповідне клопотання і документи, які свідчили би про поганий майновий стан (податкова декларація про доходи, довідка про заробітну плату, пенсію, стипендію тощо). 3. При зменшенні тягаря судових витрат суд може виходити з такого. Якщо при сплаті необхідних судових витрат середньомісячний дохід особи буде меншим від рівня прожиткового мінімуму, встановленого законом для відповідної категорії осіб, тоді в суду є підстава для застосування заходів, визначених коментованою статтею. Але це не єдина підстава. Суд може врахувати також, наприклад, великі витрати особи на лікування чи інші життєво необхідні витрати, що не дають можливості оплатити судові витрати. 4. На наш погляд, положення коментованої статті не виключають можливості їх застосування і до юридичних осіб (зокрема до громадських організацій), якщо у них відсутні достатні кошти на рахунках для оплати судових витрат чи їх рух заблоковано внаслідок арешту. Способи зменшення судом тягаря судових витрат 5. Якщо майновий стан особи не дає можливості оплатити судові витрати, то суд відповідно до частини першої коментованої статті може прийняти одне з таких рішень: 1) зменшити розмір належних до оплати судових витрат; 2) звільнити особу від оплати судових витрат повністю або частково; 3) відстрочити оплату судових витрат на визначений строк; 4) розстрочити оплату судових витрат на визначений строк. Ці способи можуть бути застосовані до будь-яких судових витрат, які особа повинна оплатити наперед (судовий збір, витрати на проведення судової експертизи тощо). 6. Зменшення розміру судових витрат полягає в наданні особі можливості сплатити лише частину вартості цих витрат (наприклад, суд може дозволити сплатити судовий збір у половинному розмірі). Повне звільнення від оплати усіх судових витрат застосовується судом до тих осіб, рівень статків яких не дозволяє взагалі робити будь-які судові витрати, інакше вони неспроможні будуть забезпечити свої найнеобхідніші життєві потреби (житло, харчування тощо). Часткове звільнення полягає в наданні особі можливості не сплачувати певних судових витрат (наприклад, не сплачувати судового збору, але нести всі інші судові витрати). Відстрочення оплати судових витрат означає надання особі можливості оплатити судові витрати у більш пізній строк, ніж це визначено законом. Наприклад, особа подала позовну заяву 10 червня з клопотанням відстрочити сплату судового збору до кінця місяця у зв'язку з відсутністю достатніх коштів; суд, відкриваючи провадження у справі, задовольнив клопотання і відстрочив сплату судового збору до 1 липня поточного року. Розстрочення оплати судових витрат передбачає встановлення періодів, протягом яких особа має по частині сплачувати судові витрати, та розмірів часткових платежів. Наприклад, відкриваючи провадження у справі, суд ухвалив, що судовий збір позивач має сплатити такими частинами: до 15 червня - 40 % від розміру збору, а до 1 липня - решту 60 % розміру збору. Виходячи з положень частини другої коментованої статті, суд може відстрочити або розстрочити сплату судових витрат також до ухвалення судового рішення у справі. Ухвала суду та її оскарження 7. Ухвала суду з питань, визначених коментованою статтею, викладається окремим документом (пункт 6 частини четвертої статті 160 КАСУ) і складається з урахуванням загальних вимог до ухвали суду, встановлених статтею 165 КАСУ. Таку ухвалу відповідно до частини другої статті 98 КАСУ може бути оскаржено особою, щодо якої вирішено питання про судові витрати. Наслідки неоплати судових витрат у разі відстрочення чи розстрочення 8. Наслідки неоплати судових витрат у разі відстрочення чи розстрочення судом оплати судових витрат визначені частиною другою коментованої статті. Так, якщо у строк, встановлений судом, позивач не сплатить судового збору, то позовна заява залишається судом без розгляду (це додаткова підстава для залишення позовної заяви без розгляду, що перегукується із підставою, визначеною пунктом 7 частини першої статті 155 КАСУ). Якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі, тоді витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі. Так, наприклад, якщо позивачу було відстрочено сплату судового збору, тоді у разі задоволення позову, судовий збір стягується з відповідача на користь Державного бюджету України. Якщо ж у задоволенні позову буде відмовлено, тоді судовий збір стягується з позивача. Відмінність від звільнення від оплати певних судових витрат законом 9. Від правил, встановлених цією статтею, слід відрізняти правила про звільнення від обов'язку оплати судових витрат у силу закону, а не рішення суду (див., наприклад, частину дев'яту статті 172, частину третю статті 173 КАСУ, частину другу статті 239 КАСУ, статті 4 і 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 року, підпункт 20.4.4 пункту 20.4 статті 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року116 тощо). Правила коментованої статті надають суду певні можливості для зменшення тягаря судових витрат за своїм розсудом у кожній конкретній ситуації з урахуванням майнового стану особи, тоді як закон у певних категоріях справ або певні категорії населення безальтернативно звільняє від обов'язку сплачувати судовий збір.

 

⇐ Предыдущая11121314151617181920Следующая ⇒

Поделиться: