I . ВЛАСТИВОСТІ ТА МЕЖІ ВИКОРИСТАННЯ ВОЛЬФРАМОКОБАЛЬТОВИХ ТВЕРДИХ СПЛАВІВ.

 

Група ВК складається з карбідів вольфраму та кобальту. При виготовленні ріжучого інструменту для обробки металів використовують сплави з вмістом кобальту від 3-10%. Сплави цієї групи розрізняють вмістом у них кобальту, розмірами зерен карбіду вольфраму (WC) та технологією виготовлення.

При збільшенні у сплавах вмісту кобальту у діапазоні від 3-10% межа міцності при поперечному згині, ударна в’язкість та пластичні деформації зростають, в той час як твердість та модуль пружності зменшуються. З збільшенням вмісту кобальту підвищується теплопровідність сплаву, і коефіцієнт термічного розширення, при одночасному зниженні удільного електричного опору. При однаковому вмісті кобальту однокарбідні сплави мають більш високу ударну в’язкість та межу міцності на згин , а також кращі тепло і електропровідність. Однак стійкість цих сплавів до окислення та корозії значно нижче, крім того інструмент з них має більшу здатність до зварювання зі стружкою при обробці різанням. Також з зростанням вмісту кобальту у сплаві його стійкість при різанні знижується, а експлуатаційна міцність зростає. Марки сплавів ВК3, ВК4, ВК6, ВК8, ВК10.               

З зменшенням розмірів зерен карбідів вольфраму зносостійкість та твердість сплаву збільшується. Першими мілко зернистими сплавами були ВК3-М, ВК6-М, ВК10-М. Також розроблені сплави з особливо дрібнозернистою структурою (ОМ); ВК6-ОМ, ВК10-ОМ, ВК15-ОМ.

Наприклад: стійкість ВК6-ОМ у 1,2-1,7 разів вища ніж у ВК6-М та у 1,5-2 рази ніж у ВК6.

Дрібнозернисті сплави з підвищеним вмістом кобальту, наприклад ВК10М, використовуються для оснащення суцільного твердосплавного дрібно розмірного інструмента: свердел, зенкерів, розверток, та фрез різних типів. 

Отримані закономірності положено в основу практичних рекомендацій по раціональному використанню конкретних марок сплавів. Так, сплав ВК3 з мінімальним вмістом кобальту, як найбільш зносостійкий, але найменш міцний рекомендується для обробки з максимально допустимою швидкістю різання, але з малими подачею та глибиною різання, а сплави ВК8, ВК10М та ВК10-ОМ – для чорнової обробки з пониженою швидкістю різання та збільшеним перерізом зрізу в умовах ударних навантажень. 

Вольфрамокобальтові сплави рекомендують переважно для обробки матеріалів які дають стружку надлому: чавуни, кольорові метали, стекло пластики, фарфор і т. д.

Швидкість різання – 100-120м/хв..

Червоностійкість1173-1200º К.

 

II . ВЛАСТИВОСТІ ТА МЕЖІ ВИКОРИСТАННЯ ТИТАНОВОЛЬФРАМОКОБАЛЬТОВИХ ТВЕРДИХ СПЛАВІВ.

Сплави другої групи (на основі WC-TiC-Co) призначені головним чином для оздоблення інструментів при обробці різанням всіх видів сталей які дають зливну стружку,( крім нержавіючих та жаротривких). По зрівнянню з одно карбідними сплавами вони мають більшу стійкість до окислення, твердість та жаростійкість і в той же час меншу теплопровідність та електропровідність, а також модуль пружності.

Здатність цих сплавів опиратися зносу під дією стружки яка сходить попередній поверхні, пояснюється також і тим, що температура зварювання зі сталлю у сплавів цього типу вища, чим у сплавів на основі WC-Co, що дозволяє використовувати більш високі швидкості різання при обробці сталі і суттєво підвищувати стійкість інструмента. Швидкість різання цих сплавів досягає 150-250 м/хв., а температура червоностійкості 1273-1300ºК. Марки сплавів Т30К4, Т15К6, використовуються в основному для чистової та напівчистової обробки, а Т14К8, Т5К10, Т5К12, призначені для роботи в тяжких умовах з ударними навантаженнями з пониженими швидкостями різання.

 Наприклад: сплав Т4К8 розроблений для заміни стандартного Т5К10, використовують для чорнової токарної обробки стальних відливок з швидкістю різання V=30-70 м/хв., глибиною різання t до 40мм, та подача S=1-1.2 мм/об. Стійкість інструмента оснащеного сплавом Т4К8 у 1,5-2,0 разів вища ніж у Т5К10.

 

⇐ Предыдущая12

Поделиться: