Види звітності та інформаційні потреби її користувачів.

За призначенням звітність поділяється на зовнішню і внутрішню. Зовнішня бухгалтерська звітність (окрім бюджетних організацій) є відкритою для зацікавлених користувачів (інвесторів, банків, кредиторів, покупців тощо). В окремих випадках законодавством передбачено публікацію річної бухгалтерської звітності, зокрема, відкритих акціонерних товариств, банків та інших кредитних організацій (компаній), бірж, інвестиційних та інших фондів, які створюються за рахунок власних коштів товариств і державних коштів (внесків).

Внутрішня звітність - встановлена наказом про облікову політику підприємства система взаємопов'язаних економічних показників, які характеризують результати діяльності підрозділів за певний проміжок часу (годину, добу, декаду, місяць, квартал, рік). її форми подання, види, зміст визначається безпосередньо господарюючими суб'єктами. Головне завдання формування внутрішньої звітності полягає в широкому поширенні передового досвіду її організації, а також досвіду використання її в управлінні господарюючим суб'єктом. Ця звітність не надається зовнішнім користувачам і її показники не підлягають оприлюдненню.

За роллю в економіці виділяють: загальнодержавну звітність, що містить дані виробничо-фінансової діяльності підприємства і потрібна для аналізу розвитку економіки країни, та внутрішньогалузеву, яка розробляється відповідними міністерствами та відомствами.

За способом відправлення звітність поділяється на телеграфну, поштову і ту, що подається власноруч. Місячна звітність, як правило, надсилається телеграфом (факсом) або надсилається поштовим відправленням. Квартальна - поштовим відправленням або власноруч. Річна звітність подається власноручно.

Користувачем (споживачем) звітності є суб'єкт (фізична та юридична особа або відповідний державний орган), який звертається до неї для отримання необхідної інформації. Користувачі можуть бути зовнішніми та внутрішніми, з прямим та непрямим інтересом шодо інформації, яка міститься у фінансовій звітності.

Користувачі звітності:

-   Зовнішні:

- з прямим інтересом - акціонери, потенційні партнери, постачальники та інші кредитори, підрядники, покупці, замовники, інвестори;

- з непрямим інтересом - органи державної влади, страхові компанії, учасники біржових торгів (брокери, дилери та інші), судово-слідчі органи, засоби масової інформації, громадські організації;

-   Внутрішні: власники, засновники, адміністрація, працівники підприємства.

Проте всі вони мають ті чи інші інформаційні потреби, джерелом задоволення яких є звітність.

Інформаційні потреби різних груп користувачів інформації:

1.Інвестори: здатність підприємства сплачувати дивіденди; прийняття рішень щодо придбання, утримання або продажу інвестицій, участі в капіталі підприємства; захист прав акціонерів; оцінка якості управління.

2.Працівники підприємства: стабільність і прибутковість підприємства; збереження робочих місць; оплата праці та пенсійне забезпечення.

3.Банки: своєчасність повернення кредитів та отримання відсотків.

4.Постачальники та інші кредитори: своєчасність оплати рахунків та виконання інших зобов'язань.

5.Клієнти (замовники): можливість отримання необхідних товарів і послуг.

6.Органи державної влади та місцевого самоврядування: своєчасність і повнота сплати податків; визначення національного доходу та розподіл ресурсів; забезпечення статистичних показників.

7.Громадськість: вплив діяльності підприємства на добробут суспільства (зайнятість,екологію тощо).

8.Позикодавці: своєчасність погашення суми позики; своєчасність сплати відсотків,

3. Вимоги до складання звітності

Інформація, відображена у звітності, повинна бути зрозумілою та розрахованою на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті такої інформації. Інформація, що міститься у звітності, найчастіше використовується для прийняття управлінських і фінансових рішень, тому при складанні та поданні звітності зацікавленим особам слід забезпечити відповідність її певним вимогам: Достовірність - звітність повинна давати достовірне та повне уявлення про фінансовий стан і його зміни, а також результати діяльності підприємства. Для забезпечення достовірності звітності оцінка її статей повинна відповідати об'єктивній дійсності

Послідовність - полягає в тому, що кожна наступна звітна інформація (звітні дані) повинна випливати з попередньої. На підприємстві, яке функціонує декілька років, застосовуються однакові методи оцінки при складанні звітності

Зіставність - дотримання встановлених норм заповнення звітності, і забезпечення постійності в змісті та формах звітності, що надає користувачам можливість порівнювати: звітність підприємства за різні періоди, звітність різних підприємств

Доречність - полягає у тому, що звітність повинна відповідати вимогам часу і надаватися у строки, встановлені для її подання. Наявність лише доречної інформації у звітності дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їх оцінки, зроблені в минулому

Своєчасність - необхідна для ефективного використання звітних показників, для контролю і оперативного керівництва та управління суб'єктом господарювання та іншими користувачами. Недотримання строків представлення призводить до втрати цінності даних, що містяться у звітності та сплати штрафів

Повнота - у звітності наводяться всі дані, пов'язані з діяльністю підприємства за звітний період, а також раніше не відображалися у ній (вони повинні розшифровуватися у пояснювальній записці)

Економічність - звітність має містити тільки ті показники, які необхідні для прийняття рішень та висновків. Показники звітності мають зводитися у найбільш компактні та зручні для використання таблиці. Саме тому більша частина форм звітності представляється на типових або стандартних формах, тобто у вже наявний бланк з таблицею проставляються звітні відомості

Наведений вище перелік вимог не є повним. Він може змінюватися та доповнюватися залежно від виду звітності (наприклад, секретність, конфіденційність тощо). Саме зі звітністю часто пов'язують поняття комерційної таємниці.

4. Нормативне регулювання процесу складання звітності

Основним призначенням будь-якого виду звітності є надання інформації про діяльність господарюючого суб'єкта зацікавленим користувачам. Саме користувачі визначають зміст і форму подання цієї інформації, викладаючи свої вимоги у нормативних (на державному рівні) і внутрішніх розпорядчих документах. їх положення визначають перелік показників звітності, які необхідні користувачам, ступінь і розрізи деталізації цих показників, терміни подання. Вимоги законодавчих документів, які визначають порядок формування показників фінансової звітності, поширюються на всіх суб'єктів господарювання України. Це гарантує, що показники звітності будуть однаково зрозумілі користувачам різних регіонів. Однак розпорядчі документи конкретного підприємства стосуються тільки його внутрішньої звітності та відповідають індивідуальним потребам управлінців.

Звітним періодом для складання фінансової звітності згідно з Законом № 996 є календарний рік. Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року. Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації.

Згідно із Законом 996 фінансова звітність складається у грошовій одиниці України. Якщо валюта, в якій ведеться бухгалтерський облік, відрізняється від валюти, в якій повинна складатися фінансова звітність, у примітках до звітності має бути розкрито причину цього та описано методи переведення даних бухгалтерського обліку в єдину валюту.

Вимоги Закону 966 щодо складання звітності доповнюються також ПСБО та іншими нормативними актами: ПСБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», ПСБО 2 «Баланс»,ПСБО 3 «Звіт про фінансові результати», ПСБО 4 «Звіт про рух грошових коштів», ПСБО 5 «Звіт про власний капітал», Примітки до річної фінансової звітності, ПСБО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», ПСБО 17 «Податок на прибуток», ПСБО 20 «Консолідована фінансова звітність», ПСБО 22 «Вплив інфляції», ПСБО 24 «Прибуток на акцію», ПСБО 25 «Фінансовий звіт суб'єктів малого підприємництва», Положення 88 «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», План рахунків бухгалтерського обліку, Інструкція до плану рахунків, Положення про спрощену форму бухгалтерського обліку суб'єктів малого підприємництва, План рахунків суб'єктів малого підприємництва.

Дотримання дії вимог такого комплексу нормативних документів дозволяє забезпечити дотримання принципів бухгалтерського обліку та підготовки фінансової звітності, затверджених Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». У цілому ж, в процесі складання фінансової звітності слід пам'ятати, що:

-   проміжна фінансова звітність складається наростаючим підсумком з початку року;

-   згортання статей активів і зобов'язань, доходів і витрат не допускається (крім випадків, передбачених П(С)БО);

-у разі якщо стаття звітності залишається незаповненою через відсутність у підприємства відповідних показників, вона прокреслюється;

-у звітності не допускаються підчистки та помарки; виправлення повинні бути відповідним чином застережені та завірені особою, яка підписала звіт, із зазначенням дати;

-   інформація, що розкривається у фінансових звітах, має бути дохідливою і розрахованою на однозначне тлумачення.

Усі форми фінансової звітності підписуються керівником підприємства та головним бухгалтером.

 

5. Відповідальність за складання та подання фінансової звітності

Особа, уповноважена складати і подавати звітність до відповідних органів, може бути притягнута до відповідальності за:

а) порушення термінів подання звітності; б)викривлення показників звітності; в)порушення форми подання звітності.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не передбачено окрему відповідальність за недотримання порядку складання та подання фінансової звітності. Проте законодавством України передбачена адміністративна відповідальність за неподання фінансової звітності, внесення викривлених даних до них. Відповідно до ст. 164 "Порушення законодавства з фінансових, питань" Кодексу України про адміністративні правопорушення такі дії тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені особою, на яку протягом року накладено адміністративне стягнення за одне з правопорушень, спричиняють накладання штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Законодавством встановлено також відповідальність за неподання податкової декларації або ж подання її із порушенням встановлених для цього термінів. Відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за кожне таке неподання або затримку платник податків повинен сплатити штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Причому ці положення поширюються як на податкову звітність, так і на звітність до фондів соціального страхування.

Відповідальність за порушення порядку подання статистичної звітності передбачена ст. 186 "Порушення порядку подання або використання даних державних статистичних спостережень": неподання органам державної статистики даних для проведення державних статистичних спостережень або подання їх недостовірними, не в повному обсязі, не за формою, передбаченою звітно-статистичною документацією, чи із запізненням, тягне за собою накладення штрафу на громадян - від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, передбачають накладення штрафу на громадян - від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб і громадян -суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Окрім накладення вказаних вище штрафних санкцій, особи, винні у їх допущенні, можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за ст. 367 "Службова недбалість" Кримінального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті, службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних" осіб, що охороняються законом - карається штрафом від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Якщо ті самі дії спричинили тяжкі наслідки, то особи, що їх вчинили караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та штрафом від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без такого штрафу.

Керівництво може також притягнути бухгалтера до дисциплінарної відповідальності, яка виникає внаслідок порушення трудовоХ-лисципліни, а саме невиконання функціональних обов'язків згідно з посадовою інструкцією. Після отримання письмового пояснення від порушника керівник підприємства може застосувати дисциплінарне стягнення: догану чи звільнення (ст. 147 КЗпП). Дисциплінарне стягнення застосовується до порушника безпосередньо після виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення; оголошується наказом (розпорядженням) і повідомляється працівникові під розписку в триденний термін.

 

 

                                                                                                                                           

⇐ Предыдущая12345Следующая ⇒

Поделиться: