Навч. –дослідн. практикум 1

СОЦІАЛЬНА РОБОТА :

ПРАКТИЧНА ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ

НА ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОМУ РІВНІ “БАКАЛАВР”

ЛЬВІВ – 2007

Рекомендувала Науково-методична рада

Національного університету “Львівська політехніка”

як навчальний посібник для студентів спеціальності «Соціальна робота»

(протокол № 12/2006 від 25.12.2006 р.)

Рецензенти: Васянович Г. П. Черниш Н. Й. Карий І. П.

- - доктор педагогічних наук, професор,завідувач відділу гуманітарної освіти Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (Львівський науково-практичний центр) - доктор соціологічних наук, професор, завідувач кафедри історії соціології Львівського Національного університету ім.Івана Франка - кандидат філологічних наук, доцент, директор Інституту гуманітарних і соціальних наук Національного університету “Львівська політехніка”

Гайдук Н. М. та ін.

Соціальна робота: Практична підготовка студентів на освітньо-кваліфікаційному рівні «бакалавр» / Н. М. Гайдук, Л. Є. Клос, С. Г. Ставкова, С. Я. Бєляєва: Навч. посібник. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2007. – 164 с.

Рекомендовано до друку Інститутом гуманітарних і соціальних наук Національного університету “Львівська політехніка” (Протокол № 2 від 19.10.2006 року).

Посібник укладено за інформаційної підтримки канадських партнерів у міжнародному канадсько-українському проекті “Реформування соціальних служб в Україні” (1999-2003 рр.), фінансованому Канадською агенцією міжнародного розвитку (CIDA), і призначений для студентів, викладачів кафедри соціології та соціальної роботи Національного університету “Львівська політехніка”, а також для супервізорів, які здійснюють керівництво процесом практичної підготовки студентів ІI –IV курсів спеціальності “cоціальна робота” на базах практики.

Передмова

Соціальна робота покликана відігравати важливу роль у розбудові демократичного, громадянського суспільства в Україні. Як нова сфера професійної діяльності соціальна робота переживає період становлення в Україні. Вивчення вітчизняного і зарубіжного досвіду соціальної роботи та професійної підготовки соціальних працівників виявляє потреби у застосуванні нових підходів, використанні інноваційних технологій та розбудові сфери професійної освіти на основі адаптації передового міжнародного досвіду у цій галузі до сучасних українських економічних, суспільно-політичних та соціокультурних умов. Необхідність підготовки висококваліфікованих фахівців, здатних діяти на рівні вимог міжнародних професійних стандартів у галузі соціальної роботи, зумовлена також контекстом входження України у світовий освітній простір.

Навчально-методичний посібник “Практична підготовка студентів спеціальності “соціальна робота” на освітньо-кваліфікаційному рівні “бакалавр” укладено в рамках виконання канадсько-українського проекту “Реформування соціальних служб в Україні” (1999-2003 рр.), фінансованого Канадською агенцією з міжнародного розвитку (CIDA). Цей посібник є результатом спільних зусиль учасників проекту з Канади та України, які брали участь у створенні програми професійної підготовки за спеціальністю “соціальна робота” в Національному університеті “Львівська політехніка”. Матеріали цього посібника значною мірою ґрунтуються на розробках факультету соціальної роботи Манітобського університету (м. Вінніпег, Канада). Проте цей посібник у своєму остаточному варіанті являє собою результат еволюційного процесу, що включив у себе адаптацію вже існуючих матеріалів до конкретних вимог в умовах України, а також практичний досвід, набутий у ході виконання канадсько-українського проекту і в період безпосерередньо після його завершення.

Першим майданчиком для випробовування матеріалів цього посібника стали “Модульні курси професійного навчання для супервізорів практики соціальної роботи”, організовані для працівників закладів соціальної служби, які запропонували свої послуги в якості потенційних баз практики студентів програми професійної підготовки соціальних працівників, що на той час створювалася в Національному університеті “Львівська політехніка”. Процес укладання та удосконалення посібника, що розпочався на модульних курсах, продовжувався під час формування та впровадження програми керівництва практикою студентів спеціальності “соціальна робота”, а також з урахуванням досвіду, набутого в ході цього процесу.

Посібник слугуватиме ресурсом для всіх, хто має відношення до програми практичної підготовки соціальних працівників, у тому числі для студентів, користь від використання цього посібника для яких має бути якнайбільшою. Передбачається, що посібник сприятиме логічності та послідовності виконання програми керівництва практичною підготовкою соціальних працівників, що, як очікується, забезпечить високий рівень навчання. Ми також сподіваємося, що цей посібник не залишиться статичним документом, а слугуватиме стимулом для подальшого розвитку та нововведень внаслідок зростання досвіду, що здобувається в ході виконання програми професійної підготовки соціальних працівників у Національному університеті “Львівська політехніка”, та вимог, що ставляться до нової професії “соціальна робота” в Україні як державі, що розвивається.

Запрошуємо всіх, хто використовує цей посібник, зробити свої коментарі та внести пропозиції стосовно його змісту.

Посібник є результатом співпраці авторського колективу, чий внесок у його написання ми хочемо відзначити.

Підбір, розробка та представлення матеріалів:

Бред МакКензі

Барб Квінел

Дана Руді

Джеремі Бакнер

Журавський Андрій

Морін Флагерті

Упорядкування матеріалів, доповнення і редагування посібника:

Ніна Гайдук

Лілія Клос

Софія Ставкова

Світлана Біляєва

Контактні особи

Ніна Гайдук

Завідувач секції соціальної роботи

Кафедра соціології та соціальної роботи

Національний університет “Львівська політехніка”

вул. Квітнева, 6

телефон 237-12-10

Софія Ставкова

координатор практики студентів спеціальності “соціальна робота”

Кафедра соціології та соціальної роботи

НУ “Львівська політехніка”

вул. Квітнева, 6

телефон 258-27-10

Вступ

Визначальною характерною властивістю соціальної роботи як професії можна вважати її наголос на впровадженні запланованої зміни. Отже, остаточним випробовуванням соціальних працівників у їхній професійній ролі є здатність впроваджувати теорію та принципи соціальної роботи в процес конструктивної зміни. Цей процес визначається стосунками співпраці між соціальним працівником та конкретним клієнтом, у яких соціальний працівник свідомо використовує себе як інструмент зміни. Метою зміни є певна форма адаптації: персональне зростання клієнта (індивідуальної системи чи більшої системи) або адаптація більшої системи (групи, більшої соціальної структури або суспільства в цілому) до законних потреб клієнта (індивідуальної чи більшої системи) або ці обидві форми адаптації.

У практичній соціальній роботі теоретична база та професійні цінності переплітаються з практичними діями у складний спосіб. Жоден елемент не існує за відсутності іншого. Професійна теорія та принципи значною мірою є безцільними, якщо вони не знаходять свого виразу в конструктивній дії. Дія є значною мірою безрезультатною і, в найгіршому випадку, може бути навіть шкідливою, якщо вона не ґрунтується на професійних та етичних принципах, не має чіткого відчуття процесу та його цілей і не реалізується з достатнім умінням. Два елементи практичної соціальної роботи, а саме, спеціалізована професійна теорія та професійна діяльність (що передбачає наголос на наукових дослідженнях) динамічно доповнюють один одного, і кожен з цих елементів сприяє еволюційному розвитку та вдосконаленню іншого.

Означений принцип лежить в основі моделі професійної освіти в галузі соціальної роботи, створеної в Національному університеті “Львівська політехніка”.

У процесі професійного навчання поєднання теорії та її практичного застосування знаходить втілення в двох елементах програми професійної підготовки соціальних працівників, якими є: навчальний план (також навчальна програма) та програма керівництва практикою. У такому формулюванні програмі керівництва практикою надається визначна роль як з огляду на виділений для неї навчальний час, так і з точки зору стандартів, якими вона керується.

Цілями програми керівництва практикою у поєднанні з навчальною програмою є:

· Підготувати широко освіченого фахівця, який має фундаментальні знання, почуття обов’язку та компетентність стосовно виконання практичної роботи, необхідні для того, аби розпочати професійну діяльність у галузі соціальної роботи;

· Підготувати професіонала, відданого процесу саморозкриття та особистого

вдосконалення шляхом практичної діяльності та професійного розвитку протягом усього життя;

· Підготувати студента, який шукає і знаходить нові можливості для подальшого спеціалізованого професійного навчання та здобуття кваліфікації на вищому освітньому рівні.

Даний посібник представляє програму керівництва практикою в тому вигляді, в якому вона сформувалася в Національному уніврситеті “Львівська політехніка”.

1. огляд програми ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ соціальнИХ ПРАЦІВНИКІВ у НАЦІОНАЛЬНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ “Львівська політехніка”

1.1. Модель професійної освіти в галузі соціальної роботи, створена в Національному університеті “ Львівська політехніка ”

Освітня модель в галузі соціальної роботи, запозичена з Манітобського університету, була розширена та впроваджена з урахуванням українських особливостей на кафедрі соціології та соціальної роботи, заснованій у Національному університеті “Львівська політехніка” в рамках виконання канадсько-українського проекту “Реформування соціальних служб”. Метою створеної навчальної програми є підготовка висококваліфікованих соціальних працівників, відданих соціальним змінам та інноваціям, а також реформуванню соціальних послуг в умовах розвитку демократії та становлення громадянського суспільства в Україні.

Філософське підґрунтя цієї ініціативи складають цінності, що лежать в основі професії “соціальна робота”. Ця професія ґрунтується на принципі, відповідно до якого кожна особа в суспільстві має невід’ємну цінність і гідність. Відносини між особою і суспільством є взаємодоповнювальними, і кожна особа має потенціал для того, щоб зробити свій власний внесок у розвиток суспільства. Кожен індивід, у свою чергу, має право жити в такому соціальному середовищі, яке є здоровим, поважає і підтримує своїх членів та дозволяє усім особам розвивати свій неповторний потенціал повною мірою. Працюючи із системою клієнта, незалежно, чи цим клієнтом є окрема особа, сім’я, група, громада чи суспільство, соціальна робота бере на себе роль партнера у стосунках, де задоволення потреб “системи клієнта” і його основного права на самовизначення є найважливішими завданнями. Дотримуючись своїх цінностей, соціальна робота часто обирає активістську позицію і виступає на захист змін у соціальній політиці та соціальних послугах з метою більш ефективного реагування на потреби вразливих груп у суспільстві. Фах соціального працівника, що має власну базу знань, інтегрує також знання споріднених дисциплін, таких як соціологія, психологія, педагогіка, психіатрія, економіка, право тощо. Здобуті знання постійно перевіряються на практиці. Разом із особливою системою цінностей та етичних норм взаємний вплив теорії і практики є вирішальною характерною рисою цієї професії. Цим пояснюється динамізм соціальної роботи та її спрямованість на соціальну зміну. Оскільки акцентування на практичній діяльності визначає прикладний характер соціальної роботи та її специфіку в порівнянні з іншими професіями, поєднання теорії і практики є основною характерною ознакою моделі професійної освіти в галузі соціальної роботи, створеної в Національному університеті “Львівська політехніка”.

1. 1.1. Основні засади програми професійної підготовки соціальних працівників

Програма професійної підготовки соціальних працівників у Національному університеті „Львівська політехніка” скерована на привнесення професійних знань та умінь у політику соціального забезпечення та практику соціальної роботи для здійснення соціальних реформ, спрямованих на реформування соціальних посуг та покращення соціального та економічного добробуту населення України.

Програма професійної підготовки соціальних працівників у „Львівській політехніці” ґрунтується на таких принципах:

1. Застосування екологічного підходу, покладеного в основу навчальної програми;

2. Наголос на соціальному розвитку, відданість соціальній справедливості та змінам; розуміння особливостей практики соціальної роботи в контексті соціальної політики; формування соціальної активності фахівця; підкреслення важливості послуг на рівні громади;

3. Застосування генералістичного підходу до підготовки соціальних працівників;

4. Інтеграція теорії і практики, що завершується практичним застосуванням набутих знань та умінь у рамках програми керівництва практикою студентів;

5. Постійна професійна підготовка і перепідготовка представників закладів соціальної служби / агенцій з метою забезпечення потреби у висококваліфікованих супервізорах-керівниках практики студентів спеціальності “соціальна робота”;

6. Наголос на розвитку партнерських відносин між університетом і закладами соціальної служби.

Підхід „особа в її оточенні” є невід’ємним чинником, оскільки він визнає важливість родини і громади, культури і цінностей. У процесі формування навчальної програми суттєвим є включення в неї питань культурних цінностей, потреб економіки та особистого досвіду, що відображають ситуацію в Україні. Екологічний підхід, що передбачає соціальну роботу з клієнтом у контексті його оточення, сприяє здійсненню практики соціальної роботи з наголосом як на соціальній політиці, так і на практиці в різних її сферах.

Програма професійної підготовки підтримує модель соціального розвитку, відданості соціальній справедливості та змінам як основним важливим цілям у контексті розбудови демократії та громадянського суспільства в Україні. Ця модель пропагується протягом усього курсу навчання. Наголос на соціальному розвитку об’єднує політику і практику в змісті цієї програми. Розуміння особливостей практики соціальної роботи досягається в контексті вивчення соціальної політики. Інтеграція політики і практики спрямована на підготовку соціального активіста, відданого соціальній справедливості та відстоюванню соціальних змін. Водночас фахівці з соціальної роботи повинні вміти надавати практичну допомогу окремим особам, групам та громадам, спираючись на розуміння проблем клієнтів. Навчальна програма заохочує співпрацю „держава - громада” і мобілізацію ресурсів громади, включно з усіма людськими ресурсами, для соціального розвитку як особи, так і суспільства.
Наголос на перспективі соціального розвитку відбиває усвідомлення того, що реформування соціальних послуг здійснюється для підвищення рівня добробуту, з визнанням необхідності як економічної, так і соціальної реформи.

Посилена увага приділяється розвитку політики соціального забезпечення та соціальних послуг, базованих на громаді, зорієнтованих на родину та керованих споживачами, а також формуванню повної мережі соціального забезпечення. Навчальна програма підкреслює важливість розвитку громади, місцевого самоврядування та активної участі громадян у житті громади. Розвиток мережі соціальних послуг є суттєво важливим компонентом процесу соціальних змін, оскільки він допомагає окремим особам і сім’ям використовувати і розвивати існуючі джерела підтримки включно з власними, особистими ресурсами та ресурсами існуючої мережі. Це, у свою чергу, сприяє наснаженню через підвищення дієздатності окремих осіб, сімей та закладів соціальної служби. Визначені цілі є дуже важливими, оскільки вони ставлять у центр уваги реабілітацію, профілактику та повернення до активного життя в громаді. Їх досягненню сприяють, зокрема, створення баз практики студентів спеціальності “соціальна робота”, розвиток партнерських стосунків між університетом і громадою, а також зміст навчальних курсів, що охоплює також і різноманітні проблеми громад.

Програма професійної підготовки за спеціальністю “соціальна робота” в Національному університеті “Львівська політехніка” розроблена для підготовки генералістичних соціальних працівників, тобто фахівців загальної практики соціальної роботи. Ця програма ґрунтується на визначенні генералістичної практики як практичному застосуванні бази еклектичних знань, професійних цінностей та широкого спектра умінь та навичок з метою здійснення впливу в мікро-, мезо- та макросистемах заради змін у контексті чотирьох основних процесів: (а) прийняття широкого діапазону професійних ролей; (б) використання незалежного, критичного мислення; (в) дотримання процесу запланованих змін; (г) наголосу на наснаженні клієнта. Навчальна програма містить екологічну теорію та перспективу “сильних сторін”, структурні та феміністичні підходи, а також концепції щодо культури. Теорія є відкритою і не відкидає жодної сфери спеціалізації, тому соціальний працівник повинен розуміти різноманіття теорії і вибирати саме те, що найбільше відповідає конкретній ситуації. Особливе значення мають професійні цінності, оскільки вони лежать в основі виконання будь-яких професійних дій у соціальній роботі; і саме цими цінностями визначається унікальність даної професії. Модель генералістичного професійного втручання включена до навчальної програми і передбачає такі основні кроки: (1) залучення, (2) оцінювання, (3) планування, (4) виконання запланованого, (5) оцінювання зробленого, (6) завершення і (7) подальшу перевірку.

При тому, що генералістична орієнтація є важливою і допомагає підготувати соціальних працівників до практичної діяльності у різноманітних сферах, в умовах бакалаврату існують також можливості і для спеціалізації. Так, студенти вивчають спеціалізовані дисципліни, що зосереджуються на проблемах неповносправності, роботі з дітьми і сім’ями, домашньому насильстві, роботі з групами та розвитку громади. Отже, випускник навчальної програми – генераліст повинен уміти працювати з різними категоріями клієнтів (як окремих осіб, родин, так і груп чи громад), часто координуючи зусилля спеціалістів у процесі піклування, а також виконувати свої функції на різних

рівнях практичної соціальної роботи (мікро, мезо, макро).

У змісті підготовки майбутнього фахівця місце ключового компонента відводиться практиці, оскільки саме вона визначає собою ті загальні і конкретні знання, інтелектуальні та практичні вміння і навички, якими повинен володіти висококваліфікований соціальний працівник сучасного типу. Поєднання теорії і практики є основною характерною ознакою програми професійної підготовки соціальних працівників у Національному університеті “Львівська політехніка”. Таке поєднання знаходить відображення у назвах та змісті курсів, включених до навчального плану (табл.1).

Професійно-орієнтовані дисципліни з соціальної роботи впроваджуються, починаючи вже з другого року навчання. Отже, студенти ознайомлюються з фахом “соціальна робота” доволі рано. Робота в аудиторії також характеризується поєднанням теорії і практики. Презентація лекційного матеріалу, практичні вправи та обговорення в групі поєднується в межах одного аудиторного інтегрованого заняття в процесі застосування інтерактивних, “спрямованих на студента” методів викладання. Наголошується важливість роботи в малих динамічних групах.

Особлива увага приділяється програмі керівництва практикою студентів, що, у свою чергу, проводиться в межах семестру, і яку розміщено в основі навчального плану. При цьому інші дисципліни супроводжують практичну підготовку студентів. Під час проходження практики студенти збирають емпіричний матеріал для виконання завдань з навчальних дисциплін та курсових робіт. Отже, з одного боку, досвід роботи закладу соціальної служби з клієнтом проникає у зміст університетської програми підготовки фахівців із соціальної роботи. З другого боку, студенти беруть участь в удосконаленні соціальних послуг, що надаються агенцією, та сприяють формуванню нових соціальних послуг у громаді, запроваджуючи нові методи практичної соціальної роботи. У такий спосіб програма професійної підготовки соціальних працівників у Національному університеті “Львівська політехніка” задовольняє як навчальні потреби, так і потреби реформування соціальних послуг. Для створення навчального середовища і забезпечення кваліфікованого супроводу практики в закладах соціальної служби супервізори - керівники практики соціальної роботи від агенції проходять професійну підготовку у “Львівській політехніці”. Така підготовка організована і здійснюється у формі семінарів та модульних курсів професійного навчання. Ці семінари та модульні курси розроблені з метою підготовки кваліфікованих супервізорів практики, сприяння розвитку соціальних послуг і соціальним змінам у закладах соціальної служби, а також з метою підтримки формування мережі соціальних послуг у м. Львові та Львівській області.

Модель програми професійної освіти в галузі соціальної роботи в Національному університеті “Львівська політехніка” передбачає розвиток партнерських стосунків між університетом і громадою. У контексті такого партнерства було зініційовано створення Дорадчого комітету програми професійної підготовки соціальних працівників у “Львівській політехніці”. Дорадчий комітет складається з представників львівських закладів соціальної служби, головним чином, баз практики студентів спеціальності “соціальна робота”. Ще однією громадською ініціативою, пов’язаною із розвитком програми професійної підготовки соціальних працівників у “Львівській політехніці”, є створення Асоціації посередників у справах родини м. Львова. Іншим кроком стало заснування на базі кафедри соціології та соціальної роботи науково-дослідного ресурсного центру “Інтеграція” з метою виконання досліджень та проведення програм професійного навчання та консультування в галузі соціальної роботи.

Отже, програма професійної підготовки соціальних працівників у Національному університеті “Львівська політехніка” поступово стала Центром, де громада збирається разом (рис.1).

Участь широкого кола зацікавлених осіб включно з представниками державних, а також недержавних організацій і споживачами соціальних послуг сприяє удосконаленню програми професійної підготовки соціальних працівників, що, у свою чергу, відповідає потребам підвищення рівня добробуту в Україні.

Модель професійної освіти в галузі соціальної роботи в Національному університеті “Львівська політехніка” не лише відповідає сучасним запитам, потребам і соціальному замовленню на фахівців для сфери соціальних послуг в Україні, але й створює підґрунтя для підготовки соціальних працівників за міжнародними освітніми стандартами в контексті входження України у світовий освітній простір. Концептуальну основу цієї моделі складають, передусім, цінності професії “соціальна робота”, формування соціальної активності фахівця, інтеграція теорії і практики, розуміння особливостей практики соціальної роботи в контексті соціальної політики. Навчальна програма на

Таблиця 1

Структура навчального плану базової вищої освіти за напрямом 0402

Рік 2 (бакалаврат)
			Семестр 3 Міжособистісне спілкування І Поведінка людини і соціальне оточення в соціальній роботі

			Семестр 4 · Теорії і методи соціальної роботи · Основи реабілітації в соціальній роботі · Політика соціального забезпечення · Вступ до практ. соц. роботи

Ознайомлювальна практика

Блок: 2 тижні = 80 год.

Тривалість одного навчального курсу: 60 ауд. год. (приблизно)

Рік 3 (бакалаврат)

Рік 4 (бакалаврат)

Соціальна робота з дітьми і сім’ями

Семестр 5

Навч. –дослідн. практикум 1

Частина 1

1 день*15 тжд. = 120 год.

Семес т р 7

Навч. –дослідн. практикум 2

Частина 1

1 день*15 тжд.= 120год.

Актуальні проблеми соціальної роботи 2: практ. робота з сім'ями

Посередництво і вирішення конфліктів

Соціальна робота з Групами

Феміністичні аспекти соціальної роботи

Права людини і соц\іальна робота

Соціальна політика в Україні

Семестр 6

Навч. –дослідн. практикум 1

Частина 2

1 день* 10 тжд. = 80 год

Блок практики:

5 тижд. = 200год.

----------

Разом за рік: = 400 год.

Семестр 8

Частина 2

1 день* 8 тжд. = 80 год

Блок практики:

5 тижд. = 200год.

----------

Разом за рік: = 400 год.

Актуальні проблеми соціальної роботи 1: насильство в сім’ях

Актуальні проблеми соціальної роботи 3: Узалежнення

Міжособистісне спілкування ІІ

Актуальні проблеми соц. забезпечення: міжнародний соціальний розвиток

Соціальна робота з організацаціями та громадами

Курсова робота : “Соціальна робота з громадами”

Курсова робота :

“Соціальна робота з дітьми і сім’ями”

Збір інформації

Початковим пунктом пошуку в моделі “Замкнутого кола…” є пункт збору інформації. На цьому етапі потрібно з’ясувати, якою інформацією про дану ситуацію ми володіємо. З цією метою студент і керівник практики згадують факти, що описують даний практичний досвід. Для пошуку інформації можна використовувати такі методи: усні повідомлення, записи про процес чи звітні записи, відеозаписи, безпосереднє спостереження, спільну працю та ін.

Завданням керівника практики або супервізора є представлення студентові структури, яка надасть форми його спостереженням і вплине на відбір та визначення основних даних (інформації). Керівник практики/супервізор також допомагає студентові відібрати інформацію за ступенем важливості та необхідності її документального оформлення.

Ілюстрацією того, як слід працювати на етапі збору інформації можуть бути наступні ситуації.

Приклад 1. Практика з окремим клієнтом.

Соціальний працівник працює у притулку для жінок, які стали жертвами насильства в сім’ї. Клієнтка, 34-річна жінка, мати трьох дітей, вік яких 6, 8 і10 років. Її партнер неодноразово завдавав їй фізичної кривли, а діти були свідками цього. Навіть після втручанні поліції ситуація не змінилася. Жінка раніше вже декілька разів переховувалася в притулку, але кожного разу вирішувала повернутись до свого партнера. Її сім ’я радила їй не повертатися до такого чоловіка. Ця жінка ніколи не мала роботи з доброю платнею, у неї низький рівень освіти.

Приклад 2. Практична робота з громадою.

У великому місті група жінок-феміністок північноазійського походження звертається до місцевої ради з питань планування з проханням про допомогу в створенні служби для жінок, які стали жертвами насильства в громаді. У цих жінок визріло усвідомлення того, що кривдження дружини вважається злочином у значно більшому цивілізованому суспільстві, у той час як деякими представниками етнічної громади допускається у формі прийнятної поведінки в сім’ї. Чоловіки та літні люди в громаді відчувають, що їм загрожують войовничі настрої представниць молодої генерації громади, які вже оприлюднили в пресі факти кривдження дружин в громаді.

Перелік запитань, які повинен запропонувати керівник практики студентові на етапі збору інформації:

1. Як взаємодіє клієнт із своїми дітьми, сім’єю та громадою?

2. Що слід знати про систему клієнта для того, щоб провести оцінювання?

3. Які формальні та неформальні системи підтримки є у клієнта?

4. Послугами яких іншими служб користується клієнт?

5. Яким був настрій під час зустрічі з клієнтом?

6. Яким чином ви вступили у взаємодію з клієнтом?

7. Які інтерперсональні навчики ви використовуєте для налагодження зв’язку з клієнтом (наприклад, з маленькою дитиною чи з групою на зборах громади)?

8. З якими перешкодами/складностями, на вашу думку, ви можете зустрітися при налагодженні взаємодії з клієнтом?

9. Чи сприяє фізичне оточення почуттю безпеки?

10. Чи ви запитали клієнта про його досвід використання влади (привілеїв/недоліків)?

11. Що клієнт повідомив про свій досвід у цьому питанні?

12. Якими є ролі та відповідальність соціальних працівників у цьому агентстві?

13. Які послуги ми пропонуємо клієнтам загалом?

14. Які послуги, що могли б допомогти цьому клієнту, ми можемо запропонувати?

Рефлексії, відображення

Наступний пункт кола – це відображення, мета якого полягає в допомозі студентові зрозумітти власні суб’єктивні реакції на ситуації, що виникають у ході практичної роботи. Ці реакції можуть бути пов’язані із певними внутрішніми культурними цінностями чи бути ідіосинкразійними реакціями на аналогічні життєві випадки та переживання або стилі особистості. За допомогою розмірковування можна виявити почуття, переконання, цінності та припущення студента, з’ясувати їх вплив на систему клієнта, на проведені оцінювання та висловлені судження, на ефективність курсу професійного втручання. Керівники повинні допомогти студентам усвідомити, що ті будуть змушені переглянути свої звичні переконання та реакції під впливом одержаних нових знань та досвіду. У свою чергу студенти можуть змінити свій світогляд та розширити знання з питань різноманітності, пам’ятаючи про унікальність реакцій кожної людини на ту саму життєву подію чи ситуацію.

Приклад 1. Практика з окремим клієнтом.

Соціальний працівник – феміністка із твердими переконаннями, сама в минулому розірвала стосунки, в яких зазнавала кривдження. Від тоді здобула освіту, одночасно працювала не на повне навантаження. Шляхом відображення вона порівнює своє нетерпіння з бажанням клієнтки повернутись до свого чоловіка. Вона починає усвідомлювати, що слід відділити власний досвід від досвіду своєї клієнтки. Соціальний працівник згадує, як відразу ж затаврувала клієнтку, подумки назвавши її безпорадною та залежною особою, нездатною чи небажаючою щось вирішувати і діяти відповідно до цього рішення. Водночас, соціальний працівник усвідомлює це своє упередження і те, що подібне ставлення могло б стати перешкодою на шляху формування симпатії до клієнтки та намагання «увійти в її ситуацію».

Приклад 2. Практична робота з громадою.

Соціальний працівник – мужчина середнього віку латиноамериканського походження, з вираженим почуттям важливості збереження сім’ї та цінності спільних переконань і культурної солідарності. Після відображення він починає усвідомлювати, що в нього є тенденденція до ототожнювання себе з чоловіками та людьми похилого віку в громаді. Він також починає усвідомлювати, що йому слід знайти спосіб зрозуміти потреби жінок молодшої генерації, не тавруючи при цьому почуття цінності, яку становить для громади стабільність сім’ї.

Питання, які повинен задати супервізор практики студентові на етапі відображення:

1. Яким чином ситуація клієнта вимагає, щоб ви переглянули свою точку зору?

2. Наскільки ця ситуація подібна чи відмінна від вашого попереднього досвіду?

3. На основі своєї власної реакції, що ви дізнались про культуру/стать/занепокоєння клієнта?

4. Яким був ваш рівень комфортності? Як ви це розумієте?

5. Який ваш попередній досвід викликав саме таку реакцію на дану ситуацію?

6. Яким чином, на вашу думку, ваш власний досвід вплине на вашу взаємодію з клієнтом?

7. Як, на вашу думку, те, що ви є чоловіком/жінкою та маєте свої упередження, впливає на вашу реакцію щодо ситуації клієнта?

8. На основі вашого культурного рівня, як ви налагоджуєте контакт з клієнтом?

9. Як ви почуваєте себе в ролі соціального працівника?

10. Як ви визначаєте свою власну професійну ідентичність на даний момент?

11. Як ця роль узгоджується з іншими ролями які ви виконуєте в своєму житті?

12. Яким чином, на вашу думку, буде змінюватися ваша роль?

13. Яким ви бачите розвиток своєї професійної ролі?

14. Чи узгоджуються цінності та повноваження нашого агентства з цінностями та потребами клієнта?

Поєднання

Наступний пункт кола – поєднання. На цьому етапі керівник практики повинен допомогти студентові: визначити та перелічити (назвати) знання, які пояснять інформацію, одержану під час проведення практичної роботи; усвідомити суб’єктивні реакції, які виникли у студента; використати ці знання для планування професійних дій. Знання, які має студент – це його переконання (політичні та соціальні), його/її життєвий досвід, а також розуміння теорії та досліджень з погляду їх практичного застосування в соціальній роботі. На етапі поєднання студенту слід допомогти збудувати пізнавальну систему розуміння, яка узгоджується з тим, що було виявлено в ході роботи та відображено. Тому, запитуючи студента: “Чому ви розповідаєте мені про це?” або “Чому ця інформація важлива?”, ви допомагаєте йому виразити словесно своє пізнавальне розуміння ситуації та раціоналізувати мислення.

Для керівника важливо знати, чи може студент “виявити суть” і зрозуміти систему клієнта. Чи розуміє студент, яким чином батьки могли б завдати своїм дітям сексуальну кривду, чому жінка не може залишити свого чоловіка, який знущається над нею, чому громада не дозволяє відкрити поблизу будинок для психічно хворих людей? Студента вчать мислити критично, а у поєднанні свого життєвого досвіду, ідеології та досліджень студента вчать “поєднувати теорію з практичною роботою”. Процес поєднання теорії з практикою найуспішніше реалізується в умовах проходження виробничої практики, а не під час аудиторних занять. Перебуваючи на практиці, студенти можуть безпосередньо спостерігати за процесом надання послуг і одночасно відпрацьовувати нові методи роботи у багатому навчальному середовищі, яке сприяє професійному розвитку студента

Приклад 1. Практика з окремим клієнтом.

Зібрана інформація може містити усвідомлення впливу культурних очікувань клієнта стосовно традиційної поведінки жінки в шлюбі на її тотожність, самооцінку та її страхи стосовно розриву шлюбних стосунків назавжди. Інформація, що стосується динаміки сім’ї, також має важливе значення: це інформація про емоційний вплив на дітей; про ступінь насильства, яке ця жінка пережила в дитинстві й те, як цей досвід впливає на її здатність подолати теперішню ситуацію. Знання конкретних моделей професійного втручання може зосередити увагу на отриманні допомоги та безпечного планування від неформальних мереж підтримки, як-от, місцева група самотніх матерів (одиначок) та рідна (батьківська) сім ’я жінки. Мережа формальної підтирмки може включати: фінансову допомогу, субсидії на житло, підвищення освітнього рівня, організацію догляду за дитиною.

Питання, які повинен задати супервізор практики студентові на етапі поєднання:

1. Які фактори заважають клієнтці розв ’язати дану ситуацію “найпростішим ” шляхом (піти з дому)?

2. Як ви це можете пояснити, спираючись на теоретичні принципи (засади)?

3. Які фактори сприяють тому, щоб клієнт(ка) залишив(ла) дану ситуацію?

4. Які фактори, на вашу думку, впливають на реакцію клієнта на цю ситуацію?

5. Беручи до уваги ваші теоретичні знання, чи є різниця, на вашу думку, між тим, що ви знаєте теоретично та тим, що ви переживаєте практично в ситуації з клієнтом? Як ви це розумієте?

6. Яка ще інформація вам потрібна, щоб краще зрозуміти цю ситуацію?

7. Якими методами ви користувались для створення взаємодії з клієнтом?

8. Чи, на вашу думку, ваші стосунки з клієнтом є настільки міцними, що ви могли б допомогти йому спланувати наступний крок?

9. Чи ви персонально або хто-небудь із ваших знайомих мали власний досвід роботи з цією проблемою? Якщо так, то яким чином це впливає на ваші переконання, ставлення та поведінку з клієнтом?

10. Яким чином пригнічення чи дискримінація впливають на клієнта в цій ситуації?

11. Чи існує різниця між вашими теоретичними знаннями та вашим досвідом у виконанні послуг, які надаються в агентстві?

12. Яке психотерапевтичне втручання могло б найкраще допомогти у даній ситуації? Чому?

Професійне реагування

Наступним пунктом кола є професійне реагування. Професійне реагування – це вибір та впровадження плану, що дасть інформацію для наступної зустрічі. У цій частині кола керівник практики і студент обґрунтовують ідеї, знання та інтуїтивні відчуття, які вони тільки що виявили, з метою опрацювання конкретного плану професійного втручання для вирішення даної ситуації. Кожна ситуація вимагає, щоб керівник практики, студент та система клієнта вибирали найважливіші питання, на яких слід зосередити увагу негайно. Це вправа типу “ якщо це … тоді оце”.

Приклад 1. Практика з окремим клієнтом.

Соціальний працівник може вирішити розпочати обговорення з клієнткою того, які дії, на її думку, є безпосередньо необхідними та можливими для неї в даний час. Особливо заохочувати її до планування певних заходів безпеки для себе і своїх дітей, скориставшись при цьому допомогою визначених засобів підтримки та втручанням поліції. Пізніше соціальний працівник може обговорити з клієнткою ставлення, переживання та очікування, які є в сім’ї; зосередитись на питаннях самооцінки і використання сильних сторін клієнтки.

Приклад 2. Практична робота з громадою.

Соціальний працівник розпочинає працювати з групою жінок для того, щоб допомогти членам групи визначити зацікавлені сторони в громаді, які слід залучити відразу до планування реакції на дану проблему в громаді. Наступний крок – вироблення (опрацювання) детального плану залучення потенційних учасників та початок впровадження цього плану.

Питання, які повинен задати супервізор практики студентові на етапі професійного реагування:

1. Визначити наявні ресурси (підтримуючі засоби) для розробки плану.

2. Яка подальша інформація вам потрібна для розробки плану професійного втручання з клієнтом? Розгляньте всі системи клієнта, тобто клієнта як окремої особи, а також його сім’ї, групи та громади.

3. Доступ до яких ресурсів вам потрібний?

4. Чи здатний клієнт визначити формальну та неформальну системи підтримки? Чи користувався клієнт цими системами підтримки раніше?

5. Що розповідає вам клієнт(ка) про свої потреби?

6. Що може покращити ситуацію?

7. Наскільки хорошим є доступ клієнта до ресурсів зараз?

8. Що слід змінити для того, щоб покращити ситуацію?

9. Який ви маєте план? Поясніть його. Які є часові рамки, цілі цього плану?

10. Як клієнт реагує на студента в ролі соціального працівника?

11. Чи існує складність у стосунках з клієнтом?

12. Що може зробити студент з метою покращення своїх стосунків з клієнтом?

13. Які існують перешкоди для виконання плану?

14. Чи існують шляхи подолання цих перешкод?

15. Чи може студент визначити необхідні зміни на робочому місці?

16. Чи можливо вплинути на зміну в межах робочого місця?

17. Чи може клієнт вплинути на зміну в межах робочого місця?

18. Чи можливо для соціального працівника або клієнта залучення зовнішніх ресурсів з метою впровадження змін на робочому місці?

19. Якими є пріоритети для плану дій?

20. Чому ви обрали саме такий план дій?

21. Чи ваш план має успіх? Звідки вам це відомо?

22. Яка інформація змусила вас по-новому оцінити ситуацію клієнта?

Методи непрямої супервізії

Використання цих методів є менш бажаним, оскільки вони дають менш достовірну інформацію для оцінювання. Керівник покладається на звіт студента про те, що відбулось, не маючи доступу до реальних подій. Крім того, керівник не знає про рівень володіння студентом навичками невербального спілкування, а саме ці навички повинні коментуватися керівником в процесі супервізії як важливий компонент практики. Якщо керівник покладається виключно на непрямі методи керівництва, то він/вона ризикує неточно оцінити здібності студента (ймовірніше всього в напрямку переоцінки здатностей, а згодом сам, безпосередньо спостерігаючи за роботою студента, може бути здивованим відсутністю цієї навички).

Методи:

· Реєстрація процесу

· Письмові звіти, записи в особові справи, кореспонденція

· Обговорення конкретних ситуацій клієнтів

· Вербальні звіти

· Призначене читання

· Щоденники, журнали реєстрації діяльності студентів

· Завдання

· Графіки надання безпосередніх та непрямих послуг

Ведення робочих записів

Ведення робочих записів – обов’язковий компонент практичної соціальної роботи, який має дві функції:

1) клінічну;

2) адміністративну.

Соціальні працівники ведуть робочі записи з метою збереження та документального оформлення інформації про своїх клієнтів та про процес роботи з клієнтами. Реєстрування окремих випадків використовується з метою проведення оцінювання, планування та професійного втручання у систему клієнта.

Клінічні записи можуть також використовуватись для адміністративних цілей. Сукупність записів може використовуватись для спостереження за наданням послуг, розробки нових програм та політики, а також для оцінювання існуючих послуг. Належним чином складені записи та документи забезпечують відповідальність (підзвітність) перед системою клієнта, організацією, суспільством (найчастіше перед тими, хто фінансує), а також перед професійною спільнотою.

Записи, які ведуться соціальними працівниками дуже різноманітні, що пояснюється різноманітністю сфер практичної соціальної роботи. Записи спрямовані на те, щоб висвітлити особливу природу кожного випадку надання послуги, а різні стилі ведення таких записів відповідають різним моделям надання послуг, різним підходам до практичної роботи та організаційним характеристикам.

Загалом, ведення записів у соціальній роботі потребує врахування таких вимог:

1. Зосередження уваги індивідуалізоване, відображає потреби клієнта, а його ситуація – унікальна, і потребує надання конкретної послуги.

2. Об’єм визначається поєднанням цілей, планів та видів діяльності, у зв’язку з оцінюванням ситуації клієнта, що має конкретну потребу, із наявними ресурсами.

3. Мета полягає у сприянні наданню послуг системі клієнта або від імені системи клієнта.

4. Функції – клінічні та адміністративні.

4.9.2. Використання записів у соціальній роботі

1. Ідентифікація системи клієнта та його потреб

Нотатки містять інформацію, яка описує ситуацію клієнта та потребу в наданні послуг, включають оцінку цієї ситуації, обгрунтування причин надання послуг, а також вказуються проблеми, на яких зосереджується увага. Ця інформація може змінюватися в процесі надання послуг клієнту, переглядатися і, таким чином, допомагати в організації роботи з даним випадком, а також організації програм. Соціальні працівники переглядають її щоб виявити aбo згадати основні деталі даного випадку. Але основне призначення цієї інформації – це обгрунтування і підтвердження права клієнта на дані послуги, а також – для з’ясування розмірів оплати за надані послуги (у випадку звертання фінансово-контролюючих органів).

2. Ведення документації про надання послуг

Записи дають інформацію про види діяльності, проведеної з клієнтом або від його імені, від початку роботи до її завершення. Записи використовуються для реєстрації того, що відбувається на кожному етапі процесу надання послуг, поєднуючи прийняті рішення та виконані дії з потребою клієнта у даній послузі, а також мету та план надання послуг. Соціальні працівники описують зустрічі з клієнтом, обговорення, що відбуваються в агенції. Вони також повідомляють про критичні події, що впливають на ситуацію клієнта чи процес надання послуг цьому клієнту. Метою ведення таких записів є опис та логічне обґрунтування процесу надання конкретних послуг. Така інформація використовується, у випадку появи вимоги компенсації, для обґрунтування фінансування та для підтвердження дотримання основних принципів політики агентства (для зовнішніх користувачів). Вона використовуються і для “внутрішніх” потреб організації: у керівництві та консультуванні, для огляду-аналізу випадків разом з адміністрацією або колегами. Цей матеріал може також бути корисним підтвердженням свідчень соціального працівника в суді (якщо цього вимагають обставини).

3. Підтримування неперервності в роботі з окремим клієнтом

Одна з найважливіших функцій ведення записів – дати можливість соціальному працівнику або іншим працівникам, які надають послуги даному клієнту (у випадку відсутності цього соціального працівника), переглянути роботу, що вже була проведена цим соціальним працівником стосовно даного клієнта до тепер. Інформація стосовно мети, плану, процесу та прогресу даної послуги особливо потрібна, якщо інший соціальний працівник починає працювати з даним випадком, а від моменту попереднього звертання пройшов певний час, або ж ситуація клієнта настільки складна, що йому надається багато різних послуг.

4. Зв’язок між різними фахівцями

У випадках, коли з клієнтом працюють різні фахівці або послуги надаються командою соціальних працівників, записи сприяють налагодженню співпраці. Безумовно, записи не можуть замінити “живих” зустрічей та обговорень, але вони дають членам команди ресурс, який підсилює групові рішення та дії, допомагає спеціалістам координувати індивідуальні зусилля, а також дають можливість всім членам команди ознайомитись з новою інформацією.

5. Спільне з клієнтом використання інформації

Записи можуть використовуватись як спосіб спілкування з клієнтом. Деякі сучасні підходи до практичної соціальної роботи заохочують соціальних працівників розглядати спільно з клієнтами певні частини проведених записів чи записи про хід процесу. Наприклад, соціальний працівник просить клієнта записувати кожний випадок, коли досягається певна ціль, і такі нотатки, зроблені самим клієнтом, можуть стати частиною загальних записів. Законодавство Канади стосовно приватності та політика агентств дозволяють деяким клієнтам, їх родинам та іншим людям, які діють від імені клієнта, мати доступ до таких записів. Хоча типовий клієнт читає і не одержує копій записів про свій випадок, деякі клієнти читають такі записи під час одержання послуг, а деякі – після того, як надання послуг припиняється. У тих агентствах, де клієнти мають доступ до записів про хід роботи з ними або надання послуг, соціальні працівники мають пам’ятати, що все записане ними може бути прочитане клієнтом або іншою людиною, яка може розповісти клієнту про суть цих записів. Незалежно від того, чи соціальні працівники передбачають використовувати свої записи з цією метою, зроблені ними записи часто стають засобом спілкування з клієнтом.

6. Сприяння супервізії, консультуванню та розгляду випадку колегами

Записи використовуються керівниками, консультантами, колегами та іншими людьми, які можуть виступати у ролі консультанта для студента, з метою одержання інформації про ситуацію клієнта, про процес та прогрес у роботі з клієнтом. Керівники часто читають записи про клієнтів, щоб дати оцінку конкретним справам; щоб допомогти соціальному працівнику спланувати та впровадити послуги; щоб провести оцінювання якості роботи працівника, виявити його сильні сторони та недоліки, над усуненням яких потрібно ще працювати. Консультанти можуть проглянути записи перед обговоренням унікальних та складних випадків. Комітети агентства можуть одержати завдання визначити якість послуг, що надаються, і використати записи для огляду колегами.

7. Спостереження за процесом та його впливом на клієнта

Записи – це надійний засіб постійного оцінювання послуг, що надаються. Оскільки працівник і клієнт виробляють спільну угоду стосовно цілей, на основі якої соціальний працівник згодом реєструє прогрес, що досягається у впровадженні плану, досягненні цілей та досягненні мети наданої послуги. Працівники також користуються записами для реєстрації процесу надання послуги з метою сприяння покращенню ситуації клієнта та виявлення чинників, які прискорюють чи сповільнюють прогрес. Записи використовуються не лише для документування, але і для огляду, оцінювання та модифікації діяльності в рамках надання послуги клієнту чи від імені клієнта.

8. Навчання студентів та інших фахівців

Записи можуть відігравати важливу роль у навчанні фахівців соціальної роботи. – Їх часто використовують для ознайомлення студентів та нових працівників із діяльністю та процедурами, що проводяться в агентствах соціальної роботи. Записи можуть також служити важливим засобом професійного розвитку соціальних працівників. – Керівники звертаються до записів з метою навчання працівників навичок практичної соціальної роботи та ведення записів. Нотатки відіграють певну роль в інформуванні спеціалістів інших дисциплін про соціальну роботу.

9. Надання інформації для виконання адміністративних завдань

Інформація про клієнтів та послуги використовується для спостереження динаміки клієнта, який користає із системи послуг, та для прийняття адміністративних рішень про потреби клієнта, моделі послуг, організацію робочого навантаження, роботу працівників та розміщення ресурсів. Комп’ютеризовані системи реєстрації, які поступово впроваджуються, дозволяють адміністраторам вибирати та обробляти інформацію, полегшують їх роботу, пов’язану з управлінням агентством та його ресурсами.

10. Надання інформації для досліджень

Записи – це також важливе джерело інформації про поведінку людей, соціальні потреби та роль соціальних послуг. У минулому записи мали впливове значення у формулюванні практики та теорії соціальної роботи. Сьогодні більшість агенцій отримує значну за обсягом, систематизовану інформацію, яка може використовуватись для проведення досліджень.

Сучасне ведення записів

Записи, що робляться сьогодні в сфері соціальної роботи, різняться за стилями та формами, відображаючи різноманітність у моделях надання послуг, підходах до практичної роботи, до ведення записів та організаційних умов. Вони можуть включати багато різних документів, серед яких комп’ютерні анкети, записи у формі розповіді, контракти між соціальним працівником та клієнтом, юридичні документи, відеозаписи, графіки, копії звітів з інших агентств тощо. Складність записів відображає складність сьогоднішньої практичної роботи, багатогранне використання записів та зростання значення звітності. Разом з цим, записи також стають досить подібними (типовими) за своїми цілями та змістом.

Реєстрація надання послуг.

Записи, які ведуться в соціальній роботі, як правило, містять наступну інформацію:

· Ідентифікація інформації

· Соціальна історія (коротка або розширена)

· Вступна підсумкова інформація про представлену проблему, джерело скерування клієнта, причину скерування та мету надання послуги

· Оцінка соціальним працівником ситуації клієнта

· Цілі, робочий (інколи формальний) контракт

· План роботи

· Записи про динаміку, досягнуті результати

· Критичні звіти про інциденти (якщо якісь інциденти мали місце під час надання послуги)

· Передача справи в іншу агенцію, заклад або заключні висновки, разом із скеруванням до ресурсів, що знаходяться за межами агентства, яке надає дану послугу

· Подальша інформація

Висновки

Соціальні працівники, як і багато інших професіоналів, часто не присвячують належної уваги написанню звітів і веденню записів про конкретні справи, хоча це й суттєва частина роботи, яку вони виконують. Записи, які ведуться в соціальній роботі, мають дві важливі функції – клінічну та адміністративну. Проблема з написанням звітів та іншої звітної документації залишається актуальною.

За допомогою процесу ведення записів соціальний працівник має нагоду згадувати та розмірковувати над суттю соціальної роботи. Підготовка записів через деякий час після реального контакту з клієнтом дозволяє соціальному працівнику переглянути те, що відбулося з іншої перспективи. Ведення записів може допомогти соціальному працівнику змінити погляд на події, що відбулися, провести переоцінку планів на майбутнє та намітити напрямки майбутнього професійного втручання. Написання звітів та ведення записів не лише відображають те, що відбулось між працівником та клієнтом; вони сприяють збагаченню послуг та покращують їх надання.

ЕТАПИ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦеСУ

5 .1. Концептуальні засади діяльності студентів під час проходження практики

Під час роботи з клієнтами студенти повинні застосовувати генералістичний підхід до розв’язання проблем або модель запланованої зміни, що передбачає наступні кроки:

1 Залучення клієнта до процесу запланованої зміни.

2 Оцінювання ситуації клієнта на мікро-, мезо- та макрорівнях, яке передбачає оцінювання проблем і потреб; на його основі встановлюється головна мета, досягнення якої повинен планувати соціальний працівник у співучасті з клієнтом.

3 Планування зміни передбачає встановлення часткових (проміжних) цілей і завдань, а також визначення наявних ресурсів (у тому числі сильних сторін клієнта), методів досягнення проміжних результатів, укладання контракту соціального працівника з клієнтом.

4 Виконання запланованої зміни або професійне втручання включає реалізацію часткових цілей (завдань); коригування плану діяльності.

5 Оцінювання ефективності здійсненої зміни – проводитися соціальним працівником за допомогою різних методів (анкетування, шкалювання, встановлення рейтингу, бесіди тощо).

6 Завершення процесу співпраці з клієнтом.

7 Перевірка ситуації та стану клієнта – здійснюється через визначений проміжок часу з метою надання йому необхідної допомоги, в тому числі із залученням інших фахівців.

Процес оцінювання ситуації клієнта, який нерідко називають соціальною діагностикою, відрізняється від процедури діагностики медичної, і грунтується на таких засадах:

1 Розгляд ситуації людини з позицій екосистемного підходу, тобто в соціальному оточенні (сім’я, родина, друзі, колеги, школа, церква, громада тощо).

2 Визначення систем, які потребують професійного втручання, з метою гармонізації взаємин (наприклад, дитина – батьки, дитина – вчителі та інше).

3 Співпраця з клієнтом, а не домінування над ним – передбачає встановлення партнерських стосунків, толерантне ставлення, урахування культурних, расових, національних, релігійних, сексуальних особливостей та відмінностей.

4 Зосередження на сильних сторонах клієнта з метою його наснаження, підтримки, заохочення, активізації, спрямування на пошук конструктивних шляхів розв’язання проблеми, оскільки сам клієнт є найкращим експертом власної життєвої ситуації.

5. 2. Ознайомлювальна практика студентів (2-й рік навчання)

Вперше студенти соціальної роботи проходять професійну практику на другому курсі (наприкінці 2-го року навчання). У кожній агенції (закладі соціальної роботи), куди студентів влаштовують для проходження практики на два тижні, призначаються відповідальні особи – супервізори практики. Супервізори, виконуючи функції соціального працівника в агенції, одночасно забезпечують керівництво виробничою практикою студента на базі практики.

Вимоги, які ставляться перед студентами під час двотижневої практики:

§ бути присутнім в агентстві щоденно;

§ супроводжувати штатного працівника агенції при виконанні ним своїх функціоальних обов’язків, відповідно до обставин з дотримання меж конфіденційності;

§ бути присутнім на зборах в агенції у випадку необхідності;

§ щоденно обговорювати з персоналом агенції цілі та суть службових обов’язків, які виконують працівники агенції у різних ситуаціях.

Після завершення цієї практики студент повинен вміти детально описати:

- суть роботи, що виконує штатний працівник, який здійснює супервізію студента в агенції;

- контингент клієнтів, яких обслуговує агенція;

- загальну місію агенції та її цілі.

Процес оцінювання

Оцінювання поступу студентів у навчанні – це неперервний процес, який розпочинається з першого дня проходження практики студентами спеціальності “Соціальна робота”. Основна мета процесу оцінювання полягає у наданні студентам конструктивного чіткого зворотнього зв’язку стосовно їхніх сильних сторін, а також тих сфер, які потребують розвитку і вдосконалення. Таким чином, цей процес скеровується на поступальний розвиток та удосконалення, під час якого студенти набувають практичного досвіду паралельно із засвоєнням теоретичних знань (відповідно до навчальної програми). Завдання, що ставляться перед студентами, повинні враховувати постійний, неперервний розвиток їхніх умінь та навичок. Складові оцінювання практики студентської діяльності сприятимуть поступальному становленню майбутнього фахівця.

6 . 1. Оцінювання роботи студента

6.1.1. Завдання:

1. Надати можливість студентам одержати формальний відгук про успіхи, досягнуті ними під час вивчення курсу.

2. Дати оцінку загальних досягнень студентів у практичній роботі (сумарна оцінка) за час проходження практики (з початку до даного моменту – середина семестру або кінець року). Це – завершення безперервного процесу, який відбувається під час щотижневих зустрічей між керівником та студентом.

3. Виявити той рівень, якого досяг студент і який дозволяє йому успішно продовжувати (середина семестру) або закінчити (кінець навчального року) курс проходження практики, тобто проміжні і кінцева оцінки.

4. Визначити сфери у знаннях, вміннях і навичках студентів, які вимагають подальшої роботи, вдосконалення, сприяти свідомому та спрямованому перебігу процесу навчання (відповідно до вимог курсу практики).

5. Забезпечити студентів засобами самоосвіти і професійного самовдосконалення.

6.1.2. Принципи процесу оцінювання, запропоновані Кадушин (1985):

1) оцінки повинні бути постійною частиною процесy супервізії;

2) критерії оцінювання мають бути узгоджені;

3) процес оцінювання має відбуватись у сприятливій атмосфері;

4) оцінювання має бути частиною загального процесу співпраці між судентом і супервізором (керівником), що підкреслює сильні якості та сфери вивчення, у яких відчутний прогрес, а також вказує на ті якості особистості та сфери соціальної роботи, що потребують подальшого розвитку;

5) оцінювання має відбуватись у відповідності з процесом навчання та має розглядатись як звіт про досягнутий прогрес;

6) оцінювання має базуватись на професійній роботі студента, а не на його персональних якостях.

Процес

Формальне оцінювання результатів практики відбувається двічі на рік: посередині терміну та в кінці навчального року. Конкретна дата буде повідомлена керівнику практики в агенції координатором практики. Остаточне оцінювання процесу буде проводитись викладачем практики, керівником практики в агенції (супервізором) та студентом (самооцінка). Процес оцінювання включає такі є кроки:

1. Повідомлення студентів.

Від початку семестру студенти мають усвідомлювати, що їхня робота буде офіційно оцінюватись, і це буде частиною робочого курсу практики. Студентам також слід знати, що вони повинні представити підтвердження досягнутих цілей курсу.

2. Збір інформації.

Викладачам слід визначити засоби контролю роботи студентів: графіки роботи, щоденники, записи про проходження процесу практики, аудіозаписи тощо. Ці матеріали, як приклади конкретної роботи студентів і зразки для вивчення певних тем, повинні зберігатися у викладачів, супервізорів практики. Рекомендується використовувати зошит спостережень, який дозволяє викладачам практики, супервізорам записувати робочі завдання, коментарі керівників практики, теми для дискусій, спостереження за роботою студентів та реакцію студентів на зауваження керівника. Цей зошит має бути доступним для студента протягом всієї практики. Зошит дає можливість керівнику, супервізору пов’язувати оцінку роботи студента із важливими питаннями, які з’ясовувались та обговорювались раніше.

3. Планування проведення оцінювання.

3.1. Розгляд-аналіз супервізором власного ставлення до оцінювання загалом та до процесу оцінювання практики. Мета цього полягає у виявленні та розгляді будь-яких факторів, що можуть вплинути на справедливість оцінювання.

3.2. Аналіз наявної інформації про студента (з власного досвіду спілкування з ним), із зазначенням подій та види діяльності, які пов’язані з роботою студента впродовж семестру. Доцільно подумати над тими рекомендаціями, які би хотілося представити студентам під час оцінювання їхньої роботи.

3.3. Розділити виконану студентом роботу на три категорії: а) сильні сторони, б) те, що потребує подальшого вдосконалення, в) ділянки, в яких студент досяг значного прогресу.

3.4. Чітко задокументувати моделі, які сформувалися в роботі студента (навести конкретні приклади виконання студентом роботи).

6.1.4. Проблеми, пов ’ язані з упередженнями в процесі оцінювання роботи студентів

1. “Ефект ореола”: сприйняття одного з аспектів роботи студента впливає на сприйняття керівником усіх інших аспектів.

2. Надмірна поблажливість: керівник вагається щодо об’єктивного оцінювання незадовільно виконаної роботи студента.

3. Помилки у процесі порівняння: виконана студентом робота порівюється з роботою інших студентів (які можуть демонструвати виняткові здібності чи навпаки – бути дуже слабкими), із роботою студентів попередніх років чи навіть з роботою, яку раніше виконував сам керівник. Усе це позбавляє керівника об’єктивності в оцінюванні, тобто порівнюванні виконання роботи студентом лише із стандартами.

4. Похибки оцінювання, пов’язані з тенденцією до усереднення: за відсутності впевненості та досвіду правильного оцінювання роботи студентів, керівник оцінює всю роботу як середню, тобто таку, яка відповідає критеріям.

Критерії оцінювання

Наприкінці кожного семестру студенти 3-го та 4-го років навчання складають залік із дисципліни “Навчально-дослідницький практикум”.

Загалом анкета складається з шести основних категорій:

1. основні вимоги до роботи,

2. професійна чесність і знання етичних принципів,

3. ефективність роботи в соціальній агенції та в громаді,

4. знання та навчання,

5. професійне втручання в різні системи клієнта,

6. використання студентом супервізії.

Курс вважається “незарахованим”, якщо студент використав час, відведений для проходження практики менше, ніж на 80% і отримав оцінку “незадовільна робота” чи “погана або непослідовна робота”, тобто незадовільні результати за 4 пункти із 6-ти з кожної категорії оцінювання.

Студент отримує оцінку “задовільно”, якщо демонструє задовільний рівень розуміння головних завдань та вимог професії, виявляє позитивне ставлення до клієнтів і при цьому дотримується етичного кодексу соціальних працівників та ключових професійних цінностей соціальної роботи; володіє середнім рівнем теоретичних знань, хоча не вміє застосувати їх на практиці; не пропускає робочі дні без поважних причин та дотримується правил, що існують у закладі. Свідченням “задовільного” результату є оцінювання 80% пунктів за критерієм “розуміє роботу і починає діяти”. Загальний бал виставляєтья шляхом виведення середнього арифметичного від результату оцінювання кожної категорії оцінювання.

Студент отримує оцінку “добре”, якщо чітко усвідомлює власні цінності, цінності професії “Соціальна робота” та керується ними у своїй діяльності; знає головні принципи соціальної роботи; демонструє високий рівень теоретичних знань, які вміє застосовувати на практиці; не пропускає робочі дні без поважних причин та дотримується правил, що існують у закладі. Свідченням “доброго” результату є оцінювання 80% пунктів за критерієм “як правило, послідовна робота, що заслуговує на довіру, починає діяти самостійно”. Загальний бал виставляєтья шляхом виведення середнього арифметичного від результату оцінювання кожної категорії оцінювання.

Студент отримує оцінку “відмінно”, якщо демонструє виняткову зацікавленість у набутті професійних знань та умінь; виявляє ініціативу та бажання залучитись якомога активніше до безпосередньої діяльності закладу та удосконалення послуг, що надаються; прагне сприяти формуванню послуг, зорієнтованих на родину та громаду. Такий студент сприяє соціальним змінам і при певних сприятливих обставинах робить конкретний внесок у цей процес. Студент добре поінформований щодо мережі соціальних служб і може, при потребі, скерувати клієнтів у відповідні заклади. Упродовж усього терміну проходження практики студент демонструє усвідомлення головних цінностей професії та етичного кодексу, які застосовує в роботі з різними системами клієнта: окремими особами, родинами, організаціями та громадами; не виявляє упередженого ставлення до клієнтів з різним культурним походженням та соціальним статусом, з повагою ставиться до працівників соціального закладу та інших установ. Свідченням “відмінного результату” є оцінювання 90% пунктів як “дуже хороша робота, де постійно проявляється ініціатива і хороші здібності”. Загальний бал виставляєтья шляхом виведення середнього арифметичного від результату оцінювання кожної категорії оцінювання.

Тому кожний термін в певній категорії в другому розділі документу передбачає вищий ступінь виконання. В кожній категорії вказані рівні виконання, і це дає можливість точніше оцінювати виконання роботи студентом. Запропонований середній бал - 3.0. Якщо студенти можуть досягнути цього рівня, це вже значне досягнення. Для того, щоб студент одержав 4.0, він має досягти виключного рівня виконання. Корисно обговорити це з студентами заздалегідь, набагато раніше, ніж відбудеться процес реального оцінювання.

Розділ з заключними коментарями анкети оцінювання дає можливість керівнику виявити найбільш значні та важливі характеристики виконаної студентом роботи.

Практика заповнення такої анкети і студентом (самооцінка), і керівниками у навчально-виховному процесі переслідує три цілі:

· Дати можливість студенту брати активну участь у навчально-виховному процесі, що відповідає принципам навчання дорослих людей.

· Дати можливість студенту застосувати на практиці свої сподівання стосовно професійного самовдосконалення.

· Чітко виявити ті ділянки, у яких є розбіжності стосовно оцінювання роботи студента, обговорити ці моменти в широкому колі – студент, викладач та супервізор.

6.2. Оцінювання студентом програми професійної практики

Як майбутні фахівці, студенти соціальної роботи, від яких очікують демонстрації професійних цінностей у їхньому підході до професійної практики, заохочуються до участі у визначенні своїх індивідуальних навчальних потреб та структуризації свого навчального оточення. У такому ж масштабі студенти соціальної роботи повинні мати право прокоментувати результати процесу навчання під час проходження професійної практики з метою виявлення проблем, що ними сприймаються, або з пропозиціями творчих інновації. Студентів заохочують виявляти здорову професійну об’єктивність та конструктивний підхід.

Необхідно зауважити, що цей процес не передбачає заміни потреби постійної уваги до проблем проходження професійної практики під час навчального року. Питання, що виникають, необхідно вирішувати відповідно до обставин, забезпечуючи студентам умови одержання оптимального навчального досвіду. Тому не варто сподіватися, що оцінювання практики, яке проводиться студентом у кінці року, може підняти непередбачувані питання.

Процес формального оцінювання відбувається наприкінці навчального року і складається з двох етапів: відгук студента про курс професійної практики та навчання в ході цього курсу, а також вілгуку студента про місце проходження практики та досвід, одержаний під час проходження практики. Для цього студентам пропонують заповнити спеціальні анкети.

Для виключення впливу цих відгуків на остаточну оцінку навчальних результатів практики студентів, анкети заповнюються анонімно та подаються безпосередньо завідувачу секції соціальної роботи. Координатор практики, викладачі практики та супервізори практики мають право доступу до цієї інформації лише після виставлення студентам остаточних оцінок.

Якщо у цьому процесі виникають певні проблеми, їх слід обговорити завідувачу секції соціальної роботи з координатором практики, а потім зайнятися їхнім обговоренням з викладачем ісупервізором у відповідній тактовній формі. Мета такого обговорення – з’ясування обставин, що привели до певної реакції студента, та обговорення шляхів подолання і запобігання подібним ситуаціям у майбутньому. Це принесе користь і студентам, і викладацькому складу.

7.0. ОКРЕМІ питання керівництва практикою студентів

7.1. Норми професійної поведінки студента

· Регулярне та своєчасне відвідування практики.

· Відповідальне ставлення до навчання.

· Відповідальне ставлення до розвитку самоусвідомлення як засобу запланованої зміни.

· Готовність дослідити власну систему цінностей та упередження.

· Готовність підтримувати розмежування між особистими питаннями та професійними обов’язками.

· Готовність відкрито визнавати упередження та професійний конфлікт інтересів.

· Поважне ставлення до персоналу агентства та викладачів.

· Професійний підхід до вирішення спірних питань, що виникають між самим студентом та персоналом агентства або студентом та викладачами.

· Відкрите та відверте, безпосереднє спілкування

· Поважне ставлення до клієнтів.

· Готовність встати на захист клієнтів (виступити від імені клієнтів) у ситуаціях, що вимагають цього.

· Толерантність до відмінностей у етнічному походженні, расі, релігії, статі, сексуальній орієнтації, віці, професії, економічному та соціальному статусі.

· Дотримання правил конфіденційності.

· Дотримання правил чесності у навчанні, що стосується списування та плагіату.

· Уникнення маніпулятивної поведінки та невідповідного використання впливу.

· Дотримання відповідних професійних меж під час роботи з клієнтами, персоналом та колегами.

7.2. Робота із складними студентами

Як y будь-якій навчальній ситуації, студенти зустрічаються з новими складностями, коли вперше залучаються до процесу професійної практичної соціальної роботи. Важливо пам’ятати, що студенти будуть робити помилки в процесі набуття навичок соціальної роботи. Базуючись на власному минулому досвіді, студенти по-різному реагуватимуть на навчання і, ймовірно, пройдуть різні етапи у цьому процесі. На процес здобування досвіду під час проходження професійної практики впливають різні фактори – стрес, стурбованість чи проблеми особистого характеру; інколи вони можуть навіть гальмувати професійний розвиток. Не варто нехтувати цими питаннями, а сприймати їх з точки зору загального виконання роботи студентом. Варто зосереджуватися на закономірностях поведінки, а не на індивідуальних її проявах.

Ось декілька порад щодо запобігання виникнення можливих ускладнень під час проходження практики студентами.

1. Слід упевнитися в тому, що студент розуміє завдання і правила професійної діяльності.

2. Дати можливість студентові спостерігати за різноманітною діяльністю компетентних соціальних працівників під час виконання ними професійних обов’язків.

3. Пересвідчитись, що студент відзвітував після такого спостереження за роботою професіоналів.

4. Дати змогу студентові спробувати попрактикувати проведення такої ж професійної роботи з керівником.

K атегорі ї труднощів

7.3.1. Питання особистого характеру

Більшість студентів зазнає впливу різних стресів, які супроводжують їх і в студентському, і в особистому житті. Ми часто не знаємо про ці чинники особистого характеру, але саме вони можуть позитивно чи негативно впливати на роботу студента під час проходження ним професійної практики. Прикладами таких чинників можуть бути невирішені в минулому проблеми, що проявили себе тепер, у зв’язку із роботою, яку студент проводить під час проходження практики, або ж сучасні проблеми, внаслідок яких студент не може працювати стабільно. Важливо усвідомлювати, що особисте весь час переплітається з професійним у практиці соціальної роботи, а тому доцільно встановити та дотримуватись певних меж у цих питаннях.

Приклади стресів особистого характеру:

· Наслідки травм, отриманих в минулому, таких як самогубство, сексуальні домагання, кривдження, смерть.

· Проблеми, що можуть турбувати в даний момент: фінансова скрута, проблеми стосунків.

Зрілість

Рівень зрілості студентів може також спричиняти певні труднощі. Недостатня зрілість, певна несформованість студента по-різному впливає на виконання роботи, проявляючись по-різному – від неадекватної поведінки аж до браку відповідальності та професійності. Із цими труднощами буває тяжко порадити, тому що процес дозрівання складний, і на його природній перебіг часто впливають зовнішні фактори.

Досвід

Студенти, які починають вчитися провадити практичну професійну роботу, мають різний досвід. Дехто з них, можливо, вже працював як соціальний працівник, інші не мали жодного офіційного досвіду роботи в цій професії. Часто ми розглядаємо тільки офіційний досвід, як-от, навчання чи оплачувану роботу, як єдиний спосіб набуття досвіду. Варто дивитися на це питання ширше, розглядаючи всі види життєвого досвіду, професійного чи особистого, як навчальний досвід, який може збагатити наше життя з професійної точки зору.

Брак досвіду студента може проявитися виникненням таких труднощів, як недостатня ініціативність, неспроможність найкраще допомогти клієнтові в його ситуації чи надмірна занепокоєність. Це, звичайно, може негативно впливати на здатність студента ефективно навчатись. Нашим обов’язком є впевнитись у тому, що можливості, які ми пропонуємо студенту, відповідають його здібностям та/чи досвіду. Чітко розуміючи, як саме відбувається навчання студента навичкам професійної роботи, наскільки комфортно він почуває себе під час навчання, як набуває досвіду протягом цілого року, ми можемо здійснювати керівництво цим процесом, не наражаючи його (студента) на ризик, і ставити перед ним достатньо складні завдання.

Особистість

Конфлікти особистості можуть поставити під загрозу налагодження стосунків під час проходження практики студентом. Відносини між студентом і керівником важливі з точки зору забезпечення підтримки, керівництва, одержання зворотнього зв’язку і оцінювання. Проблеми у цих стосунках можуть бути викликані цілою низкою причин, як-от, різниця в поглядах на методи навчання, тон та атмосфера керівництва, проектування керівником на студента своїх сподівань стосовно виконуваної роботи чи сприйняття або несприйняття студентом зворотнього зв’язку. Корисно пам’ятати про засади професійності. Реально не завжди вдається підтримувати дружні стосунки з усіма людьми, з якими доводиться працювати. Тому доцільно учасникам такого спілкування обговорити основні засади співпраці та вирішення спірних питань. В окремих випадках конфлікт між студентом та штатними працівниками може бути настільки серйозним, що неможливо налагодити чи/і підтримувати робочі стосунки. У таких ситуаціях потрібно об’єднати зусилля всіх сторін (викладача практики від університету, студента, керівника практики в агенції, супервізора) для спільного дослідження причин конфлікту і пошуку можливих варіантів його розв’язання.

Bизначення труднощів

Перш ніж усувати проблеми (труднощі), доцільно визначити їхні справжні причини. Часто те, що ми бачимо, не є основною причиною невідповідної поведінки. Допомогти в цьому може розмова зі студентом.

7.5.2. Розмова із студентом

· Доброзичливо і професійно визначте суть проблеми.

· Поцікавтеся точкою зору студента на цю проблему.

· Обговоріть можливі наслідки проблеми, що склалася.

· Розробіть спільний план дій.

· Зважте на емоційний аспект під час зворотнього зв’язку.

· Задокументуйте дискусію із студентом та її результати.

7.5.3. Перевірка роботи студента

· Попросіть показати звіт про хід виконання складеного плану дій.

· Перевірте, чи є якісь зрушення.

· Якщо поведінка не змінюється чи проблема залишається, перегляньте план і відкоректуйте його в разі потреби.

· Задокументуйте результат перевірки.

Фізична безпека

У своєму бажанні дати нашим студентам багатий навчальний досвід, ми інколи можемо ненавмисно наражати їх на фізичну небезпеку. Намагання дати студентам реальне відчуття роботи, яку вони будуть виконувати і, одночасно, захистити їх від шкідливого впливу, досить ускладнює діяльність керівників практики. Роль керівника полягає у зменшенні ризику, хоча усвідомлення його під час проходження практики є важливим і свідчить про повагу до студентів.

На початку проходження практики студентами супервізор повинен приділити достатньо часу обговоренню реальності їх роботи в агенції, негативних і позитивних сторін цієї роботи, а також виробленню стратегії стосовно потенційно небезпечних аспектів роботи. Обговорюючи питання безпеки студентів, важливо визнати, що навіть ризик ушкодження, а не самі фізичні напади справляють негативний вплив на студентів. Підтвердження і встановлення норм цих загроз ушкодження може зменшити почуття ізоляції і сприяти обговоренню того, як студенти можуть захистити себе.

Можливість того, що на студентів буде вчинений напад під час проходження професійної практики, залежить не лише від місця проходження практики, але також від поведінки керівника і студента. Проведення керівництва практикою студентів без оцінки ризику для студента може розглядатись як недогляд. Відповідальність супервізора полягає у всебічній підтримці та інформуванні студентів, якщо це стосується різних аспектів соціальної роботи. Якщо ми, супервізори, ігноруємо обговорення зі студентами питань безпеки, то не тільки збільшуємо ризик, але позбавляємо студента можливості отримати користь від реального досвіду.

Аспекти, які потрібно враховувати, вибираючи бази практики:

1. Безпосереднє місце проходження практики:

· заклади для людей з психічними розладами;

· виправні заклади;

· заклади для роботи з узалежненими;

· відділи у справах неповнолітніх органів місцевої влади;

· агенції для роботим жертвами домашнього насильства.

2. Категорія клієнтів.

3. Віддаленість бази практики від наавчального закладу.

Емоційна безпека

Важливо пам’ятати, що при розгляді питань безпеки студентів під час професійної практики, потрібно зосереджуватись не лише на фізичній безпеці. Обов’язково потрібно звертати увагу на ризик довготривалого негативного впливу на самопочуття студентів. Оскільки ми як професіонали визнаємо і намагаємось звертати увагу на вплив нашої роботи на наше власне життя, важливо допомагати студентам робити це також. Студенти можуть бути більш вразливими до впливу роботи ніж ті люди, які займаються цією роботою впродовж певного часу. Нестача безпосереднього досвіду може сприяти їх меншій захищеності від наслідків роботи. Беззаперечно, що досвід і стаж роботи допомагають у формуванні певної резистентності до тих моментів, що можуть мати серйозні наслідки для студентів.

Можливі ознаки і симптоми впливу специфіки роботи на соціального працівника:

· ні часу, ні сили для себе;

· розрив з коханими;

· соціальне відсторонення;

· збільшення або зменшення чутливості до насилля;

· цинізм;

· загальний відчай і безнадія;

· нічні жахи;

· зміни в тотожності, світобаченні, духовності;

· зміни у відчуттях.

Фактори впливу на емоційну безпеку:

· характер (специфіка), особливості роботи;

· характеристика контингенту клієнтів;

· постійні контакти з матеріалами, які мають травмуючий ефект;

· соціально-культурний контекст;

· особисте життя;

· стилі надання самодопомоги;

· теперішня життєва ситуація;

· професійне навчання;

· недостатнє керівництво.

Професійні стратегії запобігання емоційних порушень

· Керівництво і консультування

· Обмежена робота з матеріалом, який травмує

· Частий зворотній зв’язок

· Раціональне планування часу призначення зустрічей/інтерв’ю

· Наявність чітких меж відповідальності, втручання

· Перерви

· Святкування моментів успіху

· Зміна видів суспільної активності

· Збалансоване робоче навантаження

Етичні дилеми

Етичні дилеми, на думку соціальних працівників, зумовлюються трьома аспектами: клієнтами, професією і суспільством. Часто ці різні аспекти стикаються між собою, створюючи етичні дилеми, які соціальний працівник повинен долати (вирішувати).

Більшість соціальних працівників зустрічаються з етичними дилемами у своїх спробах знайти правильну відповідь у складній ситуації. Коли фахівець зустрівся з дилемою, то має значення сам процес обмірковування вибору її вирішення. У будь-якій ситуації соціальний працівник повинен пам’ятати дві речі: про те, що саме розсудливий соціальний працівник зробив би у цій ситуації, і про важливість обдумування своїх дій, перед тим як вони будуть здійснені. Не можна забувати, що дії фахівця будуть оцінюватися з точки зору процесу надання допомоги, який він вибрав, а не лише за фактичним результатом, отриманим у будь-якій окремій ситуації. Здатність давати розумне пояснення після процесу надання допомоги, включаючи розглянуті принципи, становить основу допомоги.

Конфіденційність

Безпека клієнта
Витік інформації
Захист зроблених записів
Надання інформації колегам
Випадки, коли робиться виняток стосовно збереження конфіденційності
Конфіденційність у роботі з неповнолітніми

Поінформована згода

Законодавство та етичний кодекс професії соціального працівника вимагає, щоб дорадник одержав згоду клієнта на проведення будь-якого тесту, процедури чи процесу дорадництва (консультування). Ця згода має бути одержана наперед та після надання клієнту чіткої та зрозумілої для нього інформації про запропоновану конкретну процедуру, а також про те, як будуть проводитись записи. Складність може виникнути у випадку, коли ми відчуваємо, що запропоноване професійне втручання найкраще може допомогти клієнту, але не можемо одержати його згоди для запровадження цієї терапії. Ми не можемо вважати, що клієнт вже надав поінформовану згоду, звернувшись до нас за допомогою. Наш обов’язок – надати клієнту інформацію про те, які наслідки може мати запропонований курс професійного втручання, та про можливі впливи цього на життя клієнта.

Стосунки з клієнтами

Двоякі стосунки спричинюють порушення меж. Вони перетинають лінію між психотерапевтичними стосунками та іншими стосунками, підриваючи чітку природу психотерапевтичних стосунків, “розмиваючи” ролі практика та клієнта та дозволяючи порушення повноважень.

Документи та бланки

§ 8.1. Орієнтовний перелік основних баз практики

§ 8.2. Форма опису закладу соціальної служби

§ 8.3..Угода про співпрацю між Національним університетом “Львівська політехніка”

§ та закладом соціальної служби - базою практики

§ 8.4. Інформація про студента-практиканта

§ 8.5. Зразок оформлення навчального контракту

§ 8.6. Зразок оформлення листа обліку навчального часу

§ 8.7. Зразок оформлення анкети оцінювання студента-практиканта

§ 8.8. Зразок оформлення анкети з вивчення закладу соціальної служби, в якому

студент проходив ознайомлювальну практику

8.9. Зразок оформлення щоденника практики

8.10.Зразок оформлення індивідуального завдання

8.11. Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи України

8.12. Етика соціальної роботи: принципи і стандарти

Послуги для дітей та молоді

Центр “Підліток і сім’я”

вул. Гетьмана Мазепи, 25

т. 52-54-25

Відділ у справах неповнолітніх Львівської міської ради

Площа Ринок, 1, кім.326

т. 72-10-40

Притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх Львівської облдержадміністрації

вул. Левандівська, 17 в

т.267-91-90

Кризовий центр для неповнолітніх дітей “Діти вулиці”

вул. К. Левицького, 111

т. 76-76-37

Міський центр піклування про дітей від БФ “Допомога Україні” -

вул. Донецька, 22

т. 59-63-11, 97-77-74

Міський центр статевого виховання дітей та підлітків

вул. П.Орлика, 4,

т.259-75-14

Центр медико-соціальних допомоги дітям та молоді «Клініка, дружня до молоді»

вул. Дністерська, 27

т.242-0-243

Інститут родини та подружнього життя при УКУ

вул. І. Свєнціцького, 17,

т.240-99-40

8.3. УГОДА № на проведення ____________________________практики студентів спеціальності “соціальна робота” Національного університету “ Львівська політехніка ” м. Львів “----------”-----------200 року Ми, що нижче підписалися, з однієї сторони, КОНТРАКТ (ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПЛАН) ПОХОДЖЕННЯ ПРАКТИКИ СТУДЕНТОМ У ЗАКЛАДІ СОЦІАЛЬНОЇ СЛУЖБИ	Термін виконання	Підпис супервізора в агенції	Підпис викладача практики
Загальні Цілі Навчальної Діяльності студента В закладі





Конкретні Завдання, Через які Будуть Реалізовані заплановані Цілі






Матеріали, Що будуть Опрацьовуватися (або самостійно Виготовлятися) студентом у Процесі Виконання Роботи








Уміння, Яких Повинен Набути студент У процесі Роботи







Конкретні Показники Виконання студентом запланованих Видів Роботи

ЩОДЕННИК ПРАКТИКИ

__________________________________________________________________________

Студента/ки ___________________________________________

Курс_______________________ група __________________

Спеціальність ________________________________________

Інструктаж з техніки безпеки пройшов:

______________________________________

(підпис студента)

« » __________________200 року

Інструктаж з техніки безпеки провів:

_________________________________

(підпис, прізвище, ініціали)

ЛЬВІВ 200_

РОЗПОРЯДЖЕННЯ НА ПРАКТИКУ

Студент/ка (П.І.Б.) _________________________________________________

Направляється для проходження___________________________практики у

________________________________________________________________

(назва огранізації соціальної служби)

Терміном з « » __________200 року до « » _________200 року

Викладач від кафедри: ___________________________________________

(посада, прізвище, ініціали)

Супервізор від закладу: ___________________________________________

(посада, прізвище, ініціали)

ДОДАТКОВІ РОБОЧІ ЗАПИСИ

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ВІДГУК СУПЕРВІЗОРА ТА ОЦІНКА ЗА ПРОХОДЖЕННЯ ПРАКТИКИ/НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНИЦЬКОГО ПРАКТИКУМУ

Супервізор

(Підпис, прізвище, ініціали)

М.П.

8.10. Зразок оформлення індивідуального завдання

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

“ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ СТУДЕНТА - ПРАКТИКАНТА

Студент

(прізвище та ініціали)

_______________________________________________________

Група

________________________________________________________

База практики

(адреса, телефон)

________________________________________________________

Супервізор практики

(прізвище та ініціали)

_________________________________________________________

I . Вступ

Етична обізнаність є необхідною складовою професійної практики будь-якого соціального працівника. Його вміння поводитися етично є важливим аспектом якості послуг, які він надає клієнтам.

МФСП сприяє дискусіям і роздумам з етичних проблем серед соціальних працівників, асоціацій та країн — членів цієї Федерації.

Основою подальшого розвитку роботи МФСП з питань етики є наукова праця "Етика соціальної роботи: принципи і стандарти", яка складається з двох документів: Міжнародної декларації етичних принципів соціальної роботи і Міжнародних етичних стандартів соціальних працівників. Ці документи являють собою головні етичні принципи професії соціального працівника, рекомендують методи знаходження рішень за умов етичної дилеми, розглядають питання взаємозв'язку соціальних працівників із клієнтами, колегами та іншими особами, залученими до цієї сфери. Ці документи постійно використовують, переглядають й удосконалюють.

Вступ

МФСП визнає за необхідне декларування етичних принципів, якими слід керуватися у розв'язанні етичних проблем, що виникають у процесі соціальної роботи.

Принципи

Соціальні працівники діють на благо людини, якщо чітко дотримуються таких головних принципів.

2.2.1. Кожна людина є унікальною цінністю, на яку слід зважати і ставитись з повагою.

2.2.2. Кожна людина має право на самореалізацію такою мірою, щоб це не утискувало таке ж право інших людей, і зобов'язана робити внесок у добробут суспільства.

2.2.3. Кожне суспільство, незалежно від устрою, повинно функціювати так, щоб забезпечити максимальні блага для всіх своїх членів.

2.2.4. Соціальні працівники віддані принципам соціальної справедливості.

2.2.5. Соціальні працівники зобов'язані присвятити здобуті знання й навички наданню допомоги окремим особам, групам людей, общинам і суспільствам в їх розвитку та розв'язанні конфліктів як поміж собою, так і в стосунках із суспільством та наслідків цих конфліктів.

2.2.6. Передбачено, що соціальні працівники повинні надавати якомога кращу допомогу будь-кому, хто потребує допомоги та поради, не маючи несправедливих обмежень щодо статі, віку, непрацездатності, расової приналежності, соціального класу, походження, релігії, мови, політичних переконань або сексуальної орієнтації.

2.2.7. Соціальні працівники поважають головні права людини, осіб та груп людей відповідно до Міжнародної декларації прав людини Організації Об'єднаних Націй та інших міжнародних конвенцій, що випливають з цієї Декларації.

2.2.8. Соціальні працівники ставляться з повагою до принципів приватного життя, конфіденційності та відповідального використання інформації в своїй професійній роботі. Соціальні працівники поважають виправдану конфіденційність навіть тоді, коли законодавство їхньої країни суперечить цій вимозі.

2.2.9. Передбачено, що соціальні працівники повинні повною мірою віддаючи належну повагу інтересам інших людей. Клієнтів усіляко заохочують до участі в роботі, й вони повинні бути поінформовані про можливі ризики й переваги запропонованого напрямку дій.

2.2.10. Соціальні працівники, звичайно, очікують, що клієнти нестимуть відповідальність спільно з ними за визначення плану дій, спрямованих на зміну їхнього життя. До примусу, який може бути необхідним для розв'язання проблем однієї сторони за рахунок інтересів іншої, слід удаватися тільки після ретельної, виваженої оцінки претензій конфліктуючих сторін. Соціальні працівники повинні звести до мінімуму застосування правового примусу у розв'язанні проблем клієнта.

2.2.11. Соціальна робота не сумісна з прямою або непрямою підтримкою осіб, груп індивідів, політичних сил або силових структур, які використовують тероризм, тортури та інші заходи, спрямовані на пригноблення людей.

2.2.12. Соціальні працівники приймають етично обґрунтовані рішення й дотримуються їх, віддаючи належну повагу положенням Міжнародної декларації етичних принципів МФСП, а також положенням Міжнародних етичних стандартів соціальних працівників, ухвалених їхньою професійною асоціацією.

2.3. Проблемні галузі

2.3.1. Проблемні галузі, тобто галузі, де виникають етичні проблеми, не обов'язково є загальними для всіх через різницю в культурі та державному устрої країни. Кожна національна асоціація заохочується до проведення дискусій з метою з'ясування важливих питань і проблем, які є характерними для цієї країни. Проте існують і загальновизнані проблемні галузі.

1) Коли випробовування лояльності соціального працівника вияв-ляється на межі конфліктуючих інтересів:

—самого соціального працівника і клієнта;

—окремих клієнтів та інших людей;

—між конфліктуючими інтересами груп клієнтів;

—груп клієнтів і рештою суспільства;

—систем/закладів і груп населення;

—систем/закладів/роботодавців і соціальних працівників;

—різних груп професіоналів.

2) Коли соціальні працівники працюють і як помічники, і як контролери.

Зв'язок між цими двома протилежними аспектами соціальної роботи вимагає пояснення, яке ґрунтується на чіткому виборі цінностей, для того, щоб уникнути плутанини мотивів або відсутності ясності в мотивах, діях і наслідках дій. Щодо ролі соціальних працівників у державному контролі громадян, то вони зобов'язані пояснити етичне значення цієї ролі й те, до якої міри така роль прийнятна стосовно головних етичних принципів соціальної роботи.

3) Обов'язок соціального працівника щодо захисту інтересів клієнта легко вступає у конфлікт з вимогами до ефективності й корисності.

Ця проблема стає важливою після впровадження й використання інформаційної технології в галузях соціальної роботи.

2.3.2. Принципи, викладені в розділі 2.2., повинні завжди бути підставою будь-яких висловлюваних міркувань або вибору, зробленого соціальним працівником при розв'язанні проблеми.

Методи розв'язання проблем

2.4.1. Національні асоціації соціальних працівників зобов'язані розглядати етичні проблеми так, щоб їх можна було обговорити й спробувати розв'язати під час колективних дискусій в організації. Такі дискусії повинні давати змогу окремим соціальним працівникам обговорювати, аналізувати й розглядати ці проблеми спільно з колегами, іншими експертними групами й сторонами, яких стосуються ці питання. Крім того, такі дискусії повинні давати можливість соціальному працівнику отримувати консультації від колег та інших фахівців. Обговорення й аналіз етичних питань завжди повинні бути скеровані на створення нових можливостей їх розв'язання.

2.4.2. Колективні члени повинні встановлювати і/або пристосовувати етичні стандарти до різних сфер діяльності, особливо до тих галузей, де виникають складні етичні проблеми, а також до тих, де етичні принципи вступають у конфлікт із відповідним законодавством країни або політикою органів влади.

2.4.3. Коли етичні засади закладають як настанову в практичній роботі соціального працівника, то обов'язком асоціацій є допомога окремим соціальним працівникам в аналізі й розгляді етичних проблем на підставі:

1) головних принципів Декларації (розділ 2.2.);

2) етичного/морального й політичного контексту дії, тобто аналізу цінностей і сил, які складають рамкові умови дії;

3) мотивів дії, тобто відстоювання вищого рівня усвідомлення цілей і
намірів, на підставі яких соціальний працівник може розглядати перебіг
дії;

4) характеру дії, тобто допомоги в аналізі морального змісту дії,
наприклад, використання примусу на противагу добровільному спів
робітництву, опіки на противагу співучасті і т.д.;

5) наслідків, які може мати дія на різні групи, тобто аналізу наслідків
різних способів дії для всіх залучених сторін як на короткотерміновій, так і на довготерміновій підставі.

2.4.4. Колективні члени несуть відповідальність за стимулювання дискусій, навчання й дослідження етичних питань.

Вступ

Соціальна робота виходить із різних гуманістичних, релігійних та демократичних ідеалів і філософських теорій і є універсальною можливістю задоволення людських потреб, які виникають унаслідок взаємодії особи й суспільства, а також розвитку потенціалу людини. Професійні соціальні працівники віддані справі служіння людині заради її добробуту й реалізації її можливостей; розвитку й використанню знань з поведінки людини й соціальної поведінки; розвитку ресурсів, які б відповідали індивідуальним, груповим, національним і міжнародним потребам і прагненням; досягнення соціальної справедливості. Виходячи з Міжнародної декларації етичних принципів соціальної роботи, соціальний працівник зобов'язаний визнавати стандарти етичної поведінки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Англо - український термінологічний словник – довідник із соціальної роботи. / Уклад. А. Журавський, І. Байбакова, Н. Гайдук, О. Гілета, З. Казимира. – Львів: “МАЛТІ-М”, 2004. – 213 с.

2. Гайдук Н. М. Модель професійної освіти в галузі соціальної роботи в Національному університеті “Львівська політехніка” // Реформування соціальних служб: Збірник наукових праць за матеріалами міжнар. наук.- практ. конф. – Львів: Національний університет “Львівська політехника”, 2003. – С. 20 – 30.

3. Курляк І. Є., Гайдук Н. М. Концептуальні підходи до професійної підготовки соціальних працівників у національному університеті “Львівська політехніка” // Актуальні проблеми професійної підготовки фахівців соціальної роботи в Україні і за рубежем. Зб. наук. праць за матеріалами міжнар. наук.- практ. конф. - Ужгородський національний університет, 2003, - С. 176 - 180.

4. Клос Л.Є., Микитенко Н.О. Вступ до практичної соціальної роботи (на прикладі вивчення досвіду України та Канади): Навч.посібник. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2005. – 136 с.

5. MaкКензі Б. До питання проведення ефективної практичної соціальної роботи в Україні: існуючі можливості та проблеми освіти в галузі соціальної роботи // Реформування соціальних служб: Зб. наук. праць за матеріалами міжнар. наук.- практ. конф. – Львів: Національний університет “Львівська політехника”, 2003. – С. 10 – 15.

6. Реформування соціальних служб. Зб. наук. праць. – Львів: Національний університет “Львівська політехніка”, 2003. – 256 с.

7. Соціальна робота в Україні: Навч. посіб. / І.Д. Звєрєва, О.В. Безпалько, С.Я. Харченко та ін.; За заг.ред.: І.Д. Звєрєвої, Г.М. Лактіонової. – К.: ДЦССМ, 2004. – 256 с.

8. Bogo M., Vayda, E. The practice of field instruction in social work. - Toronto: University of Toronto Press, 1998.

9. Baird B. The internship, practicum, and field placement handbook, a guide for the helping professions. - New Jersey: Prentice Hall, 1999.

10. Faculty of Social Work, University of Manitoba. Project proposal: The Reforming Social services: Canada-Ukraine Project. - Winnipeg, MB: University of Manitoba, 1999.

11. Global standards for social work education and training: Final document in preparation for discussion, and possible adoption at the General Assemblies of IASSW and IFSW. - Adelaide, Australia: University of Kwa Zulu Natal, 2004.

12. Kadushin, A. Supervision in social work. - New York: Columbia University Press, 1985.

13.Kurst-Ashman, K. K., Hull, G. H. Understanding generalist practice (2^nd ed.). – Chicago: Nelson-Hall, 1999.

14.MacKenzie, B. Towards effective social work practice in Ukraine: Opportunities and challenges for social work education // Реформування соціальних служб. Зб. наук. праць. – Львів: Національний університет “Львівська політехніка”, 2003. – с. 15-20.

15.Saakvitine K.W., Pearlman L.A. Transforming the pain, a workbook on vicarious traumatization. New York: Norton, 1996.

Резистентність –

опірність, здатність протидіяти; у практичній соціальній роботі – здатність протистояти професійному вигоранню соціального працівника

Соціальна служба, соціальні послуги –

діяльність соціальних працівників та інших людей, спрямована на захист здоров’я і добробуту людей; допомогу людям стати більш самодостатніми; зміцнення сімейних стосунків і повернення індивідів, сімей, груп чи громад до успішного соціального функціонування.

Супервізія, керівництво, нагляд –

Адміністративний і навчальний процес, який широко використовується у соціальних закладах, щоб допомогти соціальним працівникам / студентам спеціальності “соціальна робота” далі розвинути і вдосконалити свої професійні вміння та навички, підвищити моральний дух персоналу і надати гарантії якості клієнтам. З точки зору навчання супервізія направлена на те, щоб допомогти студентові краще зрозуміти філософію соціальної роботи та політику агенції, покращити самоусвідомлення, знати ресурси агенції та громади, встановлювати пріоритети своєї діяльності та вдосконалювати знання, вміння та навички. Студенти працюють під керівництвом супервізора згідно з моделлю наставництва. Навчальну супервізію (орієнтовану на фахові питання) слід відрізняти від адміністративного керівництва (орієнтованого на політику агенції та відповідальність перед громадськістю).

Зміст

Передмова 3

Вступ 5

Огляд програми ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ соціальнИХ ПРАЦІВНИКІВ у НАЦІОНАЛЬНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ “Львівська політехніка” 6

1.1.Модель професійної освіти в галузі соціальної роботи, створена в Національному університеті “Львівська політехніка” 6

1.2.Цілі професійної підготовки в галузі соціальної роботи 13

1.3.Oсновні складові навчальної програми 15

1.4.Професійно-орієнтовані дисципліни на освітньо- кваліфікаційному рівні “бакалавр” 16

2. Організаційні та Структурні ЕЛЕМЕНТИ програми Керівництва практиКОЮ студентів Спеціальності “соціальна робота” у НАЦІОНАЛЬНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ “Львівська політехніка” 18

2.1.Види практичної підготовки студентів ІI-IV курсів 18

2 .2 .Особливості ролей та обов’язків, пов’язаних з керівництвом практикою студентів спеціальності “соціальна робота” 22

2 .3.Відбір баз практики 26

2 .4.Професійне навчання супервізорів практики студентів спеціальності “соціальна робота” 28

2.5.Розміщення студентів на базах практики 30

2 .6.Календар практики студентів 33

3. Етапи Процесу Керівництва ПРАКТИКОЮ студентів

Спеціальності “соціальна робота” 36

3.1. Етапи процесу керівництва практикою 36

3.2. Настановчі збори з питань практичної підготовки 37

3 .3 . Цілі проведення настановчих зборів з питань практичної підготовки 38

3 .4 . Види діяльності для досягнення першої цілі: налагодження стосунків 38

3.5. Види діяльності для досягнення другої цілі: знайомство із закладом соціальної служби/агенцією 39

3.6. Види діяльності для досягнення третьої цілі: ознайомлення з особливостями навчальної практичної діяльності студентів 39

СОЦІАЛЬНА РОБОТА :

ПРАКТИЧНА ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ

НА ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОМУ РІВНІ “БАКАЛАВР”

ЛЬВІВ – 2007

Рекомендувала Науково-методична рада

Національного університету “Львівська політехніка”

як навчальний посібник для студентів спеціальності «Соціальна робота»

(протокол № 12/2006 від 25.12.2006 р.)

Рецензенти: Васянович Г. П. Черниш Н. Й. Карий І. П.

Гайдук Н. М. та ін.

Передмова

Посібник є результатом співпраці авторського колективу, чий внесок у його написання ми хочемо відзначити.

Підбір, розробка та представлення матеріалів:

Бред МакКензі

Барб Квінел

Дана Руді

Джеремі Бакнер

Журавський Андрій

Морін Флагерті

Упорядкування матеріалів, доповнення і редагування посібника:

Ніна Гайдук

Лілія Клос

Софія Ставкова

Світлана Біляєва

Контактні особи

Ніна Гайдук

Завідувач секції соціальної роботи

Кафедра соціології та соціальної роботи

Національний університет “Львівська політехніка”

вул. Квітнева, 6

телефон 237-12-10

Софія Ставкова

координатор практики студентів спеціальності “соціальна робота”

Кафедра соціології та соціальної роботи

НУ “Львівська політехніка”

вул. Квітнева, 6

телефон 258-27-10

Вступ

Цілями програми керівництва практикою у поєднанні з навчальною програмою є:

· Підготувати професіонала, відданого процесу саморозкриття та особистого

вдосконалення шляхом практичної діяльності та професійного розвитку протягом усього життя;

1. 1.1. Основні засади програми професійної підготовки соціальних працівників

1. Застосування екологічного підходу, покладеного в основу навчальної програми;

3. Застосування генералістичного підходу до підготовки соціальних працівників;

6. Наголос на розвитку партнерських відносин між університетом і закладами соціальної служби.

рівнях практичної соціальної роботи (мікро, мезо, макро).

Таблиця 1

Структура навчального плану базової вищої освіти за напрямом 0402

Рік 2 (бакалаврат)
			Семестр 3 Міжособистісне спілкування І Поведінка людини і соціальне оточення в соціальній роботі

			Семестр 4 · Теорії і методи соціальної роботи · Основи реабілітації в соціальній роботі · Політика соціального забезпечення · Вступ до практ. соц. роботи

Ознайомлювальна практика

Блок: 2 тижні = 80 год.

Тривалість одного навчального курсу: 60 ауд. год. (приблизно)

Рік 3 (бакалаврат)

Рік 4 (бакалаврат)

Соціальна робота з дітьми і сім’ями

Семестр 5

Навч. –дослідн. практикум 1

Частина 1

1 день*15 тжд. = 120 год.

Семес т р 7