Інформаційне забезпечення ГІС

Інформаційне забезпечення - сукупність масивів інформації, систем кодування та класифікації інформації. Інформаційне забезпечення складають реалізовані рішення за видами, обсягами, розміщенню і формам організації інформації, включаючи пошук і оцінку джерел даних, набір методів введення даних, проектування баз даних, їх ведення. Особливість зберігання просторових даних в ГІС - їх поділ на шари. Багатошарова організація електронної карти, при наявності гнучкого механізму управління шарами, дозволяє об'єднати і відобразити набагато більшу кількість інформації, ніж на звичайній карті. Дані про просторове положення (географічні дані) і пов'язані з ними табличні можуть підготовлятися самим користувачем або купуватися. Для такого обміну даними важлива інфраструктура просторових даних.

Інфраструктура просторових даних визначається нормативно-правовими документами, механізмами організації та інтеграції просторових даних, а також їх доступність різним користувачам. Інфраструктура просторових даних включає три необхідних компонента: базову просторову інформацію, стандартизацію просторових даних, бази метаданих та механізм обміну даними.

9.Відображення об'єктів реального світу в ГІС.

Об'єкти реального світу, розглянуті в геоінформатики, відрізняються просторовими, тимчасовими й тематичними характеристиками. Просторові характеристики визначають положення об'єкта в заздалегідь визначеній системі координат, основна вимога до таких даних - точність. Тимчасові характеристики фіксують час дослідження об'єкта і важливі для оцінки змін властивостей об'єкта з плином часу. Основна вимога до таких даних - актуальність, що означає можливість їх використання для обробки, неактуальні дані - це застарілі дані. Тематичні характеристики описують різні властивості об'єкта, включаючи економічні, статистичні, технічні та інші властивості, основна вимога - повнота. Для представлення просторових об'єктів у ГІС використовують просторові і атрибутивні типи даних. Просторові дані - відомості, які характеризують розташування об'єктів у просторі відносно один одного і їх геометрію.Просторові об'єкти представляють за допомогою наступних графічних об'єктів: точки, лінії, області та поверхні. Опис об'єктів здійснюється шляхом зазначення координат об'єктів і складових їх частин. Точкові об'єкти - це такі об'єкти, кожний з яких розташований лише в одній точці простору, представленої парою координат X, Y. Лінійні об'єкти, представлені як одномірні, які мають одну розмірність - довжину, ширина об'єкта не виражається в даному масштабі або не істотна. Області (полігони) - майданні об'єкти, представляються набором пар координат (Х, У) або набором об'єктів типу лінія, що представляють собою замкнутий контур. Поверхня - при її описі потрібне додавання до майданних об'єктів значень висоти. Відновлення поверхонь здійснюється за допомогою використання математичних алгоритмів (інтерполяції та апроксимації) по початкового набору координат X, Y, Z. Додаткові непросторових дані про об'єкти утворюють набір атрибутів. Атрибутивні дані - це якісні або кількісні характеристики просторових об'єктів, що виражаються, як правило, в алфавітно-цифровому вигляді. Природа просторових і атрибутивних даних різна, відповідно різні і методи маніпулювання (зберігання, введення, редагування, пошуку та аналізу) для двох цих складових геоінформаційної системи.

Структури даних в ГІС.

Для представлення просторових даних в ГІС застосовують векторні і растрові структури даних. Векторна структура - це подання просторових об'єктів у виді набору координатних пар (векторів), що описують геометрію об'єктів. Растрова структура даних припускає представлення даних у вигляді двомірної сітки, кожна клітинка якої містить лише одне значення, що характеризує об'єкт, відповідний осередку растра на місцевості або на зображенні. В якості такої характеристики може бути код об'єкта (ліс, луг і т.д.) висота або оптична щільність. Точність растрових даних обмежується розміром чарунки. Такі структури є зручним засобом аналізу і візуалізації різного роду інформації. Для реалізації растрових і векторних структур розроблені різні моделі даних.

Моделі даних в ГІС.

Моделі просторових даних - логічні правила для формалізованого цифрового опису просторових об'єктів. Найпростішої векторної моделлю даних є «спагеті» - модель. У цьому випадку перекладається «один в один» графічне зображення карти. У цій моделі не міститься опису відносин між об'єктами, кожен геометричний об'єкт зберігається окремо і не пов'язаний з іншими,. Всі відносини між об'єктами повинні обчислюватися незалежно, що ускладнює аналіз даних і збільшує обсяг збереженої інформації.

Векторні топологічні моделі містять відомості про сусідство, близькість об'єктів та інші, характеристики взаємного розташування векторних об'єктів. Топологічна інформація описується набором вузлів і дуг. Вузол - це перетин двох або більше дуг, і його номер використовується для посилання на будь-яку дугу, якій він належить. Кожна дуга починається і закінчується або в точці перетину з іншою дугою, або у вузлі, не приналежному іншим дугам. Дуги утворюються послідовністю відрізків, з'єднаних проміжними точками. У цьому випадку кожна лінія має два набори чисел: пари координат проміжних точок і номери вузлів. Крім того, кожна дуга має свій ідентифікаційний номер, який використовується для вказівки того, які вузли представляють її початок і кінець. Растрові моделі використовуються в двох випадках. У першому випадку - для зберігання вихідних зображень місцевості. У другому випадку, для зберігання тематичних шарів, коли користувачів цікавлять не окремі просторові об'єкти, а набір точок простору, які мають різні характеристики (висотні позначки або глибини, вологість грунтів і т.д.), для оперативного аналізу або візуалізації.

⇐ Предыдущая123Следующая ⇒

Поделиться: