Підстави припинення провадження у справі про банкрутство

1. Боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності

2. Подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи

3. У провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника

4. У встановленому порядку затверджено звіт керуючого санацією

5. Затверджено мирову угоду

6. У встановленому порядку затверджено звіт ліквідатора

7. Боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами

8. Кредитори не висунули вимоги до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство

 

 

86. розпорядження майном боржника як судова процедура у справі про банкрутство

Першою судовою процедурою, що застосовується до боржника, після порушення провадження у справі про банкрутство, є розпорядження його майном.

Розпорядження майном боржника - обов'язкова (за окремими винятками) судова процедура у будь-якій справі про банкрутство. Вона є системою заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника, що застосовується з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища. Здійснення її покладається на розпорядника майном боржника - призначеної суддею після порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи (це може бути і суб'єкт підприємницької діяльності), яка отримала в установленому порядку ліцензію арбітражного керуючого і не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів. До функцій розпорядника майном боржника належать'.

вжиття заходів щодо захисту майна боржника;

аналіз фінансового становища боржника та розробка рекомендацій, спрямованих на його фінансове оздоровлення;

розгляд разом з посадовими особами боржника заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та повідомлення заявників про результати розгляду;

ведення реєстру визнаних боржником вимог кредиторів за вказаними вище заявами;

скликання зборів кредиторів та участь в них з правом дорадчого голосу;

виконання інших функцій, передбачених Законом " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Після призначення розпорядника майна повноваження органів управління боржника обмежуються шляхом встановлення заборони приймати рішення про:

реорганізацію та ліквідацію боржника;

створення боржником юридичних осіб або про його участь в інших юридичних особах;

створення боржником філій та представництв;

виплату дивідендів;

проведення боржником емісії цінних паперів;

вихід зі складу учасників боржника юридичної особи;

• придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника. За згодою розпорядника майна органи управління боржника:

приймають рішення про участь боржника в господарських об'єднаннях;

укладають угоди щодо: нерухомого майна боржника; одержання та видачі позик (кредитів); поручительства та видачі гарантій; уступки вимоги; переведення боргу; передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад 1% балансової вартості активів боржника.

Розпорядник майна призначається на строк до 6 місяців, який може бути продовжений чи скорочений судом за клопотанням самого розпорядника, комітету кредиторів чи власника майна боржника.

При проведенні даної процедури боржник може одночасно задовольнити вимоги усіх кредиторів відповідно реєстру повністю чи частково в однаковому для всіх пропорційному відношенні до вимог кожного кредитора (за згодою комітету кредиторів та розпорядника майна). Проведення таких розрахунків свідчить про відновлення платоспроможності боржника, і господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство. У всіх інших випадках процедура розпорядження майном боржника завершується однією з подальших судових процедур банкрутства, кожна з яких не є обов'язковою сама по собі, однак принаймні один з них має бути застосована.

 

87. Санація боржника як судова процедура у справі про банкрутство.

Санація боржника - це система заходів, що здійснюється під час провадження у справі про банкрутство, спрямована та оздоровлення фінансово-господарського становища боржника та задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів. Вона може включати кредитування, реорганізацію, в тому числі зміну організаційно-правової форми боржника, зміну форми власності, системи управління боржника тощо.

Процедура санації вводиться ухвалою господарського суду за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, терміном до 12 місяців, який може бути продовженний ще до 6 місяців або скорочений за клопотанням комітету кредиторів, керуючого санацією або інвесторів (осіб, що беруть участь у санації, приймаючи зобов'язання про погашення боргу, повністю чи частково, боржника на певних умовах, в тому числі набуття права власності на його майно).

Одночасно господарський суд за погодженням комітету кредиторів призначає керуючого санацією, яким може бути керівник підприємства, розпорядник майна або стороння особа, яка має ліцензію арбітражного керуючого.

З дня винесення ухвали про санацію припиняються повноваження органів управління боржника й управління боржником переходить до керуючого санацією, який має низку прав (розпоряджатися майном боржника з урахувань обмежень, передбачених Законом; укладати від імені боржника угоди, в тому числі мирову угоду; подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсними) та обов'язків (прийняти в господарське відання майно боржника та організувати проведення його інвентаризації; відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами; розробити та подати на затвердження комітету кредиторів план санації; на укладення угод (у тому числі мирової угоди) від імені боржника; організувати ведення бухгалтерського і статистичного обліку та фінансової звітності; здійснювати заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості перед боржником; розглядати вимоги кредиторів щодо зобов'язань боржника, що виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації, а також заявляти в установленому порядку заперечення щодо зазначених вимог кредиторів; звітувати перед комітетом кредиторів щодо реалізації плану санації; своєчасно повідомляти державний орган з питань банкрутства про своє призначення, затвердження мирової угоди, закінчення виконання плану санації, звільнення від обов'язків; інші повноваження, передбачені Законом).

Основне призначення керуючого санацією - це розробка і забезпечення виконання схваленого комітетом кредиторів і затвердженого господарським судом плану санації, який має передбачати строк відновлення платоспроможності боржника та містити заходи щодо такого відновлення аж до продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу; умови участі інвесторів, за їх наявності, у задоволенні вимог кредиторів, строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам тощо. Якщо протягом 6 місяців з дня винесення ухвали про санацію в господарський суд не буде подано схваленого комітетом кредиторів плану санації, господарський суд може прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Керуючий санацією зобов'язаний подати зборам кредиторів письмовий звіт у разі: закінчення строку санації (за 15 днів до його закінчення); за наявності підстав для дострокового припинення санації (відновлення платоспроможності боржника, укладення мирової угоди). Цей звіт повинен містити відомості про фінансово-господарський стан боржника та наявність у боржника грошових коштів, які можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів боржника, а також інші відомості про можливість погашення кредиторської заборгованості, що залишилася.

Господарський суд затверджує звіт керуючого санацією і виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство, якщо зборами кредиторів за результатами розгляду цього звіту прийнято рішення:

про виконання плану санації, закінчення процедури санації та відновлення платоспроможності боржника;

про дострокове припинення процедури санації у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника та переходом до розрахунків кредиторів.

Звіт керуючого санацією не підлягає затвердженню у разі встановлення господарським судом обгрунтованості скарг кредиторів або відсутності ознак відновлення платоспроможності боржника, про що виноситься відповідна ухвала. Незатвердження господарським судом звіту керуючого санацією або неподання такого звіту в установленій"! строк є підставою для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

 

 

88. Мирова угода як судова процедура у справі про банкрутство.

Мирова угода (як судова процедура у справі про банкрутство) - це домовленість між боржником і кредиторами щодо відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, що оформляється як письмова угода сторін. Мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених ст. 31 Закону (див. положення щодо черговості задоволення вимог кредиторів при проведення ліквідаційної процедури). Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 1 ст. 36 Закону). Уразі коли умови мирової угоди, укладеної згідно зі встановленими Законом правилами, передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду, визнається безнадійним і списується, а податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного податкового органу за місцезнаходженням боржника (проте дію ч. 2 ст. 36 Закону, що містить зазначені положення, зупинено на 2007 рік згідно із Законом №489-Увід 19.12.2006 p.). Зміст мирової угоди: обов'язкові положення: про розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; про відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини; факультативні положення: про виконання зобов'язань боржника третіми особами; про обмін вимог кредиторів на акції боржника; про задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Вона набирає чинності у разі затвердження її господарським судом, про що виноситься відповідна ухвала. Рішення про укладення мирової угоди приймається: від Імені кредиторів - комітетом кредиторів більшістю голосів за умови наявності письмової згоди на це всіх кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою; від Імені боржника - керівником боржника або арбітражним керуючим, які виконують повноваження органів управління боржника. Для конкурсних кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги. Мирова угода є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. З дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів відповідно до умов мирової угоди. Винесення господарським судом ухвали про затвердження мирової угоди є підставою для припинення провадженні у справі про банкрутство і, відповідно, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). У разі незатвердження господарським судом мирової угоди (якщо було порушено порядок укладення мирової угоди або мирова угода містить умови, що суперечать закону), така угода вважається неукладеною. Мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду у разі: невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менше ніж третини вимог кредиторів; провадження боржником дій, які порушують права та законні інтереси редиторів. У разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому мирової угодою.

 

89. ліквідаційна процедура у справі про банкрутство

Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство - це необов'язкова судова процедура, основним призначенням якої є ліквідація визнаної судом заборгованості банкрута шляхом продажу майна банкрута та проведення розрахунків по його боргах. Тривалість ліквідаційної процедури - дванад­цять місяців, яка може бути продовжена господарським судом ще на шість місяців. Здійснення цієї процедури покладається на ліквідатора, який очолює ліквідаційну комісію. Акумульовані ліквідаційною комісією кошти банкрута ( в т.ч. наявні, витребувані від третіх осіб та отримані від продажу майна банкрута) спрямовуються па задоволення вимог кредиторів відпо­відно черговості, встановленої ст. 31 Закону " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор складає звіт та ліквідаційний баланс, які з врахуванням думки комітету кредиторів затверджуються господарським судом

Особливості банкрутства місто-утворюючих підприємств (ст. 42 Закону " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ) і

Місто-утворюючими підприємствами є юридичні особи, кількість працівників яких з урахуванням членів їх сімей складає не менше половини чисельності населення адміністративно-територіальної одиниці, у якій розташована така юридична особа

(передбачені ст. 42 Закону особливості банкрутства щодо місто-утворюючих підприємств застосовуються також до підприємств, кількість працівників яких пе­ревищує п'ять тисяч осіб)

І. Особливості складу учасників провадження у справі про банкрутство місто-утворюючого підприємства: (А) орган місцевого самоврядування відповідної територіальної громади адміністративно-територіальної одиниці - обов'язковий учасник провадження у справі про банкрутство; (Б) централь­ні органи виконавчої влади - факультативні учасники (можуть бути визнані господарським судом учасниками провадження у справі про банкрутство місто-утворюючого підприємства)

II. Докази, що підтверджують належність боржника до місто-утворюючих підприємств, господарсько­му суду надає боржник.

III. Особливості процедури санації щодо місто-утворюючих підприємств

A. Якщо комітетом кредиторів не прийнято рішення про санацію боржника, господарський суд може винести ухвалу про санацію боржника за клопотанням (1) органу місцевого самоврядування або (2) відповідного центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про бан­крутство, за умови укладення ними з кредиторами договору поруки за зобов'язаннями боржника. Договір поруки за зобов'язаннями боржника укладається та підписується уповноваженими особами органів місцевого самоврядування або центральних органів виконавчої влади

Б. Орган місцевого самоврядування або центральний орган виконавчої влади, які поручилися за зобов'язаннями боржника, мають право запропонувати господарському сулу кандидатуру керую­чого санацією, інвестора.

У разі невиконання зобов'язання боржником поручителі несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями боржника перед його кредиторами

B. Можливість продовження процедури санації: (1) на один рік - за клопотанням органу місцевого самоврядування за наявності плану фінансового оздоровлення місто-утворюючого підприємства, який може передбачати внесення інвестицій, працевлаштування його працівників, створення нових робо­чих місць та інші способи відновлення платоспроможності боржника місто-утворюючого підприєм­ства; (2) до десяти років - за клопотанням органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови укладення ними договору поруки за зобов'язаннями боржника, строк процедури санації місто-утворюючого підпри­ємства може бути продовжений господарським судом до десяти років. Боржник і його поручитель у цьому разі зобов'язані розрахуватися з кредиторами протягом трьох років, якщо інше не передбачено Законом

Г. Невиконання Закону щодо проведення боржником та його поручителями розрахунків протягом трьох років віл дня продовження процедури санації до десяти років є підставою для визнання боржни­ка банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Д. Кабінет Міністрів України або органи місцевого самоврядування н особі їх уповноважених органів мають право в будь-який час до закінчення процедури санації місто-утворюючого підприємства роз­рахуватися з усіма кредиторами в порядку, передбаченому цим Законом.

Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості згідно зі статтею 31 Закону. У разі задоволення вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) в порядку, передбаченому Законом, провадження у справі про бан­крутство припиняється

Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості згідно зі статтею 31 Закону. У разі задоволення вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) в порядку, передбаченому Законом, провадження у справі про бан­крутство припиняється

Е. З метою задоволення вимог кредиторів у процедурі санації може бути здійснено продаж майна І боржника як цілісного майнового комплексу або частини його майна згідно із законодавством

IV. Особливість продажу майна місто-утворюючого підприємства:

А. Шляхом проведення конкурсу За наявності клопотання органу місцевого само врядування або центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі пре банкрутство, продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу провадиться шляхом прове­дення конкурсу.

Обов'язковими умовами конкурсу с

- збереження робочих місць для не менш як 70 від­сотків працівників, зайнятих на підприємстві на момент його продажу;

- зобов'язання покупця щодо забезпечення перепід­готовки чи працевлаштування працівників підпри­ємства відповідно до законодавства в разі зміни профілю діяльності підприємства.

- інші умови конкурсу можуть установлюватися ви­ключно за згодою комітет)' кредиторів у порядку, передбаченому статтею 19 Закону

Б. Шляхом продажу на аукціоні: Якщо зазначене в абзаці другому частини восьмої цієї статті клопотання не було пода­но або майно боржника як цілісний майновий комплекс не було продано на конкурсі, майно боржника підлягає продажу на аукціоні

V. Порядок продажу майна боржника, визнаного банкрутом, (а) ліквідатор повинен виставити на продаж на перших торгах майно як цілісний майновий комплекс; (б) якщо майно боржника, визнаного банкрутом, не було продано як цілісний майновий комплекс, продаж майна здійснюється в порядку, передбаченому статтею 20 Закону (передбачає продаж частини майна боржника в процесі санації)

Особливо небезпечними підприємствами визнаються підприємства вугільної, гірничодобувної, атомної, хімічної, хіміко-металургійної, нафтопереробної, інших галузей, визначених відповідними рішеннями Кабміну України, припинення діяльності яких потребує проведення спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу

Г Специфіка банкрутства особливо небезпечних підприємств (ст. 43 Закону " Про відновлення пла­тоспроможності боржника або визна­ння його банкрутом" )

І. Особливості складу учасників провадження у справі про банкрутство особливо небезпечного під­приємства: (А) відповідний орган місцевого самоврядування; (Б) центральний орган виконавчої вла­ди, до компетенції якого відноситься сфера діяльності боржника; (В) при необхідності – державний - орган з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, з питань охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, з питань геології та використання надр; (Г) інші центральні органи виконавчої влади, у разі їх визнання госпо­дарським судом учасниками провадження у справі про банкрутство (у разі необхідності

ІІ. Докази, що підтверджують належність боржника до особливо небезпечних підприємств, господар­ському суду надає боржник

III. Особливості процедури санації щодо особливо небезпечних підприємств

A. Якщо комітетом кредиторів не прийнято рішення про санацію боржника, господарський суд може винести ухвалу про санацію боржника за клопотанням (1) органу місцевого самоврядування або (2) відповідного центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про бан­крутство, за умови укладення ними з кредиторами договору поруки за зобов'язаннями боржника. Договір поруки за зобов'язаннями боржника укладається та підписується уповноваженими особами органів місцевого самоврядування або центральних органів виконавчої влади

Б. Орган місцевого самоврядування або центральний орган виконавчої влади, які поручилися за зобов'язаннями боржника, мають право запропонувати господарському суду кандидатуру керуючого санацією, інвестора.

У разі невиконання зобов'язання боржником поручителі несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями боржника перед його кредиторами

B. Можливість продовження процедури санації: (І) на 1 рік - за клопотанням органу місцевого са­моврядування за наявності плану фінансового оздоровлення оздоровлення особливо небезпечного підприємства, який може передбачати внесення інвестицій, працевлаштування його працівників, створення нових робочих місць та інші способи відновлення платоспроможності боржника - особливо небезпечного підприємства, а також має містити заходи щодо підтримання безпеки виробничої діяль­ності, охорони праці та запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю людей, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу; (2) до 10 років - за клопотанням органу місцево­го самоврядування або центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови укладення ними договору поруки за зобов'язаннями боржника, строк про­цедури санації особливо небезпечного підприємства може бути продовжений господарським судом до десяти років. Боржник і його поручитель у цьому разі зобов'язані розрахуватися з кредиторами протягом трьох років, якщо інше не передбачено Законом

Г. Невиконання Закону щодо проведення боржником та його поручителями розрахунків протягом трьох років від дня продовження процедури санації до десяти років є підставою для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Д. Кабмін України або органи місцевого самоврядуванняя її особі їх уповноважених органів мають право н будь-який час до закінчення процедури санації особливо небезпечного підприємства роз­рахуватися з усіма кредиторами в порядку, передбаченому Законом.

Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості згідно зі статтею 31 Закону. У разі задоволення вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) в порядку, передбаченому Законом, провадження у справі про банкрутство припиняється.

Е. З метою задоволення вимог кредиторів у процедурі санації може бути здійснено продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу або частини його майна згідно із законодавством.

IV. Особливість продажу майна особливо небезпечних підприємства:

1. 3 метою задоволення вимог кре­диторів у процедурі санації може бути здійснено продаж майна боржника лише як цілісного май­нового комплексу шляхом прове­дення конкурсу в порядку, вста­новленому статтею 19 Закону та законодавством про приватизацію

2. Шляхом проведення конкурсу

За наявності клопотання органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу провадиться шляхом проведення конкурсу. Обов'язковими умовами конкурсу є:

- збереження умов щодо підтримання безпеки виробничої діяльності, охорони праці та запобігання запо­діянню можливої шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу;

- збереження робочих місць не менш як для сімдесяти відсотків працівників, зайнятих на підприємстві на момент його пролажу;

- зобов'язання покупця щодо забезпечення перепідготовки чи працевлаштування зазначених працівників та запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколиш­ньому природному середовищу у разі зміни профілю діяльності підприємства.

Інші умови конкурсу можуть встановлюватися виключно за згодою комітету кредиторів у порядку, перед­баченому статтею 19 Закону.

У разі невиконання зазначених вимог конкурсу, які включаються до умов договору купівлі-продажу май­на боржника як цілісного майнового комплексу, договір розривається в установленому порядку.

3) Майнові комплекси особливо небезпечних підприємств не під­лягають продажу па аукціоні

Сільськогосподарськими підприємствами є юридичні особи, основним пилом діяльності яких є вирощування (виробництво, виробництво та переробленої ) сільськогосподарської продукції, виручка яких від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) ними сільськогосподарської продук­ції складає не менше п'ятдесяти відсотків загальної суми виручки

Особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств (ст. 44 Закону " Про відновлення пла­тоспроможності боржника або визнання його банкрутом" )

I. Особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств, передбачені ст. 44 Закону " Про від­новлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", застосовуються також до риб­них господарств, риболовецьких колгоспів, виручка яких від реалізації вирощеної (виробленої, виро­бленої та переробленої) сільськогосподарської продукції та виловлених водних біологічних ресурсів складає не менше п'ятдесяти відсотків загальної суми виручки.

II. При введенні процедури розпорядження майном боржника аналіз фінансового становища сіль­ськогосподарського підприємства повинен здійснюватися з урахуванням сезонності сільськогоспо­дарського виробництва та його залежності від природно-кліматичних умов, а також можливості за­доволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані сільськогосподарським підприємством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.

III. Особливості процедури санації щодо сільськогосподарських підприємств

А. Рішення про звернення з клопотанням до госпо­дарського сулу про санацію сільськогосподарських підприємств приймається комітетом кредиторів за участю представника органу місцевого самовряду­вання відповідної територіальної громади.

Санація сільськогосподарського підприємства вводиться на строк до закінчення відповідного пе­ріоду сільськогосподарських робіт з урахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виро­бленої, виробленої та переробленої) сільськогос­подарської продукції. Зазначений строк не може перевищувати п'ятнадцяти місяців.

Б У разі якщо протягом строку санації по­гіршилося фінансове становище сільсько­господарського підприємства у зв'язку із стихійним лихом, з епізоотіями та іншими несприятливими умовами, строк санації, встановлений частиною шостою цієї статті, може бути продовжений на один рік.

IV. Особливість продажу майна місто-утворюючого підприємства: У разі продажу об'єктів нерухомос­ті, які використовуються для цілей сільськогосподарського виробництва та є у власності сільсько­господарського підприємства, що визнано банкрутом, за інших рівних умов переважне право на придбання зазначених об'єктів належить сільськогосподарським підприємствам і фермерським господарствам, розташованим у даній місцевості

V. У разі ліквідації сільськогосподарського підприємства у зв'язку з визнанням його банкрутом рі­шення щодо земельних ділянок, які є у власності такого підприємства, надані йому у постійне чи тим­часове користування, у тому числі на умовах оренди, приймається відповідно до Земельного кодексу України

Страховиками визнаються фінансові установи, що здійснюють страхову діяльність і створені у формі акціонерних, повних, командитних това­риств або товариств з додатковою відповідальністю (ст. 2 Закону " Про страхування" )

Особливості банкрутства страховиків (ст. 45 Закону " Про відновлення пла­тоспроможності боржника або визнання його банкрутом" )

I. Особливості складу учасників провадження у справі про банкрутство страховиків; учасником провадження у справі про банкрутство визнається державний орган у справах нагляду за страховою ді­яльністю.

II. Заява про порушення справи про банкрутство страховика може бути подана в господарський суд боржником, кредитором або іншим уповноваженим па це державним органом.

III. Особливості продажу майна страховика

A. Продаж майна страховика-боржника як цілісного майнового комплексу здійснюється в процедурі санації за правилами, встановленими статтею 19 Закону.

У разі продажу цілісного майнового комплексу страховика у процедурі санації до покупця переходять всі права та обов'язки за договорами страхування, за якими палату продажу майна страховика стра­ховий випадок не настав.

Б При здійсненні ліквідаційної процедури цілісний майновий комплекс страховика може бути про­даний тільки у разі згоди покупця взяти на себе зобов'язання страховика-банкрута за договорами страхування, за якими страховий випадок не настав до дня визнання страховика банкрутом.

B. Покупцем цілісного майнового комплексу страховика може бути тільки страховик.

IV. Особливість ліквідаційної процедури страховика__

2) права страхувальників:

а) страхувальники за договорами страхування, дії яких припиняються за наявності передбачених зако­ном підстав (у разі ненастання страхового випадку до лати визнання страховика банкрутом та відкрит­тя ліквідаційної процедури) мають право вимагати повернення частини виплаченої страховику стра­хової премії пропорційно різниці між строком, на який був укладений договір страхування, і строком, протягом якого фактично діяв договір страхування, якщо інше не передбачено законодавством.

б) страхувальники за договорами страхуван­ня, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та від­криття ліквідаційної процедури, мають право вимагати виплати страхової суми.

V. Особливість задоволення вимог кредиторів четвертої черги. у разі визнання господарським судом страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури вимоги кредиторів четвертої черги під­лягають задоволенню у такому порядку:

в першу чергу - вимоги кредиторів за договорами обов'язкового особистого страхування; в другу чергу - вимоги кредиторів за іншими договорами обов'язкового страхування; в третю чергу - вимоги інших кредиторів-страхувальників, у тому числі вимоги, передбачені части­ною сьомою цієї статті; в четверту чергу - вимоги інших кредиторів.

Професійна діяльність на рийку цінних паперів - підприємницька діяльність по перерозподілу фі­нансових ресурсів за допомогою цінних паперів та організаційному, інформаційному, технічному, кон­сультаційному та іншому обслуговуванню випуску та обігу цінних паперів (ст. 1 Закону " Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" )

Особливості банкрутства професійних учасників ринку цінних паперів (ст. 46 Закону " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" )

I. Порядок запобігання банкрутству та проведення досудових процедур відновлення платоспромож­ності професійних учасників рийку цінних паперів встановлюється нормативно-правовими актами України.

II. Особливість складу учасників провадження у справі про банкрутство організації або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності, що є професійними учасниками ринку цінних паперів: учасни­ком провадження у справі про банкрутство визнається державний орган з питань регулювання ринку цінних паперів.

II. Особливість процедури розпорядження майном боржника:

А. Розпорядник майна професійно­го учасника ринку цінних паперів по­винен мати ліцен­зію арбітражного керуючого, а також ліцензію, що ви­дається державним органом з питань регулювання ринку цінних паперів

Б. Обмеження на здійснен­ня угод професійним учас­ником ринку цінних папе­рів, щодо якого порушено справу про банкрутство, не поширюються па угоди з цінними паперами його клієнтів, що здійснюються за дорученнями клієнтів і підтверджені ними після порушення провадження у справі про банкрутство

В. Розпорядник майна зобов'язаний у десяти­денний строк з дня його призначення напра­вити клієнтам, які передали боржнику - про­фесійному учаснику ринку цінних паперів в управління належні їм цінні папери, повідо­млення про порушення провадження у справі про банкрутство та призначення розпорядника майна (в повідомленні зазначаються передба­чені Законом відомості)

III. Особливості процедури санації: при проведенні санації професійного учасника ринку цінних паперів керуючий санацією має право передати цінні напери, передані такому професійному учаснику ринку цінних паперів клієнтами, іншому суб'єкту підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію професійного учасника ринку цінних паперів.

IV. Захист інтересів клієнтів (інвесторів на ринку цінних паперів, що уклав відповідну угоду з професій­ним учасником ринку цінних паперів, який відповідно до Закону визнається боржником або банкрутом)

З дня введення господарським су­дом процедури санації боржника чи визнання професійного учасника ринку цінних паперів банкрутом і і відкриття ліквідаційної процедури цінні напери клієнтів підлягають поверненню клієнту, якщо інше не передбачено угодою керуючого са­нацією або ліквідатора з клієнтом. |

Якщо вимоги клієнтів щодо повернення належних їм цінних па­перів па пред'явника одного виду (одного емітента, однієї катего­рії, одного тину, однієї серії) перевищують кількість зазначених ціпких паперів, які знаходяться у розпорядженні професійного учасника ринку цінних паперів, повернення зазначених пінних паперів клієнтам здійснюється пропорційно вимогам клієнтів. Вимоги клієнтів у незадоволенні їх частині визнаються грошо­вими зобов'язаннями і задовольняються в порядку, передбаче­ному статтею 31 Закону.

V. Особливість ліквідаційної процедури: цінні напери та інше майно клієнтів, які передані в управлін­ня професійному учаснику ринку цінних паперів і не перебувають у його власності, не включаються до складу ліквідаційної маси.

Особливості застосування процедури банкрутства до боржника,

що ліквідується власником (ст. 51 Закону " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" )

I. Підстави та порядок застосування спеціальної процедури відповідно до ст. 51 Закону.

(а) якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, перед­баченому Законом " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

(б) у разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський сулу із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи; у разі виявлення зазначених після прийняття рішення про ліквідацію до створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора) заява про порушення справи про банкрутство подається власником майна боржника (уповноваженою ним особою).

II. Підстави для незастосування спеціальної процедури відповідно до ст. 51 Закону: у разі, якщо справу про банкрутство порушено за заявою власника майна боржника (уповноваженої ним особи), яка подана до створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора)

ІІІ. Особливість ліквідаційної процедури:

A. Підстава запровадження ліквідаційної процедури: за результатами розгляду заяви про пору­шення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора

Б. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії.

B. Порядок подання кредиторами своїх вимоги кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

IV. Наслідки невиконання вимог ч. 1 ст. 51 (щодо подання до господарського суду ліквідатором заяви про визнання банкрутом боржника, щодо якого прийнято чи приймається рішення про його ліквіда­цію, у разі недостатності майна боржника для покриття його заборгованості):

(а) це є підставою для відмови у внесеній запису про ліквідацію юридичної особи в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України.

(б) власник майна боржника (уповноважена пилі особа), керівник боржника, голова ліквідаційної ко­місії (ліквідатор), які допустили порушення вимог частини першої цієї статті, несуть солідарну від­повідальність по незадоволених вимогах за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) боржника

Особливості банкрутства відсутнього боржника (ст. 52 Закону " Про підмовлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.)

І. Підстави та порядок застосування спеціальної процедури відповідно до ст. 52 Закону: у разі, якщо громадянин - підприємець - боржник або керівні органи боржника юридичної особи відсутні за її міс­цезнаходженням, або у разі попадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором неза­лежно віл розміру Його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

II. Порядок відкриття ліквідаційної процедури відповідно до ст. 52 Закону, господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство від­сутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом

III. Особливість ліквідаційної процедури:

A. Наслідки виявлення майна відсутнього боржника: (1) ліквідатора має бути замінено за клопо­танням кредитора арбітражним керуючим, про що господарський суд виносить ухвалу; (2) сума виручки від пролажу такого майна направляється па покриття витрат, пов'язаних з проваджен­ням у справі про банкрутство.

Б. Наслідки неподання кредитором до господарського суду клопотання щодо кандидатури ар­бітражного керуючого (ліквідатора): ухвала господарського сулу надсилається державному ор­гану з питань банкрутства, якою зобов'язується протягом семи днів від дати винесення ухвали забезпечити участь у справі ліквідатора з числа працівників державного органу з питань бан­крутства.

B. Покладення на ліквідатора обов'язку письмово повідомити про визнання господарським су­дом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Г. Підстави припинення ліквідаційної процедури: за клопотанням ліквідатора у разі виявлення ним майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, господарський суд може винести ухва­лу про припинення процедури ліквідації, передбаченої цією статтею, і переходу до загальних " судових процедур у справі про банкрутство, передбачених Законом.

Д. Захист прав кредиторів у разі задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку чер­говості, передбаченому статтею 31 цього Закону: кредитори можуть оскаржити результати роз­гляду їх вимог ліквідатором до господарського сулу до затвердження господарським судом ліквідаційного балансу.

Особливості принадження санації боржника його керівником (ст. 53 Закону " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання _його банкрутом" )

I. Керівник боржника мас право подати згідно з вимогами статті 7 цього Закону заяву про порушення справи про банкрутство боржника з метою проведення керівником процедури санації до подання кре­диторами заяви про порушення справи про банкрутство за таких умов:

• за наявності рішення органу, до повноваження якого, згідно з законодавством або установчими до­кументами боржника, віднесено право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, а у випадку, якщо такі повноваження не визначені, - за наявності рішення органу боржника, до повноваження якого віднесено прийняття рішення щодо реорганізації чи ліквідації боржника;

• за наявності плану санації та письмової згоди кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує п'ятдесят відсотків кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку, на впровадження зазначеного плану та на призначення керуючим санації керівника борж­ника.

II. Особливість процедури санації:

Л. Підстави запровадження процедури санації: для проведення санації боржника його керівником ке­рівник боржника звертається у встановленому цим Законом порядку до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство для проведення санації з урахуванням особливостей, перед­бачених цією статтею. До заяви керівника боржника додаються план санації боржника, погоджений з кредиторами, що дали згоду на її проведення, письмова згода кредиторів па призначення керуючим санацією керівника боржника та пропозиція щодо кандидатури розпорядника майна.

Б. Порядок запровадження санації: після розгляду заяви боржника у разі, якщо заява і додані до неї документи відповідають вимогам, установленим цим Законом, сул виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство боржника і відкриття процедури санації, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та призначає розпорядника майна та керуючого санацією - керівни­ка боржника, які діють відповідно до вимог цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.

Керуючий санацією - керівник боржника здійснює свої повноваження згідно з цим Законом, з ураху­ванням обмежень, встановлених частішою тринадцятою статті 13 цього Закону.

В. Порядок виявлення кредиторів:

(1) керуючий санацією керівник боржника зобов'язаний у тридцятиденний строк з дня винесення ухвали про порушення справи про банкрутство боржника і відкриття процедури санації подати по­відомлення про порушення справи про банкрутство боржника і відкриття процедури санації в офіцій­ному друкованому органі та подати докази опублікування до господарського суду.

(2) вимоги до змісту оголошення: в оголошенні повинні міститися:

- відомості про порушення провадження у справі про банкрутство боржника та відкриття процедури санації;

- повне найменування боржника, його місцезнаходження, реквізити його рахунків в установах банків;

- ідентифікаційний код боржника згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;

- відомості про керуючого санацією - керівника боржника та розпорядника майна боржника.

(3) строк подання кредитори письмових заяв до господарського суду з вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують, та (або) заперечення кредиторів проти здійснення процедури сана­ції керівником боржника: у місячний строк з дня опублікування оголошення боржника про порушен­ня справи про банкрутство боржника і відкриття процедури санації

Г. Розгляд вимог кредиторів та складання реєстру них вимог

(1) керуючий санацією - керівник боржника разом із розпорядником майна зобов'язані відпо­відно до вимог цього Закону розглянути вимоги кредиторів і скласти реєстр вимог кредиторів, письмово повідомивши про результати розгляду заявників та господарський суд.

(2) господарський суд в передбаченим Законом порядку розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені до реєстру вимог кредиторів; за результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначає розмір визнаних судом вимог кредиторів, затверджує реєстр вимог кредиторів і визначає дату проведення зборів кредиторів.

Д. Схвалення та затвердження плану санації:

(1) проведення зборів кредиторів, утворення комітету кредиторів згідно із встановленим за­коном порядком та подання ним (комітетом кредиторів )у місячний строк віддати його утво­рення господарському суду схвалений план санації боржника;

(2) Затвердження господарським судом плану санації боржника, про що виноситься відповід­на ухвала;

(3) реалізація плану санації боржник розпочинає після затвердження плану санації господар­ським судом.

Е. Призначення керуючого санацією та розпорядника майном боржника:

(1) якщо справу про банкрутство боржника порушено за заявою кредитора (кредиторів), комі­тет кредиторів має право звернутися до господарського сулу з клопотанням про призначення керуючим санацією керівника боржника, а також розпорядника майна;

(2) керуючий санацією - керівник боржника виконує повноваження керуючого санацією без ліцензії і отримує заробітну плату в тому ж розмірі, в якому він її отримував до призначення керуючим санацією.

(3) за поданням комітету кредиторів або розпорядника майна керуючий санацією - керівник боржника може бути звільнений господарським судом від виконання повноважень керуючого санацією.

(4) звільнення керівника боржника від виконання ним повноважень керуючого санацією по­збавляє керівника боржника права самому здійснювати санацію боржника; розпорядник майна продовжує виконувати свої обов'язки протягом здійснення керуючим санацією - керівником боржника процедури санації боржника.

Є. Наслідки невиконання плану санації: у разі невиконання плану санації боржника або якщо стає очевидним, що виконання плану санації боржника не приведе до відновлення його плато­спроможності, процедура банкрутства здійснюється відповідно до Закону, про що господар­ський сул виносить ухвалу.

 

 

90. Правове регулювання комерційного посередництва (агентських відносин) у сфері господарювання. Агентський договір

Господарський кодекс у главі 31 вперше на законодавчому рівні врегульовує відносини, що виникають при здійсненні такого виду господарської діяльності, як комерційне посередництво.

Комерційне посередництво, яке ще іменується в ГК агентськими відносинами, завжди є підприємницькою діяльністю. Поняття комерційного посередництва розкривається в ч. 1 ст. 295 ГК, положення якої дають змогу виділити ознаки цього виду господарської діяльності.

По-перше, комерційне підприємництво полягає в наданні послуг шляхом посередництва.

По-друге, комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, тобто діяльністю з метою отримання прибутку.

По-третє, комерційне підприємництво здійснюється лише певними суб'єктами: комерційним агентом, яким завжди є суб'єкт підприємництва, та суб'єктом господарювання (не обов'язково суб'єктом підприємництва), який є споживачем послуг посередництва. Згідно з ч. 2 ст. 295 ГК комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

По-четверте, комерційне посередництво (агентська діяльність) має певні межі застосування: воно здійснюється у сфері господарювання і лише при здійсненні суб'єктами господарювання господарської діяльності. Разом з тим, законом можуть бути встановлені обмеження або заборона здійснення комерційного посередництва в окремих галузях господарювання (ч. 5 ст. 295 ГК).

По-п'яте, комерційне посередництво здійснюється комерційним агентом від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Тому підприємці, які діють хоч і в чужих інтересах, але від власного імені, не визнаються комерційними агентами (ч. З ст. 295 ГК). Комерційний агент не може також укладати угоди від імені того, кого він представляє, стосовно себе особисто (ч. 4 ст. 295 ГК).

ГК (ст. 296) встановлює спеціальні підстави виникнення агентських відносин, зазначаючи, що агентські відносини виникають у разі:

надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій;

схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.

⇐ Предыдущая12345Следующая ⇒

Поделиться: