Процесуальне представництво

Процесуальне представництво визначається як виконання про­цесуальних дій однією особою від імені та в інтересах іншої особи, або юридична діяльність представника для особи, яку він представляє.

Метою судового представництва є необхідність забезпечення ре­алізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ч. 1 ст. 28 ГПК особа представника про­цесуально заміщує юридичну особу, яку він представляє.

Враховуючи, що юридична особа в будь-якому випадку набуває прав і несе обов’язки (зокрема, процесуальні) через свої органи, вона не може брати участь у справі інакше ніж через представника.

Тільки через представника у справі беруть участь особи, яких у правовідносинах представляють їхні законні представники.

У випадку коли прокурор або юридичні особи звертаються до гос­подарського суду із позовними заявами з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, ці особи мають право на призна­чення власних представників, незалежно від участі у справі представників осіб, що звернулися до господарського суду з позовом.

Слід зазначити, що ГПК не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа. Представником у господарському суді може бути лише дієздатна осо­ба. Мається на увазі дієздатність не процесуальна, а матеріально-правова.

Відповідно до ст. 34 ЦК повну цивільну дієздатність має фізична осо­ба, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивіль­ної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття набута нею повна цивільна дієздатність зберігається. У разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов’язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.

 Особа, яка є представником, повинна мати належним чином посвід­чені повноваження на ведення справи в суді.

Юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи, які є штатними працівниками юридичної особи, можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи.

Так, відповідно до ст. 95 ЦК, філії та представництва не є юридичними особами.

Вони наділяють­ся майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затверд­женого нею положення. Керівники філій та представництв призначають­ся юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Не можна вважати процесуальним представництвом те, що юридич­ну особу представляють її органи. Органи юридичної особи не наділені спеціальним процесуальним статусом і діють у межах повноважень, нада­них їм законом та установчими документами.

Орган юридичної особи ве­де в господарському суді справу без довіреності, на підставі своєї ком­петенції.

Отже, якщо у справі від імені юридичної особи виступає її упов­новажений орган, це не позбавляє юридичну особу права призначити представника через надання йому довіреності.

Відповідно до частини 2 ст. 28 ГПК керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначено законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їхнє посадове становище.

Повноваження керівників юри­дичних осіб підтверджуються:

а) документами, що посвідчують їхнє посадове чи службове становище.

До таких документів відносять накази (чи інші аналогічні документі) про призначення на посаду, протоколи зборів про обрання на посаду і т. ін.;

б) установчі документи юридичної особи, в яких містяться повнова­ження посадових чи службових осіб, що беруть участь у справі як предс­тавники цих осіб.

Частина 3 ст. 28 ГПК встановлює, що представниками юри­дичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверд­жуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність ви­дається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Довіреність відповідно до ст. 244 ЦК — це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Установлено вимоги до довіреності, що видається юридичною особою.

Довіреність від імені юридичної особи повинна бути підписана її керівником чи іншою уповноваженою на це її установчими документами особою і скріплена печаткою відповідної юридичної особи.

Господарський суд вправі під час перевірки повноважень представ­ника вимагати надання установчих документів із метою встановлення пов­новажень особи, яка підписала довіреність.

Частиною 4 ст. 28 ГПК визначено, що повноваження сторо­ни або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її від­особлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або ін­шими документами.

Частина 5 ст. 28 ГПК встановлює порядок ведення справ у господарському суді громадянами. На відміну від юридичної особи, фізична особа вправі брати участь у розгляді справи особисто і водночас мати у цій же справі свого пред­ставника.

Якщо фізичну особу представляє її законний представник, він не позбавлений, своєю чергою, права призначити представника для ве­дення справи в суді.

 

 

⇐ Предыдущая1234567Следующая ⇒

Поделиться: