Виборчий процес в Україні: поняття та стадії

Виборчий процес — це діяльність суб’єктів виборчого права, тобто здійснення ними юридично значущих дій, шляхом здійснення яких ці суб’єкти реалізують закріплені правовими нормами права і обов’язки.

Виборчий процес здійснюється на засадах:

1)законності та заборони незаконного втручання будь-кого у цей процес;

2)політичного плюралізму та багатопартійності;

3)публічності та відкритості;

4)рівності суб’єктів виборчого процесу перед законом;

5)рівності прав усіх кандидатів, а також партій (блоків) — суб’єктів виборчого процесу;

Виборчий процес відбувається в певній, чітко визначеній виборчим законодавством послідовності і складається з кількох етапів – стадій виборчого процесу. Виборче законодавство передбачає такі стадії виборчого процесу:

1) складання та уточнення списків виборців;

2) утворення виборчих округів;

3) утворення виборчих дільниць;

4) утворення виборчих комісій;

5) висування та реєстрація кандидатів у депутати;

6) проведення передвиборної агітації;

7) голосування;

8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування;

9) встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення;

10) припинення діяльності виборчих комісій.

У разі необхідності виборчий процес може включати також такі етапи:

1) повторне голосування;

2) підрахунок голосів виборців і встановлення підсумків повторного голосування та результатів виборів.

67.Законодавче регулювання стадiй виборчого процессу

Поняття та соцiальна функцiя референдуму

   Референдум - це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного та місцевого значення. Відповідно до Конституцією України проводяться всеукраїнські референдуми, референдуми Республіки Крим та місцеві (в межах адміністративно-територіальних одиниць) референдуми.

За своєю суттю референдум, як і інші форми народовладдя - вибори, народне опитування та обговорення, є правом суверенної і вищої волі народу. Хоча за своїм змістом та формою здійснення, тобто предметом і методом правового регулювання, референдум істотно відрізняється від інших форм народовладдя.

Роль референдуму в регулюванні суспільних відносин визначається при розгляді їх основних соціальних функцій.

У першу чергу варто відзначити, що референдум є одним із інструментів реалізації права народного суверенітету і легітимізації владних рішень. Легітимізація рішень здійснюється як шляхом прийняття рішень або законів під час референдуму, так і шляхом підтвердження рішень органів державної влади з питань, що відноситься до виключної компетенції референдуму за допомогою додання вищої юридичної сили в обох випадках законам та рішенням. Певний рівень легітимізації витримується при проведенні консультативних референдумів, оскільки, за законом, їхні результати розглядаються і враховуються державними органами при прийнятті рішень.

Референдум також є способом формування громадської думки.

Ще одна соціальна функція референдуму полягає в тому, що в демократичному суспільстві референдум може бути використаний народом як противага рішенням державних органів і органів місцевого самоврядування, які не задовольняють інтереси громадян.

Запровадження в Україні порядку проведення референдуму за народною ініціативою створює правові гарантії здійснення прямого народовладдя.

Види референдумів

Залежно від тих чи тих ознак референдуми поділяються на певні види. Розрізняють імперативний і консультативний, конституційний і законодавчий, обов'язковий і факультативний референдуми.
Імперативний і консультативний референдуми розрізняються за їхніми юридичними наслідками. Рішення, винесене імперативним референдумом, має загальнообов'язкове значення і не потребує ніякого затвердження. Імперативним, наприклад, був референдум 1 грудня 1991 р., під час якого визначалося, бути чи не бути Україні незалежною державою. Результати консультативного референдуму юридичної сили не мають. Його призначення полягає в установленні думки виборців щодо певного питання. Ця думка може бути врахована, але не е обов'язковою для вирішення державними органами відповідної проблеми. У низці країн консультативний референдум здійснюється під назвою " всенародного обговорення".
Конституційним називається референдум, унаслідок якого змінюється, приймається або відхиляється конституція. Якщо ж ці питання вирішуються стосовно до звичайного закону, то референдум називається законодавчим.

Законодавчий референдум - це спосіб прийняття громадянами України рішень щодо законів України.
Обов'язковий референдум - це референдум, проведення якого є обов'язковим для вирішення визначених Конституцією проблем. Відповідно до ст. 73 Конституції України обов'язковим є всеукраїнський референдум для вирішення питань щодо зміни території України. В інших країнах предметом обов'язкового референдуму визначаються, скажімо, затвердження статутів автономних територій (Іспанія), затвердження Конституції та зміни до неї, розв'язання протиріч між палатами парламенту (Швейцарія) тощо.

Факультативні референдуми - це референдуми, проведення яких можливе, проте не обов'язкове. При-значення референдуму в такому разі залежить від рі-шення органів, що компетентні призначати референду-ми, а також від наявності іншої ініціативи проведення референдуму, передбаченої законодавством.

Предмет референдуму

Предметом всеукраїнського референдуму може бути:
затвердження Конституції України, її окремих положень та
внесення до Конституції України змін і доповнень;
прийняття, зміна або скасування законів України або їх
окремих положень;
прийняття рішень, які визначають основний зміст Конституції
України, законів України та інших правових актів.
Предметом республіканського (Республіки Крим) референдуму
може бути прийняття, зміна або скасування рішень з питань,
віднесених законодавством України до відання Республіки Крим.
Предмет місцевого референдуму в Республіці Крим визначається
законодавством Республіки Крим.
Предметом місцевого референдуму може бути:
прийняття, зміна або скасування рішень з питань, віднесених
законодавством України до відання місцевого самоврядування
відповідних адміністративно-територіальних одиниць;
прийняття рішень, які визначають зміст постанов місцевих Рад
народних депутатів та їх виконавчих і розпорядчих органів.

  71.Призначення та проведення референдумiв.

Проведення всеукраїнських та місцевих рефе-рендумів регламентується Конституцією і Законом про всеукраїнський та місцеві референдуми. З точки зору порядку проведення референдум можна розглядати як референдний процес (іноді його називають референдарним процесом), який складається з відносно само-стійних процедур, що здійснюються у певній послідов-ності:

- призначення референдуму;

- підготовка і проведення референдуму;

- голосування і визначення підсумків референдуму;

- опублікування і введення у дію законів та інших рішень, прийнятих референдумом.

Всі стадії референдного процесу підпорядковані за-гальним принципам, властивим виборчому процесові.

У всеукраїнському та місцевому референдумах мають право брати участь громадяни України, які на день про-ведення референдуму досягли 18-ти років і постійно проживають відповідно на території України або області, району, міста, району в місті, селища, села.

Будь-яке пряме або непряме обмеження прав грома-дян України на участь у референдумі залежно від по-ходження, соціального і майнового стану, расової чи національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, політичних поглядів, роду й характеру занять забороняється.

Не мають права голосу громадяни, яких визнано су-дом недієздатними.

Громадяни беруть участь у референдумі на рівних за-садах. Кожний громадянин має один голос.

Референдум є прямим: громадяни беруть участь у референдумі безпосередньо.

Голосування під час референдуму є таємним: конт-роль за волевиявленням громадян не допускається.

Підготовка і проведення референдумів здійснюється на демократичних засадах, відкрито і гласно.

Законом запроваджені гарантії реалізації вказаних демократичних засад.

Підготовка і проведення всеукраїнського референ-думу здійснюється за рахунок Державного бюджету, а місцевих референдумів - за рахунок відповідних місце-вих бюджетів.

Першою стадією проведення референдуму є його призначення. При цьому зазначимо, що розрізняють іні-ціативу про проведення референдуму і прийняття відпо-відного рішення про призначення референдуму. Зако-ном детально врегульована процедура реалізації права вимоги проведення референдуму. Зокрема, громадяни України реалізують своє право на ініціативу всеукраїнсь-кого референдуму шляхом збору підписів. Нагадаємо, що їх має бути не менше 3 млн. і підписи щодо призна-чення референдуму мусять бути зібрані не менш, як у двох третинах областей і не менш, як по сто тисяч під-писів у кожній області.

Збирання підписів організовують і здійснюють іні-ціативні групи референдуму, що утворюються й діють відповідно до ст. 16, 17, 18 Закону про всеукраїнський та місцеві референдуми. Отже, на стадії призначення ре-ферендуму відбувається утворення ініціативних груп ре-ферендумів, їх реєстрація, збирання підписів ініціатив-ними групами. Детальна регламентація цих процедур проведення референдуму має дуже важливе значення, оскільки передбачає низку правових гарантій від всіля-ких порушень. Зокрема, ці гарантії стосуються вимог щодо форми й змісту листів для підписів громадян, по-рядку заповнення і збирання підписів (ст. 18). Передба-чається також можливість оскарження в районний (місь-кий) суд відмови Центральної комісії із всеукраїнського референдуму у реєстрації ініціативної групи, або відсут-ність рішення про реєстрацію (ст. 17 Закону).

Після завершення збирання підписів ініціативна гру-па у триденний строк складає підсумковий протокол, в якому зазначається загальна кількість підписів, дата ре-єстрації ініціативної групи, дата закінчення збирання підписів.

Підписні листи по акту передаються на зберігання у встановленому в законі порядку.

Після підписання цього акту в тижневий строк група всеукраїнського референдуму передає підсумковий про-токол, акт і вимогу про проведення референдуму до Центральної комісії із всеукраїнського референдуму (як відомо, її функції покладені на Центральну виборчу ко-місію по виборах народних депутатів України).

Центральна комісія забезпечує реєстрацію докумен-тів, підбиває загальні підсумки збору підписів в цілому по Україні, про що складається протокол.

Після одержання належним чином оформленої про-позиції, органи державної влади, до повноважень яких входить призначення референдуму в місячний термін приймають одне з таких рішень:

1) про призначення референдуму;

2) про відхилення пропозиції про проведення рефе-рендуму у разі наявності серйозних порушень законо-давства про референдуми;

3) про прийняття рішення, пропонованого у вимозі про призначення референдуму.

У рішенні про призначення референдуму визнача-ється дата проведення референдуму, зазначається назва проекту закону, рішення, зміст питання, що виноситься на референдум.

Дата проведення всеукраїнського референдуму при-значається не раніше як за три й не пізніше як за чоти-ри місяці, а місцевого референдуму - не раніше як за місяць і не пізніш як два місяці від дня прийняття рішення про проведення референдуму.

Повідомлення про призначення референдуму та зміст проекту закону, рішення іншого питання, що ви-носиться на референдум, оголошуються відповідно у республіканських та місцевих засобах масової інформації у 10-денний строк після прийняття рішення про його призначення.

Після прийняття рішення про призначення наступає друга стадія референтного процесу - підготовка прове-дення референдуму.

Відповідно до Закону про всеукраїнський та місце-вий референдуми створюються структури і умови, не-обхідні для проведення референдуму: дільниці для голо-сувань, комісії по проведенню референдуму і списки учасників референдуму.

На відміну від виборів, проведення референдуму не вимагає створення виборчих округів. Згідно із ст. 23 За-кону про всеукраїнський і місцеві референдуми, для проведення голосування і підрахунку голосів створюють-ся тільки дільниці для голосування, що об'єднують від 20 до 3000 громадян, які мають право брати участь у ре-ферендумі.

Керівництво всеукраїнським референдумом покла-дається на Центральну виборчу комісію, а також спе-ціально утворені для цього громадські органи - комісії по проведенню референдуму: дільничні, територіальні, що створюються в селах, селищах, районах, містах і областях, комісія Автономної Республіки Крим із все-українського референдуму.

72.Вiдповiднiсть за порушення виборчих прав громадян

Відповідно до чинного законодавства України за порушення виборчого процесу та виборчих прав громадян передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність.

Адміністративна відповідальність настає за виготовлення або замовлення виготовлення під час виборчого процесу друкованих матеріалів передвиборної агітації, які не містять відомостей про установу, що здійснила друк, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск, або у яких така інформація означена неправильно чи неповно, за що Кодексом про адміністративні правопорушення України передбачено накладення штрафу на громадян від 10 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі — НМДГ) і на посадових осіб — від 50 до 70 НМДГ. Нагадаю, що на сьогоднішній день неоподаткований мінімум доходів громадян становить 17 гривень.

Також, за порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами або розміщення їх у заборонених законом місцях на громадян накладається штраф від 5 до 10 НМДГ.

Забороняється шляхом підкупу, обману або примушуванням перешкоджати громадянам у здійсненні ними свого виборчого права. За таке порушення Кримінальним кодексом України передбачена відповідальність у вигляді штрафу від 300 до 500 НМДГ або обмеження волі на строк до двох років.

Кримінальна відповідальність настає і за викрадення чи приховування виборчого бюлетеня або виборчого протоколу; незаконне знищення чи псування, викрадення чи приховування скриньки з бюлетенями. Такі дії караються штрафом від 200 до 400 НМДГ.

Виборцю забороняється незаконно передавати іншій особі свій виборчий бюлетень. Таке порушення карається обмеженням волі на строк від одного до трьох років.

Якщо ж член виборчої комісії умисно надав громадянину можливість проголосувати за іншу особу чи проголосувати більше, ніж один раз у ході голосування, або надав виборчий бюлетень особі, яка не включена до списку виборців, чи надав заповнений виборчий бюлетень, то за одну з таких дій настає кримінальна відповідальність у вигляді обмеження волі на строк від трьох до п’яти років.

Статтею 71 Конституції України передбачено, що вибори в Україні є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. За умисне порушення таємниці голосування під час проведення виборів, що виявилося у розголошенні змісту волевиявлення виборця ККУ передбачено штраф від 100 до 300 НМДГ або виправні роботи на строк до двох років.

Те саме діяння, вчинене членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням свого службового становища, карається штрафом від 300 до 500 НМДГ або обмеженням волі на строк до трьох років.

⇐ Предыдущая27282930313233343536Следующая ⇒

Поделиться: