Влада як основний засіб публічного адміністрування

Влада є скрізь, де є стійкі об’єднання людей: в сім’ї, виробничих колективах, різноманітних організаціях і установах, в усій державі.

Влад безперечно засіб здійснення політики.

Влада – організована основа політики, одне з важливіших знань управління суспільством, культурною діяльністю, конкретним життям людини.

Влада має універсальну властивість:

§ Загальність функціонування в усіх сферах суспільних відносин і політичних процесах;

§ Здатність проникати в усі види діяльності;

§ Зв’язувати людей, суспільні соціальні верстви і групи і протиставляти їх;

§ Має і єдиний принцип діяльності командування в різних його формах (розпорядження, наказ, переконання та ін.).

Поняття влада має багато тлумачень:

· Можливість і здатність проводити свою волю;

· Відносини між людьми, коли одні командують, а інші підкоряються;

· Здатність досягати поставленої мети;

· Спроможність соціально-політичної системи забезпечувати виконання прийнятих нею рішень.

По-перше, з точки зору мети визначення влади характеризує здатність досягнення поставленої мети, одержання намічених результатів. Англійський політолог Бертран Рассел відмічає, що «влада може визначитись як реалізація наміченої мети».

По-друге, влада розглядається як особливий тип поведінки за яким одні люди командують, інші підкоряються американський політолог Гарольд Лассуелль відмічає, що початкові імпульси для виникнення влади дає властиві індивідам прагнення до влади і володіння політичною енергією. У владі людина бачить засіб поліпшення життя, надбання багатства, завоювання престижу, свободи, безпеки тощо.

По-третє, з позицій психології влада розглядається як індивідуальна поведінка (Зігмунд Фрейд, Карл Юнг).

Прагнення до влади і особливо оволодіння нею виявляє функцію суб’єктивної компенсації фізичної або духовної неповноцінності. Влада виникає як взаємодія волі до влади – одних і готовності до підкорення, добровільному рабству – інших. У психіці людини, вважає Зігмунд Фрейд, є структури, що роблять її схильною до віддання переваг свободі від рабства заради особистої захищеності і заспокоєння з допомогою любові до володаря.

По-четверте, існує і системний підхід до визначення влади. такий підхід протилежний підходу з позиції поведінки людини і психологічному баченню влади.

Системний підхід у визначенні влади виходить з похідності влади, а тлумачення її випливає не з індивідуальних відносин, а соціальної системи як властивості системи, що проявляється у взаємовідносинах частин і цілого. американський політолог Толкотт Парсонс визначає владу як «здатність системи забезпечувати виконання її елементами взятих зобов’язань, спрямованих на реалізацію колективної мети системи». Інші представники системного підходу (Карл Дойч, Ніколас Лукас) пояснюють владу як засіб соціального спілкування (комунікації), що дозволяє регулювати групові конфлікти і забезпечувати інтеграцію суспільства.

Аналіз влади – глобального, виняткового, незвичайного явища, властивого і природі і людському суспільстві показує, що влада має давно традицію в історії суспільної думки.

Ще Аристотель висловлював думку, що початки владарювання і підкорення універсальні, охоплюють не тільки світ живих істот, але й неживу природу. відносини влади Аристотель розглядав як природну необхідність одних людей підкорятися, а інших – панувати, управляти, владарювати.

Влада є ядром політики.

Влада як суспільне явище, характерне для людського суспільства.

Сутність поняття розкривають його складові елементи: підпорядковуюча сила, воля, ціле покладання, соціальна відповідальність.

Проявом цієї сутності є управління. Влада є соціальним явищем, це відносини між людьми. Державна влада має усі перелічені елементи та виявляється у процесі публічного управління.

 

⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒

Поделиться: