Метою Кабінету Міністрів України є забезпечення зростання рівня життя громадян і підвищення його якості в результаті сталого економічного розвитку.

Мета та цілі Уряду

Метою Кабінету Міністрів України є забезпечення зростання рівня життя громадян і підвищення його якості в результаті сталого економічного розвитку.

Середньостроковий план сфокусовано на поліпшенні всіх аспектів життя громадян шляхом досягнення таких цілей:

економічне зростання;

ефективне врядування;

розвиток людського капіталу;

верховенство права і боротьба з корупцією;

безпека та оборона.

Економічне зростання передбачає створення сприятливого інвестиційного клімату та утримання макроекономічної стабільності шляхом продовження фіскальної консолідації. У результаті буде забезпечено створення нових робочих місць, підвищення доходів і зниження рівня бідності.

Ефективне врядування передбачає проведення реформи державного управління, децентралізації і реформи державних фінансів, спрямованих на підвищення якості публічних послуг і рівня контролю суспільства над державними коштами.

Розвиток людського капіталу шляхом проведення реформи системи охорони здоров’я, освіти, поліпшення надання державної соціальної підтримки, розвитку культури і спорту дасть змогу забезпечити поліпшення якості життя, освіти і зростання продуктивності праці.

Верховенство права і боротьба з корупцією шляхом підтримки ефективного функціонування інститутів боротьби з корупцією, забезпечення рівного доступу до правосуддя та ефективного захисту прав власності сприятиме забезпеченню функціональної справедливості і рівності.

Безпека та оборона передбачає захист суверенітету та територіальної цілісності держави, а також найважливіші аспекти безпеки громадян, що дасть змогу забезпечити формування у громадян України відчуття захищеності їх життя і свободи.

ЦІЛЬ 1 – ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ

Визначення цілі

Динамічне, стале та інклюзивне зростання на базі структурної модернізації економіки, покращення умов ведення бізнесу та ефективності публічного сектору має важливе значення для майбутнього України. Формування сильної та сучасної економіки є базовою передумовою для створення нових робочих місць та підвищення доходів громадян і відповідно для підвищення якості життя кожного українця.

Запорукою економічного зростання є створення рівних, прозорих та передбачуваних правил ведення бізнесу, включення України до регіональних та глобальних ланцюгів створення доданої вартості, створення умов для розвитку високотехнологічних виробництв, прискорення залучення інвестицій в економіку України та розвиток експортного потенціалу українських виробників.

Ключові пріоритети

Сприятливі умови для розвитку бізнесу є необхідною передумовою для досягнення Україною більш високого рівня економічного розвитку та інтеграції до спільного ринку ЄС.

Україна посідає 80 місце (серед 190 країн) у рейтингу Doing Business 2017. Німеччина у зазначеному рейтингу займає 17 місце, Польща — 24, Франція — 29, Італія — 50. Легкість ведення бізнесу — це шлях до залучення інвестицій в економіку (як іноземних, так і внутрішніх) та поштовх для відповідного збільшення валового внутрішнього продукту, а також вирішальний чинник для детінізації економіки країни.

Уряд продовжуватиме спрямовувати зусилля на створення сприятливих умов оподаткування, оптимального регуляторного режиму, функціонування та розвиток добросовісної конкуренції, розвиток малого і середнього підприємництва, активізацію процесів приватизації, зміну системи управління державними підприємствами, реформування системи публічних закупівель, захист інтелектуальної власності та розширення зовнішньоекономічних зв’язків.

Уряд забезпечуватиме імплементацію норм права ЄС у національне законодавство, створення відповідних адміністративних та інституціональних засад у сфері технічного регулювання, стандартизації, ринкового нагляду, акредитації та робіт з оцінки відповідності, а також здійснення санітарних і фітосанітарних заходів з метою підвищення якості товарів і послуг та спрощення доступу до ринку ЄС та інших ринків.

Високий рівень інвестиційної активності є також важливим для забезпечення високих темпів економічного зростання та розвитку, зокрема для створення продуктивних потужностей в економіці.

Рівень інвестицій (валового нагромадження основного капіталу) в Україні є низьким, у 2016 році він становив 15,2 відсотка валового внутрішнього продукту. Достатнім для забезпечення швидких темпів економічного зростання можна вважати рівень інвестицій, що становить 20—25 відсотків валового внутрішнього продукту. Зусилля Уряду будуть зосереджені на створенні максимально сприятливого інвестиційного клімату, в якому рівень інвестиційної активності буде достатньо високим для швидкого та сталого розвитку України.

Уряд також забезпечить інклюзивність економічного зростання, що передбачає отримання вигоди від збагачення країни кожним громадянином і відповідно зменшення соціальної нерівності та напруги в суспільстві. Політика Уряду буде спрямована на забезпечення використання кожним громадянином можливостей, які надає швидкий економічний розвиток.

Визначення цілі

Створення системи урядування, здатної до проведення системних реформ в Україні, з дотриманням принципів демократії, верховенства права, захисту прав людини та принципів гендерної рівності, інклюзивності та спільної участі є ще однією базовою передумовою успіху України. Структура і система роботи державного апарату мають забезпечити своєчасне надання державних послуг з економним використанням публічних ресурсів та у прозорий і підзвітний громадянам спосіб, збереження природних ресурсів та забезпечення життя людей в екологічно чистому, різноманітному довкіллі. Саме якість надання публічних послуг свідчить про рівень поваги держави до прав і гідності кожної людини.

Ключові пріоритети

Ситуація, що склалася у сфері надання публічних послуг і публічного управління, свідчить про їх неефективність, непрозорість та закритість для фізичних і юридичних осіб. У зв’язку з цим необхідно забезпечити удосконалення порядку надання публічних послуг і здійснення публічного управління шляхом реформування системи державного управління, децентралізації, реформування системи управління державними фінансами, запровадження інструментів електронного урядування.

Реформування системи державного управління

Уряд готовий розбудовувати систему урядування, яка буде здатна виробляти і реалізувати цілісну державну політику, надавати якісні публічні послуги громадянам та повністю відповідатиме європейським стандартам належного адміністрування. Для успішного проведення структурних реформ у всіх сферах суспільного життя необхідно завершити реформу державної служби. Уряд запровадить нові принципи формування і координації державної політики, стандарти стратегічного планування, основані на результатах аналізу політики, забезпечить підзвітність органів державного управління та передачу відповідних повноважень з центрального рівня до місцевих органів влади через децентралізацію.

Децентралізація

Децентралізація сприятиме створенню сучасної системи місцевого самоврядування та територіальної організації влади з урахуванням українських особливостей і традицій на основі європейських цінностей розвитку місцевої демократії, зокрема Хартії місцевого самоврядування. Основною метою проведення цієї реформи є забезпечення надання населенню високоякісних та доступних публічних послуг незалежно від місця проживання, задоволення інтересів громадян в усіх сферах життєдіяльності на відповідній території.

Роль об’єднаних територіальних громад у розв’язані соціальних проблем громадян має стати ключовою. Саме на цьому рівні кошти можуть витрачатися з найбільшою ефективністю з урахуванням потреб громади та кожної родини, що потребує соціальної допомоги.

Реформування системи управління державними фінансами

Уряд забезпечить ефективне та прозоре використання державних фінансів та запровадить бюджетне планування на середньострокову перспективу в розрізі головних розпорядників бюджетних коштів на рівні державного бюджету для поліпшення ефективності та якості державних послуг.

Запровадження інструментів електронного урядування

Згідно з останнім дослідженням ООН (United Nations Е-government Survey 2016) щодо розвитку електронного урядування (E-Government Development Index), Україна посіла 62 місце серед 193 країн, що свідчить про значне відставання України від світових темпів розвитку е-урядування та необхідність удосконалення державної політики у цій сфері. Е-урядування є важливим для підвищення рівня конкурентоспроможності країни та інвестиційної привабливості, необхідною передумовою для ефективного державного управління в сучасних умовах.

Уряд забезпечить ефективне державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Визначення цілі

Повноцінний розвиток людського капіталу є основним результатом ефективної роботи Уряду. Подолання суспільної кризи передбачає значне підвищення якості життя та забезпечення належного рівня соціальних стандартів. Держава має сприяти створенню можливостей для реалізації громадянами свого потенціалу, що впливає на зростання національної економіки і зміцнення конкурентної позиції України у світі.

З огляду на зазначене дії Уряду спрямовуються на формування та реалізацію ефективної політики у сфері освіти, науки, охорони здоров’я, соціального захисту та культури, на розширення прав і можливостей української мови, формування почуття патріотизму у громадян, що має велике значення для національної ідентичності та гордості.

Ключові пріоритети

Здоров’я населення є одним із основних чинників досягнення національної безпеки та благополуччя держави в цілому. Нагальною є необхідність запровадження нових підходів до розв’язання проблем громадського здоров’я, визначення одним з пріоритетів системи медичної допомоги проведення профілактичної роботи.

Діяльність системи охорони здоров’я буде переорієнтована від політики лікування до політики зміцнення та збереження здоров’я і запобігання захворюванням.

Передбачається створити нову систему організації охорони здоров’я на засадах медичного страхування, реформування екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, удосконалити надання високоспеціалізованої медичної допомоги.

Завданнями Уряду у сфері освіти у середньостроковій перспективі є поліпшення якості середньої освіти, подолання територіальних відмінностей у якості освіти та трансформація змісту освіти на основі компетентнісного підходу, модернізація професійно-технічної освіти, що сприятиме підготовці на високому рівні конкурентоспроможних робітничих кадрів, які здатні задовольнити вимоги сучасного ринку праці, та забезпеченню рівного доступу до професійно-технічної освіти; підвищення рівня та оптимізація результатів наукової та академічної діяльності, підтримка процесу ствердження академічної доброчесності у вищих навчальних закладах та наукових установах.

Стан пенсійної системи свідчить про необхідність проведення чергового етапу пенсійної реформи. Основною метою є створення умов для підвищення пенсій, забезпечення дотримання принципу соціальної справедливості, усунення великих розривів між спеціальними та звичайними пенсіями, забезпечення належного рівня життя громадян, які протягом свого трудового життя сплачували пенсійні внески, не приховуючи трудових доходів.

Створення ефективної системи надання соціальної підтримки населенню дасть можливість забезпечити адресний підхід до надання соціальної допомоги малозабезпеченим громадянам та запровадити комплексний підхід до розв’язання проблем найбільш вразливих верств населення, сприяти їх соціальній інтеграції та подоланню бідності, сформувати на рівні територіальної громади систему надання соціальних послуг та забезпечення захисту прав дітей, зокрема права на виховання у сім’ї або в умовах, що максимально наближені до сімейних, у своїй територіальній громаді. Зокрема, передбачено запровадження надання пільг у грошовій формі, перехід до надання соціальної підтримки окремих категорій громадян за принципом “гроші ходять за людиною”, запровадження стимулів до працевлаштування отримувачів соціальної допомоги.

Стратегічне значення для розвитку і модернізації країни має вдосконалення принципів і визначення напрямів культурної політики держави. Одним з основних завдань державних органів є розроблення сучасних програм та створення фінансових інструментів підтримки культурно-мистецької творчості. Уряд працюватиме над створенням бази даних про наявні культурні цінності та об’єкти нерухомої культурної спадщини. Значна увага приділятиметься належному формуванню державної політики щодо провадження літературної, книговидавничої та бібліотечної діяльності.

Популяризація рухової активності та спорту сприятиме збільшенню кількості українців, що свідомо обирають активний та здоровий спосіб життя, відмовляються від шкідливих звичок, вихованню покоління здорової молоді як найвищої цінності держави, готової до продуктивної праці та до захисту національних інтересів, незалежності, територіальної цілісності та суверенітету України.

З метою формування позитивного іміджу України у світовому спортивному русі Уряд приділятиме увагу створенню умов для ефективної підготовки спортсменів вищої категорії, здобуття ліцензій для участі в найважливіших міжнародних спортивних змаганнях, збільшенню популярності видів спорту в Україні, популяризації спорту серед людей з інвалідністю в Україні.

Уряд також здійснюватиме заходи щодо активізації процесу національно-патріотичного виховання.

Визначення цілі

Принцип верховенства права має важливе значення для сталого та рівноправного зростання і соціального розвитку. Верховенство права є різноплановим поняттям, що охоплює певні галузі — від безпеки особистості та права власності і розв’язання конфліктів до стримувань і противаг Уряду і боротьби з корупцією. Середньостроковий план обмежується функціями держави, які виконуються тільки органами виконавчої влади. У розділі визначаються обов’язки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних і місцевих органів виконавчої влади у сфері боротьби з корупцією та здійснення правосуддя.

Запобігання та боротьба з корупцією передбачають забезпечення належного виконання законодавства, функціонування ефективної, координованої та прозорої системи антикорупційних інституцій. Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції співпрацюватиме з Національним антикорупційним бюро, Генеральною прокуратурою України, судовою гілкою влади, іншими установами з питань боротьби з корупцією.

Невід’ємною складовою ефективної системи боротьби з корупцією та забезпечення верховенства права є належне функціонування правоохоронних органів у цілому, функціонування ефективної системи виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Руйнування корупційних схем забезпечить значну економію бюджетних коштів та їх спрямування на розвиток економіки і підвищення добробуту громадян.

Загальна мета антикорупційної реформи полягає в мінімізації можливостей для проявів корупції; збільшенні ризику відстеження і покарання за корупційну поведінку та мінімізації її наслідків; усуненні толерантного ставлення до проявів корупції.

У 2016 році Україна зайняла 131 місце серед 176 країн у світовому рейтингу Індексу сприйняття корупції, що свідчить про збереження “ендемічної корупції” в державному секторі. Проте деякі реформи, зокрема запровадження електронної системи закупівель “ProZorro”, створення Національного антикорупційного бюро, інших спеціалізованих установ з боротьби з корупцією, запровадження електронного декларування особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, сприяють зниженню рівня корупції. Це потребує співпраці політичного, адміністративного, судового та приватного секторів і громадян, а також більш рішучих дій у проведенні боротьби з корупцією.

 

 

Ключові пріоритети

Протягом 2017—2020 років передбачається забезпечити подальше зменшення можливостей для корупції в державному секторі. Пріоритетні напрями антикорупційної реформи, реалізація яких дасть змогу Кабінетові Міністрів України досягти цієї мети, передбачають:

зміцнення інституціональної інфраструктури та підвищення потенціалу з планування та реалізації політики антикорупційними установами, що провадять діяльність із запобігання корупції, зокрема забезпечення ефективної роботи превентивних антикорупційних органів, завершення формування Державного бюро розслідувань та Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів;

функціонування системи електронного декларування в повному обсязі;

зміцнення системи контролю фінансування політичних партій.

Усі новостворені інституції в інфраструктурі антикорупційної реформи, включаючи Національне антикорупційне бюро, Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Державне бюро розслідувань, Спеціалізований антикорупційний суд (у разі прийняття відповідного законодавства та утворення), отримають фінансування в обсязі, достатньому для організації їх діяльності та забезпечення ефективної роботи.

Кабінет Міністрів України забезпечить ефективну координацію роботи з проведення антикорупційної реформи, зокрема шляхом налагодження співробітництва, обміну досвідом та інформацією між окремими органами для досягнення спільних цілей подолання корупції в Україні.

Одним з пріоритетів стане оновлення Антикорупційної стратегії, яка визначатиме ключові цілі та показники оцінки прогресу у проведенні антикорупційної реформи, а програма з імплементації Стратегії складатиметься з переліку конкретних ініціатив та кроків, відповідальних за виконання та строків досягнення зазначених у Стратегії цілей.

З метою встановлення верховенства права Кабінет Міністрів України:

продовжить реформування системи виконання судових рішень, зокрема у 2017 році передбачається створити змішану систему виконання судових рішень шляхом модернізації служби державних виконавців та запровадження інституту приватних виконавців. Буде створено доступну, економічно ефективну та дієву систему контролю за дотриманням інтересів кредиторів з урахуванням прав боржників;

забезпечить формування гнучкої системи надання безоплатної правової допомоги, що дасть змогу оперативно реагувати на потреби громадян у вирішенні правових питань;

 забезпечить проведення реформи системи пробації та ресоціалізації, метою якої є побудова сучасної європейської системи кримінальної юстиції, яка б забезпечувала ефективний баланс між потребами суспільної безпеки та боротьбою із злочинністю, що включає, зокрема, питання запобігання скоєнню злочинів та реабілітації правопорушників. Ширше застосування покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, сприятиме зниженню витрат та концентрації ресурсів пенітенціарної системи на досягненні цілей реабілітації.

ЦІЛЬ 5 — БЕЗПЕКА ТА ОБОРОНА

Визначення цілі

Отримати можливість почувати себе у безпеці — одне з найбільш сильних на сьогодні прагнень громадян України. Надійний захист суверенітету та відновлення територіальної цілісності України дасть можливість забезпечити повноцінний розвиток Української держави. Уряд продовжуватиме підтримку здатності держави протистояти різним формам зовнішньої агресії, в тому числі надаватиме всебічну підтримку розвитку спроможностей Збройних Сил. Крім того, Уряд має відповідати на всі виклики щодо мінімізації загроз життю та майну громадян, зокрема забезпечувати здійснення заходів щодо їх захисту від незаконних посягань, запобігання злочинності, профілактики та адекватного реагування на надзвичайні ситуації, підтримки безпечності публічного простору та дорожнього руху.

Ключові пріоритети

Ключовими завданнями Уряду у сфері безпеки та оборони є забезпечення обороноздатності та інформаційної безпеки держави.

Постійна військова загроза потребує запровадження об’єднаного керівництва силами оборони, створення системи управління силами оборони на основі нового розподілу повноважень, функцій, завдань, обов’язків і відповідальності у сфері оборони, що відповідає принципам, прийнятим у державах — членах НАТО.

Забезпечуватиметься розвиток спроможностей Збройних Сил для адекватного реагування на загрози національній безпеці у воєнній сфері, для захисту України, її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності кордонів. Збройні Сили та інші складові сил оборони будуть приведені у відповідність із сучасними стандартами з урахуванням досвіду проведення антитерористичної операції та принципів, прийнятих в державах — членах НАТО і ЄС.

Важливим питанням є посилення прикордонної безпеки. Актуальність питання розвитку прикордонної інфраструктури та облаштування державного кордону визначається необхідністю досягнення якісно нового рівня охорони державного кордону, його інженерно-технічного оснащення, який сприятиме інтеграції України до Європейської зони безпеки.

Особливою потребою українського народу є становлення актуальних загальнонаціональних цінностей та пріоритетів, розвиток інформаційного простору держави. Забезпечення інформаційного суверенітету України є запорукою реалізації конституційних прав та інтересів громадян в інформаційній сфері шляхом гарантування свободи слова та поширення суспільно важливої інформації.

Наслідком військової агресії Російської Федерації стало порушення прав громадян України, які проживають на окремих територіях Донецької та Луганської областей, а також в Автономній Республіці Крим, на свободу слова та висловлення думки, свободу доступу до інформації, а також постійні репресії стосовно вільних засобів масової інформації. При цьому громадяни України опинилися під потужним впливом антиукраїнської пропаганди, позбавлені доступу до альтернативного інформаційного ресурсу та майже не мають доступу до об’єктивної інформації про події в Україні та світі.

Інформаційна реінтеграція зазначених територій є одним із пріоритетних кроків у вирішенні питання захисту конституційних прав громадян України, які проживають на зазначених територіях, а також забезпечення територіальної цілісності та суверенітету України.

Інформаційна реінтеграція Донбасу та Автономної Республіки Крим спрямована на посилення інформаційного тиску на окупаційну владу Російської Федерації на міжнародному рівні, активізацію висвітлення питання збройної агресії Російської Федерації на Донбасі та окупації Автономної Республіки Крим в світовому та національному інформаційному просторі, подолання інформаційної блокади цих регіонів.

У сучасних глобалізаційних та геополітичних умовах виникає необхідність реалізації ефективного механізму просування інтересів України у світі, забезпечення об’єктивного інформування про події в Україні, формування позитивного іміджу України, збільшення кількості візитів до України представників різних цільових груп — від туристів до інвесторів.

Унаслідок військового конфлікту значно погіршився соціально-економічний стан східних регіонів. Планується залучення ресурсів міжнародних фінансових організацій та міжнародної технічної допомоги для відновлення критичної інфраструктури та надання основних соціальних послуг у східних регіонах, економічного відновлення шляхом розвитку спроможності у сфері місцевого економічного планування, здійснення структурних змін та надання підтримки малому і середньому бізнесу.

Складний криміногенний стан у державі, загострення соціально-політичного стану, високий рівень терористичних загроз вимагають розвитку Національної гвардії як мобільного, боєздатного військового формування з правоохоронними функціями, здатного у взаємодії з іншими складовими сектору безпеки і оборони виконувати визначені правоохоронні і оборонні завдання з протидії загрозам національній безпеці.

Уряд продовжить реформування системи ДСНС з метою її оптимізації, підвищення спроможності до виконання завдань у сфері цивільного захисту та передачі окремих повноважень щодо гасіння пожеж та реагування на надзвичайні ситуації від державних органів до органів місцевого самоврядування.

ІМПЛЕМЕНТАЦІЙНА ЧАСТИНА

Успішне виконання середньострокового плану потребує:

ефективного лідерства Прем’єр-міністра України;

координації взаємодії міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;

дієвого зв’язку з бюджетним процесом;

операціоналізації середньострокового плану в щорічних планах дій Уряду;

забезпечення належної експертної підтримки;

здійснення постійного контролю та моніторингу стану виконання плану;

публічної звітності.

Імплементаційна модель сприяє забезпеченню виконання Кабінетом Міністрів України середньострокового плану на найвищому рівні з метою досягнення відчутних результатів для громадян України.

Публічна звітність

Інформація про хід виконання середньострокового плану оприлюднюється Прем’єр-міністром України щороку, а операційних
планів — щокварталу.

І. ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ

Земельна реформа

Основні проблеми, які передбачається розв’язати

Діючий мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення позбавляє значну кількість громадян України можливості реалізувати своє конституційне право та гальмує розвиток аграрного ринку.

Розпорошеність повноважень із розпорядження землями державної та комунальної власності між багатьма органами виконавчої влади та місцевого самоврядування спричиняє виникнення значної кількості конфліктних ситуацій та розширює корупційне поле для зловживань.

У сфері державного контролю за використанням та охороною земель існувало дублювання функцій державного нагляду, що негативно відображається на стані дотримання земельного законодавства.

Потребує уваги питання завершення інвентаризації земельних ділянок державної, комунальної та приватної власності, в тому числі зайнятих полезахисними лісовими смугами, їх реєстрації в Державному земельному кадастрі, внесення актуальних відомостей до Державного земельного кадастру про земельні ділянки та забезпечення користування такими відомостями широкого кола заінтересованих осіб.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Заборона на відчуження та зміну цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення обмежує права власників земельних ділянок, у власності яких на сьогодні перебуває 27,6 млн. гектарів сільськогосподарських угідь, які передані у власність 6,9 млн. громадян.

Мета, якої передбачається досягнути

Запуск ринку землі за прийнятною для громадян моделлю, обговореною на національному рівні.

Підтримка добровільного об’єднання територіальних громад з метою формування спроможних органів місцевого самоврядування до виконання наданих їм повноважень.

Оптимізація правового регулювання у сфері здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Формування та упорядкування баз даних Державного земельного кадастру.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути
до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Запуск ринку земель сільськогосподарського призначення за моделлю, яку буде визначено шляхом обговорення на національному рівні.

Збільшення ресурсу, яким будуть розпоряджатися органи місцевого самоврядування, перехід земель державної власності в комунальну власність в межах об’єднаних територіальних громад; запровадження ефективного контролю, що сприятиме додатковому надходженню до місцевих бюджетів коштів у сумі близько 1 млрд. гривень.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету
Міністрів України, іншим стратегічним документам,
міжнародним зобов’язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Меморандуму з МВФ.

Результати роботи за попередній період

Прийнято в першому читанні проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами та посилення державного контролю за використанням і охороною земель” (реєстраційний номер 4355).

Відповідно до Закону України від 6 жовтня 2016 р. № 1669-VIII “Про внесення зміни до розділу X “Перехідні положення” Земельного кодексу України щодо продовження заборони відчуження сільськогосподарських земель” Кабінету Міністрів України доручено до 1 липня 2017 р. розробити і внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про обіг земель сільськогосподарського призначення. У зв’язку з цим Мінагрополітики разом з Держгеокадастром утворено робочу групу з підготовки Концепції запровадження обігу земель сільськогосподарського призначення із залученням представників міністерств, заінтересованих центральних органів виконавчої влади, депутатських фракцій і груп у Верховній Раді України, Світового банку, асоціацій місцевого самоврядування.

Суть підходу, який пропонується реалізувати
в середньостроковій перспективі

Проведення національного обговорення щодо запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення. Запровадження ринку за моделлю, яку буде визначено в рамках загальнонаціонального обговорення.

Оптимізація та впорядкування державного контролю у сфері земельних відносин та ведення баз даних Державного земельного кадастру.

Розвиток органічного ринку

Основні проблеми, які передбачається розв’язати

Недосконалість законодавства у сфері органічного виробництва негативно впливає на функціонування вітчизняного органічного ринку, імідж країни на світовому ринку “органіки”, створює торгові бар’єри для виробників-експортерів. Як наслідок, споживач незахищений від фальсифікату “органіки”, а виробник – від недобросовісної конкуренції.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

В Україні спостерігається динаміка зростання загальної площі земель, зайнятих під органічне сільське господарство (2002 рік – 164 449 гектарів,
2005 рік – 241 980 гектарів, 2010 рік – 270 226 гектарів, 2013 рік – 393 400 гектарів, 2015 рік – 410 550 гектарів), що свідчить про перспективи для подальшого стабільного розвитку. При цьому внутрішній ринок органічних продуктів оцінюється у 18 млн. євро, а експортний потенціал сектору – у 50 млн. євро.

Незважаючи на те, що у 2015 році площа земель, зайнятих під органічне сільське господарство, зросла у 1,5 раза порівняно з 2010 роком, її частка становила лише 1 відсоток загальної площі земель сільськогосподарського призначення.

Наприклад, площі, зайняті в Німеччині під органічне сільське господарство, значно більші, ніж в Україні – 1 088 838 гектарів та їх частка становить 6,5 відсотка загальної площі земель сільськогосподарського призначення (2015 рік). Проте пропозиція на органічну продукцію на ринку Німеччини не здатна задовольнити попит. Країна змушена імпортувати “органіку”. Аналогічна ситуація спостерігається і в інших країнах світу. Відтак для України складаються сприятливі умови заявити про себе як про надійного постачальника органічної продукції на світовий ринок.

Мета, якої передбачається досягнути

Першочерговим завданням є удосконалення засад правового регулювання органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції, створення належної системи контролю за функціонуванням ринку органічної продукції, що в свою чергу дасть змогу запобігти введенню в обіг фальсифікованої органічної продукції та уникненню відповідальності суб’єктів ринку за порушення законодавства у цій сфері. Загалом це матиме позитивний вплив на розширення зовнішнього ринку збуту органічної продукції, формування позитивного іміджу країни на світовому ринку “органіки”.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути
до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

У 2017 році збільшення площі земель, зайнятих під органічне сільське господарство, до 450 000 гектарів. Щорічне збільшення на 0,05 відсотка частки таких земель від загальної площі земель сільськогосподарського призначення.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету
Міністрів України, іншим стратегічним документам,
міжнародним зобов’язанням

Пріоритет відповідає Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

Внесено зміни до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1102 (постанова Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. № 609). У результаті фермерські господарства, які вирішили перейти або займаються органічним виробництвом, мають змогу отримати державну підтримку, зокрема:

фінансова підтримка на конкурсних засадах на поворотній основі надається у розмірі, що не перевищує 500 тис. гривень, із забезпеченням виконання зобов’язання щодо повернення бюджетних коштів, зокрема для проведення оцінки відповідності виробництва органічної продукції (сировини);

за рівних умов фермерські господарства, які подали заяву про перехід на виробництво органічної продукції (сировини), мають перевагу перед іншими фермерськими господарствами, які претендують на отримання фінансової підтримки.

Кабінетом Міністрів України внесено на розгляд Верховної Ради України проект Закону України “Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції” (реєстраційний номер 5448).

Суть підходу, який пропонується реалізувати
в середньостроковій перспективі

В середньостроковій перспективі слід розробити та прийняти нормативно-правові акти, необхідні для імплементації положень Закону України “Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції”, а також посилення інституційної спроможності відповідних центральних органів виконавчої влади для реалізації положень Закону.

Реформа вугільної галузі

Основні проблеми, які передбачається розв’язати

Незадовільний стан державних підприємств вугільної галузі зумовлений взаємодією протягом досить тривалого часу ряду факторів, які за своєю природою мають як об’єктивний, так і суб’єктивний характер, зокрема:

складність гірничо-геологічних умов видобутку вугілля;

недостатні обсяги капітальних вкладень у нове будівництво та на відновлення основних фондів вугледобувних підприємств, а також придбання сучасної високопродуктивної очисної та прохідницької техніки, транспортних засобів і впровадження новітніх технологічних рішень видобутку вугілля;

відсутність стратегічного бачення розвитку галузі;

недосконалість цінової і тарифної політики з урахуванням енергетичної цінності вугільної продукції, а також непрозорість ринку;

відсутність системних кроків щодо приватизації шахт;

низька інвестиційна привабливість державних вугледобувних підприємств;

відсутність системних кроків щодо соціального захисту звільнених шахтарів і використання людського капіталу та інфраструктури шахт, що ліквідуються;

відсутність чіткого алгоритму скорочення державної підтримки вугледобувних підприємств;

відсутність стратегічного планування видобутку вугілля з урахуванням попиту;

перебування майже всього майна вугледобувних підприємств під арештом або у податковій заставі;

необхідність перекваліфікації працівників вуглевидобувного сектора після значного скорочення внаслідок закриття шахт та об’єктивний підрахунок в потребах кадрового резерву для його формування.

 

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Видобуток рядового вугілля підприємствами Міненерговугілля у 2015 році склав 6,7 млн. тонн. Обсяг видобутку у 2016 році – 5,8 млн. тонн (80 відсотків запланованого обсягу). Станом на 1 січня 2017 р. у сфері управління Міненерговугілля перебувають 33 економічно активні шахти.

Мета, якої передбачається досягнути

Основною метою реформи вугільної галузі є забезпечення її економічної ефективності (беззбитковості та самоокупності).

У 2017 році:

оптимізація структури державних підприємств вугільної галузі;

розроблення нормативно-правового акта щодо зняття арешту та виведення з податкової застави майна державних вугледобувних підприємств;

складення щорічного прогнозного балансу вугілля і вугільної продукції;

початок переходу до ринкового ціноутворення на енергетичне вугілля, у тому числі розроблення нормативно-правових актів з цього питання;

забезпечення прозорості закупівель державними вугледобувними підприємствами;

початок реалізації Концепції створення системи соціальної підтримки працівників підприємств вугільної галузі та населення територій, на яких розміщуються вугледобувні та вуглепереробні підприємства, що перебувають у стадії ліквідації (консервації);

завершення робіт з ліквідації п’яти шахт, передача чотирьох шахт на підготовку до ліквідації та початок ліквідації п’яти шахт;

зменшення кількості об’єктів соціальної інфраструктури шляхом передачі їх з балансів вугледобувних підприємств на баланси органів місцевого самоврядування.

У середньостроковій перспективі до 2020 року метою є:

створення економічно-ефективної (забезпечення самоокупності видобутку вугілля) роботи вугільної галузі, що забезпечує в повному обсязі потреби національної економіки у вугільній продукції за ринковими цінами;

оптимізація державної підтримки вугільної галузі, що передбачає поступове скорочення державної підтримки тільки для цілей водовідведення та соціальної підтримки шахтарів;

максимальне роздержавлення галузі (приватизація шахт);

лібералізація ринку вугільної продукції та перехід до ринкового ціноутворення на вугільну продукцію;

зміна підходу до ліквідації шахт, а саме забезпечення подальшого використання людського капіталу (вивільнених працівників) та інфраструктури шахт для створення нових виробництв, техно- та енергопарків тощо;

завершення ліквідації збиткових вугледобувних підприємств;

реалізація Концепції створення системи соціальної підтримки працівників підприємств вугільної галузі та населення територій, на яких розміщуються вугледобувні та вуглепереробні підприємства, що перебувають у стадії ліквідації (консервації).

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути
до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Забезпечення видобутку вугільної продукції у кількості, необхідній для підтримання енергетичної безпеки та незалежності держави щодо виробництва електричної енергії.

Щорічне скорочення державної підтримки вугледобувних підприємств із залишенням тільки витрат на екологію та безпеку.

Максимальне роздержавлення вугледобувної галузі (що не буде приватизовано, буде ліквідовано, законсервовано, перепрофільовано в
техно-, енергопарки).

Використання українського ринкового цінового індикатора на вугільну продукцію (електронні біржові торги, публічна реєстрація інформації прямих договорів, імпортний та експортний паритет).

Використання людського капіталу та інфраструктури (ліній електропередач, трансформаторних підстанцій тощо) шахт, що ліквідуються, для створення нових робочих місць, зокрема у сфері відновлюваної енергетики.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету
Міністрів України, іншим стратегічним документам,
міжнародним зобов’язанням

Пріоритет відповідає:

Стратегії сталого розвитку “Україна – 2020”, схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5;

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

Прийнято Закон України “Про особливості приватизації вугледобувних підприємств”.

Затверджено Концепцію переходу на біржову форму продажу вугілля, що передбачає впровадження електронних біржових торгів вугіллям.

Розроблено проекти Законів України “Про ринок вугілля” та “Про оптимізацію державної підтримки вугільної галузі”.

Суть підходу, який пропонується реалізувати
в середньостроковій перспективі

З метою покращення фінансово-економічного, технічного та технологічного стану вугледобувних підприємств; створення привабливих умов для залучення недержавних інвестицій; звільнення від непрофільних активів галузі; задоволення потреб національної економіки якісною вітчизняною вугільною продукцією необхідно здійснити заходи щодо:

максимального роздержавлення галузі (приватизація);

повного переходу до ринкових відносин у вугільній галузі;

раціонального використання наявного обладнання, технічних та матеріальних ресурсів підприємств;

оптимізації непрофільних активів вугледобувних підприємств;

передачі органам місцевого самоврядування об’єктів соціальної інфраструктури;

поступового скорочення державної підтримки вугільної галузі та надання державної підтримки у повному обсязі на захист навколишнього середовища, реструктуризацію вугільної промисловості та соціальну підтримку працівників, що вивільняються;

запровадження дієвих механізмів соціального захисту працівників, які будуть вивільнені у зв’язку з ліквідацією шахт, а також щодо розв’язання екологічних проблем в шахтарських регіонах.

Децентралізація

 Створення нової територіальної основи для діяльності
органів місцевого самоврядування

Основні проблеми, які передбачається розв’язати

Основою діяльності органів місцевого самоврядування є адміністративно‑територіальний устрій України. Попри численні спроби в Україні так і не відбулася модернізація адміністративно‑територіального устрою, яка би забезпечила запровадження принципу субсидіарності в системі територіальної організації влади. Існуюча система адміністративно‑територіального устрою України не завжди дозволяє органам місцевого самоврядування ефективно реалізовувати визначені законодавством повноваження, надавати якісні послуги громадянам, забезпечуючи їх доступність, сприяти сталому соціально‑економічному розвитку відповідних територій. Це потребує формування самодостатньої первинної ланки місцевого самоврядування — територіальних громад, які б володіли відповідними матеріальними і фінансовими ресурсами, інфраструктурою, необхідними для ефективного виконання покладених на них завдань та функцій.

Основними проблемами у сфері адміністративно‑територіального устрою України, які істотно впливають на ефективність територіальної організації влади, є:

надмірна подрібненість адміністративно‑територіальних одиниць, насамперед сільських та селищних рад, як наслідок, зазначені ради не мають відповідних ресурсів для виконання у повному обсязі наданих законом повноважень та надання послуг населенню відповідної якості;

невпорядкованість територіального устрою: існування анклавів, ексклавів, невизначеність меж багатьох адміністративно‑територіальних одиниць;

наявність значних диспропорцій у рівнях соціально‑економічного розвитку адміністративно‑територіальних одиниць;

застарілість моделі адміністративно‑територіального устрою України, яка не відповідає сучасним викликам;

відсутність законодавчої бази для формування нової територіальної основи діяльності органів місцевого самоврядування.

Збереження існуючої на сьогодні диспропорційності системи адміністративно‑територіального устрою як основи нераціональної територіальної організації влади (відсутність цілісної території адміністративно‑територіальної одиниці базового рівня, перебування територіальної громади села, селища, міста у складі іншої територіальної громади або на території іншої адміністративно‑територіальної одиниці, територіальної громади району в місті) призводить до конфлікту компетенції як між органами місцевого самоврядування, так і між органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади, а відтак до неналежного рівня організації регіональної та місцевої влади, малоефективного управління суспільним розвитком на відповідній території.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Кількість адміністративно‑територіальних одиниць (сільських, селищних, міських рад), які об’єдналися у спроможні територіальні громади станом на 2015 рік — 784 (7 відсотків), станом на 2016 рік — 17 відсотків.

Мета, якої передбачається досягнути

Утворення спроможних територіальних громад та підтримка їх розвитку.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути
до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Показник	2017 рік	2018 рік	2019 рік	2020 рік
Формування соціально та економічно обґрунтованих перспективних планів розвитку територій спроможних громад, відсотків щорічної потреби	100	100	100	100
Питома вага кількості місцевих рад, які об’єдналися у спроможні територіальні громади, у загальній кількості місцевих рад базового рівня, відсотків	50	70	90	100
Забезпечення доступності до адміністративних послуг у спроможних територіальних громадах:
частка центрів надання адміністративних послуг, які відповідають вимогам, визначеним законодавством, відсотків;	35	50	65	80
частка центрів надання адміністративних послуг, через які надаються обов’язкові адміністративні послуги, відсотків;	70	80	90	100
частка користувачів, задоволених якістю надання адміністративних послуг через центри надання адміністративних послуг, відсотків		40		70
Забезпечення надання уніфікованих та відповідної якості по всій території держави адміністративних, соціальних, інших послуг (зокрема у сфері архітектурно‑будівельного контролю) населенню громади (відсотків)	50			100

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету
Міністрів України, іншим стратегічним документам,
міжнародним зобов’язанням

Пріоритет відповідає:

Стратегії сталого розвитку “Україна — 2020”, схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5;

Угоді про асоціацію;

Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 р. № 333.

Результати роботи за попередній період

З моменту прийняття Закону України “Про добровільне об’єднання територіальних громад” протягом 2015—2016 років в Україні утворено 366 добровільно об’єднаних територіальних громад, в яких відбулися перші місцеві вибори, з них: 159 об’єднаних територіальних громад — у 2015 році, 207 об’єднаних територіальних громад — у 2016 році.

В цілому до складу об’єднаних територіальних громад увійшло близько 2 тис. сільських, селищних, міських рад.

У 2017 році призначено перші місцеві вибори ще у 47 новоутворених об’єднаних територіальних громадах.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Проблему передбачається розв’язати шляхом:

сприяння формуванню спроможних об’єднаних територіальних громад шляхом їх добровільного об’єднання;

державної підтримки добровільного об’єднання територіальних громад;

створення законодавчої основи для формування нової територіальної основи для діяльності органів місцевого самоврядування;

формування трирівневої системи адміністративно‑територіального устрою України: базового (адміністративно‑територіальні одиниці – громади), районного та регіонального;

утворення обґрунтованої територіальної основи для діяльності органів місцевого самоврядування, здатної забезпечити доступність та якість адміністративних та публічних послуг, що надаються цим органом;

формування законодавчої бази з питань діяльності органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади на новій територіальній основі з визначенням їх повноважень та ресурсного забезпечення;

створення належних матеріальних, фінансових та організаційних умов для забезпечення здійснення органами місцевого самоврядування власних і делегованих повноважень.

Забезпечення законодавчого врегулювання питання обов’язковості прийняття органами місцевого самоврядування статутів територіальних громад, регламентації в них участі членів територіальних громад у здійсненні місцевого самоврядування, взаємовідносин органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з інститутами громадянського суспільства, статусу органів самоорганізації населення.

Розподіл повноважень між органами місцевого
 самоврядування та органами виконавчої влади
(секторальна децентралізація)

Основні проблеми, які передбачається розв’язати

Система місцевого самоврядування на сьогодні не задовольняє потреб суспільства. Функціонування органів місцевого самоврядування у більшості об’єднаних територіальних громад не забезпечує створення та підтримку сприятливого життєвого середовища, необхідного для всебічного розвитку людини, її самореалізації, захисту її прав, надання населенню органами місцевого самоврядування, утвореними ними установами та організаціями високоякісних і доступних публічних послуг на відповідних територіях.

У зв’язку з неспроможністю органів місцевого самоврядування забезпечити надання якісних публічних послуг населенню місцеві органи виконавчої влади, зокрема місцеві державні адміністрації, виконують не властиві для них функції, що призводить до:

фактичного прямого втручання державної влади у справи об’єднаних територіальних громад всупереч деяким міжнародним нормативно‑правовим актам;

протистояння між обласними (районними) радами та обласними (районними) державними адміністраціями з приводу делегованих повноважень.

На даний час ефективного та швидкого розв’язання потребують такі проблеми:

низька якість та недоступність публічних послуг внаслідок ресурсної неспроможності переважної більшості органів місцевого самоврядування здійснювати власні і делеговані повноваження;

відсутність державних стандартів надання публічних послуг.

Потребує підвищення рівень професіоналізму посадових осіб місцевого самоврядування, зокрема, внаслідок низької конкурентоспроможності органів місцевого самоврядування на ринку праці, зниження рівня престижності посад, що призводить до низької ефективності управлінських рішень.

Доступність та належна якість публічних послуг має бути забезпечена шляхом оптимального розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади на різних рівнях адміністративно‑територіального устрою за принципами субсидіарності та децентралізації.

Важливо підсилити координацію процесів секторальної децентралізації.

Децентралізація влади як один з головних принципів формування спроможного місцевого самоврядування, реформування системи місцевого самоврядування та секторальна реформа повинні здійснюватися в одній площині і узгоджуватися між собою.

Одне із важливих питань — формування оптимальної мережі закладів освіти, охорони здоров’я на відповідних рівнях адміністративно‑територіального устрою. Враховуючи, що переважна кількість цих закладів перебуває в комунальній власності і рішення щодо їх утримання, розвитку чи реорганізації буде прийматися органами місцевого самоврядування, дуже важливо мати чіткі вимоги з боку держави щодо переліку та обсягу послуг, рівня їх якості тощо.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Протягом 2015—2016 років 1740 сільських, селищних, міських рад добровільно об’єдналися у 366 об’єднаних територіальних громад, які згідно з Бюджетним кодексом України отримали прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом та повноваження міст обласного значення.

Нова модель фінансового забезпечення місцевих бюджетів сприяла збільшенню мотивацій до нарощування дохідної бази місцевих бюджетів.

Щодо місцевих бюджетів. У 2016 році надходження податків і зборів до місцевих бюджетів зросли на 41,7 відсотка порівняно з 2015 роком, приріст становив 50,3 млрд. гривень, а їх частка у загальних доходах зведеного бюджету зросла з 18,5 до 21,8 відсотка.

Надходження загального фонду місцевих бюджетів України — 146,6 млрд. гривень (110,7 відсотка річного обсягу, затвердженого місцевими радами), приріст — 44,4 млрд. гривень (45,1 відсотка порівняно з 2015 роком).

Щодо бюджетів об’єднаних територіальних громад. У 2016 році 159 об’єднаних територіальних громад перейшли на прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом. Доходи цих об’єднаних територіальних громад за 2016 рік (з урахуванням трансфертів з державного бюджету) збільшилися майже у сім разів порівняно з надходженнями 2015 року бюджетів рад, що увійшли до об’єднаних територіальних громад. Власні доходи бюджетів об’єднаних територіальних громад збільшилися майже у три рази (з 1,1 млрд. гривень до 3,3 млрд. гривень); у розрахунку на одного жителя – збільшилися майже у три рази з 700 гривень до 2 345 гривень.

У Законі України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” для всіх об’єднаних територіальних громад передбачена державна підтримка у вигляді субвенції на формування інфраструктури – 1,5 млрд. гривень (у 2016 році – 1 млрд. гривень).

Крім того, у 2017 році передбачена державна підтримка місцевого самоврядування у вигляді державного фонду регіонального розвитку – 3,5 млрд. гривень та субвенції на соціально‑економічний розвиток територій – 4 млрд. гривень.

Збільшено розміри освітньої субвенції на 8,1 млрд. гривень (з 44,5 млрд. гривень у 2016 році до 52,6 млрд. гривень у 2017 році), а також медичної субвенції на 11 млрд. гривень (з 44,8 млрд. гривень у 2016 році до 55,5 млрд. гривень у 2017 році).

Державним бюджетом у 2017 році передбачена додаткова дотація у розмірі 14,9 млрд. гривень з державного бюджету місцевим бюджетам на охорону здоров’я та освіту.

Децентралізовано повноваження у сфері архітектурно‑будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства (довідково : із 49 органів місцевого самоврядування, які станом на грудень 2016 року перебрали на себе ці повноваження, одна об’єднана територіальна громада — Ювілейна селищна рада Дніпропетровської області):

передано на місця повноваження щодо надання адміністративних послуг з видачі документів дозвільного характеру;

передано органам місцевого самоврядування повноваження щодо надання адміністративних послуг через центри надання адміністративних послуг щодо:

- реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб у межах відповідної адміністративно‑територіальної одиниці;

- державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб‑підприємців;

- державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

- надання відомостей з Державного земельного кадастру;

у соціальній сфері — близько 20 об’єднаних територіальних громад виступили засновниками центрів з надання соціальних послуг.

Мета, якої передбачається досягнути

Формування ефективного місцевого самоврядування та територіальної організації влади для створення і підтримки повноцінного життєвого середовища для громадян, надання високоякісних та доступних публічних послуг. Зміцнення правової основи місцевого самоврядування щодо визначення предмета статуту територіальної громади.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути
до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Утворення центрів надання адміністративних послуг: у 2017 році в 20 відсотках об’єднаних територіальних громадах, у 2018 році — 50 відсотках, у 2019 році — 80 відсотках, у 2020 році — у всіх об’єднаних територіальних громадах.

Передача повноважень органам місцевого самоврядування базового та регіонального рівня відповідно до Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні.

Реалізація органами місцевого самоврядування повноважень у сфері державного архітектурно‑будівельного контролю у 2017 році в 25 відсотках територіальних громад, у 2018 році — 50 відсотках, у 2019 році — 75 відсотках, у 2020 році — у всіх об’єднаних територіальних громадах.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету
Міністрів України, іншим стратегічним документам,
міжнародним зобов’язанням

Пріоритет відповідає:

Стратегії сталого розвитку “Україна — 2020”, схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5;

Угоді про асоціацію;

Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, затвердженій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 р. № 333.

Результати роботи за попередній період

Розширено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері архітектурно‑будівельного контролю з видачі та прийняття документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених об’єктів будівництва, які можуть забезпечуватися через центри надання адміністративних послуг (Закон України від 9 квітня 2015 р. № 320‑VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно‑будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства”).

Внесено зміни до Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”, відповідно до яких з 4 жовтня 2015 р. ліквідовано дозвільні центри як окрему складову центрів надання адміністративних послуг та передбачено видачу документів дозвільного характеру через адміністраторів центрів надання адміністративних послуг.

Прийнято ряд законів щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг через центри надання адміністративних послуг, зокрема реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб у межах відповідної адміністративно‑територіальної одиниці; державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб‑підприємців, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; надання відомостей з Державного земельного кадастру.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

Проблему передбачається розв’язати шляхом:

розмежування повноважень у системі органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади на місцях за принципом субсидіарності;

завершення формування нормативно‑правового підґрунтя з питань діяльності органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади з урахуванням конституційної реформи;

запровадження державних стандартів надання публічних послуг;

формування оптимальної мережі закладів освіти, охорони здоров’я на відповідних рівнях;

недопущення дублювання повноважень, функцій і завдань органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади на місцях (оптимізація структури та граничної чисельності працівників районних держадміністрацій з урахуванням утворення об’єднаних територіальних громад, територія яких повністю або більше половини охоплює територію району; підготовка пропозицій щодо шляхів забезпечення виконання районними радами визначених законом повноважень, де утворено об’єднані територіальні громади, територія яких повністю або більше половини охоплює територію району);

запровадження механізмів державного контролю за законністю рішень органів місцевого самоврядування та якістю надання населенню адміністративних та соціальних послуг;

максимального залучення населення і фахової спільноти до прийняття управлінських рішень, сприяння розвитку форм демократії та професійного саморегулювання.

Формування здорової нації

Основні проблеми, які передбачається розв’язати

Необхідність впровадження ефективних механізмів профілактики хронічних неінфекційних захворювань, що стали основною причиною передчасної смертності людей.

Зменшення обсягу та інтенсивності рухової активності (посилення негативного впливу на здоров’я людини) внаслідок автоматизації виробництва, збільшення частки розумової праці у структурі трудової діяльності, а також підвищення комфортності транспортних засобів, удосконалення побутової техніки, розвиток сфери комунальних послуг тощо.

Недостатній рівень розвитку інфраструктури для заняття спортом, зокрема дітей та молоді.

Недостатність популярності інтенсивної рухової активності серед населення.

 

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

На сьогодні спостерігається низький рівень залучення населення до занять фізкультурно-оздоровчою та спортивною роботою, що становить 13 відсотків загальної чисельності населення країни. За цим показником Україна суттєво поступається деяким країнам Європи. Світовий досвід свідчить, що оптимальна рухова активність протягом усього життя кожної людини є найефективнішим засобом профілактики захворювань та зміцнення здоров’я.

Мета, якої передбачається досягнути

Популяризація рухової активності та занять фізичною культурою населенням України.

Підвищення протягом 2017—2020 років рівня залучення населення до оздоровчої рухової активності і, як наслідок, сприяння дотриманню людиною здорового способу життя, а також в окремих випадках зменшення негативного впливу на організм людини шкідливих звичок, підвищення стресостійкості та відволікання від асоціальної поведінки.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути
до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Орієнтовний показник збільшення кількості громадян, які мають достатній рівень оздоровчої рухової активності, відсотків
2017 рік	2018 рік	2019 рік	2020 рік
14	15	16	17

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету
Міністрів України, іншим стратегічним документам,
міжнародним зобов’язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Стратегії сталого розвитку “Україна — 2020”, схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5;

Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

Указом Президента України від 9 лютого 2016 р. № 42 схвалено Національну стратегію з оздоровчої рухової активності в Україні на період до 2025 року “Рухова активність — здоровий спосіб життя — здорова нація”.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. № 653 затверджено план заходів на 2017 рік щодо реалізації Національної стратегії з оздоровчої рухової активності в Україні на період до 2025 року “Рухова активність — здоровий спосіб життя — здорова нація”.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 р. № 1320 схвалено Концепцію Державної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на період до 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2017 р. № 115 затверджено Державну цільову соціальну програму розвитку фізичної культури і спорту на період до 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 р. № 1045 затверджено Порядок проведення щорічного оцінювання фізичної підготовленості населення України.

Суть підходу, який пропонується реалізувати
в середньостроковій перспективі

Розроблення за участю громадських активістів, спортивних організацій підходів до популяризації рухової активності серед населення, забезпечення належної підготовки та участі українських спортсменів у міжнародних спортивних змаганнях.

V. БЕЗПЕКА ТА ОБОРОНА

Мета та цілі Уряду

Метою Кабінету Міністрів України є забезпечення зростання рівня життя громадян і підвищення його якості в результаті сталого економічного розвитку.

Середньостроковий план сфокусовано на поліпшенні всіх аспектів життя громадян шляхом досягнення таких цілей:

економічне зростання;

ефективне врядування;

розвиток людського капіталу;

верховенство права і боротьба з корупцією;

безпека та оборона.

Економічне зростання передбачає створення сприятливого інвестиційного клімату та утримання макроекономічної стабільності шляхом продовження фіскальної консолідації. У результаті буде забезпечено створення нових робочих місць, підвищення доходів і зниження рівня бідності.

Ефективне врядування передбачає проведення реформи державного управління, децентралізації і реформи державних фінансів, спрямованих на підвищення якості публічних послуг і рівня контролю суспільства над державними коштами.

Розвиток людського капіталу шляхом проведення реформи системи охорони здоров’я, освіти, поліпшення надання державної соціальної підтримки, розвитку культури і спорту дасть змогу забезпечити поліпшення якості життя, освіти і зростання продуктивності праці.

Верховенство права і боротьба з корупцією шляхом підтримки ефективного функціонування інститутів боротьби з корупцією, забезпечення рівного доступу до правосуддя та ефективного захисту прав власності сприятиме забезпеченню функціональної справедливості і рівності.

Безпека та оборона передбачає захист суверенітету та територіальної цілісності держави, а також найважливіші аспекти безпеки громадян, що дасть змогу забезпечити формування у громадян України відчуття захищеності їх життя і свободи.

12345678910Следующая ⇒

Поделиться: