Загальні характеристики фінансового права як галузі національного права України

Загальні характеристики фінансового права як галузі національного права України

В основу визначення предмета фінансового права покладено зміст фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування з приводу мобілізації, розподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів держави та органів місцевого самоврядування.

Фінансове право — це галузь публічного права, норми якого регулюють державні фінанси. Фінансові відносини виникають при встановленні бюджетної системи, податкової системи, грошово-кредитної системи держави; складанні, розгляді та затвердженні актів про бюджет; розподілі доходів та видатків між окремими ланками бюджетної системи; виконанні державного та місцевих бюджетів; збиранні податків, зборів та обов'язкових платежів; фінансуванні та кредитуванні; обов'язковому державному майновому та особистому страхуванні; у відносинах у сфері державного кредиту та регулюванні грошово-кредитної та валютної систем тощо. У цих відносинах проявляється владно-організаційна роль держави та органів місцевого самоврядування у процесі розподілу та перерозподілу національного доходу країни.

Основним методом правового регулювання фінансового права є метод владних приписів — імперативний метод правового регулювання.

Суб'єктами фінансового права є держава; територіальні громади та адміністративно-територіальні утворення в особі уповноважених органів; юридичні особи — підприємства, установи, організації різних форм власності, тобто колективні суб'єкти, а також індивідуальні суб'єкти — громадяни.

Отже, фінансове право — це публічна галузь права, яку складає сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, котрі виникають у процесі створення, розподілу і використання фондів коштів держави та органів місцевого самоврядування, необхідні для реалізації їх завдань і функцій.

Система фінансового права України

Система фінансового права — це об'єктивно зумовлена організацією фінансової системи країни внутрішня його побудова, об'єднання і розташування фінансово-правових норм у певній відповідності та послідовності.

Фінансове право складається з двох великих за обсягом частин: Загальної та Особливої.

До Загальної частини включаються фінансово-правові норми, які закріплюють основні засади фінансової діяльності держави, її принципи та методи; визначають фінансову систему держави і компетенцію відповідних державних органів та органів місцевого самоврядування в сфері фінансової діяльності; основні засади фінансового контролю: його види, форми, методи та порядок його проведення. Таким чином, до Загальної частини фінансового права відносять ті правові норми, регулювання яких однаково важливо для всіх інститутів Особливої частини фінансового права, тобто вони є загальними.

Особлива частина фінансового права має свою чітку внутрішню організацію і поділяється на розділи (підгалузі), що складаються з фінансово-правових інститутів, до яких включають норми, які регулюють відносини в сфері:

1. Державного і місцевих бюджетів.

2. Державного та муніципальних позабюджетних цільових фондів.

3. Державного та муніципального кредиту.

4. Державного і муніципального боргу.

5. Державних та муніципальних доходів.

6. Державних та муніципальних видатків.

7. Обов'язкового страхування.

8. Валютного контролю.

9. Грошової емісії та грошового обігу.

Загальні характеристики фінансового права як галузі національного права України

В основу визначення предмета фінансового права покладено зміст фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування з приводу мобілізації, розподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів держави та органів місцевого самоврядування.

Фінансове право — це галузь публічного права, норми якого регулюють державні фінанси. Фінансові відносини виникають при встановленні бюджетної системи, податкової системи, грошово-кредитної системи держави; складанні, розгляді та затвердженні актів про бюджет; розподілі доходів та видатків між окремими ланками бюджетної системи; виконанні державного та місцевих бюджетів; збиранні податків, зборів та обов'язкових платежів; фінансуванні та кредитуванні; обов'язковому державному майновому та особистому страхуванні; у відносинах у сфері державного кредиту та регулюванні грошово-кредитної та валютної систем тощо. У цих відносинах проявляється владно-організаційна роль держави та органів місцевого самоврядування у процесі розподілу та перерозподілу національного доходу країни.

Основним методом правового регулювання фінансового права є метод владних приписів — імперативний метод правового регулювання.

Суб'єктами фінансового права є держава; територіальні громади та адміністративно-територіальні утворення в особі уповноважених органів; юридичні особи — підприємства, установи, організації різних форм власності, тобто колективні суб'єкти, а також індивідуальні суб'єкти — громадяни.

Отже, фінансове право — це публічна галузь права, яку складає сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, котрі виникають у процесі створення, розподілу і використання фондів коштів держави та органів місцевого самоврядування, необхідні для реалізації їх завдань і функцій.

1234Следующая ⇒

Поделиться: