Набрання судовим рішенням законної сили. Обов’язковість судового рішення..

Обов’язковість вироку є важливою властивістю без якої він позбавляється свого реального значення. Тільки за умови, що кожен вирок, який набрав законної сили, буде

неухильно виконан, можливе досягнення цілей правосуддя, забезпечення карального і

виховного впливу покарання. У загальнообов’язковості вироку проявляється дія принципу законності, направлена на забезпечення неухильного дотримання вимог правових

норм та реального виконання вироку. Саме ця характеристика забезпечує цілеспрямований

вплив владного припису судових органів, що діють від імені держави. Через неї вирок

впливає на волю зобов’язаних суб’єктів та приводить їхню поведінку у відповідності до

закріплених у законі дозволів та заборон. Обов’язковість забезпечується особливим механізмом приведення його до виконання і встановленою законом відповідальністю за

невиконання вироку, що набрав законної сили, або за перешкоджання його виконанню.

З моменту винесення рішення суд, що його постановив, не вправі вносити у рішення

будь-які зміни, що коливають його сутність, а також відміняти власне рішення, змінювати

обставини справи, мотиви прийнятого рішення,  доповнювати або модифікувати їх, виключенням з цього правила є виправлення описок і очевидних арифметичних помилок,

які здійснюються судом, що його постановив незалежно від набрання законної сили цим

рішенням. Якщо після оголошення рішення суд дійде висновку про теĖĊ що постановлене

ним рішення не є правомірним,навіть у цьому випадку він не має права самостійно скасувати або змінити його. За загальним правилом, рішення може бути переглянуте по суті

тільки судом вищої інстанції.

Порядок звернення судового рішення до виконання.

Стаття 535. Звернення судового рішення до виконання

1. Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України.

2. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов’язок виконати судове рішення.

3. У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.

4. Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання.

5. До набрання обвинувальним вироком законної сили обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не може бути переведений у місце позбавлення волі в іншу місцевість.

Питання, які вирішуються судом у стадії виконання вироку.

Стаття 537. Питання, які вирішуються судом під час виконання вироків

1. Під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання:

1) про відстрочку виконання вироку;

2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;

3) про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким;

4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;

5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років;

6) про звільнення від покарання за хворобою;

7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення;

8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком;

9) про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку;

10) про заміну покарання відповідно до частини п’ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України;

11) про застосування покарання за наявності кількох вироків;

12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв’язку з розглядом справи в суді;

13) про звільнення від покарання і пом’якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України;

14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

⇐ Предыдущая12345Следующая ⇒

Поделиться: