|
Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
|
|
Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНСтр 1 из 2Следующая ⇒
ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
являється закономірність олігархічної спадкоємності, яка не може ліквідувати плям політичного минулого. Сьогодні Україна та інші зарубіжні країни колишнього СРСР є зразками збитковості демократії, тому що зруйнувати стару олігархію вони не здатні швидко, породити нову теж. Буржуазія ще слабка, а широкі верстви робітничих мас, забиті бідністю і " шоком" реформ, не в змозі організаційно обдумати те, що відбувається і створити спочатку партійну, а потім і державну еліту для формування власної олігархії. А без олігархії, без еліти демократія породжує хаос, анархію, свавілля, політичну нестабільність, коли розумне, раціональне в суспільстві руйнується, поступається місцем інстинктові й емоційному безладдю. Будь-яка форма організації соціальних систем підпадає під відновлену олігархію. Питання тільки в тому, якої вона якості, кому служить, чиї інтереси формує і реалізує в процесі управління суспільством. Сучасне суспільство повинно боротися не проти олігархії як політичного або соціального явища, а за олігархію певного рівня культури, професіоналізму, що працює в умовах гласності, змінності, жорстких правових вимог, за " мудрих олігархів, олігархів філософів" §3. Державний режим Державний режим - це реальний порядок функціонуван ня і взаємодії вищих органів державної влади. Державний режим поняття вужче ніж політичний. У межах демократичного політичного режиму можуть існувати такі державні режими: 1) Парламентарний, коли жодна партія не має абсолютну 2) Міністеріальний, коли якась партія має більшість у 254 жуть нав'язувати свою думку (рішення) парламенту. У системі органів влади домінує уряд. 3) Дуалістичний, коли між владами існує певний баланс сил (президентська та деякі змішані республіки). У межах недемократического режиму можуть існувати такі державні режими: 1) абсолютний; 2) партократичний. 0 II. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ Завдання 1. Вивчить літературу з цієї проблеми і визнач тесь з трактуванням понять: " політичний режим" із. " держав ний режим" у різних літературних джерелах. Проаналізуйте погляди різних авторів, сформулюйте своє визначення. Завдання 2. Використовуючи тексти (витяги з) конституцій 5 зарубіжних країн (на вибір), визначити форми політичного та державного режимів. Завдання 3. Продовжити поповнення словника новими поняттями та термінами державного права зарубіжних країн, наприклад:
Політичний режим -це... Державний режим — це Міністеріальний режим - це... Парламентарний режим - це... Дуалістичний режим - це... Партократичний режим - це...
III. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА: 1. Арановский В.Ф. Государственное право зарубежньїх 2. Конституционное (государственное) право зарубеж 255 ______________ І. 2) Який різновид поліархічної форми правління встановлений в цих державах: а) президентська; б) парламентарна; в) змішана: 2. Поясніть значення терміна " міністеріалізм". 3. Дайте визначення поняття " державна автономія" 4. Відобразіть у вигляді схеми президентську форму 5. Класифікуйте політичні та державні режими. 6. Порівняйте ознаки федерації та децентралізованої 7. Використовуючи текст конституції Латвії, про
258 МОДУЛЬ III КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ОРГАНІВ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ ( програмні вимоги ) Для оволодіння сукупністю теоретичних знань ІП-го модуля (Теми № 5-6) курсанти, студенти, слухачі повинні опрацювати у процесі навчальної та самостійної роботи питання відповідних тем: Країнах 5.2.1. Поняття парламентаризму та парламенту у державному (конституційному) праві. Порядок формування парламентів в зарубіжних країнах, їх склад та організація. 259
Внутрішня структура парламентів. Комісії (комітети ) як елемент структури парламентів. 5.2.2. Правовий статус депутата парламенту в зарубіжних 5.2.3. Повноваження парламентів зарубіжних країн. Зако Тема № 5.3. Органи виконавчої влади в зарубіжних країнах 5.ЇІІ. Глава держави, його місце в системі конституційної влади. Монарх, особливості його конституційно-правового статусу. Повноваження монарха. Президент: порядок обрання і заміщення посади, його повноваження. 5.3.2. Уряд, його місце в системі державної влади. Порядок формування урядів у зарубіжних країнах, їх структура та внутрішня організація. Конституційна відповідальність урядів. Повноваження урядів, їх правотворчість. Тема№ 5.4. Судові та правоохоронні органи в зарубіжних країнах 5.4.1. Поняття і соціальні функції судової влади в за 5.4.2. Конституційна юстиція в зарубіжних країнах. Орга 5.4.3. Правоохоронні органи в зарубіжних країнах: проку 260 II. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ Завдання 1. Підготувати за бажанням реферат на одну з запропонованих тем: /. Вибори депутатів парламентів (порівняльний аналіз ви борчих систем України і зарубіжних країн) 2. Вибори президентів (порівняльний аналіз виборчих сис тем України і зарубіжних країн). Крім того, кожен студент ( курсант, слухач) може запропонувати свою тему реферату, яка, однак, не повинна виходити за межі теми, що вивчається. Завдання 2. Використовуючи знання принципів виборчого права, скласти зразок виборчого бюлетеня. Завдання 3. Скласти по 2 задачі з використанням методик наступних виборчих систем: 1. Мажоритарна система відносної більшості; 2. Мажоритарна система абсолютної більшості; 3. Пропорційна за допомогою виборчої квоти ТХара; 4. Пропорційна за допомогою виборчої квоти Гогенбаха- 5. Пропорційна за допомогою методу дільників В.Д'Ондта; 6. Пропорційна за допомогою методу дільників Сан-Лагюе. Завдання 4. Продовжити поповнення словника новими поняттями та термінами державного права зарубіжних країн, наприклад: 273 І. ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ
Історія світової цивілізації є свідком того, як руйнувалися імперії, зазнавали краху диктаторські та авторитарні режими і, водночас, утверджувався фундаментальний принцип законної основи влади усіх часів: " правління народу, що здійснюється народом, і для народу". Цей принцип залишається непорушним, оскільки ще не було знайдено жодної надійної заміни йому в ролі підвалини політичної влади. З точки зору осмислення цього основоположного принципу устрою державної влади одним із ключових питань конституційно-правової науки та конституційної політики є інститут парламентаризму. У вітчизняній і в зарубіжній юридичний літературі поняття " парламентаризм" розуміється по-різному. Один з провідних спеціалістів з цієї проблеми в Україні А.ЗТеоргіца наводить таку дефініцію: Парламентаризм - це визначена в конституції та інших законах і відповідним чином трансформована у практичну пло щину організація влади у державі і суспільстві, в якій парла мент, побудований на демократичних засадах, володіє юридич ним статусом і реальними повноваженнями представницького, законодавчого, контрольного і установчого характеру, в бюд жетно-фінансовій і зовнішньополітичній сферах і своєю актив ною діяльністю виступає гарантом захисту інтересів як більшості, так і меншості громадян країни. В.МШаповал стверджує, що парламентаризм — це сис тема взаємодії держави і суспільства, для якої характерними є 281
Парламентські фракції Парламентські фракції утворюються за принципом належності депутатів до тієї чи іншої політичної партії, репрезентованої у представницькому органі. Угрупування депутатів 282 ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБ ІЖНИХ КРАЇН за іншими принципами, як правило, забороняються, хоч існують країни, де, крім фракцій, у парламентах функціонують об'єднання депутатів на основі спільних професійних інтересів, регіональної належності тощо. Парламентські фракції формуються з членів однієї політичної партії, хоч у ряді розвинутих країн існує практика утворення спільних фракцій з представників кількох партій, котрі проводять єдину або близьку лінію в політиці. У деяких країнах (Австрія, Італія) створюють так звані змішані фракції, до складу яких входять депутати, які не є членами будь-якої партії або які не побажали стати членами фракцій, що утворилися на партійній основі. Фракції мають свою внутрішню організацію. Зокрема вони утворюють керівні органи, для розв'язання питань поточної парламентської роботи фракції у своєму складі формують так звані робочі групи, які вивчають ті питання, що є предметом окремих законопроектів з порядку денного. Робочі групи мають тимчасовий характер і діють до розв'язання відповідних питань. Фракції орієнтуються на рекомендації робочих груп, до складу яких призначають найбільш компетентних депутатів. Партійні фракції виконують суттєву роль у підготовці і прийнятті практично всіх парламентських рішень, вони беруть активну участь у формуванні інших парламентських структур - постійних і спеціальних комісій (комітетів), а також керівних органів палат. Від них залежать зміст порядку денного роботи палати, хід законодавчого процесу, ініціативи щодо контролю над урядом тощо. У країнах із змішаними і парламентарними формами правління в тих випадках, коли жодна з партій не завоювала більшості місць у представницькому органі фракції відіграють вагому, а нерідко і вирішальну роль у формуванні уряду. Через фракції політичні партії впливають на уряд, якщо вважають, що дії останнього суперечать їхнім настановам. 283 285 286 ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН верхньої - з п'яти, у Франції - з двадцяти двох і двадцяти відповідно. В Італії бюро кожної з палат складається з шістнадцяти членів. Президія бундестагу ФРН нараховує дев'ятнадцять чоловік. Такі цифри пояснюються тим, що до складу колегіальних органів палат тут входять не тільки голови та їхні заступники, а й так звані секретарі і квестори. Секретарі виконують в основному організаційно-технічну роботу в ході парламентських засідань. Квестори займаються питаннями парламентського персоналу та організації офіційних церемоній. Усі ці посадові особи обираються зі складу представницького органу зазвичай з урахуванням пропорцій партійного представництва в ньому. Роль колегіального органу в керівництві палатою досить обмежена. Головну відповідальність за ведення парламентських справ несе голова цього органу. Важливо й те, що колегіальні керівні органи палат парламентів розглядаються лише як робочі органи палат. Вони не мають повноважень приймати будь-які рішення за самі палати ні під час сесій, ні в періоди парламентських канікул. До того ж колегіальні керівні органи в переважній більшості країн не виконують політичні функції загального характеру і обмежуються лише внутрішньопарламентськими справами. Голови палат (парламентів) здійснюють церемоніальні функції і представляють палату у відносинах з іншими державними органами, а також у сфері міжпарламентських відносин. І хоча вони майже повсюдно не зобов'язані ^зрікатися своєї партійної належності, від них вимагається керувати парламентською роботою без будь-якої політичної упередженості. Водночас за головами палат закріплені і важливі політичні функції. У більшості " республік" голови парламентів (нижніх палат) особисто або спільно з іншими посадовими особами заміщують президента в разі його тимчасової відсутності. В Італії, Франції, ФРН та Югославії право такого заміщення належить головам верхніх палат. В Австрії функції 287
Повноваження парламентів
2.3. Парламентські комісії (комітети)
Парламентські комісії палат відіграють важливу роль у діяльності парламенту. За терміном дії вони бувають: а) тимчасовими, які необхідні для вирішення конкретного б) постійними, що утворюються на весь термін повнова За своєю компетенцією комісії поділяються на: а) спеціалізовані (галузеві); б) неспеціалізовані. У різних країнах комісії формуються по-різному: 1) головою палати (Японія, Голландія); 2) пленарним засіданням палати (США, Італія); 3) особливою комісією палати (Англія, Ірландія). 3.1.Законодавчі повноваження парламентів Законодавчі повноваження парламентів зарубіжних країн у різних формах закріплені в Конституціях цих країн. Велике значення, для характеристики парламенту мають стадії законодавчої діяльності цих парламентів. Стадії законодавчого процесу такі: /. Виявлення потреби в прийнятті закону і здійснення законодавчої ініціативи.
Суб'єктами права законодавчої ініціативи у країнах з пар ламентарною формою правління є: 1) прем'єр-міністр; 2) депутати; 3) уряд - через депутатів або своїх членів. Деякі пропозиції, що носять характер законодавчої ініціативи містяться у тронних промовах монарха.
288 289
С. К. Бостан, СМ. Тимченко
1) окремі парламентарі; 2) парламентські комітети. Послання ж президентів не носять характеру законодавчої ініціативи і приймаються депутатами лише до відома. У змішаній поліархії право законодавчої ініціативи мають, як правило, президент, уряд, депутати (Національний банк в Україні). За суб'єктами законодавчої ініціативи законопроекти діляться на: ♦ < ' депутатські; ♦ урядові. ♦ публічні (загальні норми поведінки); ♦ фінансові (це виняткова компетенція нижньої палати); ♦ приватні (для окремих фізичних і юридичних осіб з Як правило, процедура законодавчої ініціативи починається в нижній палаті (якщо палати парламенту нерівноправні), якщо рівноправні, то в обох палатах. У Великобританії внесення публічних і фінансових біллів здійснюються: 1) з попереднього дозволу парламенту; 2) з попереднього затвердження палат; 3) внесення білля за допомогою передачі з палати лордів //. Прийняття законопроекту до розгляду (внесення до порядку денного, зазвичай цю стадію називають " перше читання" ). ■ ///. Обговорення законопроекту і прийняття рішення по ньому (друге читання). Залежно від особливості роботи парламенту загальні дебати проводяться до або після розгляду законопроекту в парламентській комісії або комітеті. 290 ________________________ ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗА РУБІЖНИХ КРАЇН II. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ Завдання 1. Підготувати за бажанням реферат на одну з рекомендованих тем: 1. Парламенти зарубіжних держав та України: загальні ри 2. Правовий статус депутата: порівняльний аналіз право Крім того, кожен студент (курсант) може запропонувати свою тему реферату, яка, однак, не повинна виходити за межі теми, що вивчається. Завдання 2. Складіть анотацію на книіу Шаповсиш В.М. Зарубіжний парламентаризм. - К., 1993. Завдання 3. Використовуючи відповідне конституційне законодавство, розв 'яжіть наступні задачі: Задача №1: " Громадянин Болгарії Павло Стоянов 1972 року народження був висунутий кандидатом в народні представники Народних Зборів республіки Болгарія на виборах 1992 року. Він має вищу економічну освіту, очолює провідну фірму, але протягом 1991 року був притягнутий до адміністративної відповідальності (у вигляді штрафу) за незаконну діяльність цієї фірми". Чи має можливість Павло Стоянов бути обраним народ ним представником? Задача №2: " Містеру Дж. Сміту, громадянину США, виповнилося ЗО років. З них 10 років він проживав на території штату Огайо, але на вибори у верхню палату Конгресу свою кандидатуру він висунув у штаті Масачусетс". Чи може бути містер Дж. Сміт сенатором від штату Ма сачусетс? Задача №3: " Під час сесійного засідання Сенату США було проведено голосування, в якому взяв участь віце-президент США як головуючий. Голосування по винесеному питанню проводилось вперше, і в результаті нього було з'ясовано, що, окрім голосу віце-президента, голоси сенаторів розділились порівну. Від одного сенатора поступило заперечення щодо процедури". В чому може полягати це заперечення? Чи була дійсно по рушена процедура голосування? Завдання 5. Продовжувати поповнення словника новими поняттями та термінами державного права зарубіжних країн, наприклад: • Парламентаризм - це... • Парламент - це... • Бікамералізм - це... • Індемнітет - це... • Імунітет - це... • Спікер■ - це... * • Квестори- це... • Омбудсмен. - це... • Промульгація- це... • Інтерпеляція— це...
292 293 319
1) Італія, Греція - глава держави призначає голову уряду 2) Німеччина, Японія — з висунутих кандидатур обира Глава уряду. В країнах використовуються різні назви: ♦ Великобританія та країни співдружності - прем'єр- ♦ ФРН, Австрія - канцлер; '.. '... ч , ♦ Італія - голова ради міністрів тощо. ■ ; «й™ ! ^; Повноваження уряду: і. управління державним апаратом; ч., ^,,., 2. виконання законів; ,,, , „ 3. контроль (певною мірою) над законодавчою 4. нормотворча діяльність уряду: -у ♦ видає нормативні акти по прямому або непрямому , і 5. складання і виконання бюджету; 6. здійснення зовнішньої політики. II. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ Завдання і. Підготувати за бажанням реферат на одну з пропонованих тем: 1. Загальне і особливе в конституційно-правовому статусі глав держав із республіканською формою правління. 320 ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН 2. Загальне і особливе в конституційно-правовому статусі урядів держав із різними формами правління. Завдання 2. Використовуючи відповідне конституційне законодавство, вирішить наступні задачі: Задача №і. Президенту Республіки Угорщина була зроблена складна операція на серці. Це призвело до тимчасового невиконання ним своїх обов'язків протягом 75 днів, але після цього терміну він був змушений залишитися у лікарні ще на З тижні. Як у цьому випадку, згідно з Конституцією Угорщини повинні розвиватися подальші події? Задача №2. На загальних державних виборах 1989 року кандидатом на пост президента Італії виступав Луїджи Плачідо 1950 року народження, голова автомобільного концерну. Чи може він бути обраним президентом країни? Дайте конституційно-правову оцінку цієї ситуації. Задача №3. Віце-президент США заміняв Президента на його посту один рік і 11 місяців. Після цього він був обраний Президентом США. Після закінчення терміну президентства він знову висунув свою кандидатуру на пост Президента США. Це було оскаржено, тому що він вже третій раз претендував на президентство. Чи може ця особа у конкретному випадку бути обраною Президентом США? Аргументуйте свою відповідь. Завдання 3. Продовжувати поповнення словника новими поняттями та термінами державного права зарубіжних країн, наприклад: • Виконавчі органи -це... • Монарх - це... • Цивільний лист — це... • Президент - це... • Інвеститура уряду - це... • Інтерпеляція - це... 321 II. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ^ Завдання 1. Підготувати за бажанням реферат на одну з рекомендованих (або власно запропонованих) тем: 1. Особливості конституційно-правового статусу право 2. Конституційне регулювання організації та діяльності Завдання 2. Використовуючи відповідне конституційне законодавство, вирішить наступні задачі: Задача №1. Суддя Верховного Суду Словацької Республіки Ярослав Кошица 1934 року народження працював у складі суду до грудня 1997 року. У грудні 1997 року він був звільнений з цієї посади за віком." Який орган звільняє суддів у Словацькій Республіці? Чи пра вомірне рішення в даному випадку? Задача №2. Місцева преса звинуватила Суддю Верховного суду США, котрий був у сварці зі своєю дружиною, у тому, що він був у ганебному зв'язку зі жінкою легкого поводження. На спробу ініціювати питання про звільнення його з посади, він заявив що це є його власне, особисте життя і нікого не повинно стосуватися. Як має вирішитися питання у цьому випадку? Аргумен туйте відповідь, використовуючи конституційне законодавст во США. в 346 Завдання 3. Продовжувати поповнення словника новими поняттями та термінами державного права зарубіжних країн, наприклад: • Юстиція - це... • Конституційна юстиція - це... • Баристер - це... • Соліситор - це... • Магістратура - це... Й III. СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ ПЛАН 1. Конституційна юстиція: загальна характеристика. 2. Порядок формування органів конституційного кон 3. Компетенція органів конституційного контролю. 4. Механізм реалізації конституційного контролю. Методичні рекомендації до семінарського заняття Семінарське заняття проводиться у вигляді доповідей згідно плану семінару. Доповідь на 10-12 хв. необхідно готувати за допомогою рекомендованої літератури і вказівок викладача, які були зроблені на лекції. Метою Заняття є поглиблення, конкретизація і систематизація отриманих знань у процесі підготовки до семінару. При підготовці до першого питання слід повторити матеріал з історії держави і права зарубіжних країн, що стосується виникнення та розвитку конституційної юстиції у зарубіжних країнах. Згадаємо, що під конституційною юс тицією розуміють статус відповідних державних органів та їх діяльність по контролю за дотриманням у країні конституції і 347
І. ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ 1. 2. Партії і конституційний механізм державної влади. 3. Інституціоналізація політичних партій
Політична партія - це активна і організована частина суспільства, об'єднана спільними інтересами, цілями або ідеа лами, котра прагне оволодіти державною владою або вирішаль ним чином впливати на її здійснення. Політичні партії відрізняються від інших організацій і рухів тим, що відкрито борються за владу, за місце в представницьких органах. Соціальні прошарки, до яких належить основна маса електорату (виборці, прихильники партій, котрі голосують за висунених нею кандидатів на вибори до державних органів), складають соціальну базу партії. Суть політичних партій виявляється в їх цілях і функціях. Головна мета політичної партії (демократичної) - забезпечити функціонування всієї політичної системи країни. Цілі і завдання політичних партій обумовлюють характер і зміст їх функцій. Основними функціями політичних партій є: 1) розробка політичного курсу, спрямованого на вирішен 2) рекрутування (поповнення) нових членів, виховання ак 362 _________________ ДЕРЖАВНЕ ПРАВО З АРУБІЖНИХ КРАЇН 3) участь партії у формуванні і діяльності всіх ланок дер 4) політичні партії дозволяють мирно вирішувати 5) здійснюють в умовах становлення національних дер в) ідеологічна функція, тобто розповсюдження ідейного впливу на своїх членів і прихильників у пропаганді своїх цінностей, свого світогляду. 7) комунікативна функція, тобто встановлення і підтримка ефективного зворотного зв'язку між правлячими верхами і суспільством загалом. Організаційна класифікація політичних партій. Партії за організаційною ознакою поділяються на оформлені (кадрові) і неоформлені. Оформлені партії невеликі, але мають чітку організацію і партійну дисципліну. їх ознаки: ♦ керівний апарат рекрутується з числа партійних ♦ існує організаційний зв'язок між партією і її членами; ♦ член партії має квиток партії, сплачує членські внески; ♦ наявність партійної дисципліни. До числа оформлених партій відносяться: ХДС (ФРН), ЛДП Японії, Індійський національний конгрес (І), Народна партія Австрії та ін. У організаційно-неоформлеких партіях відсутнє членство і безпосередній зв'язок з масою. Соціальна база, я^с правило, -виборці. Ознаки: ♦ члени не мають партійних документів; ♦ не платять партійних внесків; ♦ не зобов'язані підкорятися партійній дисципліні. їх апарат складається з малої кількості професіоналів, які працюють у період виборчих кампаній. Приклад: дві партії США - республіканська і демократична. 363 II. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ Завдання 1. Проаналізуйте тексти не менше 5 конституцій зарубіжних країн і наведіть (письмово) приклади " інституціоналізації' політичних партій. Завдання 2. Продовжувати поповнення словника новими поняттями та термінами державного права зарубіжних країн, наприклад: • Політична партія - це... • Інституціоналізація - це... Щ III. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА: 1. Юдин Ю.А. Новое законодательство о политических 2. Консерватизм: современньїе интерпретации.-М., 1990. 3. Христианские партии и самодеятельньїе обьедине- 369 С.К.Бостан, С.М. Тимченко праві зарубіжних країн; ♦ основні права, свободи та обов'язки людини і громадя ♦ гарантії прав і свобод; ♦ класифікувати права і свободи людини і громадянина; ♦ використовувати знання конституційних прав, свобод
II. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ Завдання і. Підготувати реферат на тему " З конституційно-правового досвіду вирішення питань набуття громадянства у зарубіжних країнах". Завдання 2. Продовжити поповнення словника новими поняттями та термінами державного права зарубіжних країн, наприклад: • Громадянство - це... • Філіація - це... • Біпатризм - це... • Оптація - це... • Натуралізація - це... • Денаціоналізація - це... • Денатуралізація - це... • Апатризм - це... • Екстрадиція - це... • Експатріація - це Щ III. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА: 1. Арановский К.В. Государственное право зарубежньїх 2. Констйтуционное (государственное) право зарубеж- 3. Мишин А.Л. Конституционное (государственное) пра 4. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежньїх 5. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн:
382 383
КРАЇНАХ
І. ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ
Обґрунтування природи прав і свобод особи тією чи іншою мірою пов'язане зі змістом практично всіх політико-правових ідей загального характеру. Однак існують такі ідеї, головним призначенням яких є тлумачення саме феномена прав і свобод. До цих ідей насамперед належить теорія природного пра ва, а точніше - концепція прав людини і громадянина, що є однією з складових цієї теорії. Теорія природного права активно використовувалася новими соціальними силами у період революцій XVII—XVIII ст. у їх боротьбі за політичну владу. За цією теорією люди природно є носіями незалежних від влади прав, що існують поза волею держави, але держава повинна дотримуватися і захищати їх. Для цього природні права і свободи закріплюються в законодавстві. Такий підхід тією чи іншою мірою відображений у текстах основних законів. " Повага й охорона людської особистості є першорядним обов'язком держави", - записано в ст.2 Конституції Греції. " Людська гідність недоторкана. Поважати і захи- 384 ________________________ ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБ ІЖНИХ КРАЇН щати її - обов'язок державної влади", - проголошено в ст. 1 Основного закону ФРН. " Людина, її права і свободи є вищою цінністю. Визнання, дотримання і захист прав і свобод людини і громадянина - обов'язок держави", - зафіксовано в ст.2 Конституції Росії. Іноді про обов'язки держави щодо особи йдеться у більш загальному плані, і вони пов'язуються із здійсненням державних функцій у соціально-економічній сфері. Зокрема, відповідні державні обов'язки декларовані у розділі 3 Конституції Іспанії під назвою " Про основні принципи соціальної та економічної політики". Разом з тим у конституціях іноді вказується і на обов'язки особи щодо держави. У ст.2 Конституції Італії зафіксовано, " що Республіка визнає і гарантує невід'ємні права людини... і вимагає виконання непорушних обов'язків політичної, економічної і соціальної солідарності". Майже аналогічне за змістом положення містить ст. 24 Конституції Греції. Подібні надмірно узагальнені визначення обов'язків особи перед державою певною мірою деформують природу її прав і свобод і об'єктивно створюють ґрунт для довільного тлумачення їх у конкретних ситуаціях взаємовідносин держави і особи. До сказаного слід додати, що деякими теоретиками встановлення конституційних обов'язків особи перед державою розцінюється як намір позначити межу відповідних вимог державної влади, тобто, знову ж таки, як самообмеження держави щодо особи та її прав і свобод. З цією думкою навряд чи можна погодитись, адже існують зафіксовані в конституціях і деталізовані в законодавстві обов'язки особи захищати батьківщину, сплачувати податки тощо. Такі обов'язки не зумовлені самообмеженням державної влади і мають, по суті, об'єктивний характер. 385
§2. Особливості конституційного закріплення прав і свобод людини і громадянина в зарубіжних країнах Конституційне закріплення прав і свобод особи в різних країнах має свої особливості, зумовлені національними традиціями в розвитку політико-правової теорії і практики. Переважна більшість конституцій містить спеціальні розділи, в яких фіксуються права і свободи та які зазвичай передують розділам, присвяченим регламентації основ організації і діяльності державного механізму. У преамбулі до Конституції Франції записано: " Французький народ урочисто проголошує свою відданість правам людини і принципам національного суверенітету тією мірою, якою вони були визначені в Декларації 1789 року, підтвердженій преамбулою до Конституції 1946 року". Отже, тут має місце загальне визнання інституту основних прав і свобод без будь-якої їх деталізації. Основою конституційної регламентації прав і свобод у СІЛА є перші десять поправок до федеральної Конституції, або Білль про права 1791 р. Такий підхід можна було б вважати надто вузьким, якби не численні судові прецеденти з відповідних питань, створені Верховним судом. Слід також зауважити, що в більшості штатів діють власні біллі про права, або відповідні розділи конституцій. У 60-80-і роки XX ст. майже в усіх штатах були прийняті поправки до конституцій або навіть нові біллі про права. Вони розширили обсяг конституційного регулювання прав і свобод особи. Принципово інший підхід до регламентації прав і свобод у Великобританії. Тут немає акту конституційного значення, у якому б закріплювались основи правового статусу особи. Окремі законодавчі акти відповідного змісту, прийняті в ході історичного розвитку, здебільшого застаріли і не створюють цілісної картини. Прийнято вважати, що права і свободи у Ве- 386 ________________________ ДЕРЖАВН Е ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН ликобританії формулюються судами. Останні в ході судового розгляду приймають рішення (судові прецеденти), що обмежують дії особи. Поза цими обмеженнями і перебуває сфера реалізації прав і свобод. Наведена схема формально відповідає відомому принципу " все, що не заборонено, - дозволено". Вона зовні забезпечує майже абсолютний обсяг прав і свобод. Однак подібний висновок був би спрощенням. Суди не завжди точно формулюють прецеденти. Це призводить до довільного визначення ними обсягу правового статусу особи та його окремих елементів. До того ж, як свідчить практика, далеко не всі права і свободи можуть бути реально встановлені та ефективно забезпечені в такий спосіб. Подібний підхід до регламентації прав і свобод, на відміну від прийнятого в інших країнах, називають негативним. У цьому випадку норми конституційного права не встановлюють конкретні права і свободи, а шляхом заборон визначають сферу їх існування. 0 II. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ Завдання 1. Використовуючи тексти конституцій зарубіжних країн, визначте способи закріплення прав та сво бод громадян. Наведіть приклади. Завдання 2. Використовуючи відповідне конституційне законодавство, вирішить наступні задачі: Задача №1. Громадянин Литви за скоєний злочин був засуджений до виправних робіт. Він вирішив оскаржити дії сулу, посилаючись на те, що Конституцією Литви заборонена мри му сова праця. Які рішення мають приймати компетентні органи? Задача №2. Сім'я Сіверсів прийшла до виборчої дільниці, щоб проголосувати за кандидата у президенти Дж. Буша, але їм не дозволили голосувати, мотивуючи це тим, що вони не-і ри, нащадки колишніх рабів. 387
ПЛАН 1. Класифікація прав і свобод особи. Особисті права і 2. Політичні права і свободи. 3. Економічні, соціальні і культурні права та обов'язки. 4. Обов'язки громадян, юридичні гарантій їх консти Методичні рекомендації до семінарського заняття Семінарське заняття проводиться у вигляді доповідей згідно плану семінару. Доповідь на 10-12 хв. необхідно готувати за допомогою рекомендованої літератури і вказівок викладача, які були зроблені на лекції. Метою заняття є поглиблення, конкретизація і систематизація отриманих знань з цієї проблеми у процесі підготовки до семінару. Перше питання присвячено класифікації прав і свобод громадян. Конституції й інші норми конституційного (державного) права зарубіжних країн проголошують права і свобо- 388 ди різного характеру і змісту, тому велике значення має їх класифікація і систематизація. Залежно від характеру відображених в них суспільних відносин у зарубіжній науці конституційного права виділяють особисті, політичні, соціально-економічні і культурні права. Цей розподіл відображає характер відносин, що виникають між особистістю і державою, а також між самими особистостями. По-перше, як фізична особа особистість наділяється певними особистими правами і свободами; по-друге, особистість як член політичної спільноти, наділяється певними політичними правами і свободами. І, нарешті, по-третє, особистість як член громадянського суспільства наділяється певними соціально-економічними правами і свободами. Хоча цей розподіл і не можна визнати вичерпним, він, проте, полегшує аналіз конкретних прав і свобод. Особисті права і свободи - категорія прав і свобод, що прямо не стосуються стану громадянства індивіда. Тому іноді такі права визначаються як індивідуальні права або свободи фізичної особи. їх також називають громадянськими правами, але така назва може призвести до непорозуміння, коли йдеться про конституційну (політичну) правоздатність осіб, які не є громадянами відповідної держави. Західна теорія часто розглядає цю категорію прав і свобод ЯК природну, даровану людині не державою, а природою чи бо-іом. На практиці ці права і свободи також носять позитивний характер, тому що вони мають юридичну чинність тільки тоді, коли порядок їх застосування встановлюється законом. До-> ить чисельні особисті права і свободи можна умовно розподілити на дві основні групи: а) права і свободи, що захищають людину від сваволі з боку інших осіб; і і ) права і свободи, що захищають людину від сваволі з боку держави. Перша група особистих прав і свобод нечисленна, причому деякі з них містять у собі юридичні гарантії від сваволі як з 389 ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
являється закономірність олігархічної спадкоємності, яка не може ліквідувати плям політичного минулого. Сьогодні Україна та інші зарубіжні країни колишнього СРСР є зразками збитковості демократії, тому що зруйнувати стару олігархію вони не здатні швидко, породити нову теж. Буржуазія ще слабка, а широкі верстви робітничих мас, забиті бідністю і " шоком" реформ, не в змозі організаційно обдумати те, що відбувається і створити спочатку партійну, а потім і державну еліту для формування власної олігархії. А без олігархії, без еліти демократія породжує хаос, анархію, свавілля, політичну нестабільність, коли розумне, раціональне в суспільстві руйнується, поступається місцем інстинктові й емоційному безладдю. Будь-яка форма організації соціальних систем підпадає під відновлену олігархію. Питання тільки в тому, якої вона якості, кому служить, чиї інтереси формує і реалізує в процесі управління суспільством. Сучасне суспільство повинно боротися не проти олігархії як політичного або соціального явища, а за олігархію певного рівня культури, професіоналізму, що працює в умовах гласності, змінності, жорстких правових вимог, за " мудрих олігархів, олігархів філософів" §3. Державний режим Державний режим - це реальний порядок функціонуван ня і взаємодії вищих органів державної влади. Державний режим поняття вужче ніж політичний. У межах демократичного політичного режиму можуть існувати такі державні режими: 1) Парламентарний, коли жодна партія не має абсолютну 2) Міністеріальний, коли якась партія має більшість у 254 жуть нав'язувати свою думку (рішення) парламенту. У системі органів влади домінує уряд. 3) Дуалістичний, коли між владами існує певний баланс сил (президентська та деякі змішані республіки). У межах недемократического режиму можуть існувати такі державні режими: 1) абсолютний; 2) партократичний. 0 II. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ Завдання 1. Вивчить літературу з цієї проблеми і визнач тесь з трактуванням понять: " політичний режим" із. " держав ний режим" у різних літературних джерелах. Проаналізуйте погляди різних авторів, сформулюйте своє визначення. Завдання 2. Використовуючи тексти (витяги з) конституцій 5 зарубіжних країн (на вибір), визначити форми політичного та державного режимів. Завдання 3. Продовжити поповнення словника новими поняттями та термінами державного права зарубіжних країн, наприклад:
Політичний режим -це... Державний режим — це Міністеріальний режим - це... Парламентарний режим - це... Дуалістичний режим - це... Партократичний режим - це...
III. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА: 1. Арановский В.Ф. Государственное право зарубежньїх 2. Конституционное (государственное) право зарубеж 255 ______________ І. 2) Який різновид поліархічної форми правління встановлений в цих державах: а) президентська; б) парламентарна; в) змішана: 2. Поясніть значення терміна " міністеріалізм". 3. Дайте визначення поняття " державна автономія" 4. Відобразіть у вигляді схеми президентську форму 5. Класифікуйте політичні та державні режими. 6. Порівняйте ознаки федерації та децентралізованої 7. Використовуючи текст конституції Латвії, про
258 МОДУЛЬ III КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ОРГАНІВ |
Последнее изменение этой страницы: 2019-04-09; Просмотров: 272; Нарушение авторского права страницы
С.К.Бостан, С.М.Тимченко____________________________________ 
1. Поняття парламентаризму і парламенту. 2. Внутрішня структура парламентів. 3. Повноваження парламентів.
§ 1. Поняття парламенту та парламентаризму 
С.К.Бостан, С. М. Тимченко 
У президентській поліархії право законодавчої ініціативи, як правило, мають: 
С. К. Бостан, С. М. Тимченко 
ТЕМА 6. КОНСТИТУЦІЙНО - ПРАВОВИЙ СТАТУС ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ 
Поняття, суть та класифікація політичних партій.
§ 1. Поняття, суть та класифікація, політичних партій 
ТЕМА 8. ПРАВА, СВОБОДИ І ОБОВ ' ЯЗКИ 
1. Конституційний статус особи та його основні принципи в зарубіжних країнах. 2. Особливості конституційного закріплення прав і свобод людини і громадянина в зарубіжних країнах.
§ 1. Конституційний статус особи та його основні принципи в зарубіжних країнах 
С. К. Бостан, С. М. Тимченко