Українські землі в 1915-1917 роках

У 1915 р. на Західному фронті почалася позиційна війна, в ході якої жодна сторона не володіла ініціативою і не прагнула до прориву й наступу.

На Східному фронті в 1915 р. почався наступ Німеччини з метою блискавичного розгрому Росії й подальшого просування на Заході. Однак, хоча Німеччина захопила Польщу, Західну Україну, Західну Бі­лорусію й частину Прибалтики, розгром Росії не вдався. Росія опи-нилася в надзвичайно скрутному становищі, бо союзники не змогли допомогти їй достатньою кількістю озброєння та активізацією воєнних дій на Західному фронті. Проте такий розвиток подій дозволив Німеччині наступного року перенести головні воєнні дії на Захід.

У 1916 р. на прохання союзників Росія починає успішний наступ військ на Південно­Західному фронті в Західній Україні (Брусилівський прорив - узято в полон 400 тис. австрійських і німецьких солдатів, звільнені Буковина, Південна Галичина). Але через непідготовленість наступу, брак резервів та боєприпасів, а також те, що Німеччина перекинула із Західного на Східний фронт 11 німецьких і 6 австрійських дивізій, наступ російської армії було зупинено.

Як наслідок - стався докорінний перелом у війні на користь Ан-танти. Проте в Росії складається революційна ситуація.

Окупація російськими військами території Східної Галичини та Північної Буковини

На території Східної Галичини й Пів-нічної Буковини після окупації їх російськими військами було створено генерал-губернаторство на чолі з графом Бобринським. Це призвело до наступу на національно-культурні надбання. Було закрито чимало культурних установ, заборонено українські періодичні видання, введено обмеження на викладання української мови в школах. Почалося переслідування греко-католицької церкви й насильницьке введення православ’я.

5 початок укр. революції утворення центральної ради м.грушевський

Перша світова війна призвела до загострення соціальних, політичних і національних суперечностей у Російській імперії. В Україні активізувався національно-визвольний рух проти самодержавства, який ставив собі за мету завоювання політичних прав. 27 лютого 1917 р. перемога Лютневої революції в Петрограді призвела до падіння самодержавства, незабаром цар Микола II зрікся престолу. Тимчасовий уряд очолив князь Георгій Львов. В Україні самодержавний режим також було ліквідовано, а замість старих органів влади утворено губернські, міські й повітові правління. У містах і селах було утворено паралельні органи влади — Ради робітничих і солдатських та Ради селянських депутатів. Національні політичні сили були роздроблені, тому необхідно було створити український керівний центр. Так в Україні виник альтернативний центр влади — Українська Центральна Рада (УЦР). Вона була створена 3—4 березня 1917 р. в Києві на зборах представників Товариства українських поступовців (ТУП) і українських соціал-демократів. УЦР стала представницьким органом українських демократичних сил і очолила національно-демократичну революцію в Україні. Керівником УЦР став Михайло Грушевський — відомий український історик і політик. Видатними діячами УЦР стали також Д. Антонович, С. Веселовський, Д. Дорошенко, В. Коваль, Ф. Крижанівський.

7 Проголошення укр. Народної республіки 3 універсал

7 листопада 1917 року більшовики в Петрограді повалили Тимчасовий уряд О. Керенського й узяли владу в свої руки. Відлуння цих подій прийшло й в Україну. Основні події розгорнулися в Києві. Прибічники Тимчасового уряду згуртувалися навколо штабу Київського військового округу (10 тис. багнетів); більшовики, спираючись на 6 тис. озброєних червоногвардійців, підтримували Раду робітничих і солдатських депутатів.  У Києві склалося своєрідне двовладдя: місто контролювали війська Центральної Ради й більшовиків (Ради робітничих і солдатських депутатів). Ураховуючи небезпеку, яка загрожувала Україні, 7 листопада 1917року Центральна Рада виступила з Третім універсалом, що проголошував Українську Народну Республіку (УНР), яка мала перебувати у федеративних відносинах з Росією. Згідно з цим документом уся влада в новоствореній державі повинна була належати Центральній Раді та її виконавчому органу — Генеральному секретаріатові, а на місцях — думам і земствам.    

⇐ Предыдущая12345Следующая ⇒

Поделиться: