Злочини проти волі, честі і гідності особи

Злочини проти волі, честі і гідності особи

ЗАДАЧІ:

1. Журавчук у себе в саду впіймав 7-річного Гришу Продана
і побив за те, що той намагався нарвати у кошик ранніх полу
ниць. Дружина Журавчука запропонувала «провчити злодія»
таким чином: потримати його дві доби у вогкому погребі, що й
було виконано.

Варіант. Глибоко переживаючи те, що з ним трапилось, Гриша намагався втопитися в річці, але його врятували рибалки.

2. Мередик і Гладченко обманним шляхом заманили Шафрана до автомашини, наклеїли на очі пластир, накинули на шию ремінь і вивезли за місто. Вони привезли його в лісову сторожку, де зажадали видати прізвища багатих людей і місця зберігання ними цінностей, щоб потім вони змогли організувати їх викрадення. Коли Шафран сказав, що він таких не знає, вони заперли його в льоху, щоб він «все пригадав».

3. Ейдинов взяв у свою автомашину 8-річного хлопчика, який «голосував» на дорозі, й разом із Худіновим завіз його на віддалену дачу останнього, щоб вимагати потім від батьків викуп. Вони помістили хлопчика в підвал, поставили йому їжу і закрили люк, а самі почали обдумувати деталі майбутньої «операції». Ранком вони виявили, що хлопчик задихнувся від нестачі повітря: стіни підвалу були пофарбовані масляною фарбою, перекриття залізобетонне, а люк пригнаний дуже щільно.

4. Єсипенко і Павлов у вагоні потягу, який після повернення з рейсу стояв у тупику, вночі, погрожуючи ножем, забрали гаманець з 5 тис. грн. у Храмова, який, не маючи іншої можливості, ночував там по приїзді в чуже місто. Щоб потерпілий не міг одразу ж звернутись у міліцію, Єсипенко і Павлов зв’язали йому руки й ноги і замкнули купе.

5. Ліцкевич поводила себе аморально, у зв’язку з чим суд позбавив її прав материнства. 7-річного її сина помістили в школу-інтернат і на його утримання стягли аліменти. Аліментів Ліцкевич не платила, виїхала до іншого міста і не давала про себе знати два роки. Коли у Міцкевич «заговорила совість», вона нишком забрала сина зі школи-інтернату.

Розділ III ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВОЛІ, ЧЕСТІ ТА ГІДНОСТІ ОСОБИ (ст.146 - ст.151)

Конституція України у розділі II закріпила достатньо широкий та різний за своїм змістом перелік природних та невідчужуваних прав людини. До їх числа, зокрема, належать право на повагу до гідності людини (ст. 28), право кожної людини на свободу та особисту недоторканність (ч. 1 ст. 29). Норми розділу III КК України спрямовані на охорону цих прав. Родовим об'єктом злочинів, відповідальність за які встановлена цим розділом, є суспільні відносини, що забезпечують особисту волю, честь та гідність людини.

Стаття 146. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини

Незаконне позбавлення волі або викрадення людини — караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі діяння, вчинені щодо малолітнього або з корисливих мотивів, щодо двох чи більше осіб або за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або таке, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, або із застосуванням зброї, або здійснюване протягом тривалого часу, —

Стаття 148. Підміна дитини

Підміна чужої дитини, вчинена з корисливих або інших особистих мотивів, —

Ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з використанням службового становища або особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності, — караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або пов'язані з незаконним вивезенням дітей за кордон чи неповерненням їх в Україну, або з метою вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації чи насильницького донорства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

1. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини — злочин досить поширений, особливо щодо молодих жінок і дівчат, які вербуються для роботи за кордоном і там використовуються злочинцями у своїх корисливих інтересах.Об'єктом цього злочину є суспільні відносини, які забезпечують особисту волю людини.

Потерпілимвід злолчину може бути будь-яка особа чоловічої або жіночої статі. Якщо потерпіла особа не досягла 18-ти років, то дії суб'єкта злочину кваліфікуються за ч. 2 ст. 149 КК.

2. Міжнародна спільнота приділяє багато уваги боротьбі з цим явищем. Заборона торгівлі людьми передбачена, зокрема, в таких міжнародно-правових актах, як Загальна декларація прав людини (1948), Конвенція про заборону торгівлі людьми та експлуатації проституції третіми особами (1949), Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини (1950), Додаткова конвенція про заборону рабства, работоргівлі, а також аналогічних рабству інститутів і практики (1956), Протокол про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дівчатами, і покарання за неї, який доповнює Конвенцію00Н проти транснаціональної організованої злочинності (2000) та ін.

Відповідно до цих актів та у зв'язку з необхідністю посилення боротьби із торгівлею людьми, що в останні роки стала набувати ознак поширеного та небезпечного для українського суспільства явища, Кабінет Міністрів України постановою від 25 вересня 1999 р. № 1768 затвердив «Програму запобігання торгівлі жінками та дітьми». Також вимоги щодо посилення боротьби із цим явищем містяться в Указі Президента України «Про додаткові заходи щодо запобігання зникненню людей, удосконалення взаємодії правоохоронних та інших органів виконавчої влади в їх розшуку» від 18 січня 2001 р. № 20.

3. Об'єктивна сторона.Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 149 КК діяння може мати такі види: продаж людини (1); інша сплатна передача людини (2);

здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов'язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України (3). Торгівля людьми є злочином із формальним складом. Встановлення одного із зазначених видів діяння достатньо для констатації його об'єктивної сторони.

4. Продаж людини — це безповоротна передача за певну грошову винагороду людини, яка є своєрідним живим товаром, іншій особі, яка виступає покупцем. При передачі потерпілого до нього може бути застосовано фізичне чи психічне насильство або обман. Передача людини може бути здійснена також шляхом використання її безпорадного стану (внаслідок ма-лолітства, психічного захворювання, стану алкогольного або наркотичного сп'яніння тощо). Дія вважається закінченою з моменту отримання покупцем людини або встановлення щодо потерпілого фактичного володіння.

5. Інша сплатна передача людини охоплює дії, що не пов'язані із продажем людини за грошову винагороду. Наприклад, шляхом обміну її на речі, передання під заставу, у найм, в рахунок боргу, здійснення певних послуг майнового характеру на користь винної особи чи інших осіб, на користь яких діє винний. Така передача може бути як безповоротною, так і на певний строк. Як і при продажу діяння може здійснюватися або із застосуванням насильства (фізичного або психічного), або без насильства шляхом обману чи використання безпорадного стану потерпілого. Дія буде закінченою з моменту прийняття людини іншою особою або встановлення над потерпілим фактичного володіння особою, якій він був переданий.

Продаж людини та інша її сплатна передача можуть бути здійснені як у межах України, так і з переміщенням потерпілого, щодо якого здійснюються ці дії, за кордон чи із-за кордону.

НЕ 1. 5.

Стаття 152. Зґвалтування

1. Зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, — карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

Злочини проти волі, честі і гідності особи

ЗАДАЧІ:

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Последнее изменение этой страницы: 2019-04-09; Просмотров: 359; Нарушение авторского права страницы