|
Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
|
|
Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
Об'ємно-просторове рішенняСтр 1 из 6Следующая ⇒
Пояснювальна записка до дипломного проекту молодший спеціаліст на тему «Експериментальний центр інноваційних технологій»
Виконав студент IV курсу, групи 341 спеціальності 5.06010201 «Архітектурне проектування і внутрішній інтер’єр» ______________________ К.Д. Нагірняк Керівник______________ О.А.Бойко Рецензент_____________ В.В. Кишлярук
Чернівці – 2013 року ЗМІСТ ВСТУП.. 4 1. АРХІТЕКТУРНИЙ РОЗДІЛ.. 7 1.1 Характеристика району проектування. 7 1.2 Генплан. 9 1.3 Об'ємно-просторове рішення. 10 1.4 Архітектурно-планувальні рішення. 12 1.4.1 Функціональна схема. 12 1.4.2 Функціональне зонування будівлі 13 1.4.3 Планувальне вирішення споруди. 16 1.5 Зовнішнє і внутрішнє оздоблення. 21 1.6 Інженерне обладнання. 23 1.7 Протипожежні вимоги. 25 2. КОНСТРУКТИВНИЙ РОЗДІЛ.. 28 2.1 Загальна характеристика конструктивного рішення. 28 2.2 Характеристика конструктивних елементів споруди. 31 2.2.1 Фундаменти. 31 2.2.2 Стіни. 35 2.2.3 Перегородки. 38 2.2.4 Перекриття. 40 2.2.5 Покриття і дах. 42 2.2.6 Вікна і двері 45 2.2.7 Підлоги. 51 2.2.8 Вертикальні комунікації 55 3. ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗДІЛ.. 59 3.1 Порядок складання кошторисної документації 59 3.2 Розрахунок кошторисної вартості будівельних та проектних робіт. 60 3.2.4 Визначення техніко економічних показників. 73 4. РОЗДІЛ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 74 ВИСНОВКИ.. 81 ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ.. 82 ДОДАТКИ.. 83
до дипломного проекту Чинчика Юрія Валерійовича на тему: «Експериментальний центр інноваційних технологій» Даний дипломний проект розроблений з метою висвітлення проблеми підтримки урядом держави проведення досліджень в науковій сфері, які в майбутньому використовуватимуться для покращення умов життєдіяльності людей. Запроектований Експериментальний центр інноваційних технологій стане новим кроком до розвитку новітніх досліджень у різноманітних галузях і напрямках науки й техніки на Україні та зокрема у Чернівцях. Це новий тип споруди в нашому місті, який досі не мав аналогів. Він дасть можливість проведення практичних, теоретичних та дослідницьких робіт, для студентів технічних факультетів вищих навчальних закладів та решти обдарованих людей, які мають здібності й бажання реалізувати свої наукові чи творчі прогресивні ідеї, для створення нових винаходів або технологій, котрі досі не були втіленими в життя. Перш за все, дана споруда повинна зробити поштовх для відкриття нових талантів і надання їм можливості самореалізації, щоб в майбутньому зробити вагомий внесок в розвиток існуючих технологій та покращення нашого життя.
ВСТУП Відпочинок – це об’єктивна потреба кожної людини для відновлення сил, зняття психологічних та фізичних навантажень, які зазнає людський організм внаслідок інтенсифікації професійної діяльності, бурхливого темпу життя, особливо у великих містах, негативних наслідків урбанізації тощо. До сфери відпочинку можна віднести культурно-пізнавальний відпочинок(відвідання театрів, музеїв, концертів тощо), різноманітні розваги, туризм,аматорський спорт, поїздки на курорти, частково – санаторно-курортне лікування. Важливим є те,що вибір видів відпочинку здійснюється індивідуумом за власною волею та бажанням та у своє задоволення. Науково-технічний прогрес та пов’язані з ним зміни в характері зайнятості населення призвели до того, що більшість працівників зайняті в сфері розумової праці або в обслуговуючих секторах народного господарства, де праця є переважно малорухливою і не потребує фізичних зусиль. Біологічні особливості людського організму такі, що він для нормального функціонування потребує, крім іншого, і певного рівня регулярних фізичних навантажень. Тому такими популярними стали в багатьох країнах «біг для здоров’я», відвідування тренажерних залів, басейнів, заняття тенісом, бадмінтоном тощо. Відповідальне ставлення до здоров’я громадян є одним з напрямків як державної політики розвинутих країн світу, так і керівництва окремих підприємств та установ. Одна з основних медико-фізіологічних вимог до проведення фізкультурно-оздоровчих занять – це їх різноманітність. Бажано не обмежуватися одним, навіть достатнім за енергетичними витратами, заняттям (біг, плавання, веслування тощо), а використовувати 3-5 занять, що вимагають включення різних м’язових груп і систем організму. Такий принцип фізичного навантаження з використанням різних видів фізичної культури вимагає відповідної матеріально-технічної бази та організації. Найбільшою популярністю нині користуються ігрові види спорту (волейбол, баскетбол, настільний теніс тощо), плавання, лижі, легка атлетика. З’явились і набули поширення донедавна практично невідомі види спорту, які мають і розважальний характер, наприклад аеробіка, шейпінг, боулінг. Великого значення для організації активного відпочинку набувають спортивно-оздоровчі заклади, де є створені умови для занять фізкультурою та спортом як самостійно, так і під керівництвом фахових інструкторів з метою підтримання фізичних кондицій організму. Для відвідувачів фізкультурно-оздоровчого комплексу різного віку можна запропонувати практично всі найпоширеніші види фізкультурно-оздоровчих занять, за винятком окремих видів спортивних ігор, деяких видів легкої атлетики тощо. При цьому відповідність руховому режиму, що ркомендується, і особливостям віку може досягатися за рахунок інтенсивності проведення занять. Загальна тривалість одного заняття, як показують дослідження фахівців, приймається однаково для різних вікових груп –у середньому близько години. Для таких видів, як велосипедні прогулянки, навчання верховій їзді, веслування –тривалість одного заняття може бути збільшення до1,5 -2 год. Заслуговує на увагу сучасний елітний фітнес клуб, що розташований по вул. Звіринецькій 59, в житловому комплексі «Тріумф» в м. Києві. Комплекс включає тренажерний зал 1000 м2, зал кардіотренажерів, , студію аеробіки для силових, танцювальних та класичних занять аеробікою, студію бойових програм, йоги і стайка. Окрім того є басейн 25м і аквазона, в яку входять дитячий басейн і джакузі. Унікальний дизайнерський банний комплекс включає в себе фінську сауну, російську баню, римську парну та купелі з холодною водою. До послуг відвідувачів з дітьми дитячий клуб, де є дитяча кімната з вихователем-педагогом, групові та індивідуальні заняття в студіях дитячої йоги, корегуючої гімнастики, ритміки, сайклу, аеробіки, силових напрямків, танців плавання тощо [20]. Одним із кращих зразків вітчизняного досвіду будівництва фізкультурно–спортивних споруд можна вважати будівництво фізкультурно-спортивного комплексу в місті Южному Одеської області[19]. Цей сучасний комплекс здатний забезпечувати як спортивно-масову роботу, так і проведення тренувань і змагань міжнародного рівня, водночас він є новим осередком культури і оздоровчим центром для жителів міста, окрасою центральної площі міста. Фотофіксації вищезазначених комплексів наведені в додатку А. Тривалість перебування відвідувача у фізкультурно-оздоровчому комплексі може бути і більшою за рахунок процедур чи розваг, не пов’язаних з фізичними навантаженнями (сауна, фізіотерапевтичні процедури, розваги на воді тощо). Найбільший інтерес нині для відвідувачів становлять можливості для плавання, розваг на воді та різноманітних водних процедур. Для цього у спортивно-оздоровчих комплексах передбачається функціонування одного або декількох басейнів, створюється святкова атмосфера за допомогою технічних пристроїв, музики, освітлення. Для оздоровчого ефекту застосовують фізіотерапевтичні процедури: тонізуючі душі, масажі, в тому числі і підводний. Вводиться широкий набір приміщень для фізіотерапії, бальнеології (масажні, інгаляторні, фотарії, солярії на відкритих майданчиках та у спеціальних приміщеннях, лікувальні і контрастні ванни, лікувальні душі). Розширюється склад приміщень лікарського контролю. Особливою популярністю користуються лазні (особливого сухого пару - сауна ). У суспільстві спростежується тенденція росту попиту громадян на фізкультурно-оздоровчі послуги, поєднанні з активним відпочинком і розвагами. Все більшої популярності набуває сімейний активний відпочинок (особливо в умовах міст), отож виникає потреба в фізкультурно-оздоровчо-розважальних закладах, котрі б могли реалізувати запити різних вікових категорій громадян. Існуюча нині мережа фізкультурно-оздоровчих і розважальних закладів в обласних центрах України не в змозі в повній мірі задовольнити цей попит, оскільки в більшості її об`єкти є спеціалізованими, і не вирішують завдань фізичного розвитку, оздоровлення і відпочинку в комплексі. Нові типи подібних закладів, що почали з`являтися на теренах України переважно носять відпочинково-розважальний характер. Мережа таких об’єктів у містах України розвинути слабко і не забезпечує попиту населення. АРХІТЕКТУРНИЙ РОЗДІЛ 1.1 Характеристика району проектування Запроектований фізкультурно-оздоровчий комплекс буде знаходитись у Чернівцях, на куті вулиць Хотинської і Калинівської. Якнайкраще розташовувати об'єкт в житловій зоні міста, адже саме він є нагромадженням і скупченням достатньої кількості людей, які потребують обслуговування. Район проектування має досить велике значення при влаштуванні споруди, адже його показники впливають на проектування вирішення фасадів, орієнтації , призначення самої споруди. Місто знаходиться в ІІ-В кліматичному районі, де помірна зима, що зумовлює необхідність теплозахисту будинків. Висота снігового покриву до 1 м. Значна тривалість опалюваного сезону та інші дані наведені в таблиці 1.1.
Таблиця 1.1‒ Нормативні природно-кліматичні показники та навантаження
Продовження таблиці 1.1
Розрахункова температура для проектування : - масивні огородження - 20°С; - легкі огородження - 25°С; - вентиляція - 9°С. Переважно на даній території є пануючі північно-західні вітри. Ділянка знаходиться в північній частині міста, і межує з громадською забудовою з півночі та житловою забудовою із заходу та сходу. Територія розміщена на рівному рельєфі, неподалік пролягає траса на Київ, на півдні від ділянки - річка Прут. Ігнорування характеристик району проектування може призвести до негативних наслідків - руйнування будівлі. Вказані вище впливають на об’ємно-просторову композицію, конфігурацію планів, вирішення фасадів, впливають як на стійкість споруди, так і на її економічні та експлуатаційні властивості, або ж, навпаки, - створюють проблеми під час експлуатації, порушують оптимальний мікроклімат у внутрішньому середовищі. Фотофіксації ділянки наведені в додатку Б. 1.2 Генплан Орієнтація центру досить сприятлива, так як більшість приміщень орієнтовано на південь. Відстань між будинками прийнята з урахуванням інсоляції та освітленості приміщень, згідно діючих норм та протипожежних вимог. Всі приміщення на першому поверсі розміщуються з відступом від червоної лінії магістральної вулиці. Ділянка оснащена зручними зв’язками, пішохідними доріжками, клумбами, зонами відпочинку та ігор на повітрі. Для службового в’їзду було використано прилеглу дорогу, районного значення. Будівництво запроектоване згідно червоної відмітки від дороги та пожежними правилами. Загальна площа ділянки 2 га. Рельєф місцевості по всій ділянці має перепад 1,5 м. Ззаходу, межує з сусідніми ділянками, з півночі та сходу оточена дорогами загального та місцевого характеру. Заїзд на стоянку для працівників розміщений із північної та східної сторони, що дає змогу вільно заїжджати з проїжджої частини. Сама тимчасова автостоянка розрахована на 35 місць - для персоналу. Стоянка для відвідувачів на подвір'ї, передбачена на нормативній відстані. Головний вхід знаходиться на півдні ділянки. Також обладнаний проїзд до евакуаційного виходу, загрузочної. Перед входом до поліклініки розміщені клумби та газони. По периметру ділянки ростуть кущі. Відстані від крайніх стін споруди до проїжджих частин враховані за вимогами діючих норм. Техніко-економічні показники до генплану та будівлі наведені в таблицях 1.2 та 1.3. Розрахунок техніко-економічних показників до генплану та споруди наведений в додатку В. Розподіл території та співвідношення частин ділянки із різними функціями наведено у таблиці 1.4.
Таблиця 1.2 - Техніко-економічні показники до генплану
Таблиця 1.3 - Експлікація до генплану
Об'ємно-просторове рішення Запроектований комплекс являє собою трьохповерхову споруду складної форми, яка розбивається на 3 зблоковані секції. Об’ємно-планувальне вирішення ФОКу це – вестибюль та зблоковані корпуси, розташовані з трьох сторін від нього.Кожен з поверхів зменшується в своїх габаритах до верху і влаштований таким чином, що відвідувачі наступних поверхів можуть спостерігати за заняттями в приміщеннях нижніх поверхів. Таке об’ємно-просторове вирішення стимулює та зацікавлює відвідувачів. В плані - трапецевидна споруда, із виступаючими та западаючими частинами, які виділяють фасад. Шість прямокутних корпусів з’єднанні між собою великим циліндричним об’ємом, який увінчаний скляним куполом. Наявні великі вікна, які будуть забезпечувати інсоляцію та наскрізне провітрювання. При розміщенні вікон враховувалось забезпечення необхідної інсоляції приміщень 1/4 – 1/5 площі підлоги приміщень. Пластичні форми даху виконані з полегшених конструкцій, що дають змогу збільшити внутрішній простір та надати сучасний вигляд будівлі. Приміщення блоків мають різну поверховість. Так, висота першого поверху становить 5.600 м, висота другого та третього – 3.600 м. На першому поверсі в залі басейну влаштована «антресоль» з фітобаром, консольно винесена на висоті 3.300 м. Спортивні універсальні зали розміщені в приміщені загальними розмірами 2000 м2, що розділені на ігрові зони за допомогою колон та влаштованих між ними світлопрозорих трансформуючих перегородок. Зв’язок між приміщеннями здійснюється за допомогою двомаршевих сходів та пасажирських ліфтів. Проект є індивідуальним і призначений для задоволення потреб даного населеного пункту , об’ємно – планувальне вирішення ФОКу це – вестибюль та зблоковані корпуси, розташовані з трьох сторін від нього.
Таблиця1.4 - Техніко-економічні показники до споруди
1.4 Архітектурно-планувальні рішення Функціональна схема Спортивно - демонстраційні і спортивно-видовищні споруди рекомендується проектувати універсальними - з ареною, що трансформується, для поперемінного проведення змагань з декількох видів спорту або декількох видів культурно-видовищних або громадських заходів. Решту спортивних споруд, призначених в основному для навчально-тренувальних занять, слід передбачати для одного виду спорту або групи видів спорту, що не потребують трудомісткої трансформації спортивного обладнання. Відкриті і криті ванни для оздоровчого плавання, купання, загально-розвиваючих вправ і ігор у воді, а також для навчання плаванню з допоміжними приміщеннями для їх обслуговування можуть проектуватися в окремо розташованих будинках, входити до складу будинків спортивних басейнів, а також бути прибудованими або вбудованими у будинки іншого призначення. У басейнах із відкритими спортивними ваннами ванни для навчання плаванню дітей у віці від 7 до 14 років слід розміщувати в опалюваних приміщеннях. По периметру ванн слід передбачати обхідну доріжку завширшки не менше 1,25 м біля критих і не менше 2 м біля відкритих ванн. У критих ваннах для навчання плаванню позначку поверхні обхідної доріжки вздовж трьох сторін ванни слід передбачати нижче позначки верху стінки ванни на 0,9-1 м і зменшувати ширину доріжки до 0,75 м. Допускається обхідну доріжку в цих ваннах передбачати тільки з трьох сторін, у цьому випадку знижена і зменшена за шириною обхідна доріжка передбачається з двох поздовжніх сторін ванни. У ваннах завдовжки 25 м для виходу з води слід передбачати чотири сходи (по двоє із кожної сторони ванни); в інших ваннах (у тому числі підлогових) допускається передбачати одні сходи. При плаванні по доріжках ширину кожної з них слід приймати в межах від 1,6 до 2 м [8, 45-49]. Нормативний склад та розрахунок приміщень поданий в додатку Г. Зв’язок з приміщеннями повинен здійснюватись через фойє (рисунок 1.1). Входи до залів басейнів повинні влаштовуватись через душеві. В приміщеннях спортивних залів повинні передбачуватись жіночі та чоловічі роздягалки (рисунок 1.2).
Рисунок 1.1- Функціональна схема приміщень ФОКу
Рисунок 1.2- Схема зв’язку роздягалок та зали басейну
Планувальне вирішення споруди При вході потрапляємо в тамбур, з тамбуру – в хол. В холі розміщені адміністративні та службові приміщення, реєстратура, санвузли загального користування а також сходи. По праву сторону розміщене кафе, в якому передбачені приміщення загрузки продуктів, вивозу сміття. По ліву сторону знаходиться зона універсальних спортивних залів, яка включає в себе три ігрових поля, а також приміщення роздягалок з душовими та санвузлами, кабінет тренера, медичний кабінет, приміщення зберігання спортивного інвентарю тощо. Зона залів відділена від фойє власним холом. Далі по коридору розташовані аквазона та банний комплекс. Вони також мають власний хол, та загальні роздягалки. З роздягалок ми можемо потрапити в приміщення, оснащене шафками для зберігання одягу та власних речей. Вхід в басейни здійснюється через душеві. Зона басейну – це велике приміщення з двома басейнами. Спортивний басейн має 8 доріжок довжиною 25 метрів. Другий басейн передбачений для плавання та розваг. Він має перепади глибини від 0.60 м до 1.85 м. Банний комплекс включає в себе сауни та бані різних видів, також масажні кабінети, кабінети медперсоналу, інвентарю та приміщення технічного обслуговування. На другому поверсі розміщена зона групових програм. До цієї групи приміщень входять зал для занять фітнесом, тренажерний зал, зали танців та йоги. Передбачені чоловічі та жіночі роздягалки, оснащенні душовими та санвузлами. Також кабінети тренерів, приміщення інвентарю та технічного обслуговування. Дитячий клуб, також розміщений на другому поверсі, включає в себе загальні ігрові зали для дітей, кабінети групових занять з дітьми, кабінет вихователя, роздягалки і санвузли. Третій поверх розділяють дві зони: зона косметології і SPA та зона дозвілля і розваг. Перша включає в себе масажні, косметологічні кабінети, перукарню, зали SPA- процедур та допоміжні приміщення. В зоні дозвілля розміщені приміщення боулінгу, більярду, кафетерію, настільного тенісу, інтернет- клубу, бібліотеки та медіатеки. Усі вищезазначені приміщення розраховано згідно вимогам ДБН В.2.2-13-2003 Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди. Експлікація приміщень та площі наведені в таблицях 1.5, 1.6 та 1.7.
Таблиця 1.5 – Експлікація приміщень першого поверху
Продовження таблиці 1.5
Таблиця 1.6 - Експлікація приміщень другого поверху
Продовження таблиці 1.6
Таблиця 1.7 - Експлікація приміщень другого поверху
Продовження таблиці 1.7
Інженерне обладнання Водопровід і каналізація. Системи водопостачання і каналізації, у тому числі системи протипожежного водопостачання, запроектовані з дотриманням вимог СНиП 2.04.01, а також будівельних норм за видами будинків та споруд. Виконане підключення до існуючих мереж міста. Опалення, вентиляція і кондиціонування повітря. Системи опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, у тому числі системи аварійної протидимної вентиляції, запроектовані з дотриманням вимог СНиП 2.04.05, а також будівельних норм за видами будинків та споруд. Виконане підключення до існуючих мереж міста. Газопостачання. У громадських будинках та спорудах може встановлюватися газове обладнання, у тому числі для теплопостачання, згідно з вимогами ДБН В.2.5-20. У кухонних приміщеннях запроектованої споруди передбачено контроль до вибухонебезпечних концентрацій паливного газу в повітрі з виведенням на колективну попереджувальну сигналізацію та об'єднану диспетчерську службу. Виконане підключення до існуючих мереж міста. Електрообладнання та електричне освітлення. Електропостачання - ввід повітряний, проводи через дах за допомогою труб , стійок. Система трьохфазна. Системи автоматизації і диспетчеризації інженерного обладнання. У запроектованій будівлі передбачено електрообладнання, електроосвітлення, системи автоматизації і диспетчеризації інженерного обладнання, які належить проектувати згідно з правилами улаштування електроустановок, ДБН В.2.5-13, ДБН В.2.5-23, ДБН В.2.5-24, ДБН В.2.5-27, ДБН В.2.5-20, ДБН В.2.5.28, НПАОП 40.1-1.32, СНиП 2.04.01, СНиП 2.04.05, СНиП 3.05.01, СНиП 3.05.06, СНиП 3.05.07, а також іншими чинними нормативними документами. Системи зв'язку та сигналізації. У відповідності із завданням на проектування та вимогами спеціальних, відомчих і будівельних норм за видами будинків та споруд окремі будинки або окремі приміщення можуть бути обладнані такими засобами, пристроями та системами: - відомчого зв’язку, телевізійного та проводового мовлення; - прийому телебачення з штучних супутників Землі; - звукофікації; - синхронного перекладу мов; - сигналізації та регламентації часу; - комп'ютерних мереж; - оповіщення про пожежу та керування евакуацією людей; - автоматичної пожежної сигналізації; - охоронної сигналізації; - сигналізації загазованості, задимлення та затоплення; - диспетчеризації і управління системами протипожежного захисту та іншими системами і устаткуванню при виникненні пожежі; - та іншими спеціальними видами пристроїв зв'язку та сигналізації. Порядок взаємодії засобів відомчого зв'язку з мережами зв'язку загального користування визначається за встановленим порядком. Блискавкозахист виконано з урахуванням наявності радіостояків ліній мережі проводового мовлення та щогл антен телебачення згідно з ДСТУ Б В.2.5-38. Заходи щодо вирівнювання потенціалів металевих частин обладнання систем зв'язку та сигналізації згідно з ДБН В.2.5-27 та іншими чинними нормативними документами визначаються комплексно для всього електричного обладнання будівлі, а також інших металевих конструкцій. Ліфти та інші види механічного транспорту. Ліфт встановлено згідно з ДСТУ ISO 4190-1, ДСТУ ISO 4190-2, ДСТУ ISO 4190-3, ДСТУ EN 81-1. ДСТУ EN 81-2, ДСТУ EN115 та іншими чинними нормативними документами, що діють на території України. Ліфт розрахований на роботу в режимі "Пожежна небезпека". Шахта і машинне приміщення ліфта не примикає до навчальних приміщень, до залів для глядачів і читальних залів, робочих приміщень з постійним перебуванням людей. Протипожежні вимоги Пожежна безпека будівлі забезпечується комплексом проектних рішень, спрямованих на попередження пожежі та вибуху а також створення умов які забезпечують успішне гасіння пожежі й евакуацію людей. Будинки, споруди та приміщення громадських будинків, їх конструкції, планувальні вирішення, обладнання та опорядження повинні відповідати протипожежним вимогам ДБН В. 1.1-7, ДБН В. 1.2-7, ГОСТ 12.01.004, а також вимогам пожежної безпеки будівельних норм за видами будинків та споруд. По генплану протипожежні заходи забезпечуються розміщенням споруд з дотриманням відстаней між ними, у відповідності з ДБН 360-92*, та ДБНВ.2.2-15-2005. Запроектовані проїзди забезпечують можливість вільної евакуації людей. Для проїзду пожежних автомобілів передбачені дороги з твердим покриттям . Матеріали несучих конструкцій і їхній захист, розміщення пожежних проїздів, евакуаційних виходів, пожежних драбин на дах передбачено згідно протипожежних норм та правил. Протипожежна стійкість досягається впровадженням конструкцій та матеріалів, що мають необхідний поріг вогнестійкості згідно зі Сніпом 2.01.02-85. Шляхи евакуації. На шляхах евакуації всередині будівлі відстань від дверей найбільш віддалених приміщень (крім вбиралень, умивалень, кімнат для куріння, душових та інших обслуговуючих приміщень) до виходу назовні чи до сходової клітки, забезпеченої зовнішнім виходом, прийнято за вимогами ДБН В.2.2-3, ДБН В.2.2-4, ДБН В.2.2-10, ДБН В.2.2-18, ДБН В.2.2-20, ДБН В.2.2-23 та інших відповідних документів за видами будинків і споруд. Крім головних сходів в споруді запроектовано також евакуаційні. Уклон маршів сходів на шляхах евакуації не перевищує 1:2. Кількість підйомів в одному марші між площадками становить 13. Марші та площадки сходів мають огорожу заввишки 0,9 м з поручнями з урахуванням вимог будівельних норм за видами будинків та споруд. Евакуаційні виходи з підвалу передбачено безпосередньо назовні. Вимоги до елементів будинків. Сходові клітки забезпечені природним освітленням через прорізи у зовнішніх стінах (крім сходових кліток у підземних, підвальних поверхах). У сходових клітках на кожному поверсі наявні створки та фрамуги, що відчиняються, площею 1,2 м2 на поверх. На шляхах евакуації для світлопрозорого заповнення дверей, фрамуг (у дверях, перегородках і стінах, включаючи внутрішні стіни сходових кліток) і перегородок застосовано загартоване або армоване скло і склоблоки, крім протипожежних дверей і протипожежених перешкод, у яких застосовується вогнестійке скло. Поверховість та вогнестійкість будинків. Аудиторії, актові та конференц-зали, зали зборів та зальні приміщення спортивних споруд необхідно розміщувати по поверхах згідно з таблицею 3 ДБНу В 2.2-9-99. У пожежонебезпечних господарських та технічних приміщеннях (коморах для зберігання горючих матеріалів, електрощитових, вентиляційних камерах тощо) перегородки повинні бути протипожежними 1-го типу. Опорядження стін і стель залів для глядачів, аудиторій, конференц-залу, а також торговельного залу кафе слід передбачати з негорючих матеріалів або матеріалів з показниками пожежної небезпеки не вище ніж Г2, В2, Д2, Т2 та індексом поширення полум’я не більше 10 згідно з ГОСТ 12.1.044. Килимові покриття мають бути наклеєні на негорючу основу. Опорядження і облицювання підлоги, стін та стелі на шляхах евакуації та в зальних приміщеннях необхідно передбачати із негорючих матеріалів або горючих матеріалів з показниками пожежної небезпеки не вище ніж Г1, В1, Д1, Т2 та індексом поширення полум’я не більше 10 згідно з ГОСТ 12.1.044.
КОНСТРУКТИВНИЙ РОЗДІЛ Фундаменти Основи і фундаменти значною мірою визначають стійкість і міцність будівель. Фундамент - одна з найвідповідальніших частин будівлі, що сприймає навантаження від надземних частин будівлі і передає їх на основу (грунт), а також сам піддається впливам ряду статичних і динамічних силових і несилових дій [6, 21]. До статичних силових відносяться дії власної ваги конструкцій будівлі з вертикальними навантаженнями, що доводяться на них, бічного тиску ґрунту, його пружної і нерівномірних деформацій основи; до динамічних - вітрові, сейсмічні, вібраційні дії. При високому рівні стояння ґрунтових вод фундамент піддається також гідростатичному тиску по бічній поверхні і підошві; при основі, складеній пучинистими ґрунтами, - дії сил пучення. До несилових відносять дію ґрунтових вод і розчинених в них хімічно агресивних домішок, а також змінних температур по висоті фундаменту і його товщині. При проектуванні даного комплексу з врахуванням особливості даної місцевості був обраний монолітний стрічковий фундамент. Стрічковий фундамент являє собою безперервну підземну стіну, яка передає навантаження від надземних стін або колон ґрунтові через розширену нижню частину (подушку) і піщану або щебеневу підсипку завтовшки 50-100мм. Розширення подушки необхідне для приведення у відповідність величини додаткового тиску під підошвою фундаменту несучій здатності ґрунту, так як величина розрахункового тиску на грунт менша розрахункового опору кам'яних або бетонних стін. Уширення фундаментів ведуть уступами завширшки 150‒250 мм і висотою 300 мм. Характерною особливістю монолітного фундаменту є наявність бетонної плити, яка, у свою чергу, складає єдине ціле з опалубкою. Велика площа опори фундаменту сприяє зниженню тиску на грунт. Такий фундамент стійкий до навантажень, що виникають при заморожуванні, відтаюванні і просадці ґрунту. Монолітний залізобетонний фундамент слід виконати з бетону марки не нище 100. До початку бетонування фундаменту грунт у межах підготовки під фундамент повинен бути вирівняний і ущільнений, його слід укладати на шар бетонної підготовки з вирівняною горизонтальною поверхнею. Підготовку слід виконувати з бетону класу В7.5 товщиною 300мм. До початку земляних робіт зрізати родючий шар ґрунту. Для уникнення затоплення котловану поверхневими водами необхідно виконати із підвищеної сторони водовідвідні канали, воду з яких скидати на низину. Всі земляні роботи слід виконати згідно вимог ДБН Д 2.2-1-99. Улаштування фундаментів починається з найбільш заглибленої частини, причому бетонування потрібно починати по кутах споруди. При неузгодженому заляганні шарів ґрунту та при сподівані нерівномірного осідання зверху фундаментних подушок, згідно ДБН Д 2.2-6-99, рекомендується улаштувати армований шов або монолітний залізобетонний пояс. Фундаменти розроблені у відповідності до вимог СНиП 2.02.01-86 „Основания зданий и сооружений” і на основі звіту про інженерно-геологічні вишукування, виконаного інститутом «Чернівціагропроект». За відмітку 0,000 прийнятий рівень чистої підлоги першого поверху, що відповідає відмітці 298,20 по генеральному плану. Згідно звіту про інженерно-геологічні вишукування основою фундаментів служить шар «2» - суглинок сіро-коричневий важкий з наступними розрахунковими характеристиками: Y=19,7 т/м3; С=26 КПа; E=17 МПа і шар «3» - суглинок сіро-жовтий з наступними розрахунковими характеристиками: Y=19,4 т/м3; С=18 КПа; Е=10 МПа. Фундаменти прийнято стрічкові монолітні, які запроектовані із бетону кл. В7,5 по монолітній армованій подушці із бетону кл. В15. Під фундаментну подушку виконано підготовку із бетону кл. В3,5 товщиною 100 мм. Під зовнішніми стінами запроектований фундамент розміром 400 мм. Подушки під зовнішні стіни виконані товщиною 1200 мм, а під внутрішні - 800 мм. Глибина залягання фундаменту становить 2,8 м, що перевищує нормативну глибину промерзання ґрунтів в даному районі будівництва - 0,8 м. Підсипання під підлоги, засипання пазух фундаментів потрібно виконувати ґрунтом без включення будівельного сміття і рослинного ґрунту шарами 20‒30см. Перед бетонуванням опалубка повинна бути очищена від сміття та бруду, а арматура – від нальоту та іржі. Бетонну суміш варто укладати горизонтальними шарами однакової товщини без розривів. Рух людей по забетонованому фундаменту, а також встановлення на нього опалубки для зведення вище розташованих конструкцій допускається після досягнення бетоном міцності не меньше 1.5 МПа. Догляд за бетоном варто починати відразу після укладання бетонної суміші. Забороняється: відновлювати рухливість бетонної суміші до необхідної консистенції з додаванням у неї води на місці укладання, скидати бетонну суміш в опалубку неармованої конструкції з висоти більш ніж 6.0м. При зустрічі на проектних відмітках ґрунтів, відмінних від вищеописаних, необхідно пройти фундаментами до ґрунтів непорушеної структури і заглибитися в них не менше 10 см. Цоколь будівлі - це нижня частина зовнішньої стіни, що виступає (або западає) за площину стіни і захищає її від впливу опадів і механічних пошкоджень. Цоколь виступаючий, висотою 600 мм виконаний цегляним, обличкованим природним каменем. Для захисту стін і підлоги підвалу від ґрунтової вогкості і ґрунтових вод виконують гідроізоляцію. Горизонтальну гідроізоляцію виконують із двох шарів гідроізолу, ізолу, склоізолу, руберойду, склеєних бітумною мастикою; або з шару цементного розчину (суміш 1:2 з добавкою церезиту) завтовшки 20 - 30 мм. Вертикальну гідроізоляцію здійснюють фарбуванням зовнішньої поверхні стіни фундаменту, що стикається з ґрунтом, гарячим бітумом, або оклеюванням її двома шарами руберойду. Комплекс запроектовано без підвалу, тому виконують горизонтальну гідроізоляцію на 100 - 150 мм нижче від перекриття і на 150 - 250 мм вище від вимощення або тротуару по товщині зовнішніх і внутрішніх стін. У підлогах по ґрунту крім горизонтальної, влаштовують і вертикальну гідроізоляцію шляхом обмащення бітумною мастикою тієї поверхні стіни, що доторкається до ґрунту. Щоб запобігти проникненню дощових і талих вод до підземних частин будівлі, поверхню ділянки під забудову розплановують так, щоб створити необхідний похил для відведення поверхневих вод від будівлі. Навколо будівлі уздовж зовнішніх стін роблять вимощення. Вимощення - це неширока смуга з щільних водонепроникних матеріалів (асфальт, асфальтобетон), завширшки не менше 0,5 м. Уздовж зовнішніх стін будівлі укладають вимощення з похилом від будівлі 2 - 3%. Вимощення роблять із шару асфальту 20 - мм, укладеного по ущільненій щебеневій підготовці завтовшки 100 - 150 мм. Навколо будівлі виконується вимощення із щільного водонепроникного асфальтобетону шириною 1,0 м з ухилом 3% від споруди. Перед влаштуванням вимощення пазухи котловану повинні бути пошарово ретельно утрамбовані.
Стіни Вертикальні конструктивні елементи будівлі, які захищають приміщення від дії зовнішнього середовища і розділяють приміщення одне від одного, називають стінами. При проектуванні громадських будівель вибору стін приділяють велику увагу, так як вартість їх досягає 25-30% від загальної вартості будівлі. Стіни будівлі повинні бути: міцними, стійкими, задовольняти вимогам тепло‒і звукоізоляції, пожежної безпеки, економічності, індустріальності, естетичності і мати мінімальну масу. Довговічність стін залежить від їх морозо-, волого- і біостійкості. Зовнішні стіни - найбільш складна конструкція будівлі. Вони піддаються багаточисельним і всіляким силовим і несиловим діям. Стіни сприймають власну масу, постійні і тимчасові навантаження від перекриттів і дахів, дії вітру, нерівномірних деформацій основи, сейсмічних сил та ін. Із зовнішнього боку зовнішні стіни схильні до дії сонячної радіації, атмосферних опадів, змінних температур і вологе зовнішнього повітря, зовнішнього шуму, а з внутрішньою - дії теплового потоку, потоку водяної пари, шуму. Виконуючи функцію зовнішньої конструкції, яка захищає будівлю, і композиційного елементу фасадів, зовнішня стіна повинна відповідати вимогам міцності, довговічності і вогнестійкості, відповідним класу капітальної будівлі, захищати приміщення від несприятливих зовнішніх дій, забезпечувати необхідний режим температурної вологості приміщень, а також володіти декоративними якостями. Одночасно конструкція зовнішньої стіни повинна задовольняти вимогам індустріальності, економічним вимогам мінімальної матеріаломісткості і вартості, оскільки зовнішні стіни є найбільш дорогою конструкцією (20 - 25 % вартості конструкцій будівлі). Стіни в спортивному комплексі прийнято цегляними: зовнішні товщиною 510мм, внутрішні - 380 мм, з прив’язкою 190 мм та 190 мм по двох сторонах (рисунок 2.1).
Рисунок 2.1 – Схема прив’язки по стіні
Мінімально допустиме значення опору теплопередачі огороджувальної конструкції громадських будинків R=2,50 м2 х К/Вт; Rпр > Rg min. Приведений опір теплопередачі непрозорої огороджувальної конструкції - 2,55 м2 х К/Вт. Така товщина необхідна для забезпечення стійкості по відношенню до вище перелічених навантажень. Оскільки статичні функції стін і їх ізоляційні властивості досягаються при взаємодії з внутрішніми конструкціями, що несуть, розробка конструкцій зовнішніх стін включає вирішення природно-кліматичних і інженерно-геологічних умов будівництва, а також з врахуванням особливостей об'ємно-планувальних рішень. Зовнішні та внутрішні стіни слід виконувати з глиняної цегли розміром 120 ×65×250 мм пластичного прасування, згідно ДБН Д 2.2-8-99. Розчин для кладки слід виконувати з додаванням вапна , глини та компонентів, що підвищують пластичність розчину. Штучна кладка стін повинна виконуватись на змішаних цементних розчинах не нижче М 25 у літніх умовах, і М 50 - у зимових. Внутрішні стіни потрібно класти на холодних розчинах. Не дозволяється виконання кладки в «пустошовку», шви повинні заповнюватися розчином цілком. Товщина швів кладки повинна бути: для горизонтальних швів - 12 мм, для вертикальних швів – 10 мм. Кладка стін - ланцюгова у дві цегли. Перший ряд кладки - поперечиковий, другий ряд - ложковий. Ложками цеглу в середину стін не вкладається. Конструкції фасадної теплоізоляції розміщуються на зовнішній поверхні стіни та включають такі вироби та компоненти, як шар теплової ізоляції, опоряджувальний шар, засоби їх кріплення на несучій частині. Монтаж конструкцій фасадної теплоізоляції здійснюють згідно з проектом та відповідно до вимог ДБН В.2.6-‒33:2008, ДСТУ Б В.2.6-35:2008, СНиП ІІІ-4-80* після завершення зведення та перевірки якості несучої частини зовнішніх стін на всьому об’єкті, де монтується фасадна теплоізоляція. Зовнішня поверхня несучої частини стіни повинна відповідати вимогам щодо площинності згідно з технічними умовами на систему теплоізоляції залежно від її конструктивного рішення. При встановленні теплоізоляційного шару необхідно забезпечити щільне прилягання плит одна до одної, до несучої частини стіни. Назовні стіну утеплено пінопластом «ISOVER» товщиною 50 мм, який сполучають зі стіною за допомогою арматурних сіток із загальною площею повздовжньої арматури не менше 1 см з вічком 20х20 см через 70 см по висоті при сейсмічності 7-8 балів . Довжина сіток повинна бути 150 см у кожну сторону від перетинання . З середини стіни штукатуряться цементно-піщаним розчином товщиною внутрішнього шару 20мм. Вентиляційний канал розкрити на 30 см нижче рівня стелі цокольного поверху. При влаштуванні каналу в бороздах закрити спеціальними шлако-алебастровими плитами. Внутрішню поверхню каналу промазати замазкою товщиною 15 мм під час ведення кладки. Кладку каналу виконувати з обпаленої глиняної цегли М 100 на розчині М 50. Віконні прорізи в стінах запроектовані з чвертями з боків і зверху, призначеними для зручності встановлення віконних блоків. Над віконними і дверними прорізами укладені залізобетонні перемички. Вони передають навантаження від вище розміщених конструкцій на стіни або простінки. В віконних прорізах є по три перемички: одна - перетином 250х140 мм і дві - 120х140 мм. В дверних прорізах одна перемичка перетином 250х140 мм. На другому поверсі споруди розташований конференц-зал, який має консольну конструкцію. Консоль виходить із стін і міцно закріплена на опорах всередині споруди, для запобігання вириванню із місця закріплення. Вона утворена за допомогою посилених великопрольотних бістальних балок складного січення з прокатних профілів із жорсткими виштампуваними ребрами, які мають підвищену несучу міцність. Балки з’єднуються між собою в єдину цілісну рамну конструкцію. Висота балок складає 800 - 1200мм. Бістальні балки складаються з двох марок сталі різної міцності. Зазвичай із більш міцної сталі виконуються пояси. При дії розрахункових навантажень в областях стінок що примикають до поясів може виникнути текучість, проте ці пластичні деформації обмежені пружно працюючими поясами та пружно працюючою стійкою поблизу нейтральної осі і тому зазвичай не є небезпечними.
Перегородки Перегородками називають внутрішні вертикальні огородження, які відокремлюють одне приміщення від іншого. Перегородки повинні бути: міцні, стійкі, легкі, мати добрі звукоізоляційні властивості, відповідати санітарно-гігієнічним вимогам, бути індустріальними і економічними. До них можуть бути пред'явлені і спеціальні вимоги: водостійкості, вогнестійкості та інші, в залежності від особливостей огороджуючих приміщень. Перегородки примикають до несучих внутрішніх стін, які відокремлюють приміщення на поверсі, їх встановлюють на перекриття. В проекті запроектовані збірні перегородки між приміщеннями з гіпсобетонних блоків товщиною 120мм. Гіпсобетонні перегородки армуються каркасом із дерев’яних рейок з поперечним перерізом 10х20мм, які складають сітку з 400х400мм з низу та з боків, з верху перегородка обв’язується брусками 40х40мм. Дверні коробки в перегородках виконують із брусків перерізом 80х40мм. На поверхню внутрішніх стін і перегородок будівлі наноситься шар штукатурки завтовшки 20 мм. З’єднуються перегородки зі стінами за допомогою сталевих стрижнів. Шви між перегородками, стіною, стелею проконопачується ганчір’ям, змоченим у гіпсовому розчині. Збірні перегородки опираються на панелі перекриття на смужку руберойду по цементному розчині. Конструкції даних стін і перегородок задовольняють нормативним вимогам міцності, стійкості, вогнестійкості, звукоізоляції. В санвузлах перегородки виконуються із цегли, ширина перегородки 120мм. Перегородки потрібно зводити із звичайної глиняної червоної повнотілої цегли КР‒10/50/1390/15, згідно ДБН Д 2.2‒8‒99, М75 на складному вапняно‒ цементно‒пісковому розчині марки М50 згідно із ДСТУ Б В.2.7‒23‒95. Введення хлористих солей до розчину не допускається. Щоб уникнути падіння перегородок їх необхідно армувати на всю довжину. По висоті перегородки арматура повинна зв’язуватися з несучими стінами, а при довжині більше трьох метрів - із перекриттям з кроком 1,5 м. Цегляну перегородку армують пачковою сталлю перерізом 1,5х25 мм, яку вкладають в горизонтальні шви, через кожні шість рядів кладки. Кінці арматури загинають і закріплюють цвяхами. Цегляні перегородки по всій довжині армувати 2 ø4 Вр–І через 675 мм по висоті. З поперечними стінами перегородки зв’язувати випусками 2 О 8 А-І через 1,0 м по висоті, а при довжині більше 3-х метрів з перекриттям із кроком 1,5 м (ДБН В.1.1-16.2006). Перегородки слід не доводити на 30 мм до несучих конструкцій перекриття, щоб уникнути передачі на них навантажень. Зазори в 2-3 см слід ущільнити вапняним розчином зі складом 1:4. В фойє запроектовано перегородки із склоблоків і склопрофіліту. Вони є вологостійкими, гарними на вигляд, мають велику світлопропускну здатність, що дає змогу освітлювати приміщення так званим другим світлом. Скляні перегородки виготовляються з міцного конструктивного матеріалу - загартованого скла товщиною 10 мм, які влаштовуються в металевий алюмінієвий каркас. Завдяки його використанню скляні перегородки відносяться до безпечного засклення, що дозволяє застосовувати ці конструкції в громадських місцях.
Перекриття Перекриття – горизонтальна внутрішня захисна конструкція, що розділяє по висоті будівлю на поверхи. Дані горизонтальні несучі конструкції сприймають навантаження від ваги вертикальних огороджуючих конструкцій, сходів, а також від ваги обладнання приміщень, ваги людей, які знаходяться в будівлі. Перекриття відіграють роль горизонтальних діафрагм жорсткості, які забезпечують стійкість будинку в цілому, а також забезпечують тепло- і звукоізоляцію приміщення. Ці навантаження передаються від перекриття на несучі стіни будинку. Перекриття мають відповідати високим вимогам жорсткості та міцності на згин. У спортивному комплексі перекриття запроектовано з залізобетонних плит, розміром 5380х950х220, 5380x1190х220 і 5380х1490х220. Таким чином, застосовані плити трьох типорозмірів, відповідно з маркуванням П54-10, П54-12 і П54-15. Перевагами застосування пустотних плит при будівництві є те, що вироби виготовляються з бетонної суміші високої якості, мають ідеальну поверхню із точною геометрією. У результаті приміщення будуть мати рівні підлоги й стелі, при цьому значно скоротяться витрати по обробці. Завдяки поліпшеним шумоізоляцій ним характеристикам плит значно знижується рівень шумового впливу. Плити легше традиційних на 5-10% за рахунок застосування високоміцного дроту ø 5 мм замість звичайної арматури. У підсумку знижується загальна вага й матеріалоємність конструкцій. Плити витримують вагу: до 1200 кг/кв.м. Внаслідок того, що плити полегшені, знижуються і витрати по транспортуванню - завантаження транспорту збільшується на 10%. Технологія безопалубного формования плит дозволяє знизити рівень матеріалоємності й працезатрати. 1 кв. м нової плити дешевше традиційної на 5 - 10%. Плити перекриття укладаються на несучі стіни - на зовнішні стіни укладаються від внутрішнього краю стіни на 100 мм , а на внутрішні - на 190 мм. Плити закріплюють між собою за допомогою анкерів (закладних деталей). Зазори між стіною і плитами (100мм, 200мм) закладають розчином на глибину 40 - 60мм. Шви між панелями замолочують цементним розчином марки М100, анкеруванням та замонолічуванням швів утворюють жорстку горизонтальну діафрагму жорсткості, яка разом із несучими стінами забезпечує просторову жорсткість будівлі. Конструкції перекриття відповідають нормативним вимогам щодо міцності та вогнестійкості (відповідно до призначення будівлі), а також вимогам звукоізоляції, теплоізоляції. Захист від попадання вологи у внутрішні конструкції перекриття у вологих приміщеннях (санітарних вузлах) забезпечується влаштуванням спеціального гідроізоляційного шару. Стеля зашпакльована, відшліфована і пофарбована білою фарбою. Для горищних і підвальних перекриттів, що відділяють опалювальні приміщення від не опалювальних, висувають особливі теплозахисні вимоги. Тому горищне перекриття має шар утеплювача завтовшки 7 см з керамзиту. Покриття і дах Дах ‒ конструкція, що забезпечує захист будівлі від атмосферних опадів і є обгороджуванням верху будівлі. Дах запроектований чотирьохсхилий вальмовий, з теплим горищем, висота якого становить 1,8 м. Дах складається з двох структурних частин: несучої і огороджуючої. Несучі елементи: мауерлати, крокви, решетування. По решетуванню покладена покрівля - металочерепиця підсиленого профілю. Огороджуюча частина включає в себе покрівлю - верхню водонепроникну оболонку і основу під неї у вигляді обрешетування із дерев'яних брусків або дощок; у вигляді шару цементного розчину або асфальту по залізобетонних плитах. Кут нахилу покриття становить 30°, що забезпечує водовідведення атмосферної і поталої води. Запроектовані наслонні крокви спираються на зовнішні стіни , на яких закріплений підкроквяний брус 120х120(мауерлат). Кроквяні ноги запроектовані у вигляді дерев'яного бруса, що має в перетині розміри 160х50. У верхній частині даху крокви з’єднуються один з одним за допомогою двосторонньої дерев’яної накладки де проходить гребеневий брус перерізом 50х150 мм. Оскільки дерев'яні елементи даху працюють у вологому середовищі і вогненебезпечному режимі (на горищі проходить електропроводка), вони мають бути оброблені антисептиками і антипіренами. Дуже важливе значення має покрівля. Покрівля це один з найважливіших елементів в будь-якій будівлі. Головне призначення покрівлі - це захист будівлі від атмосферних опадів і інших різних атмосферних дій. Існує велика кількість чинників, які необхідно враховувати при влаштуванні покрівлі, такі, як гідроізоляція, утеплення, вентиляція, організований збір дощової води з покрівлі із застосуванням водостоків, а також найголовніший чинник – це вибір покриття покрівлі. Покрівельні матеріали підрозділяються на металеві, м'які, азбестоцементні, керамічні, цементно-піщані. На сьогоднішній день існує величезний вибір покрівельних матеріалів, і для даного спортивного комплексу був обраний покрівельний матеріал виходячи з конфігурації даху і зовнішніх особливостей будівлі, якою є металочерепиця. Металочерепиця - це листи із профільованої сталі, які імітують черепицю різного кольору:чорного, червоного, коричневого, зеленого. Стальні листи захищають від корозії цинковим або алюмінієво-цинковим покриттям. Металочерепиця виробляється з холоднокатаної, гаряче- оцинкованої сталі з різною товщиною металу - від 0,4 до 0,5 мм. Металочерепицю застосовують для дахів з ухилом, не меншим за 14° і кладуть по латах з перерізом 45x70, 50x70 мм та кроком 350; 390; 400; 460 мм. Випускають листи металочерепиці з шириною хвилі 195-200 мм і висотою 31-67 мм; листи завширшки 1030-1150 мм і завдовжки від 540 до 6060 мм. Листи металочерепиці укладають в ряд за рядом від карнизу до гребеня, починаючи з правого краю даху. При наявності листів різної довжини, починають завжди із найдовшого листа. Крайню нижню лату використовують як направляючу для правильного розташування листів першого ряду. Треба, щоб перший лист в карнизі був розташований під кутом 90° до карнизу. Покрівлі із металочерепиці довговічні, красиві, міцні, легкі (1 м2 важить всього 5 кг, тоді як черепичні дахи мають вагу в 10 разів більшу). Покриття із гальванізованої сталі витримує будь-які кліматичні умови. Металочерепиця володіє рядом переваг перед іншими покрівельними матеріалами: невелика вага 4,2‒4,5 кг/м2, довговічність матеріалу, великий вибір кольорів і покриттів, легкість укладання листів і кріплення саморізами з прокладкою з ЕПДМ гуми. Металочерепиця ідеально підходить для використання кліматичних умовах міста Чернівці. Водостік - служить для відведення дощової води з покрівлі. Водостічні системи виготовляються, як круглого, так і прямокутного перерізу. При організованому водовідведенні вода відводиться через жолоби й ринви. Зовнішнє організоване водовідведення складається із: жолоба, лотка, водоприймальної воронки і ринви. Ринву навішують на відстані не менше 130 мм від стіни і на 200 мм вище вимощення. Системи водостоків можуть бути пластикові та металеві. Металеві водостоки виготовляються з холоднокатаної, гарячеоцинкованої сталі товщиною 0,5 мм із двостороннім полімерним покриттям, в основному це пластізол, що забезпечує високу кольоростійкість, а так само високі антикорозійні властивості - саме цей водостік і був обраний для даного комплексу. Ринву виготовляють із оцинкованої сталі діаметром 130 мм і збирають із окремих з'єднувальних ланок, що виготовляються і вставляються одна в одну. Кількість їх визначають із розрахунку 2 см2 перерізу труби на їм2покрівлі. Ринви установлюють на відстані 18-20 м одна від одної. Кріплять їх до стіни за допомогою костилів. Пластикові водостоки мають так само ряд переваг - пластик використовуваний для їхнього виробництва не вигорає, не зазнає корозії, не темніє згодом і не деформується. На даху споруди розташована конструкція великого світлового ліхтаря, який в першу чергу несе практичну функцію, забезпечуючи освітленням хол в центральній частині споруди на всі 3 поверхи. Він являє собою підвищення колон третього поверху на різну висоту, якими перехресно вкладені металеві ферми. Фасадні частини ліхтаря повністю засклені вітражами, які кріпляться до зовнішнього боку колон. Фермові сітки утеплені й обшиті композитними панелями в місцях перепаду висоти утворюють проріз, який також засклений вітражем з алюмінієвих фасадних систем. Габаритні розміри конструкції ліхтаря становлять 24,4м. х 26,4м. Для забезпечення безпеки робіт під час очищення під снігу та ремонту покрівлі на дахах житлових будівель в два і більше поверхів, а в громадських понад 10м влаштовують огорожу висотою не менше, як 0,6м. Огородження влаштовують у вигляді решітки. Решітку роблять із круглої сталі і прикріплюють до стальних стояків з підкосами, або до цегляних стовпчиків. Стальні стояки і підкоси встановлюють поверх покрівлі і прибивають до лат даху. Під лапки стояків і підкосів для гідроізоляції ставлять прокладки із гуми. 2.2.6 Вікна і двері Вікна – світлопрозорі огородження, призначені для освітлення, провітрювання і зорового зв'язку з зовнішнім середовищем. Усі світлопрозорі огородження повинні: надійно ізолювати приміщення від зовнішнього шуму; задовольняти вимоги теплозахисту; бути міцними, довговічними, зручними в експлуатації, індустріальними і економічними. Розміри і форму вікон приймають в залежності від необхідного рівня освітленості приміщень і архітектурного вирішення будівлі, так як конструкції засклення впливають на зовнішню композицію будівлі і його інтер'єру. Відношення площі вікон всіх приміщень до площі підлоги цих приміщень повинно бути не меншим 1:8 і не більшим 1:5. Перевищення нормативної площі засклення влітку призводить до перегріву приміщень, а взимку - до їх переохолодження; тому появляються додаткові витрати на опалення, щоб забезпечити внутрішню температуру тепла в межах 18-20°С. Встановлено, що біля 40-60% всіх тепловитрат будівлі складають тепловитрати через вікна і двері. Для зменшення тепловитрат і покращання звукоізоляційних властивостей застосовують різні замазки, пружні прокладки, штапики. Висоту вікна вибирають на 1100-1300 мм меншою від висоти поверху. Заповнення віконного прорізу складається із віконної коробки, засклених рам, підвіконної дошки і зовнішнього зливу. Коробка з рамами створює віконний блок. Схема заповнення віконного прорізу наведена в додатку К. Віконне заповнення складається з віконного блоку, підвіконної дошки та зовнішнього водовідводу, що виконується з оцинкованої покрівельної сталі. Коробки вікон кріпляться до стін за допомогою цвяхів, що забиваються у дерев’яні антисептовані пробки закладені при муруванні відкосів стін по дві з кожного блоку. Зазор між віконним блоком і стіною заповнюють монтажною піною. Відкоси штукатурять. Віконні блоки покривають фарбою або лаком. Світлопрозорі огородження віконних прорізів у зовнішніх стінах заповнюються металопластиковими блоками з потрійним пакетом. Такий пакет складається з двох шибок с прошарком сухого повітря й обрамлений рамкою с гуми або пластмаси. Сучасні пластикові і металопластикові вікна, що на відміну від дерев’яних не загнивають і не розсихаються, не потребують регулярного фарбування й естетичні. Зварені конструкції виготовляють з багатокамерних профілів на основі ПХВ. Вікна можуть застосовуватися в мокрому середовищі, тривалий час зберігають фізико-механічні властивості, витримуючи температуру в межах ±45°С. Колір рам однаковий по товщині профілю. Віконну стулку складають з двох стекол 4-х мм товщини, розташованих на відстані 13-14 мм одне від іншого, що утворює склопакет, герметично ізольований прокладкою, яка усмоктує вологу. Вікна не «запотівають» і не замерзають, знижують тепловтрати на 30%. Надійна герметизація забезпечує високі звукоізолюючі і пилонепроникні якості. При цьому ПХВ не горить і не виділяє токсичних газів. Металопластикові вікна виготовляють з аналогічного алюмінієвого профілю (порожнього багатокамерного), «одягненого» у термопластик - ПХВ. Такі вікна вигідні при ширині віконних прорізів більш 1,5 м. Тому їх застосовують в громадському будівництві, для пристрою фасадних вікон, вітрин і вітражів. Металопластикові вікна мають велику колірну гаму. Технологія виготовлення вікон забезпечує можливість дотримання стандартних типорозмірів склопакетів і рам, а також довільну їхню зміну, включаючи утворення вікон різної геометричної форми. При влаштуванні вікон роботи ведуться в певній послідовності. У рамах вікон потрібно просвердлити отвори для анкерів. На бокові поверхні і зверху рами (з краю зовнішньої сторони) наклеюється гідроізоляційна стрічка. Якщо необхідно гідроізоляційну стрічку можна розігріти, до повного розширення, будівельним феном. За допомогою клинів розпорів рама встановлюється у віконний отвір. Зверніть увагу на положення рами. На рівній стіні (без четвертини) віконна рама повинна встановлюватися на відстані не менше 12 см від зовнішнього краю стіни; Необхідно перевірити правильність зазору між рамою і стіною (20-40мм), а між четвертиною і рамою (5-20мм). Потрібно виставити по рівню горизонтальні частини рами. Вертикальні частини віконної рами виставляються по рівню в двох площинах. За допомогою опорних колодок і кріплення потрібно закріпити раму у віконному отворі, так, щоб бокові сторони рами заглиблювалися, за четвертинами стіни, на однакову відстань. Для кріплення використовуються анкерні пластини і анкера. Відповідно до ГОСТу 30674-99[5, 45], глибина монтування анкера в стіну не менше 40мм. При кріпленні віконної рами необхідно контролювати правильність і точність установки рами по вертикалі і горизонталі, надійність закріплення у віконному отворі, рівність діагоналей рами і не допускати прогинання профілів у всій площині. Далі потрібно видалити всі настановні клини і прокладки. Опорні колодки втоплюються в стіну на 10-15 мм. Встановлюється металевий відлив. Відлив краще прикручувати до рами саморізами з кроком 200-300 мм і, по можливості, до стіни дюбель-цвяхами. Встановлюється пластикове підвіконня. При його установці необхідно враховувати, що відстань між джерелом тепла і підвіконням має бути не менше 120 - 150 мм. У глухі секції вставляються склопакети і навішуються стулки. Якщо подальшій роботі заважатимуть склопакети в глухих секціях, тоді їх можна встановити, не повністю замикаючи штапик або зробити це пізніше; Зазор, що залишився, між віконним отвір і рамою заповнюється монтажною піною на 2/3 його глибини. Піна, після розширення, заповнює зазор на всю ширину рами (у наслідку розширення піни зміна форми віконної рами не допустима). Якщо розміри зазору більше 35-40 мм, можна вдатися до використання додаткових вкладок з пінопласту або сухого дерева, але це за умови що гідро- і теплоізоляція шва не порушиться. Структурне засклення (фасадні системи) - створюють рівномірні засклені поверхні. Вони є різновидом профільних самонесучих фасадів. Блиск фасаду, відображення навколишніх предметів, гармонійне поєднання кольорів і його легкість надзвичайно естетичні. Несучий каркас такого засклення складається з вертикальних стійок і горизонтальних ригелів коробчатого перетину. Елементи каркаса виготовляються з алюмінієвих профілів з термовкладиш для забезпечення нормативних теплотехнічних характеристик. Кріплення каркаса виробляється переважно до міжповерховим перекриттях. Профілі можна побачити тільки з боку приміщення (ширина стійок 50-60 мм), а зовні видно лише скляні плити з непомітними швами. Скляні елементи заздалегідь виготовляються на заводі. Склопакети приклеюються до алюмінієвих рам за допомогою спеціального двокомпонентного силікону. Також застосовують склопакети із спеціальним алюмінієвим профілем, що охоплює скло по периметру. Шов між склопакетами-від 12 до 18 мм. В глухих частинах скління використовуються хрестові фіксатори шириною 36 мм. Двері - це рухоме огородження в прорізі стіни або перегородки. Їх розташування, кількість і розміри визначають з урахуванням кількості людей, що перебувають в приміщеннях, виду будівлі та інших факторів. Двері складають з коробок (чи обов’язок), закріплених у дверних прорізах, і полотнин, що відкривають, їх навішують на дверні коробки. В обв’язці обрані чверті для навішення дверних полотнин (пілок). Ширина чверті є відповідною товщині дверної полотнини, глибина - 12 мм. Для пристрою фрамуги над дверима в обв'язку вводять горизонтальний імпост. Нижній брус обв'язки з чвертю у зовнішніх дверях утворює поріг. У зовнішніх стінах дверні прорізи роблять із чвертями; у внутрішніх – без чвертей. Шви між коробкою і перегородкою закривають профільованими дошками - лиштвами. У традиційних рішеннях перехід від лиштв до підлоги оформляють тумбочками (окремою стовщеною частиною лиштви). Запроектовано металопластикові двері глухі та оскленні. Оскелення як прозоре, так і матове. Мають різні положення відкривання. Вхідні двері - металопластикові, вогнестійкі, протиударні. Двері вхідні в будівлю полуторні, у приміщення - однопілкові. Установка дверей. Перед початком установки необхідно оглянути двері на наявність браку. Оглянути короб, полотно, лиштву, упевнитись у відсутності тріщин і подряпин. Для успішної установки проводиться перевірка рівня підлоги. Прикладається будівельний рівень так, щоб захопити дві сторони отвору. Рівень повинен знаходитися в чітко горизонтальному положенні. По рівню ставиться дві крапки на кожній стороні отвору. Заміряється відстань від підлоги до відміченої крапки, для кожної сторони отвору. Цим визначається, наскільки стійки короба повинні відрізнятися по висоті один від одного. Далі вони підрізуються по висоті відповідно до отриманого результату. Розбіжність в рівні не повинна перевищувати 3 мм. Збір коробу проводиться на одній горизонтальній поверхні. Дві горизонтальні стійки і верхівка короба, зарізані під 45 градусів, поєднуються у вигляді букви «П» так, щоб вийшов кут 90 градусів. Далі потрібно зібрати короб. У місцях стику короба дрилем свердляться отвори під саморізи (отвори мають бути на 1 мм менше діаметру самого саморізу). Зібраний короб ставиться в підготовлений отвір. Розклинюється дерев'яними клинами. При цьому петлева стійка встановлюється вертикально, за допомогою схилу. Замкова стійка виставляється по притвору полотна. Для отримання необхідного (робочого) зазору в притворі дверей, між коробом і полотном, використовується вставка (можна використовувати картон завтовшки 3мм, шириною 2 см, завдовжки 200см). Перед навішуванням полотна петлі рівно вкручуються в полотно і короб. При необхідності положення стійок короба регулюється за допомогою тимчасових встановлених дерев'яних клинів. Застосування дверей з товстого загартованого скла (10–15мм) без обв’язки дуже ефективне, але обов’язково повинне відповідати вимогам безпеки евакуації. Забороняється влаштовувати дзеркальні двері. Скляні двері встановлюють на підп’ятниках, які кріплять до скла болтами, що проходять у спеці альні отвори. Скляні двері без обов’язок встановлено із загартованого скла товщиною 10…15 мм з полотнами, що гойдаються. У склі для кріплення є отвори. Для запобігання руйнуванню скла металевими деталями передбачають гумові прокладки. Скляні двері з обв’язкою з алюмінієвих складів застосовано для зовнішніх і внутрішніх стандартних конструкцій у спортивному комплексі. Вітражі виконані по технології навісних опорно-ригельних фасадних систем з алюмінію. Основними конструктивними елементами в цій системі є вертикальні стійки, до яких механічним шляхом кріпляться горизонтальні ригелі та кронштейни, які кріпляться до плит перекриття. Вся фасадна конструкція навішується зовні і кріпиться за допомогою кронштейнів до плит перекриття, горизонтальні ригелі являються елементами, які тільки передають вагу склопакетів на стійки. Структура такої несучої конструкції розташовується з внутрішнього теплого боку навісної стіни. Склопакети встановлюються зовні на алюмінієві опорні пластини, які заздалегідь закріплюються до ригеля. Заповненням виступає скло з низькоемісійним покриттям, що забезпечує підвищену теплоізоляцію. Покриття буває тверде або м'яке. Скло з жорстким покриттям (hard coat glass) - скло з покриттям, стійким до кліматичних впливів, що наноситься піролітичним методом. Скло з м'яким покриттям (soft coated glass) - скло з покриттям, не стійким до кліматичних впливів, що наноситься методом напилення в вакуумі. Специфікація елементів заповнення прорізів наведена в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2 - Специфікація елементів заповнення прорізів
Підлоги Підлога – це багатошарова конструкція, яка складається із: покриття (чистої підлоги), яке безпосредньо зазнає експлуатаційних впливів; прошарку, що зв'язує покриття з елементом, який лежить нижче, або перекриттям; підстилаючого шару (підготовки), який забезпечує непорушність чистої підлоги і розподіляє навантаження на міжповерхове перекриття або грунт; основи - якою може бути міжповерхове перекриття або природний грунт. Залежно від призначення будівлі та характеру функціонального процесу, що відбувається в приміщеннях, підлога має задовольняти такі вимоги: бути міцною, тобто мати добрий опір проти зовнішніх впливів; мати мале теплозасвоєння, тобто не бути теплопровідною; бути не слизькою й безшумною; характеризуватись малим пилоутворенням і легко піддаватись очищенню; бути індустріальною й економічною. В мокрих приміщеннях підлога повинна бути водостійкою і водонепроникною, а в пожежонебезпечних приміщеннях - негорючою. Підлоги запроектовані різного типу в залежності від призначення приміщення – дошки, штучний паркет, керамічні плитки, керамічні плитки для мозаїчних підлог, лінолеум із тепло звукоізоляційним шаром, дозволений до використання Міністерством охорони здоров’я. Підлога в роздягальнях повинна мати утеплену основу; у фізкультурному та музичному залах допускається паркетна; у залі басейну , душових - керамічна або з мозаїчного бетону. Для підлоги в туалетних і ванно - душових слід використовувати керамічні плитки розміром 300х300 мм. В технічних приміщеннях - цементна, а решта з лінолеуму. У медичних приміщеннях підлога повинна виконуватись із матеріалів дозволених для використання Міністерством охорони здоров’я України , і забезпечувати можливість прибирання вологим способом. В адміністративних , методико - виховничих приміщеннях і майстернях повинна бути вологостійка і забезпечувати можливість прибиранням вологим способом. Коефіцієнт відбиття світла має бути в межах 50-70 %. Для вирівнювання поверхні використовують спеціальні самовирівнюючі основи на цементному в’яжучому , що поставляються у вигляді сухих сумішей. Після підготовки основи приступають до розмітки статі. Для цього за допомогою натягнутого шнура по центру приміщення (як правило - паралельно його довгій стороні) відбивають осьову лінію. Укладання облицювання проводиться таким чином, щоб вісь приміщення припадала на стик двох плиток або на середину цілої плитки. У проходах між приміщеннями плитки укладаються по лінії, що переходить з одного приміщення в інше. Сухі суміші для затирання (інші терміни: фугування, розшивання) швів між керамічними плитками проводяться, як правило, на основі білого цементу, природних наповнювачів, модифікуючих хімічних добавок і пігменту. Полімерні добавки знижують ймовірність утворення усадочних тріщин, додають матеріалу міцність і вологостійкість. Клейовий розчин, приготований у відповідності з рекомендаціями фірми, наноситься на заґрунтовану суху основу за допомогою зубчастого шпателя. Розмір зуба залежить від розміру плитки: чим більше плитка, тим більше розмір зуба (наприклад, для укладання плитки 300х300 мм зазвичай використовують шпатель з розміром зубів 8 – 10 мм). При укладанні плитки великого розміру рекомендується наносити розчин і на її тильну сторону. Змішування з водою склад придатний до роботи протягом 2-4 год, тому рекомендується розводити таку кількість клею, яку можна виробити за вказаний проміжок часу. Не слід наносити клей на занадто велику площу, оскільки при тривалому очікуванні (більше 10-15 хв) поверхню розчину покривається тонкою плівкою, що перешкоджає схоплюванню з плиткою. Відповідно до норм проектування підлог СНиП 2.03.13-88 [5, 8] в міжповерхових перекриттях житлових і громадських будинків з нормованими величинами індексів приведеного рівня ударного шуму влаштування підлоги без застосування пружного звукоізоляційного шару в конструкції перекриття не допускається. Улаштування підлоги повинне виконуватися після завершення всіх будівельно-монтажних електротехнічних і санітарно-технічних робіт. До початку виконання робіт по улаштуванню підлоги всі монтажні отвори, стики багатопустотних плит, місця примикання до стін і перегородок ретельно заповнюють цементно-піщаним розчином марки не нижче М25. За потреби (особливо це стосується перекриттів із збірних багатопустотних плит) перед укладанням звукоізоляційного шару плиту перекриття вирівнюють стяжкою чи спеціальним розчином на товщину, що забезпечує рівність поверхні в приміщенні з точністю, що не перевищує 2 мм. При улаштуванні дерев’яних підлог на лагах використовують стрічкові звукоізоляційні прокладки товщиною 20-30 мм із скловолокнистих плит, які укладають під лаги. При цьому стрічка повинна бути ширшою в порівнянні із шириною лаги більшою не менше ніж на 100 мм. Лаги і дерев’яна підлога повинні бути відокремлені по периметру приміщення від стін зазором шириною 15-20 мм і не мати з ними жорстких зв’язків. Зазор заповнюється пружним матеріалом. При улаштуванні підлоги на лагах плінтуси треба кріпити або тільки до стін з зазором від підлоги, або тільки до підлоги з зазором від стін. У приміщеннях, де поверхнею пола служить керамічна плитка, використовується плінтус із фасонної керамічної плитки. Необхідність влаштування пароізоляції в конструкції перекриття визначається розрахунком для кожного конкретного випадку в залежності від тепловологісного режиму приміщень, що розділяє перекриття. Розрахунок проводиться згідно з положеннями ДБН В.2.6-31:2006. Конструкції підлог прийняті згідно СНиП П-В. 8-71 табл.16.2.1 [36]. Бетонні підлоги виконують із цементно-піщаного розчину (складу 1:3), який укладають завтовшки 20-25мм по бетонній підготовці. Складні багатошарові ламіновані підлоги мають товщину від 8 до 14мм, основа яких зроблена з дерев’яно-волокнистої плити. Вони складаються з основних чотирьох шарів: верхнього захисного, декоративного, основного і нижнього стабілізуючого.
Таблиця 2.3 - Експлікація підлог
Вертикальні комунікації Конструктивні улаштування для сполучення між поверхами, а також для евакуації людей із будівлі називають сходами. Вони являються основним шляхом сполучення між поверхами в будівлях. Сходи повинні задовольняти вимоги міцності, довговічності, пропускної здатності, зручності і безпеки під час руху людей, пожежної безпеки, гарантувати малу стомленість людей при підійманні по них. Приміщення, в яких розміщуються сходи, називають сходовими клітками. Вони повинні мати природне освітлення через вікна у зовнішніх стінах. Сходи складаються з маршів і площадок. Марш являє собою конструкцію, що складається із східців, підтримуючих їх косоурів (розташованих під східцями) або тетив (що примикають до східців збоку) і огородження з поручнем 0,9м заввишки. У сходинці вертикальну грань називають присхідцем, а горизонтальну - проступом. Усі східці сходового маршу повинні мати однакову форму, крім верхнього і нижнього,що примикають до сходової площадки і називаються фризовими. Ширина площадок має бути не меншою від ширини маршу (за умови забезпечення однакової пропускної здатності), причому ширина сходових площадок основних сходів становить не менше 1200 мм. В спортивному комплексі запроектовано три внутрішні сходові клітки та чотири - зовнішні. Внутрішні сходи монолітні залізобетонні, в плані - прямокутні. Опираються сходи на стіни сходової клітки. Всередині споруди влаштовано дві сходові клітки, які є основними за призначенням, - для постійного користування відвідувачами та евакуаційні. Сходи двохмаршеві, ширина маршу 1400мм, розмір міжповерхової площадки 1400×1400мм. Висота поверху становить 4200мм, тому один марш розрахований на чотирнадцять підйомів. Стіни сходових кліток засклені, знаходяться за фасадними вітражами, що забезпечує їх природне освітлення. Від загрузочного входу влаштовано одномаршеві сходи, що ведуть у коридор. Вони розраховані на десять підйомів. Висота сходинки 150мм, ширина 300мм. Покриття сходових маршів передбачено у вигляді мозаїчного бетону. Поручні висотою 1200 мм і виготовлені у відповідності до ДБН В.2.2-3-97 із врахування умов безпечності. Поручні металеві із щільною решіткою, шириною 1.2 м, ширина сходинки - 300мм, ширина проступу - 150мм. Бетонування одного сходового маршу повинне робитись за один прийом, при цьому бетонування починають з нижніх сходинок. Для того, щоб бетон не був занадто рухливим і не витікав з нижніх сходинок, він повинен містити в складі щебінь великістю 10–20 мм. Марка бетону для виготовлення монолітних сходів має бути не менше В15. Досить велике значення для міцності має спосіб ущільнення бетону, оскільки недоущільнення важкого бетону на 1% призводить до зниження міцності в середньому на 5-7%. Тому краще всього виробляти ущільнення бетону за допомогою будівельного електричного вібратора. При ущільненні бетону вібратором не треба торкатися арматури, це призводить до того, що навколо арматури збирається цементне «молочко», яке має знижене зчеплення з арматурою. Оптимальний склад бетону для сходів в обʼємних частинах (літри): 1 цемент ПЦ - 400, 2 пісок, 4 щебінь, 0,6 вод і 10 мл пластифікатора С - 3. Бетон повинен готуватися механічно в бетономішалці, оскільки навіть при ретельному замісі бетону вручну через погане змішування компонентів міцність бетону знижується приблизно на 20%. Компоненти краще всього додавати в такій послідовності: – спочатку щебінь, він почистить залишки бетону із стінок; – потім сухий пісок та цемент; – далі дайте 1 хвилину перемішатися суміші на суху; – поступово наливайте воду, через 2 хвилини бетон буде готовий. Після заливки бетону для запобігання швидкому висиханню відкриту поверхню бетону слід накрити поліетиленовою плівкою. Знімати опалубку і прибирати підпори після бетонування сходів треба не раніше 3-4 тижня при кімнатній температурі тверднення, тобто після того, як бетон набере не менше 80% міцності. В споруді також передбачене влаштування пандусів для зручного пересування маломобільних груп населення. Пандуси прямолінійні, утворюються нахилинеми площадками, конструктивно пов’язаними із міжповерховим перекриттям. У всіх місцях ухил пандусів відповідає нормам і складає 7˚, також на всіх пандусах, як і на сходах є огородження, його висота складає 900мм. Крім пандусів та сходових кліток в центрі для зручності також встановлений ліфт, для зручного пересування людей та обладнання в разі транспортування. Ліфт пасажирський з кабіною непрохідного типу з вижимним механізмом, з нижнім розташуванням машинного відділення. Шахта ліфта виконана із монолітного залізобетону товщиною 200мм. Розмір ліфтової шахти становить 3200мм. х 2850мм., розмір кабіни ліфта становить 3000мм. х 2000мм. Вхідні вузли в будівлю мають тамбури для збереження тепла в зимовий період. Перед вхідним вузлом є вхідна площадка (ґанок), позначка поверхні якої вище планувальної позначки землі на 15 см.
ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗДІЛ РОЗДІЛ З ОХОРОНИ ПРАЦІ Охорона праці – це система правових соціально-економічних, організаційно-технічних та санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на забезпечення здоров’я і працездатності людини в процесі праці (ст.1 Закону України "Про охорону праці"). Науково-технічний прогрес вносить принципові нововведення у всі сфери сучасного матеріального виробництва, при цьому докорінним чином змінюються знаряддя та предмети праці, методи обробки інформації, що в свою чергу змінює умови праці. Функціонування підприємств в умовах ринкових відносин означає, що нещасні випадки і захворювання на виробництві викликають суттєві економічні витрати не тільки держави, а і конкретного підприємства, вони впливають на рентабельність і конкурентноздатність підприємств, на прибутки трудового колективу. Незадовільні умови праці негативно відбиваються на продуктивності праці, якості і собівартості продукції, зменшують валовий національний дохід країни. Тому всебічна турбота про охорону праці, проведення активної соціальної політики стає важливою проблемою для власників і керівників підприємств, державних та профспілкових органів. Докорінна перебудова методів управління економікою вимагає відповідної наукової організації охорони праці, удосконалення управління цією діяльністю на промислових підприємствах в сучасних умовах господарювання. Поліпшення умов та охорона праці стає одним із важливих напрямків підвищення матеріального та культурного рівня життя народу. Особливості сучасного виробництва потребують впровадження все більш дієвих заходів щодо підвищення рівня безпека виробництва та захисту навколишнього середовища. Зараз в Україні створена і діє ціла система законодавчих та нормативно-правових актів, що регламентують питання охорони праці в усіх галузях виробництва та сферах діяльності. Основоположне значення в галузі охорони праці має Закон України "Про охорону праці". Цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі їх трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Дія цього закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працівників. Державна політика в галузі охорони праці згідно ст. 4 Закону базується на принципах: – пріоритет життя і здоров’я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства; – повна відповідальність роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; – підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції; – обов'язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Одним з основних принципів державної політики в галузі охорони праці є навчання працівників, населення України з питань охорони праці. Ця робота регламентується Законом України "Про охорону праці" (ст.18). Онови реалізації в Україні системи безперервного навчання з питань охорони праці визначаються в НПАОП 0.00 - 4.12 - 05 "Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці." Типове положення встановлює порядок і види навчання, а також форми перевірки знань з питань охорони праці працівників та осіб, які проходять навчання в закладах освіти. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб проводиться під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки. Усі працівники під час прийняття на роботу періодично повинні проходити на підприємстві інструктажі з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також правил поведінки та дій у разі виникнення аварійних ситуацій, пожеж і стихійного лиха. За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступні, первинні, повторні, позапланові та цільові. Статистичні дані вказують, що однією із основних причин травматизму на виробництві, крім незадовільного навчання, є прорахунки при проектуванні і первинному випробуванні механізмів і споруд. При проектуванні устаткування і будівель необхідно враховувати умови їх експлуатації з тим, щоб при дії на них вологи, сонячної радіації, механічних коливань, високих і низьких тисків і температур, агресивних речовин і т.п. устаткування та будівлі не ставали небезпечними. Елементи устаткування, з якими може контактувати людина не повинні мати гострих країв, кутів, а також нерівних, гарячих чи переохолоджених поверхонь. Виділення та поглинання устаткуванням тепла, також виділення ним шкідливих речовин і вологи не повинні перевищувати гранично допустимих рівнів (концентрацій) в межах робочої зони. Конструкція устаткування повинна забезпечувати усунення або зниження до регламентованих рівнів шуму, ультразвуку, інфразвуку, вібрацій та різноманітних випромінювань. Для того, щоб запобігти виникненню небезпеки при раптовому вимкненні джерел енергії всі робочі органи, а також пристрої, які використовуються для захоплення, затискування та підіймання заготовок, деталей і конструкцій повинні оснащуватись спеціальними захисними пристосуваннями. Конструкція устаткування повинна забезпечувати захист людини від ураження електричним струмом, а також запобігати накопиченню зарядів статичної електрики в небезпечних кількостях. Технічні характеристики та параметри устаткування повинні відповідати, психофізичним, фізіологічним та психологічним можливостям людини. Виробниче устаткування, обслуговування якого пов'язане із переміщенням персоналу, необхідно обладнати безпечними і зручними за конструкцією і розмірами проходами, майданчиками, сходами та поручнями. Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат у виробничих приміщеннях, під яким розуміють умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з цим оточенням. Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури поверхонь, що оточують людину та інтенсивності теплового (інфрачервоного) опромінення. На даний час нормативними документами, що регламентують параметри мікроклімату виробничих приміщень є ДСН 3.3.6 042 - 99 та ГОСТ 12.1.005 - 88, згідно яким нормативними параметрами мікроклімату робочих місць є: – температура – 18 - 23 С; – вологість – 40 - 60 %; – швидкість руху повітря - 0,2 - 0,5 м за сек. Нормалізація параметрів мікроклімату здійснюється за допомогою комплексу заходів та засобів колективного захисту, які включають будівельно-планувальні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні, технічні та інші. Для профілактики перегрівань та переохолоджень робітників використовуються засоби індивідуального захисту. Пожежа – це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що поширюється в часі і просторі; це стихійне лихо, яке приводить до загибелі людей, знищення матеріальних ресурсів та забруднення навколишнього середовища. Пожежі поділяються на 5 класів: I кл. - горіння твердих речовин; II кл. - горіння рідин; III кл. - горіння газів; IV кл. - горіння металів; V кл. - горіння електропристроїв. Причинами виникнення пожеж можуть бути людський та природній фактори: а) людський фактор: – необережне поводження з вогнем; – дитячі пустощі з вогнем; – нічне опалення; – несправності електромережі. б) природній фактор: – атмосферна електрика; – теплове, хімічне та мікробіологічне самозагорання. Небезпечними факторами пожежі є: – висока температура навколишнього середовища та іскри; – токсичні продукти горіння; – понижена концентрація кисню в зоні горіння; – дим; – вибухи горючих газів, руйнування будівельних конструкцій; – паніка людей при пожежі. Для правильного планування та успішного проведення заходів пожежної безпеки вагоме значення має оцінка об'єктів щодо їх вибухопожежонебезпеки. Умови виникнення та поширення пожежі в будівлях та приміщеннях залежить від кількості та вибухонебезпечних властивостей речовин і матеріалів, що в них знаходяться, а також особливістю технологічних процесів розміщених в них виробництв. Відповідно до норм технологічного проектування (ОНТП 24 - 86) та наказу МНС №833 від 03.12.2007р. За вибухопожежною та пожежною небезпекою приміщення та будівлі поділяються на п'ять категорій: А, Б, В, Г, Д. Під пожежною безпекою об'єкта розуміють такий його смак, за якого з регламентованою імовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі та впливу на людей небезпечних чинників пожежі. Основна система комплексу заходів та засобів щодо забезпечення пожежної безпеки об'єкта є система організаційно-технічних заходів. Всі заходи організаційно-технічного характеру на об'єкті можна розділити на організаційні, технічні, режимні та експлуатаційні. Організаційні заходи передбачають: організацію пожежної охорони на об’єкті, проведення навчань з пожежної безпеки (включаючи інструктажі та пожежно-технічні мінімуми), застосування наочних засобів протипожежної пропаганди та агітації, організацією ДПД та ПТК, проведення перевірок, оглядів стану пожежної безпеки приміщень та об'єктів в цілому. До технічних засобів належить: суворе дотримання правил і норм, визначених нормативними документами при реконструкції приміщень, будівель та об'єктів, технічному переоснащенні електромереж, опалення, вентиляції, освітлення і т.п. Заходи режимного характеру передбачають заборону куріння та застосування відкритого вогню в недозволенних місцях, недопущення появи сторонніх осіб у вибухонебезпечних приміщеннях чи об'єктах, регламентацію пожежної безпеки при проведенні вогневих робіт. Експлуатаційні заходи охоплюють своєчасне проведення профілактичних оглядів, випробувань, ремонтів технологічного та допоміжного устаткування, а також інженерного господарства (електромереж, опалення, вентиляції). Системою протипожежного захисту є сукупність організаційних заходів, а також технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних чинників пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї яка здійснюється за чотирма напрямками: 1. Обмеження розмірів та поширення пожежі. 2. Обмеження розвитку пожежі. 3. Забезпечення безпечної експлуатації людей та майна. 4. Створення умов для успішного гасіння пожежі. Забезпечення ефективності цих напрямків протипожежного захисту здійснюється за рахунок підвищення вогнестійкості будівельних конструкцій; згідно з ДСТУ БВ. 1.1-4-98 "Будівельні конструкції. Методи випробувань на вогнестійкість"; влаштування протипожежних перешкод, протипожежних стін, забезпечення протипожежних розривів та евакуаційних виходів під час проектування будівель та споруд. Ефективне гасіння пожеж здійснюється чотирма основними способами: - охолодженням горючих речовин або зони горіння; - ізоляцією горючих речовин або окисника від зони горіння; - розбавленням концентрації повітря чи горючих речовин; - хімічним гальмуванням реакції горіння. Для забезпечення цих способів гасіння пожеж використовуються наступні вогнегасильні речовини: вода, піна, інертні та негорючі гази, хладони, вогнегасні порошки. Вибір вогнегасної речовини залежить від класу пожежі. Гасіння пожеж здійснюється пристосуваннями та засобами, які підрозділяються на стаціонарні, пересувні та первинні. Стаціонарні установки пожежогасіння являють собою апарати, трубопроводи та обладнання, які розміщені в постійних місцях і призначені для подачі вогнегасних речовин до місць займання. Такі установки поділяються на автоматичні та напівавтоматичні, які приводяться в дію відповідним сигналізатором (сповіщувачем) або спонукальним пристроєм. До пересувних пожежних засобів належать пожежні машини, поїзди, катери, літаки, танки, а також пожежні насоси та мотопомпи. Первинні засоби пожежогасіння призначені для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також для гасіння пожеж на початковій стадії. До первинних засобів пожежогасіння належать вогнегасники, пожежний інвентар та пожежні інструменти. Залежно від вогнегасильної речовини вогнегасники поділяються на: водяні, водоімпульсні, пінні, вуглекислотні, порошкові, хладонові. Для швидкого виявлення та оповіщення про пожежу підприємства забезпечуються системами пожежної сигналізації та оповіщення. Пожежні сповіщувачі – це пристрої, що формують сигнал про пожежу. Розрізняють пожежні сповіщувачі ручної та автоматичної дії. ВИСНОВКИ
Даний дипломний проект присвячений автоматизації робочого місця менеджера автосервісу «Явіс». В результаті було проведено проектування даної інформаційної системи. За розроблений проектом створено програмний продукт, який задовольняє всі поставлені перед ним вимоги. Створений додаток виконує наступні функції: – авторизований вхід в систему; – введення, редагування і збереження інформації про послуги автосервісу, про склад матеріалів та запчастин, про клієнтів; – створення та збереження інформації про замовлення клієнтів (кожне замовлення може містити перелік послуг з тривалістю їх виконання та переліку матеріалів, що використовувалися при наданні цих послуг); – пошук інформації про наявність відповідних матеріалів та запчастин на складі; – пошук інформації про клієнтів та їх замовлення; – пошук замовлень за сьогодні; – пошук невиконаних замовлень. При розробці програмного продукту значну уваги приділялося перевірці вхідних даних. Додаток створений у середовищі швидкої розробки програм Borland C++ Builder. Програмний продукт дозволяє покращити продуктивність праці менеджера автосервісу, організувати оперативний пошук необхідної інформації, уникнути багатьох рутинних операцій. ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ 1. ДБН 2. Наказ Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 26.03.2010р. №65 Зареєстровано в Міністерстві юстицій України 19 квітня 2010р. за №293/17588. 3. Пасічник В.В., Резніченко В.А. Організація баз даних та знань. – К.:Видавнича група BHV, 2006. 4. Дейт К. Дж. Введение в системы БД. – М.: Издательский дом "Вильямc", 2005. 5. Хансен Г., Хансен Дж. Базы данных. Разработка и управление. – М.:ЗАО «Бином», 1999. 6. Роб П., Коронел К. Системы баз данных: проектирование, реализация и управления. – Спб.: БХВ-Петербург, 2004. 7. Ролланд, Фред Д. Основные концепции баз данных. – М. Издательский дом «Вильямс», 2002. 8. Керниган Б., Ритчи Д. Язык программирования Си. – М.: Финансы и статистика, 1992. 9. Уэйт М., Прата С., Мартин Д. Язык Си. Руководство для начинающих. – М.: Мир, 1988. 10. К.Рейсфорд и К.Хендерсон. BorlandC++Builder. Освой самостоятельно / пер. с англ. – М.: “Издательство БИНОМ”, 1998. 11. http://www.sql.ru/docs/ 12. http://bcb.fud.ru/
ДОДАТКИ
Додаток А Логічна схема додатку
Додаток Б Лістинг програми
Слайди презентації
Бібліографічна довідка тема дипломного проекту: «Експериментальний центр інноваційних технологій» Обсяг графічної частини складається з трьох підрамників розмірами 800х1200мм. Обсяг пояснюючої записки 60 аркушів формату А4, з них 9 аркушів додатків.
Дата закінчення проекту 14 червня 2013 року
_____________ Ю.В. Чинчик
Пояснювальна записка до дипломного проекту молодший спеціаліст на тему «Експериментальний центр інноваційних технологій»
Виконав студент IV курсу, групи 341 спеціальності 5.06010201 «Архітектурне проектування і внутрішній інтер’єр» ______________________ К.Д. Нагірняк Керівник______________ О.А.Бойко Рецензент_____________ В.В. Кишлярук
Чернівці – 2013 року ЗМІСТ ВСТУП.. 4 1. АРХІТЕКТУРНИЙ РОЗДІЛ.. 7 1.1 Характеристика району проектування. 7 1.2 Генплан. 9 1.3 Об'ємно-просторове рішення. 10 1.4 Архітектурно-планувальні рішення. 12 1.4.1 Функціональна схема. 12 1.4.2 Функціональне зонування будівлі 13 1.4.3 Планувальне вирішення споруди. 16 1.5 Зовнішнє і внутрішнє оздоблення. 21 1.6 Інженерне обладнання. 23 1.7 Протипожежні вимоги. 25 2. КОНСТРУКТИВНИЙ РОЗДІЛ.. 28 2.1 Загальна характеристика конструктивного рішення. 28 2.2 Характеристика конструктивних елементів споруди. 31 2.2.1 Фундаменти. 31 2.2.2 Стіни. 35 2.2.3 Перегородки. 38 2.2.4 Перекриття. 40 2.2.5 Покриття і дах. 42 2.2.6 Вікна і двері 45 2.2.7 Підлоги. 51 2.2.8 Вертикальні комунікації 55 3. ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗДІЛ.. 59 3.1 Порядок складання кошторисної документації 59 3.2 Розрахунок кошторисної вартості будівельних та проектних робіт. 60 3.2.4 Визначення техніко економічних показників. 73 4. РОЗДІЛ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 74 ВИСНОВКИ.. 81 ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ.. 82 ДОДАТКИ.. 83
до дипломного проекту Чинчика Юрія Валерійовича на тему: «Експериментальний центр інноваційних технологій» Даний дипломний проект розроблений з метою висвітлення проблеми підтримки урядом держави проведення досліджень в науковій сфері, які в майбутньому використовуватимуться для покращення умов життєдіяльності людей. Запроектований Експериментальний центр інноваційних технологій стане новим кроком до розвитку новітніх досліджень у різноманітних галузях і напрямках науки й техніки на Україні та зокрема у Чернівцях. Це новий тип споруди в нашому місті, який досі не мав аналогів. Він дасть можливість проведення практичних, теоретичних та дослідницьких робіт, для студентів технічних факультетів вищих навчальних закладів та решти обдарованих людей, які мають здібності й бажання реалізувати свої наукові чи творчі прогресивні ідеї, для створення нових винаходів або технологій, котрі досі не були втіленими в життя. Перш за все, дана споруда повинна зробити поштовх для відкриття нових талантів і надання їм можливості самореалізації, щоб в майбутньому зробити вагомий внесок в розвиток існуючих технологій та покращення нашого життя.
ВСТУП Відпочинок – це об’єктивна потреба кожної людини для відновлення сил, зняття психологічних та фізичних навантажень, які зазнає людський організм внаслідок інтенсифікації професійної діяльності, бурхливого темпу життя, особливо у великих містах, негативних наслідків урбанізації тощо. До сфери відпочинку можна віднести культурно-пізнавальний відпочинок(відвідання театрів, музеїв, концертів тощо), різноманітні розваги, туризм,аматорський спорт, поїздки на курорти, частково – санаторно-курортне лікування. Важливим є те,що вибір видів відпочинку здійснюється індивідуумом за власною волею та бажанням та у своє задоволення. Науково-технічний прогрес та пов’язані з ним зміни в характері зайнятості населення призвели до того, що більшість працівників зайняті в сфері розумової праці або в обслуговуючих секторах народного господарства, де праця є переважно малорухливою і не потребує фізичних зусиль. Біологічні особливості людського організму такі, що він для нормального функціонування потребує, крім іншого, і певного рівня регулярних фізичних навантажень. Тому такими популярними стали в багатьох країнах «біг для здоров’я», відвідування тренажерних залів, басейнів, заняття тенісом, бадмінтоном тощо. Відповідальне ставлення до здоров’я громадян є одним з напрямків як державної політики розвинутих країн світу, так і керівництва окремих підприємств та установ. Одна з основних медико-фізіологічних вимог до проведення фізкультурно-оздоровчих занять – це їх різноманітність. Бажано не обмежуватися одним, навіть достатнім за енергетичними витратами, заняттям (біг, плавання, веслування тощо), а використовувати 3-5 занять, що вимагають включення різних м’язових груп і систем організму. Такий принцип фізичного навантаження з використанням різних видів фізичної культури вимагає відповідної матеріально-технічної бази та організації. Найбільшою популярністю нині користуються ігрові види спорту (волейбол, баскетбол, настільний теніс тощо), плавання, лижі, легка атлетика. З’явились і набули поширення донедавна практично невідомі види спорту, які мають і розважальний характер, наприклад аеробіка, шейпінг, боулінг. Великого значення для організації активного відпочинку набувають спортивно-оздоровчі заклади, де є створені умови для занять фізкультурою та спортом як самостійно, так і під керівництвом фахових інструкторів з метою підтримання фізичних кондицій організму. Для відвідувачів фізкультурно-оздоровчого комплексу різного віку можна запропонувати практично всі найпоширеніші види фізкультурно-оздоровчих занять, за винятком окремих видів спортивних ігор, деяких видів легкої атлетики тощо. При цьому відповідність руховому режиму, що ркомендується, і особливостям віку може досягатися за рахунок інтенсивності проведення занять. Загальна тривалість одного заняття, як показують дослідження фахівців, приймається однаково для різних вікових груп –у середньому близько години. Для таких видів, як велосипедні прогулянки, навчання верховій їзді, веслування –тривалість одного заняття може бути збільшення до1,5 -2 год. Заслуговує на увагу сучасний елітний фітнес клуб, що розташований по вул. Звіринецькій 59, в житловому комплексі «Тріумф» в м. Києві. Комплекс включає тренажерний зал 1000 м2, зал кардіотренажерів, , студію аеробіки для силових, танцювальних та класичних занять аеробікою, студію бойових програм, йоги і стайка. Окрім того є басейн 25м і аквазона, в яку входять дитячий басейн і джакузі. Унікальний дизайнерський банний комплекс включає в себе фінську сауну, російську баню, римську парну та купелі з холодною водою. До послуг відвідувачів з дітьми дитячий клуб, де є дитяча кімната з вихователем-педагогом, групові та індивідуальні заняття в студіях дитячої йоги, корегуючої гімнастики, ритміки, сайклу, аеробіки, силових напрямків, танців плавання тощо [20]. Одним із кращих зразків вітчизняного досвіду будівництва фізкультурно–спортивних споруд можна вважати будівництво фізкультурно-спортивного комплексу в місті Южному Одеської області[19]. Цей сучасний комплекс здатний забезпечувати як спортивно-масову роботу, так і проведення тренувань і змагань міжнародного рівня, водночас він є новим осередком культури і оздоровчим центром для жителів міста, окрасою центральної площі міста. Фотофіксації вищезазначених комплексів наведені в додатку А. Тривалість перебування відвідувача у фізкультурно-оздоровчому комплексі може бути і більшою за рахунок процедур чи розваг, не пов’язаних з фізичними навантаженнями (сауна, фізіотерапевтичні процедури, розваги на воді тощо). Найбільший інтерес нині для відвідувачів становлять можливості для плавання, розваг на воді та різноманітних водних процедур. Для цього у спортивно-оздоровчих комплексах передбачається функціонування одного або декількох басейнів, створюється святкова атмосфера за допомогою технічних пристроїв, музики, освітлення. Для оздоровчого ефекту застосовують фізіотерапевтичні процедури: тонізуючі душі, масажі, в тому числі і підводний. Вводиться широкий набір приміщень для фізіотерапії, бальнеології (масажні, інгаляторні, фотарії, солярії на відкритих майданчиках та у спеціальних приміщеннях, лікувальні і контрастні ванни, лікувальні душі). Розширюється склад приміщень лікарського контролю. Особливою популярністю користуються лазні (особливого сухого пару - сауна ). У суспільстві спростежується тенденція росту попиту громадян на фізкультурно-оздоровчі послуги, поєднанні з активним відпочинком і розвагами. Все більшої популярності набуває сімейний активний відпочинок (особливо в умовах міст), отож виникає потреба в фізкультурно-оздоровчо-розважальних закладах, котрі б могли реалізувати запити різних вікових категорій громадян. Існуюча нині мережа фізкультурно-оздоровчих і розважальних закладів в обласних центрах України не в змозі в повній мірі задовольнити цей попит, оскільки в більшості її об`єкти є спеціалізованими, і не вирішують завдань фізичного розвитку, оздоровлення і відпочинку в комплексі. Нові типи подібних закладів, що почали з`являтися на теренах України переважно носять відпочинково-розважальний характер. Мережа таких об’єктів у містах України розвинути слабко і не забезпечує попиту населення. АРХІТЕКТУРНИЙ РОЗДІЛ 1.1 Характеристика району проектування Запроектований фізкультурно-оздоровчий комплекс буде знаходитись у Чернівцях, на куті вулиць Хотинської і Калинівської. Якнайкраще розташовувати об'єкт в житловій зоні міста, адже саме він є нагромадженням і скупченням достатньої кількості людей, які потребують обслуговування. Район проектування має досить велике значення при влаштуванні споруди, адже його показники впливають на проектування вирішення фасадів, орієнтації , призначення самої споруди. Місто знаходиться в ІІ-В кліматичному районі, де помірна зима, що зумовлює необхідність теплозахисту будинків. Висота снігового покриву до 1 м. Значна тривалість опалюваного сезону та інші дані наведені в таблиці 1.1.
Таблиця 1.1‒ Нормативні природно-кліматичні показники та навантаження
Продовження таблиці 1.1
Розрахункова температура для проектування : - масивні огородження - 20°С; - легкі огородження - 25°С; - вентиляція - 9°С. Переважно на даній території є пануючі північно-західні вітри. Ділянка знаходиться в північній частині міста, і межує з громадською забудовою з півночі та житловою забудовою із заходу та сходу. Територія розміщена на рівному рельєфі, неподалік пролягає траса на Київ, на півдні від ділянки - річка Прут. Ігнорування характеристик району проектування може призвести до негативних наслідків - руйнування будівлі. Вказані вище впливають на об’ємно-просторову композицію, конфігурацію планів, вирішення фасадів, впливають як на стійкість споруди, так і на її економічні та експлуатаційні властивості, або ж, навпаки, - створюють проблеми під час експлуатації, порушують оптимальний мікроклімат у внутрішньому середовищі. Фотофіксації ділянки наведені в додатку Б. 1.2 Генплан Орієнтація центру досить сприятлива, так як більшість приміщень орієнтовано на південь. Відстань між будинками прийнята з урахуванням інсоляції та освітленості приміщень, згідно діючих норм та протипожежних вимог. Всі приміщення на першому поверсі розміщуються з відступом від червоної лінії магістральної вулиці. Ділянка оснащена зручними зв’язками, пішохідними доріжками, клумбами, зонами відпочинку та ігор на повітрі. Для службового в’їзду було використано прилеглу дорогу, районного значення. Будівництво запроектоване згідно червоної відмітки від дороги та пожежними правилами. Загальна площа ділянки 2 га. Рельєф місцевості по всій ділянці має перепад 1,5 м. Ззаходу, межує з сусідніми ділянками, з півночі та сходу оточена дорогами загального та місцевого характеру. Заїзд на стоянку для працівників розміщений із північної та східної сторони, що дає змогу вільно заїжджати з проїжджої частини. Сама тимчасова автостоянка розрахована на 35 місць - для персоналу. Стоянка для відвідувачів на подвір'ї, передбачена на нормативній відстані. Головний вхід знаходиться на півдні ділянки. Також обладнаний проїзд до евакуаційного виходу, загрузочної. Перед входом до поліклініки розміщені клумби та газони. По периметру ділянки ростуть кущі. Відстані від крайніх стін споруди до проїжджих частин враховані за вимогами діючих норм. Техніко-економічні показники до генплану та будівлі наведені в таблицях 1.2 та 1.3. Розрахунок техніко-економічних показників до генплану та споруди наведений в додатку В. Розподіл території та співвідношення частин ділянки із різними функціями наведено у таблиці 1.4.
Таблиця 1.2 - Техніко-економічні показники до генплану
Таблиця 1.3 - Експлікація до генплану
Об'ємно-просторове рішення Запроектований комплекс являє собою трьохповерхову споруду складної форми, яка розбивається на 3 зблоковані секції. Об’ємно-планувальне вирішення ФОКу це – вестибюль та зблоковані корпуси, розташовані з трьох сторін від нього.Кожен з поверхів зменшується в своїх габаритах до верху і влаштований таким чином, що відвідувачі наступних поверхів можуть спостерігати за заняттями в приміщеннях нижніх поверхів. Таке об’ємно-просторове вирішення стимулює та зацікавлює відвідувачів. В плані - трапецевидна споруда, із виступаючими та западаючими частинами, які виділяють фасад. Шість прямокутних корпусів з’єднанні між собою великим циліндричним об’ємом, який увінчаний скляним куполом. Наявні великі вікна, які будуть забезпечувати інсоляцію та наскрізне провітрювання. При розміщенні вікон враховувалось забезпечення необхідної інсоляції приміщень 1/4 – 1/5 площі підлоги приміщень. Пластичні форми даху виконані з полегшених конструкцій, що дають змогу збільшити внутрішній простір та надати сучасний вигляд будівлі. Приміщення блоків мають різну поверховість. Так, висота першого поверху становить 5.600 м, висота другого та третього – 3.600 м. На першому поверсі в залі басейну влаштована «антресоль» з фітобаром, консольно винесена на висоті 3.300 м. Спортивні універсальні зали розміщені в приміщені загальними розмірами 2000 м2, що розділені на ігрові зони за допомогою колон та влаштованих між ними світлопрозорих трансформуючих перегородок. Зв’язок між приміщеннями здійснюється за допомогою двомаршевих сходів та пасажирських ліфтів. Проект є індивідуальним і призначений для задоволення потреб даного населеного пункту , об’ємно – планувальне вирішення ФОКу це – вестибюль та зблоковані корпуси, розташовані з трьох сторін від нього.
Таблиця1.4 - Техніко-економічні показники до споруди
1.4 Архітектурно-планувальні рішення Функціональна схема Спортивно - демонстраційні і спортивно-видовищні споруди рекомендується проектувати універсальними - з ареною, що трансформується, для поперемінного проведення змагань з декількох видів спорту або декількох видів культурно-видовищних або громадських заходів. Решту спортивних споруд, призначених в основному для навчально-тренувальних занять, слід передбачати для одного виду спорту або групи видів спорту, що не потребують трудомісткої трансформації спортивного обладнання. Відкриті і криті ванни для оздоровчого плавання, купання, загально-розвиваючих вправ і ігор у воді, а також для навчання плаванню з допоміжними приміщеннями для їх обслуговування можуть проектуватися в окремо розташованих будинках, входити до складу будинків спортивних басейнів, а також бути прибудованими або вбудованими у будинки іншого призначення. У басейнах із відкритими спортивними ваннами ванни для навчання плаванню дітей у віці від 7 до 14 років слід розміщувати в опалюваних приміщеннях. По периметру ванн слід передбачати обхідну доріжку завширшки не менше 1,25 м біля критих і не менше 2 м біля відкритих ванн. У критих ваннах для навчання плаванню позначку поверхні обхідної доріжки вздовж трьох сторін ванни слід передбачати нижче позначки верху стінки ванни на 0,9-1 м і зменшувати ширину доріжки до 0,75 м. Допускається обхідну доріжку в цих ваннах передбачати тільки з трьох сторін, у цьому випадку знижена і зменшена за шириною обхідна доріжка передбачається з двох поздовжніх сторін ванни. У ваннах завдовжки 25 м для виходу з води слід передбачати чотири сходи (по двоє із кожної сторони ванни); в інших ваннах (у тому числі підлогових) допускається передбачати одні сходи. При плаванні по доріжках ширину кожної з них слід приймати в межах від 1,6 до 2 м [8, 45-49]. Нормативний склад та розрахунок приміщень поданий в додатку Г. Зв’язок з приміщеннями повинен здійснюватись через фойє (рисунок 1.1). Входи до залів басейнів повинні влаштовуватись через душеві. В приміщеннях спортивних залів повинні передбачуватись жіночі та чоловічі роздягалки (рисунок 1.2).
Рисунок 1.1- Функціональна схема приміщень ФОКу
Рисунок 1.2- Схема зв’язку роздягалок та зали басейну
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2019-04-10; Просмотров: 525; Нарушение авторского права страницы
