Податковий тиск в умовах діючої податкової системи.

Діюча сьогодні в Україні система оподаткування формувалась протягом останнього десятиріччя. Вона відіграла свою позитивну роль на етапі становлення України як незалежної держави. Однак подальший розвиток ринкових відносин та поглиблення ринкових перетворень все більше підкреслюють наявні в ній недоліки.

На жаль, поки що діюча система оподаткування є не зовсім досконалою і не повністю відповідає вимогам часу. Сьогодні ще існують неузгодженості та протиріччя окремих норм податкових законів, їх нестабільність, безсистемне надання пільг та перекручування суті окремих видів податків. Не секрет, що й податковий тиск на платників податків сьогодні вже необхідно знижувати.

Сьогодні з питань оподаткування існує більш як 1030 нормативно-правових актів, нормами яких повинні володіти та керуватись на практиці як платники податків, так і працівники органів державної податкової служби України.

На нинішньому вирішальному етапі реформ, коли основним мотивом економічної політики стає безпосередня орієнтація держави на зростання добробуту народу, на пожвавлення підприємництва, на посилення ринкових регуляторів у стимулюванні відродження національної економіки, назріла гостра необхідність невідкладного реформування податкової системи, створення цілісного, узгодженого, стабільного та раціонального податкового законодавства.

Прийняттям Податкового кодексу України в нашій крайні завершиться третій етап реформування системи оподаткування.

У цьому важливому для країни документі закладено основи формування правового середовища нової ідеології оподаткування. З його прийняттям Україна ввійде в нове тисячоліття з сучасним і цивілізованим податковим законодавством — виваженим, економічно обґрунтованим і прийнятним для всіх суб'єктів податкового процесу.

У ньому мова піде не про просте скорочення переліку податків та зниження їх ставок, хоча ці заходи матимуть позитивний результат, а й про розширення поля оподаткування, залучення до нього все більшої кількості платників податків, а також про зміну самої ідеології оподаткування.
В урядовому проекті Кодексу, який сьогодні знаходиться на розгляді в Верховній Раді України, передбачено суттєве скорочення загальної кількості загальнодержавних та місцевих податків і зборів. Проектом передбачається включення до системи оподаткування 23 видів податків, зборів та обов'язкових платежів замість 39, передбачених діючою сьогодні системою.

З переліку місцевих податків і зборів вилучено цілу низку існуючих сьогодні місцевих податків і зборів, які не відіграють істотної ролі у формуванні місцевих бюджетів, проте вимагають невиправданих витрат на їх адміністрування.
З метою забезпечення стабільної фінансової бази місцевих бюджетів в урядовому проекті Податкового кодексу запропоновано доповнити окремими новими зборами перелік місцевих податків і зборів.

Інша не менш важлива проблема, яка вирішується в урядовому проекті Кодексу, — це суттєве зниження податкового навантаження на платників податків. З цією метою в цьому документі запропоновано знизити ставки оподаткування з податку на прибуток підприємств з ЗО до 20, податку на додану вартість — з 20 до 17, а максимальну ставку податку на доходи фізичних осіб знизити з 40 до 20 відсотків.
На відміну від діючого законодавства, в проекті Податкового кодексу зменшено розмір ставок із справляння податку на окремі види транспортних засобів, зокрема на трактори колісні, легкові автомобілі з малим і середнім об'ємом циліндру двигуна, що дасть можливість зменшити податковий тиск на платників податку та поліпшити фінансовий стан власників вантажних автотранспортних засобів.

 

 

12. Економічна сутність прибуткового оподаткування громадян

Одним із головних елементів податкової системи України є прибуткове оподаткування громадян, зокрема податок на доходи фізичних осіб (ПДФО). Він є одним із основних джерел доходів державного бюджету та виконує роль соціального регулятора, оскільки стосується кожного члена суспільства.

Податок на доходи фізичних осіб – прямий податок, що залежить від результату господарської діяльності, а саме від доходу фізичної особи. Згідно Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, платниками податку є :

- фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

- податковий агент [1].

І об’єктом, і джерелом сплати податку виступає дохід фізичної особи резидента і нерезидента. Об’єктом оподаткування резидента виступає загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, а також доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування та іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Об'єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні, а також доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Із 1 січня 2011р. в Україні діє малопрогресивне оподаткування фізичних осіб. Згідно ст. 167 Податкового кодексу України встановлено, що основна ставка податку становить 15% бази оподаткування щодо доходів, одержаних у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри. У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17% суми перевищення. Ця норма мала б забезпечити рівномірність податкового навантаження, проте проблемою залишається приховування (тінізація) доходів у вигляді заробітної плати. Роботодавці схильні платити неофіційні доходи працівникам з метою ухилення від оподаткування. Так, лише за січень 2012р. за результатами документальних перевірок суб’єктів господарської діяльності в Івано-Франківській області, працівники податкової служби донарахували 144,1 тис. грн. податку на доходи фізичних осіб. Крім того, в ході перевірок виявлено 46 неоформлених найманих працівників [6]. Така ситуація призводить до того, що соціально - регулятивна функція податку на доходи фізичних осіб реалізується недостатньо ефективно.

Крім того, окремі види доходів обкладаються ПДФО за ставками 5, 10 або 30 відсотків. Ставка 5% застосовується щодо доходу, нарахованого як процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, процент на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці, доходи у вигляді дивідендів, доходи в інших випадках, визначених законодавством. Ця норма має на меті підвищення інвестиційної активності населення шляхом зберігання заощаджень на депозитних рахунках. Проте це буде доцільно, коли ставка по депозитам покриватиме як відсоток інфляції, так і податкову ставку.

Ставка податку становить 10 % бази оподаткування щодо доходу у формі заробітної плати шахтарів - працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день та 50% і більше робочого часу на рік, а також працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), у тому числі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Також у Податковому кодексі України приділяється увага податковим соціальним пільгам. Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги, яка може становити 100%, 150% та 200% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року. Право на отримання податкової соціальної пільги мають соціально незахищені верстви населення, які отримують доходи, що не перевищують суму місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помножену на коефіцієнт 1,4 та округлену до найближчих 10 гривень. У 2012 році ця сума становить 1500 грн. Проте в Податковому кодексі України також передбачено, що до 2015 року розмір «звичайної» соціальної пільги становитиме 50% розміру прожиткового мінімуму, що у 2012 році складе 536,5 грн.

 

13. Становлення та розвиток прибуткового оподаткування громадян

Податки з населення - це економічні відносини в грошовій формі, які виникають між державою і населенням із приводу примусового обов'язкового вилучення частини доходу для створення централізованого грошового фонду держави.

Податки з населення мають тисячолітню історію. Вони з’явилися тоді, коли у світі сформувалися перші держави. Це були «внески громадян», необхідні для утримання публічної влади. Правителі стародавніх держав вводили певні регулярні й обов'язкові платежі із своїх підданих. Спочатку це були безсистемні податки, які забезпечували найрізноманітніші, в тому числі й обрядові потреби. Вони мали характер податі, рентних платежів і сплачувалися переважно в натуральній формі. 3а рабовласницького ладу податки стягувались у вигляді різноманітних податей і служили доповненням до трудових відбутків вільного населення, експлуатації рабів, а також данини з полонених народів. Із розвитком держави і товарно-грошових відносин податки набувають грошової форми. Одним із перших грошових податків був подушний податок на всіх громадян Римській імперії в II ст. н. е.- трибут. Таким чином, податки з населення - це найперші й найстародавніші податки, які відіграли величезну роль у розвитку держав.

Нинішня система податків із населення в Україні включає прибутковий податок (починаючи з 01.01.2004р. – податок з доходів фізичних осіб), плату за землю, податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, промисловий податок тощо. Найбільша питома вага в системі податків із населення належить податку з доходів фізичних осіб.

Ефективність функціонування системи прибуткового оподаткування громадян залежить від того, які підходи й принципи покладено в основу її побудови.

Визначення основних елементів системи прибуткового оподаткування громадян, а саме: суб'єкта, об'єкта та ставок податку, може здійснюватися на основі диференційованого або єдиного підходу.

Стосовно до суб'єкта й об'єкта оподаткування суть диференційованого підходу полягає в тому, що всі платники й отримувані ними доходи поділяються на категорії групи, для кожної з яких установлюються різні умови оподаткування. Критерієм диференціації, як правило, є вид діяльності, яку здійснюють громадяни, і характер одержуваного доходу. Така диференціація пояснюється різними умовами формування доходів громадян. Ці доходи можуть бути отримані від трудової і від підприємницької діяльності.

Система оподаткування, в основу якої було покладено диференціацію платників залежно від виду діяльності і характеру отримуваних ними доходів, існувала в Україні до 1993 р.

Прибуткове оподаткування доходів громадян може здійснюватися за пропорційними і прогресивними (регре­сивними) ставками. Прогресія (регресія) буває прямою і ступінчастою. При прямій прогресії (регресії) ставки збільшуються (зменшуються) із зростанням доходу, і податок за цими ставками нараховується пропорційно розміру доходу. Як правило, в системі прибуткового оподаткування громадян при побудові шкали ставок використовується ступінчастий метод. Суть його полягає в тому, що доход розподіляється на частки, для кожної з яких установлюється ставка податку. При прогресивній шкалі кожна наступна частка доходу оподатковується за більшою, а при регресивній - за меншою ставкою, ніж попередня.

Майже до кінця 80-х років прибутковий податок із гро­мадян справлявся за комбінованою шкалою. Характерною ознакою такої системи прибуткового оподаткування населення було виділення категорій платників бітники та службовці, особи, які отримують авторські гонорари, кустарі та ремісники) і встановлення для них різних умов і ставок.

З 1990 р. була введена регресивно-прогресивна шкала ставок податку, коли із суми доходів від 100 до 150 крб. податок дорівнював 29 к. з кожного карбованця, тобто 29%, а щодо доходу, який перевищував 150 крб., застосовувалася прогресивка-шкала з розміром ставок 13, 15, 20, 30, 40, 50 і 60% залежно відвеличини доходу.

Із середини 1991 р. в Україні була прийнята власна система прибуткового оподаткування населення. Вона мала дві характерні відмінності від попередньої. По-перше, замість неоподатковуваного мінімуму (розміру доходу, в межах якого податок не стягується) виділявся неоподатковуваний доход (сума, яка при оподаткуванні вираховується із загального доходу). 

Характерною рисою розвитку системи прибуткового оподаткування в Україні в 1991-1993 рр. була постійна зміна інтервалів та ставок прогресивного оподаткування. Так, у 1991р. ставки було встановлено в розмірі 13, 30, 35, 40, 45 і 50 %, а в 1992р.- 12, 15, 20 і 30 %. Слід зазначити, що за такими ставками оподатковувалися лише доходи громадян, одержувані ними за виконання трудових обов'язків замісцем основної роботи. Доходи, одержувані за виконання разових робіт та інші виплати не за місцем основної роботи, а також доходи від підприємницької діяльності в разі, якщо є місце основної роботи, оподатковувалися за іншим ставками. В 1992 р. вони становили 2, 3, 5, 6, 9, 10, II, 12, 15, 20 і 30%залежно від розміру доходу в абсолютній величині.

У 1993 р, у сфері прибуткового оподаткування відбулося декілька суттєвих змін. По-перше, впроваджена нова шка­ла ставок, побудована у відносних величинах. За віднос­ний показник було прийнято „неоподатковуваний міні­мум”.

Ставки оподаткування протягом 1993 р. змінювалися тричі за схемою: жорстка, відносно полегшена, ще жорсткіша. Так, із 1 січня 1993р. застосовувалися ставки 10, 20, 35, 50%, із 1 червня 1993 р.- 10, 20, 30, 40 і 50%, а з 1 грудня 1993 р.- 10, 20, 30, 40, 60 і 90 %.

З 1 жовтня 1994 р. прийнято нову шкалу ставок прибут­кового податку. Хоча граничну ставку прибуткового податку і зменшено до 50 %, шкала все одно залишається досить жорсткою, оскільки вдвічі зменшено діапазон диференціації.

Якщо розглядати цю шкалу прибуткового оподаткування населення з огляду на формування ринкових відносин, то висновок тут однозначний: вона цілком суперечить завданням економічних реформ. Для формування ринкової економіки необхідно створити власника. Але при таких ставках оподаткування на законних підставах це просто неможливо. Податок поглинає ту частку доходів, що могла б спрямовуватися на нагромадження, тобто фактично протидіє формуванню власності. Тому й подібний підхід до прибуткового оподаткування населення можна беззастережно визначити як негативний і безперспективний. Тому, з 01.01.2004р. введено в дію новий закон про оподаткування доходів фізичних осіб, який передбачає єдину ставку оподаткування для всіх платників незалежно від рівня доходу. Розглянемо його детальніше.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: