Генетично модифіковані продукти та їх небезпека

Для здоров’я людини

Генна інженерія — молода технологія, створена для поліпшення характеристик живих організмів шляхом пересадки в них чужого генетичного матеріалу, наприклад ДНК риби в помідор (щоб не підмерзав) чи бактерії в картоплю (щоб жук не їв рослину). Генна інженерія кардинально відрізняється від селекції тим, що її методи дозволяють долати бар'єри між видами, чого не відбувається в природі. Функцію перенесення генів від одного виду до іншого у природі виконують віруси. Ці мікроскопічні внутрішньоклітинні паразити, заражаючи господаря, непомірно розмножуються і при виході з нього захоплюють його ДНК. Заражаючи наступного хазяїна, а це може бути цілком інший вид, скажімо, тварин, вони передають йому чужу ДНК.

Перші генно-модифіковані рослини з'явилися у 1983 році. А масштабне промислове виробництво почалося в 1996 році, коли в усьому світі трансгенними культурами було засіяно 1,7 млн. га площ. За період з 1996 по 2005 рік ця цифра зросла майже у 53 рази, досягнувши 90 млн. га. У 2005 році біотехнологічні культури вирощували в 11 індустріально розвинених країнах. У сільському господарстві найінтенсивніше використовуються рослини з генетичною модифікацією, що обумовлено стійкістю до гербіцидів — це 71 % від загальної кількості, з них 18 % рослин — стійкі до шкідників, 11 % — з обома властивостями. На сьогодні вже понад 60 видів рослин (кукурудза, картопля, соя, помідори, пшениця, морква, баклажани, салат, горох, перець та інші) змінені таким способом.

Дискусії щодо вживання генетично модифікованих продуктів ведуться досить часто. Аргументи прихильників генно-модифікованих організмів засновані на високій урожайності та дешевизні генетично-
модифікованих продуктів, можливості нагодувати увесь світ і подолати голод у багатьох країнах. Деякі вчені наголошують на тому, що за допомогою генної інженерії можна значно підвищити смакові та поживні якості продукту. Аргументами проти є збільшення використання в сільському господарстві токсичних пестицидів, генетичне забруднення земель, загроза родючості ґрунту, виникнення нових штамів вірусів рослин.

Найпоширеніші види генно-модифікованої продукції

Найбільша частина модифікованих продуктів припадає на сою, жито, кукурудзу, рис, цукровий буряк, картоплю. До 70 % сої генетично модифіковано. Вона не відрізняється від звичайної ні за смаком, ні за зовнішніми ознаками. Її додають до різноманітних продуктів: ковбасних виробів, фаршу, консервів, кисломолочних продуктів, дитячого харчування, хлібобулочних виробів, кетчупів, жирів та інших продуктів харчування. Без спеціального обладнання для перевірки ДНК про наявність зміненої генетичної інформації у сировині можна лише здогадуватися.

Більшість науковців вважають, що випуск генетично модифікованих продуктів у навколишньому сере­довищі можуть спричинити незворотну шкоду біологічному різноманіттю екосистем, а також здоров'ю людей та тварин. Проблема поглиблюється й тим, що люди мають мало вірогідної інформації про генетично модифіковані продукти.

Тому у світі розпочалась справжня війна між прихильниками і противниками генно-модифікованих організмів. Питання безпечності чи небезпеки генетично модифікованих організмів для людини залишається відкритим — доказів ні «за», ні «проти» немає, тому залишається поживний грунт для спекуляцій.

Один з основних аргументів противників генетично модифікованих організмів — це вплив на здоров'я людини. Вважають, що трансгени збільшують ризик виникнення небезпечних алергій, харчових отруєнь і мутацій. Також результатом уживання генно-модифікованих продуктів може стати несприйнятливість до антибіотиків. Генетично модифіковані організми можуть призвести до безплідності, онкологічних захворювань, високого рівня смертності й захворювання новонароджених дітей. Генно-модифіковані продукти можуть спричинити пригнічення імунітету, тому медики наполягають на забороні використання таких компонентів у виробництві дитячого харчування. Вчені попереджають, що генетично модифіковані клітини можуть мутувати в організмі людини і цей процес може стати неконтрольованим. У результаті генетичних маніпуляцій людина не просто хворітиме, а мутації організму можуть знищити людину як вид.

Сенсаційні висновки, що генетично змінені рослини викликають мутацію живих організмів, які харчуються ними, зробив відомий німецький зоолог Ханс Хайнрих Каац. Проведені ним дослідження та звіти, оприлюднені сьогодні в Лондоні, свідчать про наявність величезної потенційної загрози генної інженерії для всього живого на планеті. Вчений встановив, що змінений ген оліїстого турнепсу проникає в бактерії, які живуть у шлунку бджоли, і призводить до їхньої мутації. Так знайдено перший науковий доказ впливу генетично змінених рослин на живі організми. Експерт не виключає, що бактерії в організмі людини також можуть змінюватися під впливом продуктів, що містять модифіковані гени.

І ще одна, але далеко не остання небезпека — наявність у складі продуктів харчування та кормів для тварин генно-модифікованих рослин, призначених для фармакології, хімічної промисловості тощо.

Під тиском громадськості та засобів масової інформації Директивою ЄС 90/220/ЕЕС у 1990 році в Європі було запроваджено мораторій на використання генно-модифікованих організмів.

У найвищих школах однієї з найсильніших в економічному та науковому відношенні Великої Британії існують крайні погляди на використання трансгенів у виробництві харчових продуктів.

Принц Чарльз активно виступає за заборону транс­генних продуктів і домігся цього в межах королівської кухні, тоді як колишній прем'єр-міністр Тоні Блер за­явив, що він уживає трансгенні продукти щодня [2, 12].

По країнах — членах Євросоюзу прокотилися хвилі демонстрацій під гаслами, що проголошували протест проти використання трансгенних продуктів. Після тривалого протистояння та суперечок Євросоюз Директивою 2001/18/ЕС, яка набула чинності 17.09.2002, дозволив використання генно-модифікованих організмів в агрокультурі, фармакології та інших галузях. Найінтенсивніше використовують нові біотехнології у США, Європі, Китаї, африканських країнах [2, 11].

На сучасному етапі основні напрямки в біотехнологіях такі [2]:

1. Сільське господарство — удосконалення агротехніки сільськогосподарських культур за рахунок упровадження генно-модифікованих організмів, стійких до шкідників (Bt-картопля — стійка до колорадського жука та інших шкідників, Bt-кукурудза, бавовна тощо). Розробка та впровадження генно-модифікованих організмів із поліпшеним складом зерна (кукурудза з підвищеним умістом білка, суперквасоля зі зміненим складом білка за рахунок генів горіха, «золотий рис» із генами, здатними синтезувати каротин). Створюються культури, стійкі до певних гербіцидів, як правило, малотоксичних для людей, тварин, комах (соя, стійка до гліфосату), культури, стійкі до посух, засолення грунтів.

2. Фармакологія — синтез вакцин, гормонів, знеболювальних засобів та інших фізіологічно активних речовин. Це має знизити собівартість лікарських засобів і підвищити їхню чистоту та активність.

3. Хімія полімерів — використання рослин як екологічно чистих фабрик. Хімічний синтез проводиться в декілька стадій із використанням отруйних органічних розчинників та каталізаторів. За сприятливих умов вихід основної речовини складає близько 90 %, відходи, органічні розчинники та інші супутні речовини являють собою загрозу довкіллю. Хімічний синтез у рослинах відбувається під час їх росту. Єдина небезпека у цьому випадку — використання таких рослин не за призначенням.

4. Органічна хімія — синтез пральних речовин та інші стереоспецифічні синтези.

У 2000 році кількість нових біотехнологічних проектів у світі становила близько 50 000. Загальний обсяг інвестицій у цю галузь становив 13,5 млрд доларів США. В останні роки обсяг інвестицій у біотехнології щороку становить 15 млрд доларів. У США впровадження та використання нових технологій супроводжується прийняттям відповідних заходів безпеки. Використання трансгенів контролюють Агентство з охорони навколишнього середовища, Адміністрація з продовольства та ліків і міністерство сільського господарства США [2, 12].

Учасники міжнародного круглого столу (Женева, 2003) одностайно дійшли згоди щодо необхідності впровадження сучасних біотехнологій для підвищення ефективності селекції рослин. Для цього, за висновком науковців, потрібно насамперед створити відповідну фінансову базу й розробити перспективну програму спільної праці біотехнологів та селекціонерів [11].

Це дає можливість відзначити, що досі не помічено жодних негативних впливів генно-модифікованих організмів на здоров'я людини чи стан довкілля. Але деякі невизначеності та ризики закладено вже в самій природі генетичного конструювання: конструкція трансгена включає в себе ген-маркер, яким служить ген стійкості до антибіотика чи гербіциду, а також сильний промотор для активного функціонування введеного гена, наприклад, промотор з вірусу тютюнової мозаїки і, нарешті, ген-продуцент, заради якого виконувалася вся ця конструкція [8].

Всесвітня організація охорони здоров'я ще в 1993 році зробила висновок про відсутність чітких доказів щодо перенесення генів з рослин в мікроорганізми. Поведінку збалансованого генотипу при введенні чужорідних генетичних елементів не завжди можна прогнозувати. Можливі наслідки масової атаки навколишнього середовища сильними промоторами, такими як промотор з вірусу тютюнової мозаїки, та генами стійкості до антибіотиків і гербіцидів, теж невизначені. Дуже небезпечною для довкілля є можливість передачі генно-модифікованим рослинам генів стійкості до гербіцидів диким родичам (через запилення чи іншим шляхом). Це може призвести до появи «супербур'янів», стійких до гербіцидів [2, 3].

У 2003 р. після трьох років існування завершилося, по суті, перше великомасштабне дослідження, на проведення якого затрачено 5 млн американських доларів. Експеримент проводився на 600 полях, де вирощували три види трансгенних рослин: кукурудзу, рапс, капусту. З'ясувалося, що видова різноманітність рослин, грибів, комах, птахів та тварин, що мешкають на цих полях і навколо них, скоротилася на 30 %. Так, заявив член-кореспондент РАН, віце-президент Всесвітнього союзу охорони природи, президент Центру екологічної політики Росії А.В. Яблоков, генно-модифіковані організми становлять для людства реальну небезпеку, що ставить під загрозу існування живої природи. У свою чергу, академік Російської академії сільськогосподарських наук М.С. Соколов зупинився на можливих санітарно-гігієнічних наслідках використовування їжі, одержаної з генно-модифікованих рослин, і агроекологічних питаннях їх виробництва. Це може бути зниження біологічної різноманітності тваринного світу, зменшення видів і сортів культурних рослин, зростання стійкості бур'янів і шкідників до пестицидів тощо [3, 4].

У Росії з середини 2002 року введено маркування продукції, що містить понад 5 % генно-модифікованих компонентів. За даними представника міжнародної спілки споживачів Анни Філдер, уже насичені продукцією з трансгенних рослин і українські ринки. Майже все населення України не має вірогідної інформації про проблему генетично-модифікованих організмів та їх екологічної небезпеки [4].

Офіційно жодного виду генно-модифікованих рослин в Україні не вирощують. Але… Нещодавно лабораторія генетично-молекулярних досліджень Укрметр­тестстандарту провела дослідження і виявила, що в торгових мережах Києва вільно продаються м'ясні продукти, які містять генно-модифіковану сою [2, 4].

Кабінет Міністрів України 13 травня 2009 року прийняв Постанову «Про затвердження Порядку етикетування харчових продуктів, які містять генетично модифіковані організми або вироблені з їх використанням та вводяться в обіг».

Відповідно до статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок етикетування харчових продуктів, які містять генетично-модифіковані організми або вироблені з їх використанням та вводяться в обіг, що додається.

2. Ця постанова набирає чинності з 1 липня 2009 року.

Кабінет Міністрів обмежив імпорт продуктів із підвищеним умістом генетично-модифікованих організмів. Згідно з постановою, харчові продукти, а також косметика та ліки, що ввозяться в Україну, мають проходити екологічну експертизу на кордоні. На територію України не допускатимуться продукти, у яких вміст генно-модифікованих організмів перевищує 0,9 %. Використовувати складники генетично модифікованого походження заборонено у продуктах дитячого харчування для дітей віком до 3 років.

Майже 90 % українців вважають генетично-модифіковані продукти небезпечними для свого здоров'я. Про це свідчать результати загальнонаціонального телефонного опитування, проведеного компанією «Перша рейтингова система» на замовлення Кореспондент.net.

 

Висновки

 

Чужорідні забруднювачі, які потрапляють у людський організм з продуктами харчування високотоксичні. До них відносять:

металеві забруднення (ртуть, свинець, олово, цинк, мідь тощо);

радіонукліди;

пестициди;

нітрати, нітрити;

діоксини;

метаболіти мікроорганізмів, які розвиваються у харчових продуктах.

Шляхи міграції чужорідних сполук до продуктів харчування можуть бути різними.

 

 

Автор: старший викладач кафедри                     

                                                                                       О.В. Нам’ятов

⇐ Предыдущая123456

Поделиться: