Особливості використання розпайованих земель сільськогосподарського призначення.

Внаслідок розпаювання (роздачі) земель, проведеного під час виконання Указу Президента України від 08.08.95 р. №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», сільськогосподарські угіддя (рілля, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження) знайшли свого власника, і на ці землі оформлені або повинні бути оформлені документи, що засвідчують право власності.

Указ встановив, що — право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства. При паюванні вартість і розміри земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 3 грудня 1999р. передбачив реформування колективних сільськогосподарських підприємств шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб’єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі — приватні формування). Даний Указ запровадив обов’язкове укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у грошовій чи натур.формі.

Так, відповідно до ЗУ «Про фермерське господарство»: Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Крім, цього відповідно до ЗУ «Про сільськогосподарську кооперацію»- Право власності на землю кооперативом може набуватися шляхом внесення до пайового фонду земельних ділянок його засновниками та членами.

Таким чином можна зробити висновок, особливістю використання розпайованих земель сільськогосподарського призначення є те, що на основі таких розпайованих земельних часток(паїв) можуть бути створені фермерські господарства, господарські товариства, сільськогосподарські кооперативи та інші суб’єкти господарювання, засновані на приватній власності; дані земельні частки(паї) можуть бути об’єктами оренди; можуть вноситись до пайового фонду земельних ділянок сількогосподарських кооперативів.

Система органів державної влади в інституційно-функціональному регулюванні аграрних відносин в Україні.

Судова гілка влади.

     Регулюється питання всіма судами всіх юрисдикцій (кримінальна, цивільна, адміністративна, господарська юр-ція). Для впливу цієї гілки необхідне настання певного факту - спору чи правопорушення.

     Законодавча.

     ВРУ (в тому числі і комітети) встановлює головні принципи діяльності органів ВВ та надає законодавчу базу для цього.

      Органи виконавчої влади.

     КабМін розробляє напрями діяльності щодо виконання завдань, покладених перед державою в регулюванні у аграрній сфері самим КабМіном, спеціалізованими міністерствами та службами, тощо. КабМін здійснює контроль та моніторинг за виконанням цих завдань та інших НПА в цій сфері.

     Міністерство аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики України) — міністерство, центральний орган виконавчої влади України. Утворене 9 грудня 2010 року шляхом реорганізації Міністерства аграрної політики України. Діяльність міністерства спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінагрополітики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, державної політики в галузях рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів, регулювання рибальства та безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, у сферах карантину та захисту рослин, охорони прав на сорти рослин, земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, лісового та мисливського господарства, нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

     Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) — центральний орган виконавчої влади України, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України — Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

     Держгеокадастр утворений 10 вересня 2014 р. Постановою Кабінету Міністрів № 442 шляхом перетворення Державного агентства земельних ресурсів України, що існувало з 2011 року. Видає щомісячний науково-виробничий журнал «Землевпорядний вісник».

Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів — утворена у вересні 2014 на базі Державної ветеринарної та фітосанітарної служби і приєднанням до Служби, що утворилася, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів і Державної санітарно-епідеміологічної служби.

     На Службу покладені:

     - функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припинилися (крім функцій з реалізації державної політики у сфері племінної справи у тваринництві, у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників),

     - функції із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

     - здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів.

     Діяльність Служби спрямовується і координується безпосередньо Кабінетом Міністрів України.

     Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінприроди України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

     Свою діяльність Мінприроди України здійснює у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, поводження з небезпечними відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, а також проведення державної екологічної експертизи.

     Міністерство наділене повноваженнями у сферах охорони атмосферного повітря, збереження озонового шару, раціонального використання, відтворення і охорони об’єктів тваринного і рослинного світу, відтворення та охорони земель, охорони та відтворення вод (поверхневі, підземні, морські), раціонального використання водних ресурсів.

     Окрім того, відомство забезпечує нормативно-правове регулювання розвитку водного господарства і меліорації земель, геологічного вивчення та раціонального використання надр, контролю за дотриманням природоохоронного законодавства.

⇐ Предыдущая3456789101112Следующая ⇒

Поделиться: