Стаття 185. Види митного режиму

Відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджуються такі види митного режиму:

Імпорт;

Реімпорт;

Експорт;

Реекспорт;

Транзит;

Тимчасове ввезення (вивезення);

Митний склад;

Спеціальна митна зона;

Магазин безмитної торгівлі;

Переробка на митній території України;

Переробка за межами митної території України;

Знищення або руйнування;

Відмова на користь держави.

Митний режим, не передбачений частиною першою цієї статті, може встановлюватися тільки шляхом внесення відповідних змін до цього Кодексу.

Слід зауважити, що митний режим взагалі означає правовий режим, встановлений МК з метою регламентування відношень, які виникають у зв'язку з переміщенням товарів та транспортних засобів через митний кордон України між митним органом і особами, що їх переміщують. Такими особами виступають юридичні особи та фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства).

Згідно з пунктом 16 ст. 1 МК, митний режим є сукупністю норм, встановлених законами України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються.

Під митними процедурами розуміються операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом митних платежів.

Поняття "митний режим" встановлює також межі прав фізичних і юридичних осіб з розпорядження товарами, які знаходяться у їх володінні.

Важливо відмітити, що товари та транспортні засоби можуть бути переміщенні через митний кордон України тільки при визначенні тих митних режимів, які запроваджені МК.

Коментована стаття тільки називає тринадцять видів митних режимів, але кожному з них притаманні свої особливості оформлення, умови поміщення у відповідний режим, строки перебування товарів та транспортних засобів, вимоги до запровадження того чи іншого митного режиму. Отже, кожному з митних режимів присвячена окрема глава МК, що надає поняття відповідному режиму і регулює названі особливості поміщення товарів та транспортних засобів.

Частина 2 коментованої статті передбачає внесення змін до переліку режимів, передбачених частиною 1 цієї статті тільки у встановленому МК порядку шляхом прийняття окремого закону, що містить ці зміни, тобто інші види режимів.

Стаття 186. Вибір та зміна митного режиму

Декларант самостійно визначає митний режим товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення.

Зміна митного режиму допускається за умови виконання всіх належних процедур щодо заявленого режиму, дотримання вимог законодавства щодо тарифних і нетарифних заходів регулювання та подання митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення відповідних документів, що підтверджують заявлений режим.

Але таке право не є абсолютним і може бути обмежене чинними нормативно-правовими актами. Відповідно, й митні органи, керуючись положеннями чинного законодавства, наділені повноваженнями щодо прийняття рішення про можливість розміщення конкретного товару під обраний декларантом митний режим. Митний орган може або дозволити використання цього режиму, або відмовити в ньому у випадку невідповідності певних дій чинному законодавству.

Деякі товари не можуть бути поміщеними у той чи інший режим і цьому є логічне обґрунтування та відповідний припис у чинному законодавстві України. Наприклад, культурні цінності не можуть бути поміщені у режим знищення або руйнування товарів - це дійсно цілком правильно та зрозуміло, ввезення на територію України товарів для їх переробки може здійснюватися тільки в режимі переробки на митній території України і таке інше. При розгляді особливостей поміщення товарів до кожного з митних режимів ми наведемо конкретні приклади щодо поміщення певних видів товарів.

Частина 2 коментованої статті передбачає зміну митного режиму на інший та вимагає перед такою зміною дотримання усіх належних процедур щодо обраного митного режиму, вимог законодавства та подання необхідних відповідних документів, що підтверджують заявлений режим.

Зміна митного режиму на інший за загальним правилом відбувається за вибором його користувача, але, на відміну від початкового вибору митного режиму, щодо його зміни встановлено більше умов чи обмежень.

По-перше, не кожен митний режим може бути змінено. Це пов'язано з тим, що зміні підлягають лише ті режими, в умовах яких товари можуть знаходитись певний час (наприклад, режими тимчасового ввезення (вивезення), транзит, митний склад, магазин безмитної торгівлі та ін.). Такі режими, як імпорт, експорт, знищення або відмова на користь держави з моменту отримання дозволу митного органу на їх використання фактично завершують свою дію.

По-друге, митний режим, як правило, може бути замінено не на будь-який, а лише на той, який прямо дозволений (передбачений) законодавством.

По-третє, зміна митного режиму (митне оформлення) провадиться згідно із заявленим митним режимом, тобто в порядку, який застосовується до знов обраного режиму.

Різниця в застосуванні вибору й зміні митного режиму полягає в тім, що вибір митного режиму відбувається у випадку, якщо митний режим ще не заявлений, а зміна митного режиму на інший - у період дії митного режиму.

Рішення про митне оформлення в інший митний режим приймається митницею, якою проведено оформлення товарів в один з режимів спочатку, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення.

⇐ Предыдущая127128129130131132133134135136Следующая ⇒

Поделиться: