ПЕРЕПОЛОВЕННЯ П'ЯТДЕСЯТНИЦІ

У середу після неділі Розслабленого, коли буде половина П'ят­десятниці, а саме між Пасхою і празником Зіслання Святого Духа,

Східна Церква святкує празник Переполовення, або Переділення. Синаксар цього дня так пояснює появу празника: " У середу Роз­слабленого празнуємо празник Переполовення П'ятдесятниці задля почести двох великих празничних днів — Пасхи і П'ятдесятниці. Переполовення обидва ці празники з'єднює і сполучує". Празник Переділення має восьмиденне попразденство до середи після неділі Самарянки.

Основу цього празника Церква взяла зі святого Євангелія, де сказано, що Ісус Христос в половині свята Кучок " увійшов у храм і почав навчати" (Йо. 7, 14). Він говорив про Своє Боже післан­ництво та про таїнственну воду: " Моя наука не моя, — казав Христос, — а того, хто послав мене... Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п'є! Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть! ". " Так Він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в Нього" (Йо. 7, 16 і 37-39).

Цей празник уже був у практиці за часів святого Йоана Золо­тоустого († 407). Укладення служби празника Переполовення приписують Анатолію, царгородському патріярхові 458), святому Андрієві Критському († 740), святому Йоану Дамаскину († к. 749) і святому Теофану Ісповіднику († 817).

Празник Переполовення має на меті скріпити нашу віру у воскреслого Христа, заохотити до виконання Божих заповідей та приготувати до Господнього Вознесення і Зіслання Святого Духа. На хвалитних стихирах утрені цього дня співаємо: " Просвітившися, брати, Воскресенням Спаса Христа, і досягши переполовення Гос­поднього празника, щиросердечно зберігаймо Божі заповіді, щоб ми стали достойні і Вознесення празнувати й одержати прихід Святого Духа".

ГОСПОДНЄ ВОЗНЕСЕННЯ

Празник Господнього Вознесення завжди припадає у четвер на сороковий день після Христового Воскресення. Це один з великих Господських празників і має дев'ятиденне попразденство. Він зве­личує подію Христового Вознесення на небо та підкреслює її зна­чення для Христа і для нас. Святий Йоан Золотоустий у своїй проповіді на Вознесення каже: " Сьогодні людський рід совершенно примирений з Богом. Зникла давня боротьба й ворожнеча. Ми, що були недостойні жити й на землі, вознесені на небо. Сьогодні стаємо наслідниками небесного царства, ми, що не вартуємо й земного, виходимо на небо й унасліджуємо престол Царя і Господа. А людська природа, перед якою херувим боронив рай, піднесена тепер понад усякого херувима".

У пам'ятках трьох перших сторіч нічого не сказано про цей празник. Не згадує про нього й письменник Ориген († к. 251), який перераховує християнські празники у восьмій книзі свого твору Проти Цельсія. Знавці обряду вважають, що в перших трьох віках цей празник святкували разом з празником Зіслання Святого Духа. Сильвія Аквітанська не називає цей празник Вознесенням, а тільки " сороковим днем після Пасхи".

У IV столітті празник Господнього Вознесення стає загально­визнаним. Історик Сократ († к. 440) називає його " всенародним празником" (Історія Церкви, 7, 26).

Празник Вознесення звеличили своїми проповідями святий Йоан Золотоустий, святий Григорій Ниський, святий Епіфаній Кипрський, Лев Великий й инші. У IV столітті цариця Єлена поста­вила храм в честь цього празника на місці Христового Вознесення.

Дух богослужень цього празника в загальному бадьорий і радіс­ний. Свята Церква радіє славою Христа-Богочоловіка, що засів по правиці Отця. Він вознісся на небо, щоб зіслати нам Утішителя — Святого Духа та щоб, як Він сам каже: " приготовити нам місце" (Йо. 14, 2). " Господь вознісся на небо, — співаємо в першій стихирі на великій вечірні Вознесення, — щоб зіслати Утішителя світові. Небо приготувало престол його, а хмари — вознесення Його. Ангели дивуються, бачачи чоловіка понад собою. Отець чекає на Того, що Його від віків держить у своєму лоні. А Святий Дух каже всім ангелам Його: " Візьміть, князі, ворота ваші; всі народи плескайте руками, бо вийшов Христос там, де був перед тим".

⇐ Предыдущая17181920212223242526Следующая ⇒

Поделиться: