Методичні вказівки з виконання завдань

ВВП (валовий внутрішній продукт) можна розрахувати методом витрат і методом доходів:

При розрахунку ВВП не враховуються: державні трансферти (пенсії, допомоги, стипендії); фінансові операції на ринку цінних паперів (купівля-продаж акцій, облігації); вторинна купівля-продаж; неринкові операції (товари, вироблені для власного споживання), приватні трансферти.

Мультиплікатор державних витрат показує, у скільки разів зростає доход при збільшенні державних витрат на одиницю продукції. Даний мультиплікатор має такий вигляд:

m = DY/DG = 1/1-МРС,                                          (1.1)

Сукупний ефект для доходу під впливом зміни податків дорівнює:

m = – D Y/DT-= МРС/1-МРС,                                       (1.2)

де Δ Т – приріст податків.

Мультиплікатор збалансованого бюджету показує, що рівні прирости урядових витрат і податків викликають збільшення обсягу рівноважного рівня виробництва на величину приросту державних витрат і податків. Якщо державні витрати (G) і податкові надходження (t) зростають на одну й ту ж величину, то й рівноважний рівень виробництва зростає на ту саму величину. Мультиплікатор збалансованого бюджету дорівнює одиниці:

m g = t = 1                                                       (1.3)

Мультиплікатор автономних витрат показує, у скільки разів загальний приріст (скорочення) сукупного доходу DY перевищує початковий приріст (скорочення) автономних витрат DА. Він визначається як відношення зміни рівноважного обсягу ВВП до зміни певного компонента автономних витрат:

m = DY/DA.                                                   (1.4)

Мультиплікатор відкритої економіки – у відкритій економіці доходи витікають в імпорт так само, як у заощадження. Таким чином, мультиплікатор відкритої економіки для інвестицій чи урядових видатків визначається так:

m_в = ,                                             (1.5)

де MPS – гранична схильність до заощадження,

MPМ – гранична схильність до імпорту.

Розмір податку, який законодавчо встановлюється на одиницю оподаткування, називається податковою ставкою.

Середня ставка податку (ATR – Aferage tax rate) – це відношення обсягу податків (Т) до величини доходу(Y), який оподатковується:

ATR = T/Y.                                                    (1.6)

Гранична податкова ставка (MTR – Marginal tax rate) – це відношення приросту виплачуваних податків до приросту доходу, або це частка податків, яка сплачується з гривні додаткових доходів:

MTR = ,                                                    (1.7)

де – приріст податків;

– приріст доходу.

Роль податків в житті суспільства характеризує підсумковий показник – податковий тягар (Т – Тах) і визначається як відношення суми податкових зборів до сукупного національного продукту. Він відображає ту частину виробленого суспільством продукту, яка перерозподіляється через бюджетні механізми:

Т* =                                                         (1.8)

де Т* – податковий тягар;

T – сума нарахованих податків за звітний період;

Y – обсяг реалізованої продукції.

Рівновага грошового ринку досягається в точці, де попит на гроші дорівнює їхній пропозиції. Умова рівноваги має вигляд: (М/Р)s = L(r, Y). Точці рівноваги грошового ринку відповідає рівноважна процентна ставка r*

Трансакційний (операційний) попит на гроші являє собою попит на гроші для обслуговування усіх видів угод в економіці. Зв'язок між сумою грошей і загальним обсягом операцій в економіці відображений у рівнянні кількісної теорії грошей, яке є макроекономічним рівнянням обміну:

Рівняння обміну І. Фішера:

МЧV=PЧQ,                                                     (1.9)

де М – грошова маса;

V – швидкість обертання грошей;

Р – рівень товарних цін;

Q – кількість товарів.

Це рівняння виражає кількісні залежності між сумою товарних цін і грошовою масою, що обертається.

МЧV=РЧY,                                                   (1.10)

де М – кількість грошей в обігу,

V – швидкість обігу грошей,

Р – рівень цін,

Y – обсяг випуску у реальному вираженні.

Добуток РЧY є ціновою оцінкою випущеної продукції, що задає попит на гроші для операцій. Добуток МЧV – це кількість грошей, які мають бути сплачені при купівлі виробленої продукції.

Із рівняння обміну випливає рівняння попиту на гроші:

МD=(РЧY)/V.                                                (1.11)

Проста функція трансакційного попиту пропорційна реальному доходові, або кількості виробленої продукції:

(М/Р)^d = kЧY,                                                 (1.12)

де k = 1/V.

Функція попиту на гроші як актив відображає обернену залежність величини попиту на реальні грошові залишки з боку активів від динаміки номінальної ставки процента:

(М/Р)^d = L(і).                                                 (1.13)

З урахуванням очікуваної інфляції, функція попиту на гроші як на актив може бути записана таким чином:

(М/Р)^d = L(r,? ^e )                                               (1.14)

В неявному вигляді функція сукупного попиту на гроші може бути записана таким чином:

(М/Р)^d = L (і, y) = L(r,? ^e, Y ),                                      (1.15)

де і та Y є незалежними змінними функції попиту.

Проста лінійна функція реального попиту на гроші має вигляд:

(М/Р)^d = кY– hі,                                                (1.16)

де коефіцієнти k та h відбивають чутливість (еластичність) попиту на гроші до доходу та процентної ставки відповідно.

Грошова база (Monetary base MB) – сума готівкових грошей (C), які є в обігу поза банками плюс мінімальні банківські резерви (TR):

MВ = С + ТR.                                                (1.17)

Коефіцієнт депонування грошей (currency ratio – cr) характеризує структуру зберігання населенням ліквідних коштів у вигляді їхнього розподілу між готівковими грошима (С) і коштами на поточних (чекових) депозитах (D). Коефіцієнт депонування – це відношення попиту на готівку до депозитів:

сr = С/D.                                                    (1.18)

Норма фактичного резервування депозитів (reserve ratio – rr) визначається відношенням загальних резервів комерційних банків до депозитів:

rr= – ТR/D.                                                    (1.19)

При системі часткового резервування рівень фактичного резервування (rr) залежить від норми обов'язкових резервів та від розміру надлишкових резервів:

rr = (R+Е)/D.                                                 (1.20)

Отже, пропозиція грошей є функцією трьох екзогенних змінних: сr, rr, МВ.

Враховуючи, що обсяг готівки поза банками визначається сумою депозитів та коефіцієнтом депонування:

С = сrЧD,                                                   (1.21)

а загальні резерви – сумою депозитів та нормою фактичного резервування:

ТR = rrЧD,                                                   (1.22)

пропозицію грошей можна визначити як:

М^s = сrЧD + D = DЧ(сr+1),                                     (1.23)

а грошову базу як:

МВ = сrЧD + rrЧD = DЧ(сr+rr).                                (1.24)

Звідси випливає, що

D = МВ/(сr+rr), а М^s = МВЧ(сr+1)/ (сr+rr).                        (1.25)

З цього рівняння видно, що обсяг пропозиції грошей перебуває у прямій залежності від обсягу грошової бази (МВ) і в оберненій залежності – від коефіцієнта депонування (сr) та норми резервування (rr).

Коефіцієнт пропорційності між пропозицією грошей і грошовою базою одержав назву грошового мультиплікатора, або мультиплікатора грошової бази (money multiplier – mm).

m = (сr+1)/(сr+rr).                                           (1.26)

Грошовий мультиплікатор визначає відношення пропозиції грошей до грошової бази, а також суму, на яку збільшується пропозиція грошей при збільшенні грошової бази на одну грошову одиницю. Оскільки сr> 0, а 0< rr1. Збільшення коефіцієнта депонування і норми резервування зменшує грошовий мультиплікатор.< /rr

Грошова маса (Money stock MS) – сума готівкових грошей (C) плюс депозити (D):

MS = С + D.                                                  (1.27)

Грошова пропозиція (Money suply Мs) – містить в собі готівку поза банківською системою (С) і чекові депозити (D), тобто

Мs = С + D.                                                 (1.28)

Фактично – це агрегат М₁, де готівкові гроші означають зобов’язання центрального банку, а чекові депозити – зобов’язання комерційних банків.

Згідно з класифікацією, що використовується в Україні, грошові агрегати визначаються таким чином:

Агрегат М₁:

1) гроші поза банками (С);

2) кошти на розрахункових і поточних рахунках (D).

Агрегат М₂ = М₁ +...:

1) строкові депозити;

2) кошти на рахунках капітальних вкладень підприємств та організацій;

3) кошти Держстраху;

4) валютні заощадження.

Агрегат М₃ = М₂ + кошти клієнтів за трастовими операціями банків.

В умовах обігу золота а також паперових і кредитних грошей при їх вільному обміні на золото кількість грошей, необхідних для виконання ними функцій засобу обігу і засобу платежу, визначається за такою формулою:

Г =(  ∑ ЦТ – К + П – ВП ) / О,                                   (1.29)

де Г – кількість грошей, необхідних для обігу;

 ∑ ЦТ – сума цін товарів, що знаходяться в обігу;

К – сума цін товарів, що продані в кредит;

П – платежі, яким наступив термін уплати;

ВП – взаємопогашуючі платежі;

О – число обертів грошової одиниці.

⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒

Поделиться: