Марія єднає грішників з Богом

 

Божа ласка для кожної душі – дуже великий і бажаний скарб. Святий Дух називає її безмежним скарбом, оскільки Божа ласка підносить нас до честі приятелів Бога. “Вона бо для людей – скарб невичерпний. Ті, що набули її, в приязнь з Богом увіходять” (Мдр. 7, 14). Тому Господь Ісус, Бог наш і Відкупитель, без вагань називає тих, хто перебуває у Його ласці, Своїми приятелями: “Ви – Мої приятелі” (Йо. 15, 14). Яким же великим прокляттям є гріх, який руйнує оту приязнь! “Ні! Це ваші беззаконня вас від Бога відлучили” (Іс. 59, 2), влили у душі ненависть до Бога і зробили їх Його ворогом (пор. Мдр. 14, 9). І що ж має чинити грішник, який на своє нещастя став ворогом Бога? Він мусить знайти посередника, щоби випросив йому прощення і наново пов’язав приязню з Богом. “Утішся, – взиває св. Бернард, – нещасний, що втратив Бога; Він Сам, твій Господь, дав тобі посередника, і ним є Його Син, Ісус, у силі якого отримати все, чого прагнеш”.

“Боже мій, – узиває св. Бернард, – чому ж люди вважають суворим милосердного Відкупителя, коли Він за їх спасіння віддав Своє життя? Чому ж вважають Його неприступним, коли Він такий добрий? Чого ж боїтеся, грішники, чому ж падаєте духом? Якщо вас огортає страх, що ви образили Бога, то гляньте: Господь Ісус прибив до Хреста ваші гріхи своїми власними руками, пробитими людьми, склав за ті гріхи винагородження Божій справедливості, умираючи на Хресті, й у той спосіб стер їх з душ ваших. А може боїтеся звернутися до Ісуса, – мовить далі святий, – бо вас вражає Його Божий Маєстат, бо хоч Він став людиною, однак не перестав бути Богом? Хочете мати іншого заступника у цього Божого Посередника? Зверніться до Марії, а Вона заступиться за вас перед Сином. Він напевне Її вислухає і заступиться перед Отцем, який в нічому не може відмовити Синові. Мати Божа, – закінчує св. Бернард, – для грішників є драбиною, по якій вони знову ступають на вершини Божої ласки. Вона, – додає, – моє найбільше сподівання і підстава всієї моєї надії”.

Ось які слова вкладає Святий Дух в уста Пресвятої Діви у Пісні пісень: “Я – мур, і мої груди мов ті башти, відколи в його очах я була мов та, що знайшла спокій” (Пп.8,10). “Я, – промовляє Марія, – захист тих, хто прибігає до Мене, а Моє милосердя для них – як безпечна вежа, тому Творець настановив Мене заступницею миру між Богом і грішниками”. “Марія, – пише кардинал Гуґо про цей текст, – заступниця миру; Вона випрошує у Бога мир для ворогів, спасіння для падших, прощення грішникам, милосердя тим, хто впав у розпач”. Ось чому Її Божий Улюбленець порівняв Її з наметами Соломона: “Гарна, як хороми Соломона” (Пп. 1, 4). У хоромах Давида обговорюють лише справи війни, а в хоромах Соломона розмовляють виключно про мир. У той спосіб Святий Дух дає нам зрозуміти, що Мати милосердя не думає про війну з грішниками і про помсту їм, а тільки про мир і прощення їхніх гріхів.

І з цієї причини Марія стала прообразом тієї голубки, яку випустив Ной: повертаючись до ковчегу, вона принесла у дзьобику оливну галузку на знак миру, який Бог подарував людям. “Ти є тією вірною голубкою, – взиває до Марії св. Бонавентура, – бо Своїм заступництвом випросила у Бога мир і спасіння світу, покараному на смерть”. Марія була тією небесною голубкою, що принесла оливну галузку світу, зануреному у гріхи– знак милосердя, бо породила нам Господа Ісуса, Джерело милосердя; у той спосіб, у силу заслуг Ісуса Христа, одночасно Їй завдячуємо всі ласки, якими нас обдарував Бог. “Як за посередництвом Марії, – пише св. Епіфаній, – світ отримав мир з небес, так з Її допомогою єднаються з Богом грішники. Тому св. Альберт Великий в уста Марії вкладає такі слова: “Я – голубка Ноя, яка принесла мир Церкві”.

Образ Марії був також веселкою, що огортала трон Божий, як про це пише св. Йоан в Одкровенні (Од. 4, 3). Кардинал Віталіс так пояснює це порівняння: “Марія завжди стоїть перед троном Божим, пом’якшуючи вироки і заслужені кари грішників”. А на думку св. Бернардина із Сієни, Творець мав на думці власне оту веселку, коли мовив, що хоче покласти на хмарах знак миру, аби вона Йому вічно нагадувала союз, що укладений з родом людським: “Мій лук покладу Я у хмарах, і він буде знаком союзу між Мною і землею” (Бут. 9, 13).

“Марія, – мовить цей святий, – та веселка вічного миру, бо як Бог, дивлячись на веселку, згадував собі про союз, укладений із землею, так на прохання Марії Він прощає грішникам їхню вину і заключає з ними мир”.

Через це Марію порівнюють ще й з місяцем: “Гарна, мов місяць” (Пп. 6, 10). Св. Бонавентура зауважує: “Як місяць знаходиться між небом і землею, так Марія постійно перебуває між Богом і грішниками, щоб поєднати їх з Творцем і через просвітлення їхніх думок навернути їх до Бога”.

Головне завдання, яке Господь доручив Марії виконати на землі, – це піднесення падших душ, які втратили Божу ласку, і єднання їх із Творцем. “Пасіть свої козлята” (пор. Пп. 1, 8), – казав до Неї Бог, створюючи Її, а відомо, що козлята – це грішники. Як вибрані, зображені під виглядом овець, у саду розмістяться справа від Бога, так козли повинні бути зліва від Нього (пор. Мт. 25, 33). “Отож ті козлята, – каже Вільгельм Паризький, – довірено Твоїй опіці, о велика Мати, щоб Ти їх перетворила на овечок. Як за свої провини заслуговують на те, щоб їх розмістили зліва, тож за Твоїм заступництвом хай стануть з правого боку від Бога”. Св. Катерині із Сієни Господь об’явив, що коли Він створював Марію, Свою улюблену Дочку, то прагнув, щоб Вона Своєю любов’ю привела до Нього всіх людей, особливо грішників. Заслуговують на увагу міркування Вільгельма Паризького. “Бог мовить: “Паси козлята Свої” (Пп. 1, 8), – тобто довіряє Марії лише Її козлят, проте Пресвята Діва не спасе всіх грішників, тільки тих, хто Їй служить і почитає Її. А ті, хто живе в гріхах, не величають Її й не поручають себе Їй, аби позбутися гріха, зовсім не козлята Марії і на Суді опиняться, на своє нещастя, з лівого боку разом з осудженими”.

Монах намовив одного шляхтича, який через свої гріхи боявся за своє спасіння, щоби він поручив себе Марії перед Її фіґурою, біля якої люди отримували багато ласк. Він прислухався до цієї поради, і як тільки побачив фіґуру, відчув натхнення та з великою вірою кинувся до стіп Пресвятої Матері. Підійшов, упав на коліна і став цілувати стопи статуї, а тоді Марія протягнула до нього руку, на якій був напис: “Я тебе спасаю від того, що сталося” (Пс. 43(44), 8 Влг.), ніби хотіла сказати: “Сину, не впадай у розпач, бо Я тебе спасу від твоїх гріхів і вилікую зі страху, що тебе пригнічує”. Коли грішник прочитав ці слова втіхи, його огорнув такий жаль за гріхи і він запалав такою любов’ю до Бога і Своєї наймилостивішої Матері, що помер на місці біля стіп Марії.

Скільки затверділих душ щоденно приводить Марія до Бога, Вона – “магніт для людських сердець”! Вона сама Себе так назвала, кажучи до св. Бриґіди: “Як магніт притягує залізо, так Я притягую серця навіть найбільш затверділі, щоб поєднати їх з Богом”. Те чудо Вона здійснює не час від часу, а кожного дня. Я не раз спостерігав, як під час наших місій не один грішник із серцем, твердішим, ніж залізо, слухав навіть найзворушливіші проповіді, але як тільки почув проповідь про милосердя Марії, каявся і навертався до Бога. Св. Ґеорґ Великий розповідає, що одноріг такий дикий, що жоден мисливець не може його зловити; підходить ближче і дається спіймати без спротиву тільки на голос дівчини, що кличе його. Скільки ж то грішників, таких диких, як одноріг, утікає від Бога, а на голос Пресвятої Діви прибігають до Неї і охоче дають себе допровадити до Творця.

За св. Йоаном Хризостомом, Пресвята Діва тому стала Матір’ю Бога, щоб через Її солодке милосердя і потужне заступництво спаслися навіть ті бідні грішники, яких Божа справедливість мусила б засудити за їхнє грішне життя. Із цим погоджується св. Анзельм, твердячи, що Марія радше для грішників, ніж для праведників, піднесена до гідності Матері Божої. Адже сам Христос сказав, що прийшов не заради праведників, а грішників. Свята Церква співає: “Не сахаєшся грішників, бо коли б не вони, не стала б Ти Божою Матір’ю”. Так уважає і Вільгельм Паризький, кажучи: “О Маріє, Ти мусиш рятувати грішників, бо ж усі дари, які Тобі належать, усі ласки і привілеї, усю Свою велич, змістом якої є достоїнство Божого Материнства – усе це – якщо можна мені так висловитися – завдячуєш грішникам, адже через них Ти досягла честі стати Матір’ю Бога. А якщо, – підсумовує св. Анзельм, – Марія через грішників стала Матір’ю Бога, то як же я можу сумніватися, що Бог мені простить усі мої навіть найбільші гріхи?”

На свято Успіння Матері Божої св. Церква вчить нас, що Марія взята до Неба, щоб неустанно заступатися за нас з великою вірою у те, що Бог Її вислухає. Тому св. Юстин називає Марію Посередницею. Посередник – це той, хто налагоджує стосунки між двома сторонами, які довіряють йому розв’язання справи. Отож святий хоче наголосити на тому, що Ісус – Посередник у Предвічного Отця, Марія – наша Посередниця у Господа Ісуса, який передає Їй усі обвинувачення як наш Суддя.

Св. Андрій з Кріту називає Пресвяту Діву запорукою, заставою нашого поєднання з Богом. Це визначення має таке значення: Бог прагне поєднатися з грішниками і простити їм; але щоб вони не сумнівалися, що отримають прощення, дав їм “в заставу” Марію. І так Її привітав: “Радуйся, поєднання Бога з людьми!” Св. Бонавентура вселяє надію в кожного грішника, кажучи: “Як ти повинен поступити, якщо боїшся помсти Бога, розгніваного на тебе через твої гріхи? Іди, звернися до надії грішників, Марії, а якщо далі боїшся, що Вона не заступиться за Тебе, знай, що Вона не може тобі відмовити у Своєму захисті, бо Сам Господь зобов’язав Її допомагати нещасним”.

“Чи може боятися за своє спасіння той грішник, – запитує монах Адам, – якому сама Мати Судді хоче бути матір’ю і заступницею? А Ти, о Маріє, Мати милосердя, – пише далі, – чи ж не хочеш молитися до Свого Сина-Судді за кожного грішника, також Твого сина? Чи відмовишся заступатися перед Відкупителем за душу, яку Він відкупив смертю на Хресті, спасаючи всіх грішників? Ні, не відмовлятимешся, а з запалом молитимешся за всіх, хто прибігає до Тебе, бо добре знаєш, що Бог, який настановив Твого Сина Посередником миру між Творцем і людьми, одночасно учинив Тебе Посередницею між Суддею і винуватцем”. “Окрім того, грішнику, – взиває св. Бернард, – хоч би ти мав багато провин і був заплямований багатьма злочинами, ніколи не губи надії, а дякуй Господеві. Він, аби виявити Своє милосердя і наповнити тебе ще більшою надією, дав тобі не лише захисника – Свого Сина, але й таку Посередницю, яка Своїми проханнями виблагає усе, що хоче”. Отож звернися до Марії, і будеш спасенний.

Приклад

У Браґанзі в Португалії біля 1550 року жив, згідно з хронікою Ісусового Товариства, один юнак, член Марійського братства. На жаль, він вийшов з нього і віддався розпусному життю. Упав так низько, що одного дня з розпачу хотів утопитися. Однак перед тим, як здійснити цей намір, звернувся до Пресвятої Матері: “Маріє, я служив Тобі у Твоєму братстві, допоможи мені”. Тоді йому об’явилася Пресвята Діва і так до нього відізвалась: “А що ж ти хочеш зараз зробити? Хочеш згубити душу і тіло? Іди, висповідайся і знову вступи у братство”. Юнак опам’ятався, подякував Марії за допомогу і змінив своє життя.

Молитва

“Найулюбленіша моя Владичице, якщо Твій обов’язок, – як нагадує Тобі Вільгельм Паризький, – бути посередницею між грішниками і Богом, то я хочу взивати до Тебе разом із св. Томою з Віллана: “Заступнице наша, сповни Свій обов’язок і щодо мене”. Не кажи мені, що мою справу важко виграти, бо знаю (а кажуть це всі), що жодна справа, навіть зовсім безнадійна, не буде програна, коли Ти візьмеш її у свої руки. Чи ж мою єдину не буде виграно? Ні, не боюся за це. Міг би злякатися, що Ти не візьмешся за мій захист лише через незліченність моїх гріхів. Але й за це не переживаю, коли згадую про Твоє незмірне милосердя і гаряче прагнення, яке маєш у Своєму найсолодшому Серці, – допомагати усім грішникам, навіть тим, що зовсім опустилися. Чи коли-небудь були осуджені ті, що до Тебе прибігають? Тому благаю Тебе: допоможи мені, велика моя Заступнице, Утіхо моя, Надіє і Мати моя Маріє. У Твої руки вкладаю справу свого спасіння. Тобі віддаю свою загублену душу; Твій обов’язок – спасти мене. Завжди дякую моєму Господеві, що надихнув у мене таку велику віру в Тебе, бо відчуваю, що незважаючи на мої провини, ця віра запевняє мені спасіння.

Переживаю лише за одне, наймиліша моя Царице, щоб я через своє недбальство не втратив віру в Тебе. Благаю Тебе, о Маріє, силою Своєї любові до Ісуса постійно підтримуй і зміцнюй у мені ту солодку віру в Твоє заступництво, адже я вже не сподівався віднайти Божу ласку, якою ще недавно так легковажно погорджував і яку втратив. Коли ж поверну її собі, то сподіваюся, що з Твоєю допомогою зумію її утримати, і вірю, що через Тебе дістануся до Неба, де неустанно цілу вічність буду дякувати Тобі за це і славити милосердя Боже, а також Твоє. Амінь. Так вірю, і так нехай станеться.

 

 

Розділ 7

⇐ Предыдущая10111213141516171819Следующая ⇒

Поделиться: